Постанова Львівський апеляційний суд № 457/1590/25

Справа № 457/1590/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т. Провадження № 22-ц/811/4335/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М. секретаря: Іванової О.О., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3761914, за умовами якого відповідачу надано у користування кредитні кошти в сумі 20000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 86680 грн, з яких 20000 грн заборгованість за тілом кредиту, 65280 грн заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, 1400 грн заборгованість за комісійними винагородами. На підставі договору факторингу № 06Т від 10 серпня 2021 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» виниклоправо вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року. З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103583793 від 24 червня 2021 року у розмірі 86680 грн. Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 17 листопада 2025 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3761914 від 03 травня 2021 року в розмірі 26680 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 20 000 грн, заборгованість за відсотками 5280 грн, заборгованість за комісійними винагородами 1400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 743.60 грн. Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 листопада 2025 рокуоскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». В апеляційній скарзі покликається на те, що висновок суду про те, що відповідачу нараховані проценти за період, який перевищує встановлений договором строк кредитування, є помилковим, оскільки користуючись кредитними коштами після завершення строку кредитування, відповідач продовжив строк користування кредитними коштами на 60 днів, тому проценти за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії кредитного договору за процентною ставкою, що передбачена його умовами. Продовження строку кредитування на стандартних умовах не передбачено вчинення позичальником певних дій, окрім як самого факту користування кредитними коштами. Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, однак матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором. Просить заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 29 червня 2026 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Судом встановлено, що 03 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3761914, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фіксований кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за надання кредиту у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах, та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до п. 1.2. договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн. Пунктом 1.3. договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 03 травня 2021 року (строк кредитування). Згідно з п. 1.4. договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02 червня 2021 року. Комісія за надання кредиту: 1400.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року). В пункті 1.5.2. договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року передбачено, що проценти за користування кредитом: 5280.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6 договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитним кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.2.2 договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору. Пунктом 2.2.3 договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору. Відповідно до п. 2.4.1 договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Платіжним дорученням № 45309243 від 03 травня 2021 року підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 20 000.00 грн. на підставі договору № 3761914. Таким чином, за умовами договору про споживчий кредит № 3761914 від 03 травня 2021 року відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, однак належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів в повному обсязі, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Оскільки договір про надання споживчого кредиту № 3761914 від 03 травня 2021 року укладено на 30 днів, строк дії договору закінчився 02 червня 2021 року. Разом з тим, пунктом 2.3. договору про надання споживчого кредиту № 3761914 від 03 травня 2021 року передбачена пролонгація строку кредитування. Відповідно до п. 2.3.1.2. договору про надання споживчого кредиту № 3761914 від 03 травня 2021 року позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахування всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Оскільки на день закінчення строку дії договору про надання споживчого кредиту №3761914 від 03 травня 2021 року, тобто на 02 червня 2021 року, у ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитним договором, договір пролонговано на строк, що не може перевищувати 60 днів, тобто, до 01 серпня 2021 року. Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3761914 від 03 травня 2021 року така становить 85680 грн., з яких 20000.00грн заборгованість за тілом кредиту, 65280.00 грн заборгованість за процентами, 1400.00 грн заборгованість за комісією. На підставі договору про відступлення прав вимоги № 06Т від 10 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги. Згідно з реєстром прав вимоги, що є додатком № 1 до договору факторингу № 06Т від 10 серпня 2021 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» передано право вимоги за кредитним договором № 3761914 від 03 травня 2021 року, божником за яким є ОСОБА_1 . Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3761914 від 03 травня 2021 року. 25 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» надіслало ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості, в якій вимагало сплатити заборгованість протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 25 серпня 2025 року, однак таку вимогу відповідач не виконав. Враховуючи те, що у встановлений договором строк відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування ними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3761914 від 03 травня 2021 року в розмірі 86680 грн., з яких 20000 грн. заборгованість за тілом кредиту, а 65280 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та 1400 грн заборгованість за комісією. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 80680 грн, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422.40 грн судового збору за подання позову та 3633.60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Враховуючи те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» 3000 грн витрат за надання правничої допомоги, що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити. Заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 17 листопада 2025 року змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3761914 від 03 травня 2021 року в розмірі 86680 (вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 20 000 (двадцять тисяч) гривень, заборгованість за відсотками 65280 (шістдесят п`ять двісті вісімдесят) гривень, заборгованість за комісійними винагородами 1400 (одна тисяча чотириста) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривень судового збору за подання позову та 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривень 60 копійок судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Крайник Н.П. Шандра М.М.