Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/12389/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6686/26 Справа № 212/12389/25 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 212/12389/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М. сторони: позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лєщинський Костянтин Дмитрович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Шевченко Л.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 березня 2026 року, УСТАНОВИВ: В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є постачальником теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі встановлено автономне опалення. Відповідачі зареєстровані за вищезазначеною адресою, тому, як користувачі вказаного майна, зобов`язані здійснювати оплату за постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Відповідачі не здійснюють оплату у повному обсязі оплату за спожиту теплову енергію на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року у розмірі 11 660,85 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування у розмірі 814,41 грн, які позивач просив стягнути з відповідачів, також у зв`язку із невиконанням відповідачами обов`язків щодо сплати заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідачів суму інфляційних втрат у розмірі 1 954,59 грн, 3% річних у розмірі 519,74 грн, пеню у розмірі 625,94 грн. Крім того, просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку), яка обліковується за адресою: АДРЕСА_1 та виникла за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року у розмірі основного боргу 11 660,85 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 814,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 954,59 грн, 3% річних у розмірі 519,74 грн, пені в сумі 625,94 грн, а всього стягнуто 15 575 грн 54 коп. Стягнуто на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 судовий збір по 1 009, 33 грн, з кожної, з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в сумі 1 009,34 грн, а всього стягнуто 3 028 грн. Відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лєщинський К.Д., будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням, оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при визначенні суми заборгованості позивач виходив з помилкової площі будинку, а саме: Позивач застосував площу 1383,8 м2, водночас документально підтверджено 1405,9 м2. Це безпосередньо впливає на частку розподілу. У клопотанні апелянта зазначено, що позивач у своєму розрахунку виходив із загальної площі будинку 1383,8 кв. м, тоді як за відповіддю ТОВ «Дом.Ком» (копія якої надана під час розгляду справи в суді першої інстанції) загальна площа будинку становить 1405,9 кв. м. Від цього прямо залежить частка квартири в загальнобудинковому обсязі і, відповідно, сума нарахувань. Суд цю суперечність не вирішив по суті. Суд не мав права просто прийняти розрахунок позивача як правильний, якщо в матеріалах уже були докази, що його вихідні дані суперечливі. А якщо суд прийняв позицію позвача, то вона мала б бути належним чином обгрунтована і аргументована, що зроблено не було. При здійсненні розрахунку заборгованості позивач врахував транзитні труби, які при цьому не проходять через квартиру відповідачів і не знаходяться біля неї та ніяк з нею не пов`язані. Відповідно до норм ЦПК України, позов повинен бути належним чином обґрунтованим і підтверджуватися доказами, що надаються до матеріалів справи. Суд першої інстанції не перевірив зазначену обставину та безпідставно прийняв розрахунок позивача, чим порушив вимоги щодо повного та всебічного дослідження доказів. Скаржником до апеляційної скарги додається розрахунок без врахування наявності цієї труби. Це говорить про те, що навіть, якщо допустити вірогідність обгрунтованості позовних вимог, то все одно вони повинні бути перераховані в сторону зменшення, оскільки в Розрахунку бралися показники, які нічим не підтверджені (в даному випадку транзитна труба). Також апелянт зазначає, що суд формально визнав законне відключення від центрального опалення, але не врахував наслідки цього, вважає, що позивач і суд повинні були особливо ретельно перевірити саме ті складові, які все ще можуть нараховуватися після відключення, а не механічно прийняти будь-якої цифри з внутрішнього розрахунку позивача. Крім того вказує, що в рамках строків позовної давності, якщо відняти абонплату за період листопада 2021 року по серпень 2022 року, вона зменшується, а якщо врахувати перерахунок у жовтні 2025 року із зняттям 330 грн, то борг з абонплати становить 418,25 грн, а не 814,41 грн. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 позивач АТ «Криворізька теплоцентраль», посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач зазначає, що він не оспорює факт відключення відповідачів від мереж ЦО та ГВП, але ця обставина не звільняє відповідачів від обов`язків брати участь у витратах на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема місць загального користування, та допоміжних приміщень тощо. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення в межах доводів, вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі-Правила) надає населенню м. Кривого Рогу теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем розташування нерухомого майна житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Довідок Департаменту адміністративних послуг, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено автономне опалення, тому таке житло було відключено від централізованого опалення. Встановлено, що відключення приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 від систем централізованого опалення було проведено не самовільно. Факт поставки теплової енергії у спірний період на житловий будинок АДРЕСА_2 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, складених представниками Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» в присутності представників житлової організації протягом 2021 - 2025 років, а подача та припинення подачі такого теплоносія здійснювалась на виконання рішень виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Матеріалами справи встановлено, що у буд. АДРЕСА_2 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії. При цьому судом було досліджено детальний розрахунок обсягу споживання постачання теплової енергії споживачами щодо приміщення кв. АДРЕСА_3 за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року включно, де вказані: загальна площа житлового будинку, площа спірного приміщення, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення місць загального користування та додаткових приміщень, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення на загально будинкові потреби опалення, площа приміщень з індивідуальним опаленням, а також вказано загальна спожита теплова енергія за показника приладу обліку, обсяг теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, обсяг теплової енергії на опалення неопалювальних приміщень (приміщень з індивідуальним опаленням), обсяг теплової енергії на загально будинкові потреби, обсяг теплової енергії на опалення приміщень будинку, обсяг теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень для приміщення будинку, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення для приміщення, обсяг теплової енергії на загально будинкові потреби на опалення для приміщення, обсяг теплової енергії транзитними мережами, корегування обсягу теплової енергії, загальний обсяг теплової енергії, розподілений на приміщення з вказівкою тарифів та визначенням загальної суми витрат на опалення вказаного приміщення, внаслідок чого заборгованість за надані позивачем послуги становить 11 660,85 грн, яка була обрахована відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії від 21 серпня 2019 року № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22 листопада 2018 року №

315. Вказаний розмір нарахувань знайшов своє відображення у щомісячних актах-обрахунках АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо поставленої теплової енергії на будинок АДРЕСА_2 відповідно до показів комерційного приладу обліку теплової енергії, долучених до справи за період з листопада 2021 року по серпень 2025 року. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль», на підставі досліджених та оцінених судом доказів, наданих сторонами по справі, виходив з того, що позивач свої обов`язки з постачання теплової енергії виконував, але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, внаслідок чого утворилась заборгованість, за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року у розмірі 11 660,85 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування у розмірі 814,41 грн, 3% річних у розмірі 519,74 грн, пеню у розмірі 625,94 грн, інфляційних втрат в сумі 1 954,59 грн, а всього у сумі 15 575,54 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та не погоджується з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на те, що ці доводи були предметом дослідження судом першої інстанції та яким суд надав відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що постачання теплової енергії відноситься до комунальних послуг. Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»). Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по постачанню теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, зі змінами, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зі змінами. Стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, до яких належать учасники правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг, у тому числі, з постачання теплової енергії - теплопостачальні організації. Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5). Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені ч.1 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у тому числі: припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору (п. 5); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6). За приписом ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. З 01 жовтня 2021 року після прийняття Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» в редакції від 08 вересня 2021 року № 1022, та опублікування на офіційному сайті позивача Типового договору, відносини сторін урегульовані публічним договором приєднання. Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (а.с.17-19). В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі протягом 30 днів повідомляли позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору). Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору). Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Згідно з п. 35, 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Факт надання послуг з постачання теплової енергії на житловий будинок АДРЕСА_2 підтверджується актами про подання теплоносіїв та про припинення теплопостачання (а.с.13-16). Облік спожитої теплової енергії здійснюється на підставі приладу комерційного обліку, що підтверджується актом технічного огляду вузла обліку теплової енергії, та який відповідає встановленим стандартам згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 294830 від 12 серпня 2021 року. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі. Відповідно до показань приладу комерційного обліку, актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), рахунків-фактур у період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , було спожито теплову енергію на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення на загальну суму 11 660,85 грн, а також отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 814,41 грн. Що також підтверджується наданим до суду розрахунком заборгованості за послугу з постачання теплової енергії (а.с.7). Наданий суду розрахунок є арифметично вірним, контррозрахунку відповідачем не надано. Відповідно до положень ч.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), які діяли до 01 травня 2022 року, централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Опалювальна площа (об`єм) будинку - загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт. Пунктом 18 Правил № 630 визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Згідно з пунктом 28 Правил № 630 споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення МЗК будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача. Відповідно до п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року № 315 (далі - Методика), загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних основних складових: обсягу теплової енергії на опалення приміщення Споживача; обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення обсягу теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу. Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення (пункт 2 розділу І Методики). Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень (пункт 2 розділу І Методики). Пунктом 3 розділу І Методики передбачено Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Пунктом 12 Розділу IV Методики передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Комерційний прилад обліку теплової енергії обліковує всю теплову енергію, витрачену у будівлі, а не лише на опалення квартир, які не відокремлені від системи теплопостачання. Кожен співвласник квартири, власник приміщення оплачує свою частку. Дві складові оплачують усі співвласники будівлі - це обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та функціонування системи. Власники приміщень з індивідуальним опаленням не звільняються від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку. Отже, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Пунктом 5 типового індивідуального договору також передбачено, що обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення. Постановою Верховного суду України від 22 грудня 2020 року по справі № 311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Така позиція Верховного суду України ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів. Відповідно до п.8 вказаної Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п.11, розділу ІV Методики). Згідно із п.12 розд. ІV Методики № 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. З наданого позивачем розрахунку встановлено, що ним застосовано саме 15 % до 2022 року та 25%, почиаючи з 2022 року, що відповідає саме житловим будинкам для 1-5 поверхів. З наданого детального розрахунку обсягу споживання послуги з постачання теплової енергії, суд перевірив та встановив, що позивач здійснював нарахування на опалювальну площу приміщення 79,5 кв.м безпосередньо та на неопалювальну площу приміщення 51,68 кв.м, але за частину обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку у відповідності до вимог Методики. Суд першої інстанції належним чином перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію повністю з ним погодився, вірно пославшись на те, що відповідачами цей розрахунок не спростовано, свого контррозрахунку боргу не надано, тобто неправильність визначення позивачем розміру заборгованості відповідачами належними та допустимими доказами недоведена, а відтак і відсутність заборгованості відповідача у визначеному позивачем розмірі, стороною відповідачів не доведена. При цьому доводи апеляційної скарги про те, що позивач застосував площу 1383,8 м2, водночас документально підтверджено 1405,9 м2, що безпосередньо впливає на частку розподілу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки обставини, на які посилається апелянт, не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до вимог ст.610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що позивач свої обов`язки з постачання теплової енергії виконував, а відповідачі оплату за отримані послуги не здійснювали, внаслідок чого утворилась заборгованість, перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості, дійшов вірного й обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідачів на користь позивача, за встановлених судом обставин справи підлягає заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року у розмірі 11 660,85 грн, плата за абонентське обслуговування у розмірі 814,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 954,59 грн, 3% річних у розмірі 519,74 грн, пеня в сумі 625,94 грн, а разом 15 575 грн 54 коп. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в рамках строків позовної давності, якщо відняти абонплату за період листопада 2021 року по серпень 2022 року, вона зменшується, а якщо врахувати перерахунок у жовтні 2025 року із зняттям 330 грн, то борг з абонплати становить 418,25 грн, а не 814,41 грн, огляду на наступне. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України) Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Ковід 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Таким чином, строк позовної давності для позивача розпочався 21 грудня 2021 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ 7: перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.» Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на дії України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій ти України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України карантин гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої трусом SARS-CoV-2. Карантин в Україні безперервно діяв у період з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року. На час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, затверджено Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії». Воєнний стан був введений 24 лютого 2022 року і триває на даний час. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності. Підстав для застосування строку позовної давності та відмови у зв`язку з цим в задоволенні позову суд не вбачає. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Оскільки рішення суду залишено без змін, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лєщинський Костянтин Дмитрович,- залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року. Головуючий: Судді: