Постанова 4876 № 912/1710/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2026 року м.Дніпро Справа № 912/1710/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ) суддів: Чус О.В., Дарміна М.О. секретар судового засідання: Скородумова Л.В. представники сторін: від прокурора: Мамаєва Є.М. від позивача-1: не з`явився від позивача-2: не з`явився від позивача-3: не з`явився від відповідача-1: Шекун І.В. від відповідача-2: Константінов О.Ф. від відповідача-2: Сінета Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2025 р. ( суддя Кузьміна Б.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 25.09.2025 р.) у справі за позовом заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області, смт. Голованівськ в інтересах держави в особі

1. Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро

2. Департаменту освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, м. Кропивницький

3. Міністерства освіти і науки України, м. Київ до відповідачів

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ", м. Запоріжжя

2. Гайворонського політехнічного фахового коледжу, м. Гайворон про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення 226 350,00 грн., ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби, Департаменту освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації та Міністерства освіти і науки України до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" та Гайворонського політехнічного фахового коледжу про: визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 01.08.2024 р. до Договору про закупівлю № 10/24 від 16.04.2024 р., укладену між Гайворонським політехнічним фаховим коледжем та Товариством з обмеженою відповідальністю"ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" в частині включення до ціни Договору 226 350,00 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" на користь Департаменту освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації кошти у сумі 226 350,00 грн як безпідставно сплачені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана додаткова угода, якою фактично збільшено ціну товару за одиницю при незмінній загальній сумі договору, укладена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та підп. 6 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 р. № 1178, оскільки зміна системи оподаткування Постачальника мала призвести до зменшення ціни договору пропорційно зменшенню податкового навантаження, а не до збільшення ціни за одиницю товару. Внаслідок неправомірного збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладання спірної додаткової угоди надміру сплачені кошти, в розмірі 226 350,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача -1, як безпідставно набуті.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2025 р. у справі № 912/1710/25 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 01.08.2024 р. до Договору про закупівлю № 10/24 від 16.04.2024 р., укладену між Гайворонським політехнічним фаховим коледжем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" в частині включення до ціни Договору 226 350,00 грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" на користь Департаменту освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації кошти у сумі 226 350,00 грн як безпідставно сплачені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4 909,25 грн.. Стягнуто з Гайворонського політехнічного фахового коледжу на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2025 р. у справі № 912/1710/25 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про те, що при укладенні додаткової угоди від 01.08.2024 р. до Договору № 10/24 від 16.04.2024 р. сторони не дотрималися вимог пункту 19 Особливостей та Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вартість договору було змінено не у зв`язку із зменшенням суми ПДВ, а в результаті фактичного підвищення ціни без збільшення кількості товару. Апелянт стверджує, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що додатковою угодою № 3 від 01.08.2024 р. ніяке підвищення ціни не здійснювалось і до ціни договору не включалися ніякі 226 350,00 грн. Ціна договору про закупівлю додатковою угодою зовсім не змінювалась - вона як складала 1 358 100,00 грн, так такою і залишилась. У матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки, які б свідчили про включення чи виключення додатковою угодою до ціни Договору 226 350,00 грн. Додатковою угодою був лише викладений в іншій редакції пункт 3.1 Договору. При цьому Скаржник зазначає, що 01.07.2024 р. для ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" змінилась система оподаткування товариство було переведено на сплату єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, а свідоцтво платника ПДВ було анульовано. До моменту внесення змін ціна за 1 тонну вугілля становила 11 250,00 грн без ПДВ, або 13 500,00 грн з ПДВ 20%, і Постачальник був платником ПДВ, тобто повинен був сплатити 20% податку до бюджету. Після переходу на спрощену систему Постачальник втратив статус платника ПДВ, зобов`язання щодо сплати ПДВ зникло, і ціна в 13 500,00 грн стала ціною без ПДВ. Скаржник стверджує, що оскільки 13 500,00 грн це та сама загальна вартість, яку раніше включала ПДВ, зменшення податкового навантаження відбулося не за рахунок збільшення прибутку Постачальника, а за рахунок перенесення структури ціни. Зміна відбулася лише в частині структури ціни, а загальна сума договору не зросла, відповідно відбулося приведення умов договору у відповідність до нової системи оподаткування без перевищення бюджетних зобов`язань. Економічного зиску від самого переходу при незмінній ціні товару не виникає, а зміна системи обліку та податків жодним чином не знижує фіскальне навантаження в абсолютному розмірі. Зміна системи оподаткування є об`єктивною обставиною поза волею сторін, сторони діяли добросовісно, що відповідає цілям Особливостей у воєнний час стабільність закупівель за наявності фіскальних змін. Висновок суду, на думку апелянта, ґрунтується лише на доводах Прокурора та неповному дослідженні доказів. Щодо представництва Прокурора у справі Апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутнє належне правове обґрунтування для зазначення у якості Позивачів Східного офісу Держаудитслужби, Департаменту освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації та Міністерства освіти і науки України. Суд першої інстанції зробив висновок лише з необґрунтованих доводів Прокурора, а всі аргументи рішення зводяться до викладу теоретичних досліджень про можливості представництва Прокурором інтересів держави. Скаржник посилається на те, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, в силу положень ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснюється не Прокурором, а шляхом проведення моніторингу закупівлі, перевірки закупівель, державного фінансового аудиту та інспектування, і тільки результати таких заходів могли бути підставою звернення з позовом до суду, а не опрацювання Прокурором інформації з електронної системи закупівель «ProZorro». Апелянт вважає, що Голованівська окружна прокуратура незаконно опрацьовувала інформацію щодо укладання додаткової угоди та незаконно використала цю інформацію для звернення до суду. Крім того, Скаржник наголошує на тому, що листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 27.05.2025 р. № 041131-17/1266-2025 чітко вказано, що інформація, викладена у листі Прокурора, буде врахована Управлінням у ході проведення у Замовника наступного заходу державного фінансового контролю. Суд першої інстанції, ігноруючи зміст цього листа, помилково зазначив, що Управління взагалі не буде проводити планові та позапланові заходи фінансового контролю, що є порушенням процесуального права. Апелянт також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України Гайворонський політехнічний фаховий коледж, уклавши угоду, вступив у майново-господарські відносини і має лише майново-господарські зобов`язання перед ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ", а не перед державою. Східний офіс Держаудитслужби є органом, який має право звертатися до суду самостійно відповідно до ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю», а Департамент освіти і науки та Міністерство освіти і науки є юридичними особами публічного права, які можуть самостійно звертатися до суду. Прокурор, в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не довів наявність підстав для представництва інтересів держави та не мав права звертатись до суду з позовом. Скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 р. у справі № 9901/149/19 та у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17 щодо того, що визнання недійсним недійсного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом. На переконання Скаржника відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України. В матеріалах справи ніде прямо не вказується на те, яких саме вимог ст. 203 ЦК України та хто саме не дотримувався саме в момент укладення додаткової угоди. Фактично в момент укладення додаткової угоди ніякі вимоги законодавства сторонами порушені не були та не могли бути порушені. Додаткова угода була укладена належним чином, письмово, з підписами уповноважених осіб, як того вимагає ст. 203 ЦК України. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 910/1234/20 про те, що недійсність правочину можлива лише за наявності порушення вимог ст. 203 ЦК України в момент його вчинення, а не внаслідок зміни обставин після укладення. В рішенні суду першої інстанції не встановлено конкретного порушення вимог до форми, змісту чи волевиявлення сторін та не доведено, що правочин суперечить закону або публічному порядку, суд обмежився загальними формулюваннями без аналізу змісту угоди. Апелянт також вважає необґрунтованим висновок суду про безпідставне отримання коштів, оскільки судом не досліджено факт поставки товару. Якщо товар поставлено і до нього немає претензій від іншої сторони, то така поставка підлягає оплаті, і така оплата є правомірною. Скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 14.12.2021 р. у справі № 910/1056/21 про те, що недійсність правочину не може ґрунтуватися лише на формальному порушенні, без встановлення істотного впливу на волевиявлення сторін. Щодо стягнення судового збору Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно поклав судові витрати на відповідачів, зокрема на ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ", хоча ініціатором спору виступив Прокурор, який діяв в інтересах держави без належного обґрунтування порушення прав конкретного суб`єкта. Судом не врахована пропорційність покладення судових витрат, передбачена ч. 6 ст. 129 ГПК України. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 14.06.2023 р. у справі № 910/1056/22 про те, що розподіл судових витрат має здійснюватися з урахуванням участі сторін у процесі, їх процесуальної поведінки та обсягу задоволених вимог, а також про те, що у випадку, коли прокурор звертається до суду без належного обґрунтування порушення інтересів держави, а відповідач діє добросовісно, витрати можуть бути покладені на сторону, яка ініціювала процес.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне: Стосовно тверджень апелянта про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурор зазначає, що позивачами у справі визначено Східний офіс Держаудитслужби, Міністерство освіти і науки України та Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, які є особами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету. Прокурором виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», попередньо надіславши уповноваженим органам листи про виявлені порушення. Зокрема, Голованівською окружною прокуратурою до Східного офісу Держаудитслужби спрямовано лист №54/03-2921ВИХ-25 від 23.05.2025 щодо наявності порушень та вжиття заходів представницького характеру. Відповідно до листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області № 041131-17/1266-2025 від 27.05.2025, підстави для проведення моніторингу вказаної закупівлі на даний час відсутні, планові та позапланові заходи фінансового контролю проводитись не будуть. Порушення мало місце не внаслідок звернення прокуратури, а існувало від самого моменту укладення додаткової угоди № 3 від 01.08.2024 р. Повноважний орган протягом усього часу фактично бездіяв, не вживав передбачених законом заходів для усунення виявлених порушень, навіть після отримання листа прокуратури обмежився формальною відповіддю. Прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19, в якій зазначено, що з листа Держаудитслужби випливає, що цей орган навіть після отримання інформації від прокурора про можливі порушення не планував проводити перевірку і не збирався звертатися до суду, що може бути кваліфіковано як бездіяльність органу. Також Прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 16.04.2019 р. у справі № 910/3486/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 щодо обґрунтування підстав представництва інтересів держави. Щодо доводів Апелянта про відсутність зміни ціни Договору та «зміну структури ціни» Прокурор зазначає, що вони є необґрунтованими. Відповідно до підп. 6 п. 19 Особливостей зміна ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною системи оподаткування мала відбутися пропорційно зменшенню податкового навантаження. Натомість сторонами оспорюваною додатковою угодою внесено зміни, якими сума договору про закупівлю залишилася 1 358 100,00 грн, однак вже без ПДВ, тобто фактично збільшена ціна за одиницю товару та фактично збільшена сума Договору. Спірною додатковою угодою № 3 від 01.08.2024 р. виключено суму ПДВ в розмірі 226 350,00 грн, при цьому фактично збільшено ціну Договору № 10/24 на суму 226 350,00 грн, внаслідок чого загальна ціна Договору зросла на 16,66%. Крім того, вказане додатково розцінюється як підвищення ціни за одиницю товару в порушення підп. 2 п. 19 Особливостей без належного обґрунтування. На момент укладення додаткова угода суперечила вимогам п. 19 Особливостей, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому наявні правові підстави для визнання її недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Щодо стягнення надмірно сплачених коштів Прокурор зазначає, що суд вірно застосував ст. 216, ст. 1212 ЦК України, а грошові кошти в сумі 226 350,00 грн є безпідставно одержаними ТОВ "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ", підстава їх набуття відпала, а тому Відповідач -1 зобов`язаний їх повернути. Щодо тверджень Апелянта про недослідження факту поставки товару Прокурор зауважує, що предметом оцінки суду було не питання фактичної поставки товару, а правомірність виникнення та існування зобов`язань, які стали підставою для проведення оплати. Навіть за умови фактичної поставки товару правовідносини залишаються неправомірними, якщо підстава для зміни умов договору була відсутня або суперечила закону. Правомірність оплати визначається не лише фактом отримання товару, а наявністю чинної, законної та належно укладеної підстави для здійснення платежу. Східний офіс Держаудитслужби, Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації та Міністерство освіти і науки України не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Гайворонський політехнічний фаховий коледж ( Відповідач -2 ) подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації має лише тимчасові повноваження з формування та затвердження обсягів фінансування з відповідного місцевого бюджету по відношенню до Гайворонського політехнічного фахового коледжу, що підтверджується Розпорядженням Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 113-р від 04.02.2020 р. Коледж зазначає, що саме він, на виконання умов договору про закупівлю № 10/24, правомірно перерахував з власного рахунку на рахунок Постачальника грошові кошти у розмірі 1 183 000 грн та 175 100 грн відповідно, що підтверджується платіжними інструкціями № 277 від 06.08.2024 р. та № 90 від 05.08.2024 р. Виходячи з того, що Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації не був стороною спірного договору, не здійснював і не міг здійснювати оплату за вказаним договором, коледж вважає, що права Департаменту у виниклих правовідносинах не порушені, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів на користь Департаменту є незаконним і підлягає зміні або скасуванню. Заступник керівника Голованівської окружної прокуратури подав заперечення на додаткові пояснення Гайворонського політехнічного фахового коледжу, в яких зазначив, що доводи Відповідача -2 є необґрунтованими, поданими з порушенням вимог ГПК України та такими, що не підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що Відповідач заявив доводи щодо нібито неналежного Позивача в апеляційній інстанції, подавши додаткові пояснення та докази, які не були предметом розгляду суду першої інстанції, що суперечить вимогам ст. ст. 74, 80, 269 ГПК України. Прокурор посилається на постанови Верховного Суду від 18.11.2020 р. у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 р. у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 р. у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 р. у справі № 903/753/22 щодо неможливості прийняття нових доказів в апеляційній інстанції без обґрунтування поважних причин. Щодо належності Департаменту як Позивача, Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти на відповідній території, через якого здійснюється фінансування закладів освіти, у тому числі Гайворонського політехнічного фахового коледжу. Прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 р. у справі № 920/19/24, згідно якої нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати саме на користь Держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів. Також Прокурор зазначає, що Гайворонський політехнічний фаховий коледж є бюджетною установою, яка не має власних коштів у розумінні бюджетного законодавства, а відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань припиняється 31 грудня поточного року, і навіть повернені кошти перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2025 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/1710/25. Матеріали справи № 912/1710/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2025 р. у справі № 912/1710/25 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.02.2026 р. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2026 р. судове засідання у справі № 912/1710/25, призначене на 18.02.2026 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС. Від Міністерства освіти і науки України до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. 17.02.2026 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи, призначеної на 18.02.2026 р. не відбувся. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2025 р. у справі № 912/1710/25 призначено в судове засідання на 03.06.2026 р. Від представника Гайворонського політехнічного фахового коледжу ( Константінов О.Ф.) надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2026 р. судове засідання у справі № 912/1710/25, призначене на 03.06.2026 р., вирішено провести з представником Гайворонського політехнічного фахового коледжу в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС. Від представника Гайворонського політехнічного фахового коледжу ( Сінета Т. В. ) надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2026 р. судове засідання у справі № 912/1710/25, призначене на 03.06.2026 р., вирішено провести з представником Гайворонського політехнічного фахового коледжу в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 24.06.2026 р.. Відповідачі та Третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників відповідачів та Третьої особи. У судовому засіданні 24.06.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи. Згідно з відомостями електронної системи публічних закупівель Рrozorro, за результатами відкритих торгів UA-2024-03-26-003291-a, 16.04.2024 р. між Гайворонським політехнічним фаховим коледжем ( Замовник ) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Вугілля Дон Прайм" ( Постачальник ) укладено договір про закупівлю № 10/24, з додатками, відповідно до пункту 1.2. якого, Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність ( поставити ) Вугілля кам`яне, Г (Г2) (13-100) та Суміш вугілля ДГ/Ж/А, (13-100). Відповідно до пункту 1.3. Договору - Код ДК 021:2015-09110000-3 Тверде паливо, далі - Товар, а Замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар. Асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток №1 до цього Договору) (далі - Специфікація), яка є його невід`ємною частиною ( пункт 1.4 Договору ). У пункті 3.1. сторони визначили ціну Договору - 1 358 100,00 грн, у т.ч. ПДВ - 226 350,00 грн. За умовами пункту 3.3 Договору, ціна цього Договору включає: ціну товару; всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, витрати, пов`язані з передпродажною підготовкою та реалізацією товару Замовнику; всі витрати Постачальника, враховуючи вартість завантаження та розвантаження, транспортних послуг на доставку Товару до місця поставки, визначеного цим Договором. Вартість упаковки, маркування, завантаження Товару на транспортний засіб та його транспортування враховується у вартості Товару ( пункт 3.5. Договору ). Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету та спеціального фонду ( пункт 3.5. Договору ). Відповідно до пункту 12.6. Договору, істотними умовами договору про закупівлю є предмет ( найменування, кількість, якість ), ціна та строк дії договору. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника. Сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару / обсягу робіт / обсягу послуг. У такому випадку ціна договору про закупівлю зменшується залежно від зміни таких обсягів; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. У разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, Постачальник письмово звертається до Замовника щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни такого товару на ринку підтверджується довідкою/ами або листом/ами (завіреними копіями цих довідки/ок або листа/ів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни такого товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку такого товару, що є предметом закупівлі за цим Договором; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Сторони можуть внести зміни до договору у разі покращення якості предмета закупівлі за умови, що така зміна не призведе до зміни предмета закупівлі та відповідає тендерній документації в частині встановлення вимог та функціональних характеристик до предмета закупівлі і є покращенням його якості. Підтвердженням можуть бути документи технічного характеру з відповідними висновками, наданими уповноваженими органами, що свідчать про покращення якості, яке не впливає на функціональні характеристики предмета закупівлі; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься Замовником у момент виникнення об`єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Сторони можуть внести зміни до Договору в разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також: у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування. Сторони можуть внести зміни до Договору в разі зміни згідно із законодавством ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування. Зміна ціни у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування. Може відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, сума Договору може змінюватися залежно від таких змін без зміни обсягу закупівлі. Підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти Держави; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону, а саме дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Ці зміни можуть бути внесені до закінчення терміну дії договору про закупівлю. 20 % будуть відраховуватись від початкової суми укладеного договору про закупівлю на момент укладення договору про закупівлю згідно з ціною переможця процедури закупівлі. Згідно з пунктом 12.7. Договору, додаткові угоди та додатки до цього договору про закупівлю є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані Сторонами та набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін. Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024, але в будь - якому разі до моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором ( пункт 10.1 Договору ). Згідно із додатком № 1 "Специфікація" до договору про закупівлю № 10/24 від 16.04.2024 р., що є його невід`ємною частиною, предмет договору становить поставка Вугілля кам`яного Г (Г2) (13-100) в кількості 80,6 тон, ціна за одиницю товару 11 250,00 грн без ПДВ та Суміші вугілля ДГ/Ж/А, (13-100) в кількості 20 тон, ціна за одиницю товару 11 250,00 грн без ПДВ, загальна ціна 1 131 750,00 грн без ПДВ, ПДВ становить - 226 350,00 грн, загальна вартість договору 1 358 100,00 грн з ПДВ. 16.04.2024 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору №10/24 від 16.04.2024 р., якою змінено пункт 3.1 Договору та викладено його в редакції, відповідно до якої ціна цього Договору становить 1 358 100,00 грн, у т.ч. ПДВ - 226 350,00 грн. Бюджетні зобов`язання Замовника виникають в межах бюджетних призначень, які складають на дату укладення Договору 1 358 100,00 грн, у т.ч. ПДВ - 226 350,00 грн. В тому числі: загальний фонд - 1 118 300,00 грн та спеціальний фонд - 175 100,00 грн. Ціна за одиницю Товару зазначена у Специфікації; всі інші умови Договору залишаються незмінними. 22.07.2024 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору № 10/24 від 16.04.2024 р., якою змінено пункт 2.1.1 Договору та викладено його в редакції, відповідно до якої вугілля за якісними, технологічними, фізико-механічним показниками та за показниками, що характеризують безпечність вугілля, повинно відповідати вимогам, зазначеним у ДСТУ 7146:2010 "Вугілля кам`яне та антрацит для побутових потреб. Технічні умови" для даного виду палива: Вугілля кам`яне, Г(Г2) (13-100), об`єм, який постачається 100,6 тон; всі інші умови Договору залишаються незмінними. 01.08.2024 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 10/24 від 16.04.2024 р., якою змінено пункт 3.1 Договору та викладено його в редакції, відповідно до якої ціна цього Договору становить 1 358 100,00 грн без ПДВ. Бюджетні зобов`язання Замовника виникають в межах бюджетних призначень, які складають на дату укладення Договору 1 358 100,00 грн без ПДВ. В тому числі: загальний фонд - 1 183 000,00 грн та спеціальний фонд - 175 100,00 грн. Ціна за одиницю Товару зазначена у Специфікації. Специфікацію ( Додаток № 1 ) викладено в новій редакції, що додається до цієї Додаткової угоди та є невід`ємною частиною Договору ( пункт 1.2 Додаткової угоди № 3 ). Відповідно до Специфікації в редакції додаткової угоди № 3 від 01.08.2024 р., ціна за одиницю товару без ПДВ становить 13 500,00 грн. Всі інші умови Договору залишаються незмінними. Як зазначено у додатковій угоді № 3 від 01.08.2024 р. до Договору № 10/24 від 16.04.2024 р., підставою для її укладення стали вимоги підпункту 6 п. 19 Особливостей, які затверджені постановою Уряду № 1178 від 12.10.2022 р. "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", "зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування. Як зазначено вище, додатковою угодою № 3 від 01.08.2024 р. викладено в новій редакції "Специфікацію", відповідно до якої ціна на Вугілля кам`яне за 1 тонну становить 13 500 грн без ПДВ, кількість - 100,6 т. При цьому за Договором ціна за 1 тонну становила 11 250 грн без ПДВ, кількість - 100,6 т. Отже, вказаною додатковою угодою № 3 від 01.08.2024 р. з ціни Договору в сумі 1 358 100,00 грн виключено суму ПДВ в розмірі 226 350,00 грн, але при цьому визначено ціну Договору так само на рівні 1 358 100,00 грн та збільшено ціну за одиницю товару без ПДВ з 11 250,00 грн до 13 500,00 грн, тобто на 20 %. Кількість товару не збільшена. На виконання умов Договору, Гайворонським політехнічним фаховим коледжем здійснено оплату за товар (кам`яне вугілля марки Г (Г2) 13-100) на загальну суму 1 358 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.08.2024 р., від 06.08.2024 р. На переконання Прокурора - укладена між Гайворонським політехнічним фаховим коледжем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" Додаткова угода № 3 від 01.08.2024 р. в частині включення суми ПДВ в ціну товару суперечать вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, підлягає визнанню судом недійсною, а надмірно сплачені кошти стягненню з Відповідача -1 на користь Позивача -2. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що додатковою угодою № 3 від 01.08.2024 р. з ціни Договору в сумі 1 358 100,00 грн виключено суму ПДВ в розмірі 226 350,00 грн, але при цьому визначено ціну Договору так само на рівні 1 358 100,00 грн та збільшено ціну за одиницю товару без ПДВ з 11 250,00 грн до 13 500,00 грн, тобто на 20%, при цьому кількість товару не збільшена. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до підпункту 6 п. 19 Особливостей зміна ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною системи оподаткування мала відбутися пропорційно зменшенню податкового навантаження, натомість сторонами оспорюваною додатковою угодою фактично збільшено ціну за одиницю товару та збільшено ціну Договору. Суд дійшов висновку, що при укладенні додаткової угоди сторони не дотрималися вимог п. 19 Особливостей та Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим визнав додаткову угоду недійсною на підставі частини 1 ст. 203, частини 1 ст. 215 ЦК України. Щодо стягнення коштів суд, посилаючись на ст. 216, ст. 1212 ЦК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22, зазначив, що кошти в сумі 226 350,00 грн є безпідставно набутими Відповідачем -1, оскільки підстава їх набуття відпала внаслідок визнання додаткової угоди недійсною. Суд також підтвердив наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави, встановивши бездіяльність компетентних органів.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд, апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Відповідачів, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. Щодо наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою; справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням вимог законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що завдає шкоду інтересам держави. Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання. Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України. Пунктами 6, 8 частини першої ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів. Згідно з пунктом 24 частини першої ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу. Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (частина третя ст. 19 БК України). Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц, здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови). У даному спорі уповноваженим суб`єктом владних повноважень також є Східний офіс Державної аудиторської служби України. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 8 вищевказаного Закону моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. За приписами п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 р. № 43 (далі - Положення), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п.1). Згідно з п.п. 3, 4, 9 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Відповідно до пункту 1 Положення у складі Східного офісу утворені як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій та Кіровоградській областях. Ці управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. З урахуванням наведеного, Держаудитслужба та її територіальні органи, зокрема Східний офіс Держаудитслужби, є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 924/996/21 від 01.02.2023 р. ). Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 ). Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави ( п. 45 Постанови ). Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу ( п. 37 ). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38). Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39). З метою захисту інтересів держави, Прокурор спонукав Позивача до здійснення захисту цих інтересів ним самостійно. Голованівською окружною прокуратурою до Східного офісу Держаудитслужби спрямовано лист № 54/03-2921ВИХ-25 від 23.05.2025 р. щодо наявності порушень та вжиття заходів представницького характеру. Східний офіс Держаудитслужби самостійно до суду за стягненням бюджетних коштів у сумі 226 350,00 грн, про безпідставну сплату яких стверджує Прокурор, не звертався, що свідчить про його бездіяльність, тобто нездійснення захисту інтересів держави. Відповідно до листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області № 041131-17/1266-2025 від 27.05.2025 р., підстави для проведення моніторингу вказаної закупівлі на даний час відсутні, планові та позапланові заходи фінансового контролю проводитись не будуть. Прокурор звертається також в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Департаменту освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації. Відповідно до пункту 1.16. Статуту Гайворонського політехнічного фахового коледжу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.07.2022 №623, Фаховий коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Фаховий коледж має самостійний баланс і кошторис, рахунки і територіальному органі Державної казначейської служби України, печатку і штамп з власним найменуванням, може від свого іменні набувати майнових та особистих немайнових прав, бути позивачем та відповідачем у судді, може запроваджувати власну символіку та атрибутику. Згідно з підпунктом 1 пункту 3.1 Статуту управління Фаховим коледжем в межах своїх повноважень, визначених законодавством та цим статутом здійснюють засновник та уповноважений ним орган. П. 3.3 Статуту передбачені повноваження засновника або уповноваженого ним органу, а саме: відповідно до підпункту 4 - затверджує кошторис і приймає фінансовий звіт Фахового коледжу у випадках та порядку, визначених законодавством; підпункт 7 - здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Фахового коледжу. Фінансування Фахового коледжу здійснюється з урахуванням положень ст. 66 Закону України "Про фахову передвищу освіту", за рахунок коштів державного бюджету у встановленому законодавством порядку, в тому числі шляхом надання відповідних освітніх субвенцій, а також коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законом ( п. 8.7. Статуту ). Відповідно до п. 9.2. Статуту, контроль за фінансово-господарською діяльністю Фахового коледжу здійснює засновник або уповноважений ним орган, педагогічна рада Фахового коледжу в межах компетенції та відповідно до законодавства. Згідно з пунктами 4, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Згідно з п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти; розробляє пропозиції щодо обсягів матеріальнотехнічного і фінансового забезпечення закладів освіти; формує пропозиції про обсяг освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної (професійнотехнічної), вищої освіти та стипендійного фонду; розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління. Згідно з п. 5 Положення про Міністерство освіти і науки України, з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів. Відповідно до п. 7 Положення про Міністерство освіти і науки України, забезпечує в установленому порядку самопредставництво МОН у судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби МОН або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів МОН у судах та інших органах через представників. Згідно з абзацом 32 ч. 1 ст. 64 Закону України "Про освіту" центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснює повноваження засновника щодо державних закладів освіти. Як встановлено судом першої інстанції - Міністерство освіти і науки України з позовною заявою до суду не зверталося, було повідомлено про факти, з якими Прокурор пов`язує порушення інтересів держави, листом Голованівської окружної прокуратурою Кіровоградської області № 54/03-3344ВИХ-25 від 13.06.2025 р. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" заклади професійної (професійно-технічної) освіти здійснюють фінансову діяльність відповідно до Закону України "Про освіту", цього Закону, а також інших нормативно-правових актів. Фінансування професійної підготовки кваліфікованих робітників (первинної професійної підготовки, професійного (професійно-технічного) навчання, у тому числі перепідготовки чи підвищення кваліфікації робітників), соціальний захист здобувачів освіти та педагогічних працівників у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти, у межах обсягів державного та/або регіонального замовлення, здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 р. № 831-р (зі змінами) та п. "є" пп.2 ч. 1 ст. 89 Бюджетного Кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на освіту, зокрема, професійну (професійно-технічну) освіту з бюджетів міських територіальних громад з адміністративним центром у місті - обласному центрі (на оплату послуг з підготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти державної та/або комунальної власності, які розташовані на території зазначених територіальних громад). Тому, як слушно зазначив місцевий господарський суд - питання фінансування та використання коштів Гайворонським політехнічним фаховим коледжем належать до повноважень Департаменту освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації. Відповідно до п. 1 Положення про департамент освіти і науки Кіровоградської обласної Державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 217-р від 13.03.2024 р., Департамент освіти і науки Кіровоградської обласної Державної адміністрації є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу, підпорядкований голові обласної державної адміністрації, а також підзвітний та підконтрольний Міністерству освіти і науки України. Згідно з пунктом 4.41 цього Положення, одним із завдань Департаменту є здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів фахової передвищої, професійної (професійно-технічної освіти). Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Згідно з пунктом 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 вказаного Порядку). Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету ( аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18 та від 23.10.2019 р. у справі № 922/3013/18). Абзацами 1 та 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. За змістом абзацу 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Згідно зі ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Судом першої інстанції встановлено, що витрати на оплату поставленого вугілля кам`яного за Договором № 10/24 від 16.04.2024 р., укладеним Гайворонським політехнічним фаховим коледжем з ТОВ "Торговий будинок "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" здійснювалися за рахунок бюджетних коштів; про безпідставність таких витрат на суму 226 350,00 грн вказує Прокурор. З матеріалів справи вбачається, що Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації до суду з позовною заявою не звертався, про факти, з якими Прокурор пов`язує порушення інтересів держави, був повідомлений листом Голованівської окружної прокуратур Кіровоградської області № 54/03-3345ВИХ-25 від 16.06.2025 р. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що в даному випадку Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивачів. Щодо позовної вимоги про визнання недійсною додаткову угоду до договору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 цього ж Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як установив суд попередньої інстанції, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами Закону України "Про публічні закупівлі". Предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсною додаткову угоду до договору як таку, що суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", та стягнення надмірно сплачених коштів у зв`язку підвищенням ціни на одиницю товару, з огляду на що колегія суддів відзначає таке. Згідно із частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Згідно із частиною 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно із частинами 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Згідно із частиною 5 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника. У силу положень частини 4 ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Водночас, як зазначено в частині 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Із системного аналізу норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі ( частина 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Разом з тим пунктом 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Отже, зазначені положення Закону України "Про публічні закупівлі" дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором ( відповідно до проекту, який входив до тендерної документації ); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися ( подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 р. у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 р. у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 р. у справі № 903/383/22 ). У постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56 постанови). Законом України від 16.08.2022 р. № 2526-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7, яким установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 р. № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості). Як убачається з додаткової угоди № 3 до Договору про закупівлю № 10/24 від 16.04.2024 р., додаткова угода укладена на підставі підпункту 6 пункту 19 Особливостей. Згідно з підпунктом 6 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування. У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей. Гайворонським політехнічним фаховим коледжем в електронній системі публічних закупівель Prozzoro розміщено повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю UА-2024-03-26-003291-а, а саме: укладання додаткової угоди № 3 від 01.08.2024 р., яка укладена у зв`язку з зміною системи оподаткування. Суд установив, що з 01.07.2024 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" змінилась система оподаткування та Товариство переведено на сплату Єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, а свідоцтво платника ПДВ № 449597408287 анульовано. Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). Тож, відповідна зміна відповідно до підпункту 6 пункту 19 Особливостей мала б відбутися пропорційно зменшенню податку, натомість сторонами оспорюваною Додатковою угодою внесено зміни, якими збільшена ціна за одиницю товару та фактично збільшена ціна Договору. Ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" містить імперативні норми, згідно з якими зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у встановлених випадках, а саме: у разі коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не збільшуючи загальну суму договору. Аналогічні підстави викладені в підпункту 2 пункту 9 Особливостей, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати укладання додаткових угод до Договору, а в разі наступних змін - між черговими додатковими угодами. Вказана позиція відображена в постановах Верховного Суду: від 12.09.2019 р. у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 р. у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 р. у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 р. у справі № 913/368/19. Голованівською окружною прокуратурою Кіровоградської області на адресу Гайворонського політехнічного фахового коледжу надіслано лист № 54/03-2931ВИХ-25 від 23.05.2025 з вимогою надати підтвердження щодо підстав укладення додаткових угод (листи постачальника, висновки щодо вартості, повідомлення тощо). Разом з тим, у листі від 03.06.2025 р. № 206 Гайворонський політехнічний фаховий коледж не повідомив про причини підняття ціни за одиницю товару, яка фактично передбачена Додатковою угодою №3. Відповідач наголошував на тому, що ціна Договору не змінилася та посилався на переформатування податкового навантаження, але при цьому не обґрунтував пропорційності зміни податкового навантаження. Встановивши зазначене суд першої інстанції констатував, що оспорювана додаткова угода до договору суперечать вимогам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положенням статей 203, 215 ЦК України, оскільки, спірною додатковою угодою № 3 від 01.08.2024 р. з ціни Договору в сумі 1 358 100,00 грн виключено суму ПДВ в розмірі 226 350,00 грн, але при цьому визначено ціну Договору так само на рівні 1 358 100,00 грн та збільшено ціну за одиницю товару без ПДВ з 11 250,00 грн до 13 500,00 грн, тобто на 20 %, а кількість товару не збільшена. Отже, судом застосовано положення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 р. у справі № 920/19/24. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 зазначила, що зміна ціни товару у бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, то зміна ціни товару у бік збільшення у випадку збільшення ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку ст. 652 ЦК України якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би договір або уклали би його на інших умовах. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК України та пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного адміністративного суду щодо застосування пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 р. у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. При цьому, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" має універсальний характер та підлягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про наявність правових підстав для визнання вказаної додаткової угоди недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані Відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України. Недійсність спірної додаткової угоди означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка вугілля, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору. Наведена правова позиція узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 р. у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 р. у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 р. у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 р. у справі № 927/188/22. Як зазначалося раніше, на виконання умов Договору, Гайворонським політехнічним фаховим коледжем сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" грошові кошти за постачання вугілля кам`яного марки Г (Г2) 13-100 за договором №10/24 від 16.04.2024 р. на загальну суму 1 358 100,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.08.2024 р. на суму 1 183 000,00 грн та від 02.08.2024 р. на суму 175 100,00 грн. З урахування недійсності додаткової угоди № 3 від 01.08.2024 р. різниця зайво сплачених Гайворонським політехнічним фаховим коледжем бюджетних коштів ( за товар за ціною, передбаченою додатковою угодою № 3 від 01.08.2024 р.) складає 226 350,00 грн, які підлягають стягненню. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції - грошові кошти в сумі 226 350,00 грн є такими, що безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ", оскільки підстава їх набуття відпала, а тому Відповідач -1 зобов`язаний повернути їх на користь Департаменту освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.09.2025 р. у справі №912/1710/25- залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 29.06.2026 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Чус