Ухвала КГС ВС № 916/3420/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ cправа № 916/3420/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баухаус Груп" про стягнення 982 799,00 грн, ВСТАНОВИВ:

1. У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баухаус Груп" про стягнення 982 799,00 грн вартості шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання будівельних робіт за договором підряду №08-07/21 від 08.07.2021, судових витрат, витрат на проведення експертного висновку в сумі 40 000,00 грн та витрат на правову допомогу.

2. Господарський суд Одеської області рішенням від 02.02.2026 у справі №916/3420/25 позов задовольнив. Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баухаус Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" вартість шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання будівельних робіт за договором підряду №08-07/21 від 08.07.2021 в сумі 982 799,00 грн, судовий збір в розмірі 11 793,58 грн та витрати на послуги з експертного дослідження в сумі 40 000,00 грн.

3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.05.2026 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі №916/3420/25. Відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баухаус Груп" 982 799,00 грн вартості шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання будівельних робіт за договором підряду №08-07/21 від 08.07.2021, судових витрат, витрат на проведення експертного висновку у сумі 40 000,00 грн. 4. 22.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №916/3420/25; скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026; рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 залишити в силі.

5. Дослідивши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

9. Отже особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

10. Згідно з ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

11. Частиною 7 ст.12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК України).

13. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

14. Предметом спору у цій справі є стягнення 982 799,00 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 514 000,00 грн).

15. В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" зазначає, що "…на сьогодні відсутній правовий висновок щодо наступного правового питання:

1. Чи вважається достатнім в розумінні ст. 853 ЦК України, повідомлення підрядника замовником про наявність прихованих недоліків під час судового розгляду спору про оплату виконаних робіт та чи вважається невизнання підрядником наявності прихованих недоліків підтвердження факту відмови підрядника від їх усунення в добровільному порядку, враховуючи, що розмір збитків підтверджується висновком судової експертизи? Вирішення зазначеного питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастововної практики у спорах, що виникають із договорів будівельного підряду, оскільки безпосередньо впливає на баланс прав та обов`язків замовника і підрядника при виявленні прихованих недоліків виконаних робіт та визначення належного способу захисту порушеного права.".

16. Розглянувши наведені вище доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що вирішення вказаного питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними з огляду на таке.

17. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (п.4).

18. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

19. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

20. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі №905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

21. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів: - кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; - якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

22. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

23. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.

24. Поряд із цим касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст.853 Цивільного кодексу України і необхідність його формування має фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики; не містить доводів щодо того, що при касаційному перегляді оскаржуваної постанови має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; касаційна скарга не містить доказів кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики; не містить посилань на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах, тощо.

25. Водночас у разі, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - то це є випадком касаційного оскарження, передбаченим п.3 ч.2 ст.287 ГПК України, та не є належним обґрунтуванням випадку для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в розумінні пп.а) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

26. Інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, за висновком Верховного Суду, зводяться до незгоди із ухваленим судовим рішенням, заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

27. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

28. Таким чином, законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

29. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

30. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

31. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

32. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені пп.а) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

33. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

34. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №916/3420/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

35. У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у справі №916/3420/25, Верховний Суд не розглядає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №916/3420/25. Керуючись ст.ст.234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/3420/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилстройсервис-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець