Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/3138/26

Дата документу Справа № 331/3138/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/3138/26 Головуючий в 1 інст. Гасанбеков С.С. Провадження № 33/807/898/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О. ПОСТАНОВА іменем України 26 червня 2026 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Петренко К.Л. на постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 28 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , за участю представника ОСОБА_1 адвоката Петренко К.Л., в режимі відео конференції, установив: Короткий зміст рішення суду першої інстанції Вказаною постановою ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок. Судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2026 о 21 год. 10 хв. по вул. Українській, 9 в с-щі Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху. Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення від 05.04.2026 серії ЕПР1 № 632968 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, до якого додано роздруковані результати огляду від 05.04.2026 (результат огляду 0,41 проміле), відеозаписом. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи. Додатково зазначає, що судом першої інстанції застосовано спрощений підхід до розгляду справи. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Позиції учасників апеляційного провадження. Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилала. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні, не є перешкодою для розгляду справи. Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника. Представник ОСОБА_1 адвокат Петренко К.Л. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Зазначила, що матеріали справи не доводять стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки Alcotest Drager 6810 має допустиму похибку 0,042 проміле. А відтак може показувати наявність алкогольного сп`яніння за фактичної відсутності стану сп`яніння, визначеного законодавством. Таким чином, при максимально допустимому результаті тесту у водія 0,2 проміле, з урахуванням похибки приладу Alcotest Drager 6810, закладеної в пристрій виробником, можливі покази приладу від 0,158 проміле до 0,242 проміле. Акцентує увагу, що положення Інструкції про стан сп`яніння при результаті спеціального технічного засобу з показником більше 0,2 проміле алкоголю в крові не відповідає чинному законодавству. З огляду на положення Віденської Конвенції, яка є частиною національного законодавства України та містить цифрові показники допустимого рівня вмісту алкоголю як у крові людини, так і в повітрі, що видихається, зокрема 0,50 грама алкоголю в крові та 0,25 мг на літр повітря, що не є тотожним поняттям з похибкою технічного засобу вимірювання. Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння згідно з нормами міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і в перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і в повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. Крім того, вважає, що військовослужбовець ОСОБА_1 міг бути підданий огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів лише відповідно до порядку, встановленого статтею 266-1 КУпАП. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. До початку апеляційного розгляду представник ОСОБА_1 адвокат Петренко К.Л. надіслала на адресу суду ряд клопотань, зокрема: про зупинення провадження у справі; про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; про залучення прокурора до участі у справі; про виклик поліцейських. Апеляційним судом було задоволено клопотання сторони захисту про участь у режимі відеоконференції. Стосовно клопотання сторони захисту про зупинення провадження у справі, звертаю увагу на таке. За змістом положень ст. 294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою. Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП. У зв`язку з наведеним, клопотання сторони захисту про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього до звільнення його з військової служби задоволенню не підлягає. Клопотання апелянта про залучення прокурора до участі у справі про адміністративне правопорушення не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до ст. 250 КУпАП участь прокурора при провадженні у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, законом не передбачена. Також суд відмовляє у задоволенні клопотання про виклик та допит працівника поліції як свідка, оскільки обставини правопорушення зафіксовані у відеозаписі та підтверджуються іншими матеріалами, наявними в справі, а стороною захисту не зазначено, які саме протиріччя в наявних матеріалах чи нові обставини, що підлягають доведенню чи уточненню, може надати вказаний свідок. На думку суду, заявлені клопотання та виклик представника поліції і прокуратури фактично спрямовані на штучне затягування розгляду справи. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.04.2026, о 21 год. 10 хв., по вул. Українській, 9 в с-щі Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху. Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632968 від 05.04.2026. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: роздруківкою тестування до протоколу серії ЕПР1 № 632968 від 05.04.2026 з результатом 0,41 ‰, з яким погодився ОСОБА_1 під відеозапис; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на медичний огляд, відеозаписом з місця події від 05.04.2026, в ході якого водій ОСОБА_1 продув газоаналізатор «Драгер» з результатом якого погодився. Апеляційний суд надав учасникам провадження повну можливість подати докази на підтримку своїх правових позицій для перевірки матеріалів справи та аргументів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про спрощений підхід під час розгляду справи судом першої інстанції, з огляду на таке. Так, із досліджених доказів убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено із застосуванням спеціального технічного засобу в порядку, передбаченому чинним законодавством, за результатами якого встановлено наявність алкоголю в організмі на рівні 0,41 проміле. При цьому водій не заперечував проти проведення такого огляду, погодився на його проходження. При дослідженні відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 зазначає, що їхав з Миколаївської області та вживав всього 50 грам. При цьому матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних про те, що ОСОБА_1 висловлював незгоду з результатами огляду або заявляв вимогу про проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, а працівниками поліції йому було безпідставно відмовлено в реалізації такого права. На переконання судді апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а зафіксовані на відео події наявні в достатньому об`ємі задля встановлення обставин, які мають значення в межах цієї справи. Щодо доводів апелянта про те, що результат огляду ОСОБА_1 який складає 0,41 проміле, не перевищує граничних показників, передбачених міжнародним законодавством, слід зазначити таке. Відповідно до пункту 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Таким чином, наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Однак Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де законодавчо встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰. Таким чином, суддя суду першої інстанції дослідив усі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку. Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта про те, що оскільки правопорушник є військовослужбовцем, то огляд на стан алкогольного сп`яніння мав бути проведений відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП, з огляду на таке. Так, згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Статтею 266-1 КУпАП визначає порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в заборонених законом інших місцях. Отже, такий порядок огляду підлягає застосуванню в перелічених випадках. Однак громадянин під час керування транспортним засобом як учасник дорожнього руху, що повинен підкорятися ПДР України, підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП. Також суд звертає увагу, що водій керував цивільною автівкою, по цивільній дорозі, був одягнений у цивільний одяг, а як учасник дорожнього руху в будь-якому разі повинен був підкорятися Правилам дорожнього руху, зокрема п. 2.9 "а" ПДР України. Тому огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції. Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі досліджених доказів, наданих органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Висновки суду ґрунтуються не на відсутності доказів незаконності дій поліцейських з боку захисту, а на позитивній оцінці наявних у справі доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення. Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 28 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 28 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду Т.О. Кононенко