Постанова 4850 № 200/10131/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року справа №200/10131/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року) у справі № 200/10131/25 (суддя в І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На звернення позивача відповідачем направлено лист від 24.11.2025 №39066-41865/П03/8-2000/25, в якій відмовив в здійсненні перерахунку пенсії та, зокрема, зазначив, що відсутні первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження та нарахування заробітної плати, також у зв`язку з відсутністю можливості проведення перевірки правильності розрахунку розміру заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та визначення вірного розміру пенсії, який не обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність відповідно до Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-p(II)/2024 по справі № 3-123/2023(229/23), тому розмір пенсії з 01.08.2025 обчислено із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Порядку № 1210. Позивач вважає дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду з даним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року виходячи із розрахунку заробітної плати у розмірі 144548,63000 грн, що визначена як заробітна плата за період з 17.10.1987 по 31.10.1987. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи із розрахунку заробітної плати у розмірі 144548,63000 грн, що визначена як заробітна плата за період з 17.10.1987 по 31.10.1987, з 01 вересня 2025 року, з урахуванням проведених виплат. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки пенсійну справу позивача взято на облік в електронному вигляді та в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження та нарахування заробітної плати, також у зв`язку з відсутністю можливості проведення перевірки правильності розрахунку розміру заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та визначення вірного розміру пенсії, який не обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність відповідно до Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-p(II)/2024 по справі № 3-123/2023(229/23), тому розмір пенсії з 01.08.2025 обчислено із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Порядку № 1210. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 . Відповідачем розглянуто заяву позивача від 04.11.2025 та надано відповідь від 24.11.2025 39066-41865/П03/8-2000/25, в якій зазначено, що оскільки, пенсійну справу позивача взято на облік в електронному вигляді та в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження та нарахування заробітної плати, також у зв`язку з відсутністю можливості проведення перевірки правильності розрахунку розміру заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та визначення вірного розміру пенсії, який не обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність відповідно до Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-p(II)/2024 по справі № 3-123/2023(229/23), тому розмір пенсії з 01.08.2025 року обчислено із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Порядку № 1210. Згідно рішення №963380148699 від 25.02.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 23610 грн. Згідно рішення №963380148699 від 18.07.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 12843,08 грн. Відповідачем до суду надано додаткові пояснення, з яких вбачається, що загальний розмір пенсії позивача вкладає 12843,08 грн. Розмір пенсії обчислено при середньомісячному заробітку - 25861.34 грн. (індивідуальний коефіцієнт для обчислення * 2.90126 середньомісячний заробіток за 2017 рік - 8913.83 грн.), Розрахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 0 1.0 1.2026: Розмір пенсії (891 126) - 25861.34: 0% для обчислення пенсії у разі втрати годувальника - 50,00; основний пенсії від середнього - 12930,67: Обмеження індексації з 01.03.2023 - (-267,90); Підвищення дітям війни Пост. №122 п.6 - 66.43; розмір пенсії по втраті годувальника 12843,08 грн. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра. Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796-XII) цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII. Статтею 57 Закону № 796-XII визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (частина 5 статті 54 Закону №796-ХІІ, чинної на час виникнення спірних правовідносин). Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження. Згідно з частини 4 статті 15 Закону №796-ХІІ видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами). Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №1210 було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ. Постановою КМУ від 09.12.2021 №1307 було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і від 26 вересня 2012 року № 886 "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках", яка набрала чинності з 1 січня 2022 року, крім підпунктів 6 та 8 пункту 1 змін, затверджених цією постановою, які набирають чинності з 1 грудня 2022 року, зокрема було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за документами, що містяться в матеріалах пенсійних справ з 1 січня 2022 року, з 1 березня 2022 року і з 1 грудня 2022 року на найбільш вигідних умовах. Зазначеною постановою було передбачено, що в разі, якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням змін, затверджених цією постановою, буде більшим від розміру пенсії, обчисленої відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", здійснюється автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за документами, що містяться в матеріалах пенсійних справ, про що органи Пенсійного фонду України інформують зазначених осіб шляхом надсилання листа або смс-повідомлення на номер мобільного телефону операторів мобільного зв`язку. Відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.09.2025, посилається на відсутність первинних документів. Суд до таких доводів ставиться критично, з огляду на наступне. Як вбачається з рішення №963380148699, позивачу призначено пенсію в розмірі 23610 грн з 01.03.2025. В подальшому рішенням відповідача 963380148699 від 18.07.2025 пенсію позивачу призначено в розмірі 12930,67 грн. Разом з тим, суд звертає увагу, що органи Пенсійного фонду не повинні ігнорувати власні рішення, що були прийняті раніше, скасовувати їх, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами Пенсійного фонду і громадянами, породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У п. 70, 71 рішення по справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04, набуло статусу остаточного 20.01.2012) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). Зважаючи на такі рекомендації, адміністративний суд у даній справі також не може погодитися з позбавленням позивача права на одержання пенсії, розмір якої раніше був визначений органом Пенсійного фонду, оскільки таке не відповідає принципу "належного урядування". Окрім того, Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Особи, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, але з вини організації в складі якої особа виконувала роботу в зоні відчуження, не було збережено первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження, мають право на призначення/перерахунок пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. При цьому суд зазначає, що на працівника, не можна покладати відповідальність за відсутність на підприємстві в складі якого особа виконувала роботу в зоні відчуження, первинних документів, які підтверджують період роботи в зоні відчуження. Відсутність первинних документів не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо призначення/перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків на підставі cт. 54 Закону № 796-ХІІ. Відтак, відсутність первинних документів не може бути підставою для відмови у нарахуванні пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1987 році. Відповідальність за відсутність первинних документів докладається на власника підприємства, а не працівника (пенсіонера). З огляду на вищенаведене, позов підлягає задоволенню. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 200/10131/25 залишити без змін. Повне судове рішення 29 червня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук