Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/4394/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6422/26 Справа № 210/4394/24 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 210/4394/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соляник Ігор Миколайович, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є.у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року, УСТАНОВИВ: В липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200512847 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 13 368,16 грн, з встановленим строком користування з 22 квітня 2016 року по 22 квітня 2017 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський». До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15 червня 2020 року №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 30 липня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 32 249,46 грн, з яких: 10 787,61 грн - заборгованість за кредитом; 21 461,85 грн - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200512847 від 22 квітня 2016 року - 32 249,46 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 2 906,37 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 13 026,15 грн. Разом заборгованість становить 48 181,98 грн. На підставі наведенного вище, позивач просив суд поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200512847 від 22 квітня 2016 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200512847 від 22 квітня 2016 року у загальному розмірі 48 181,98 грн, яка складається з: суми заборгованості - 32 249,46 грн, суми інфляційних втрат - 13 026,15 грн, суми 3% річних - 2 906,37 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200512847 від 22 квітня 2016 року у загальному розмірі 35 285,24 грн, яка складається з: суми заборгованості - 32 249,46 грн, суми інфляційних втрат - 24 26,13 грн, 3% річних 609,65 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 1 774,15 грн та втрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Решту частину позовних вимог залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соляник І.М., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на те, що суд розглянув справу без участі відповідача, чим порушив його право на справедливий суд та ефективний захист. Зазначає, що кредитний договір укладено у 2016 році, а строк його виконання закінчився у 2017 році. Позов подано лише у 2024 році, тобто через значний проміжок часу, який істотно перевищує встановлений законом строк позовної давності. Жодних переконливих причин, які б об`єктивно перешкоджали зверненню до суду раніше, позивач не навів. Таким чином, суд безпідставно відмовив застосувати наслідки спливу позовної давності. Крім того апелянт вказує, що розрахунок заборгованості, який покладено в основу рішення, викликає обґрунтовані сумніви. Позивач надав лише власні розрахунки без належного підтвердження первинними документами. В матеріалах справи відсутні документи, які б достовірно підтверджували фактичний рух коштів, порядок нарахування відсотків та формування заборгованості. За таких умов суд не мав підстав беззастережно приймати ці дані. Посилається на те, що відповідач не був повідомлений про зміну кредитора, що позбавило його можливості належним чином виконувати свої зобов`язання. Суд не перевірив ці обставини належним чином та фактично обмежився формальним посиланням на надані документи. Також вважає, що суд стягнувши з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн не перевірив, чи є ці витрати реальними, необхідними та співмірними зі складністю справи. Фактично відповідач був позбавлений можливості заперечити проти цих витрат, оскільки не був залучений до розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін як законне і обґрунтоване. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Діджи Фінанс» зазначало, що 22 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200512847, за якою банк надав позичальнику кредит в розмірі 13 368 грн 16 коп. Строк кредитування 365 днів з 22 квітня 2016 року по 22 квітня 2017 року, зі сплатою відсотків у розмірі 0, 0001 % річних та сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості з першого місяця строку дії кредитного договору і до закінчення строку його дії у розмірі 3 %. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 200512847 на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 від 15 червня 2020 року. Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Діджи Фінанс» зазначило, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200512847 від 22 квітня 2016 року у загальному розмірі 48 181,98 грн, яка складається з: суми заборгованості - 32 249,46 грн, суми інфляційних втрат - 13 026,15 грн, суми 3% річних - 2 906,37 грн. Частиною 1 статті 205 ЦК Українивизначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. До матеріалів справи долучено копію: заяви № 200512847 від 22 квітня 2016 року, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, анкети № 27150934 від 22 квітня 2016 року, графік платежів до кредитного договору № 200512847. Вказані документи підписані особисто ОСОБА_1 . Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано. Крім того, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 не заперечував факт укладення кредитного договору та перерахування ПАТ «Банк Михайлівський» кредитних коштів. Відтак, підписання відповідачем кредитного договору № 200512847 від 22 квітня 2016 року підтверджено належними та допустимими доказами. Зміст вказаного договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність наявності кредитних правовідносин між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 . Посилання представника відповідача на недоведеність факту переходу від ПАТ «Банк Михайлівський» до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № 200512847 від 22 квітня 2016 року, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне. Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Діджи Фінанс» зазначало, що до позивача від ПАТ «Банк Михайлівський» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200512847 від 22 квітня 2016 року згідно укладеного 20 липня 2020 року договору факторингу. Так, 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 200512847 на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 від 15 червня 2020 року. ТОВ «Діджи Фінанс» надано копію договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року та копію реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються (а.с.4-5,7). Згідно п. 1 договору факторингу, банк відступає новому кредитору права вимоги до позичальників (боржників), вказаних у додатку № 1 до цього договору. Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 у справі № 5026/886/2012). Враховуючи вищевикладене, долучена до матеріалів справи копія реєстру договорів підтверджує факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки містить відомості про відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги вказаного договору - «№ з/п НОМЕР_1 ОСОБА_1 ». Доводи апеляційної скарги про те, що долучений позивачем реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються не доводить факту переходу права вимоги колегія суддів відхиляє, оскільки вони в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив застосувати наслідки спливу позовної давності, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне. Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З урахуванням вищенаведеного, строк позовної давності за вимогами, які виникли після 02 квітня 2020 року, продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» пред`явлено позовні вимоги в межах строків позовної давності, з урахуванням того, що право вимоги за кредитним договором позивач набув 22 квітня 2020 року, а із позовом до суду звернувся в травні 2025 року, що свідчить про звернення позивача за захистом своїх прав в межах встановлених законом строків позовної давності з урахуванням вимог Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що суд розглянув справу без участі відповідача, чим порушив його право на справедливий суд та ефективний захист, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2-6 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у наступному порядку: спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; а також загальне позовне провадження - призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 181,98 грн, тобто, дана справа є малозначною в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України. Оскільки, предмет даного спору не включено до переліку справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначеного у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, цивільна справа за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно, ухвалою від 20 серпня 2024 року, постановив розглядати даний спір у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Посилання апелянта в апеляційній скарзі та те, що розрахунок заборгованості, який покладено в основу оскаржуваного рішення, викликає обґрунтовані сумніви колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки наданий позивачем по справі розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за кредитним договром, та відповідачем не спростований. Також колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про неспівмірність стягнутиз з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для підготовки позовної заяви представником ТОВ «Діджи Фінанс», колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, а не в розмірі 7 500 грн, як про те просив позивач. У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції. Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 48 181,98 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соляник Ігор Миколайович, залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року. Головуючий: Судді: