Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/1899/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7068/26 Справа № 211/1899/26 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 211/1899/26 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року, ВСТАНОВИВ: В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 553653-КС-001 про надання кредиту. 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 553653-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено Арутюнову А.С. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1265, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. Таким чином, 22 серпня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 553653-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 5168-7451- 3259-9942, котра позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, станом на 22 серпня 2025 року, утворилась заборгованість за Договором № 553653-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 47 130 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 19 600 грн; суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України - 5 600 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1 930 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 рокупозовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року, що становить 30 000 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000 грн; та суми прострочених платежів по процентах - 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 694,72 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Бізнес Позика» просить рішення суду першої інсанції змінити в частині стягнення з відповідача ан користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, а саме: змінити загальну стягнену суму з 30 000 грн на нову суму 41 530 грн, в решті рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції базуються на хибному ототожненні процентів, які нараховуються протягом строку кредитування в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими позивачем у відповідності до умов кредитного договору (ст.ст. 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається у визначений строк (ч.2 ст. 625 ЦК України) та помилковому сприйняттю норм ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування Апелянт вважає, що сума заборгованості по процентам у загальному розмірі 19 600 грн підтверджена належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме розрахунком заборгованості за договором № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року, що повністю відповідає як умовам кредитного договору так і вимогам законодавства України. Проте, суд першої інстанції необґрунтовано та абсолютно безпідставно зробив висновок, що стягненню за процентами підлягає лише сума 10 000 грн, оскільки проценти у розмірі 19 600 грн нараховані позивачем, значно перевищують розмір тіла кредиту та є несправедливими. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови кредитного договору. Також, комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору так і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної, які були підписані позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії. Також, комісія за надання кредиту та порядок її сплати визначені пунктами 2.1, 2.5, 4.2.2 Договору та п.п. 1.4, 2.7, 5.2 Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту. Крім того, комісія за надання кредиту передбачена п.4 Паспорту споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Додаток № 1 до Договору). Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів. Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 19 600 грн та в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією у сумі 1 930 грн, тому в іншій частині рішення суду, в силу ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 553653-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивачем надається візуальна послідовність дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту 553653-КС-001 від 22 серпня 2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com. Істотні умови Договору: строк, на який надається кредит - 16 тижнів (до 12 грудня 2025 року); стандартна процентна ставка - 1 % на день; комісія за надання кредиту - 4 000 грн одноразово; загальний розмір кредиту - 20 000 грн; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 40 700,78 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 20 700,78 грн. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 4 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 5168-7451- 3259-9942, котра позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за Договором № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року у розмірі 9 600 грн, суд першої інстанції виходив з того, що розмір процентів нарахований позивачем, значно перевищує розмір тіла кредиту та є несправедливим. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 . Договору № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», встановлено судом першої інстанції та в апеляційному порядку сторонами не оспорюється. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику. Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У справі, що переглядається, встановлено, що сторони уклали Договір № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року на наступних умовах: відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір). Строк на який надається кредит 16 тижнів (п. 2.3). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1% (п. 2.4). Комісія за надання кредиту 4 000 грн (п. 2.5). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 40 700,78 грн. (п. 2.9) З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1% нараховані позивачем на залишок заборгованості по тілу кредиту чітко в межах дії Договору, а саме з 22 серпня 2025 року по 12 грудня 2025 року включно, що чітко видно з розрахунку заборгованості. Крім того, з розрахунку видно, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 12 грудня 2025 року не нараховувались і як видно, що вже з 13 грудня 2025 року їх розмір залишився незмінним - 19 600 грн, з врахуванням здійснених платежів. З вищевикладеного вбачається, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем по кредитному договору № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 19 600 грн колегія суддів вважає обґрунтованими. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1% (п. 2.4). Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 12 березня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, не перевірив відповідність розрахунку заборгованості вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру відстків, у зв?язку з їх неспівмірністю та необгрунтованістю. При цьому, колегія суддів зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки. Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим. Колегія суддів зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за Договором № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року у розмірі 1 930 грн, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачеві та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з тих підстав, що судом першої інстанції не враховано, що умовами кредитного договору встановлено нарахування одноразової комісії за надання кредиту, яка не є неустойкою за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Доказів оспорення відповідачем договору № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року, або певних його умов, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом або нарахування комісії, суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, апеляційний суд враховує, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин 1, 2, 5статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку (іншої фінансової установи) встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. За встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за процентами у заявленому позивачем розмірі 19 600 грн та комісії у розмірі 1 930 грн. На підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 41 530 грн. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що вимоги ТОВ «Бізнес Позика» колегією суддів задовольняються в частково, судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» в сумі 2 346,05 грн. Крім того, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 519,07 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 553653-КС-001 про надання кредиту від 22 серпня 2025 року у загальному розмірі 41 530 (сорок одна тисяча п`ятсот тридцять) грн, з яких: 20 000 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 19 600 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1 930 грн - сума прострочених платежів за комісією. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 2 346 (дві тисячі триста сорок шість) грн 05 коп та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 519 (три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 07 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року. Головуючий: Судді: