Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/7843/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5631/26 Справа № 210/7843/25 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 210/7843/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О. сторони: позивач Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 10 лютого 2026 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 10 лютого 2026 року, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК», АТ «А-БАНК», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2024 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою процентів у розмірі 0,000001% протягом пільгового періоду користування кредитним лімітом до 62 днів, а у разі виходу з пільгового періоду на кредит - 3.4% на місяць, та комісії в розмірі 0,00 грн. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 11 грудня 2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 11 761,58 грн., яка складається з наступного: 7 739,28 грн. - заборгованість за кредитом; 3 272,30 грн. - заборгованість по відсоткам, 750 грн. - пеня, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та стягнути судові витрати по справі. Заочним рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 10 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.12.2024 року, в розмірі 7739,28 грн., яка складається з наступного: 7739,28 грн. заборгованість за кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір у розмірі 2422,4 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ «АКЦЕНТ - БАНК» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків, оскільки розмір відсоткової ставки погоджений між сторонами в договорі, який підписано відповідачем. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2024 ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами АТ «А-БАНК». 06 грудня 2024 року ОСОБА_2 простим електронним підписом підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка Bolt», паспортом передбачено, що тип кредиту поновлювана кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання, ліміт кредиту до 200 000,00 грн, строк кредитування 240 місяців, пільгова процентна ставка 0,000001 % на місяць до 62 днів, базова процентна ставка 40,8 % на рік, а також викладено порядок повернення кредиту щомісячними платежами. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно з довідкою за картами відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року та № НОМЕР_5 , строком дії до грудня 2031 року. З довідки за лімітами, виданої АТ «А-БАНК», вбачається, що ОСОБА_1 06.12.2024 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 1500,00 грн, який того ж дня збільшено до 7800 грн. Випискою по картці підтверджується, що ОСОБА_1 , починаючи з 06 грудня 2024 року активно користувався банківською карткою, що видавалась йому, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу в споживчих цілях, шляхом здійснення розрахунків, переказів, погашення заборгованості тощо. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.12.2024, станом на 11.12.2025, становить 11761,58 грн., яка складається з наступного: 7739,28 грн. заборгованість за кредитом; 3272,3 грн. заборгованість за відсотками; 0,00 грн. заборгованість штрафами, 750,00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. До позовної заяви банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», які підпису відповідача не містять. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «А-БАНК» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, розмір якої останнім не спростовано. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «А-БАНК» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником ОСОБА_1 умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд виходив з того, що за положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем. Зважаючи на те, що позивач АТ «А-БАНК» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків за кредитним договором та пені, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК»до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом та пені, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, з таких підстав. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В Анкеті-заяві позичальника від 06 грудня 2024 року відсутні відомості щодо відсоткової ставки за кредитним договором. Разом з тим, у заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 06 грудня 2024 року, яка підписана ОСОБА_1 , останній просить відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_6 у та встановити кредитний ліміт на наступних умовах: Вид послуги відкриття, обслуговування та кредитування поточного рахунку. До рахунку Банк випускає безкоштовно (за виключенням іменної картки з фото, випуск якої становить 150 грн) платіжний інструмент у вигляді платіжної картки. За Рахунком, що відкривається згідно з цією Заявою, можуть здійснюватися операції з готівкового/ безготівкового поповнення/повернення грошових коштів, безготівкове перерахування коштів на інші рахунки, а також інші операції передбачені Договором. За надання платіжних послуг, також інших послуг передбачених Договором стягується плата згідно з Тарифами Банку. За операціями за Рахунком можуть бути встановлені ліміти, інформація про які розміщується на сайті Банку. Клієнт вправі, у порядку встановленому у Договорі здійснити зміну/відміну встановлених лімітів. Списання Банком коштів з рахунку здійснюється на підставі платіжних інструкцій встановлених форм, наданих Клієнтом, згідно з дебетовим переказом коштів за згодою Клієнта, а також згідно з дебетовим переказом коштів без згоди Клієнта в порядку та на умовах передбачених Договором або законодавством України. Надаючи Банку платіжну інструкцію Клієнт підтверджує свою згоду з умовами Договору та погоджується з виконанням Банком операції передбаченої платіжною інструкцією. Клієнт несе відповідальність за достовірність змісту оформленої ним платіжної інструкції, а також за повноту і своєчасність сплати Клієнтом податків, зборів/ страхових внесків (обов`язкових платежів). У разі відмови в прийнятті наданої Клієнтом платіжної інструкції Банк у відповідності до вимог законодавства та Договору повідомляє про це Клієнта із зазначенням причини відмови та посиланням на норми законодавства України (за наявності). Клієнт має право у будь-який час до списання коштів з рахунку або настання дати валютування платіжної інструкції відкликати з Банку згоду на виконання платіжної операції, шляхом подання до Банку відповідного розпорядження складеного за формою Банку. Вид кредиту Кредитний ліміт на поточний рахунок. Тип кредиту Кредитування рахунку.

5. Мета отримання кредиту споживчі цілі. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3.4% на місяць. Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) 240 місяців. Згідно із ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20. Зазначене не було враховано судом першої інстанції, на що обґрунтовано посилається позивач в апеляційній скарзі. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: - припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови); - вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови); - якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови); - у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови). Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. З розрахунку заборгованості за договором від 06 грудня 2024 року, випливає, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував в межах узгодженої між сторонами процентної ставки в розмірі 3,4% на місяць, в межах строку кредитування. За таких обставин, колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за простроченими відсотками, розмір якої, станом на 11 грудня 2025 року, становить 3 272,30 грн. При цьому, колегія суддів вважає, що висновок суду щодо відмови у задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання взятих на себе зобов?язань за договором від 06 грудня 2024 року відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина першастатті 14 ЦК України). Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Так, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору від 06 грудня 2024 року, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на що суд першої інстанції правильно звернув належну увагу та правильно застосував, а доводи апеляційної скарги, зазначених висновків суду не спростовують. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованості за відсотками в розмірі 3 272,30 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «А-БАНК» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2 942,73 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 10 лютого 2026 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором № б/н від 06 грудня 2024 року- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором № б/н від 06 грудня 2024 року задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за Кредитним договором № б/н від 06 грудня 2024 року, станом на 11 грудня 2025 року, у розмірі 3 272 (три тисячі двісті сімдесят дві) гривні 30 (тридцять) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 942 (дві тисячі дев?ятсот сорок дві) гривні 73 (сімдесят три) копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року. Головуючий: Судді: