Постанова 4873 № 910/14055/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2026 р. Справа№ 910/14055/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Мальченко А.О. секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А. за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 09.06.2026, розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 (повний текст складено 16.03.2026) у справі №910/14055/25 (суддя Т.М. Ващенко) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 30 075 761,28 грн, - В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (далі, позивач або ТОВ «Черкасиенергозбут») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.01.2026) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі, відповідач або ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 29 695 979,08 грн заборгованості за надані позивачем послуги за Договором №0479-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019, 255 089,92 грн інфляційних втрат та 124 692,28 грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати наданих позивачем за Договором №0479-09021 від 01.07.2019 послуг. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 закрито провадження у справі №910/14055/25 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 14 736 807,65 грн основного боргу. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» 14 959 171,43 грн заборгованості, 124 692,28 грн 3% річних, 255 089,92 грн інфляційних втрат та 184 067,45 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 02.03.2026 про відстрочення виконання рішення. Ухвалюючи рішення, суд установив, що з серпня по вересень 2025 року (включно) позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 54 819 734,04 грн, однак їх вартість станом на момент звернення до суду з цим позовом оплачена не була. Під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість перед позивачем (27.02.2026 сплачено 11 517 238,18 грн, 20.02.2026 сплачено 3 219 569,47 грн). Оскільки відповідачем було частково сплачено позивачу заборгованість за спірний період, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 14 736 807,65 грн заборгованості за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. На час ухвалення рішення у даній справі несплаченою залишилась сума основного боргу в розмірі 14 959 171,43 грн, яка й підлягає стягненню з відповідача. Також у зв`язку з порушенням відповідачем встановлених строків розрахунків за Договором до стягнення з відповідача підлягають 124 692,28 грн 3% річних та 255 089,92 інфляційних втрат, які нараховані на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Щодо поданого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду, то суд у його задоволенні відмовив, враховуючи баланс прав та інтересів сторін у спорі й посилаючись на те, що недостатність чи відсутність у відповідача коштів для здійснення розрахунків з позивачем не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо його складного майнового стану, як і не наведено обставин з відповідними доказами на підтвердження того, що зі спливом строку, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду, у нього з`являться кошти. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 07.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 в частині стягнення 124 692,28 грн 3% річних, 255 089,92 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 на 1 (один) рік з дня ухвалення відповідного рішення. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого: Враховуючи положення законодавства, основним джерелом покриття витрат НЕК «Укренерго» на виконання ПСО є тариф на послуги з передачі електричної енергії. Оскільки основним джерелом фінансування витрат НЕК «Укренерго» на виконання покладених спеціальних обов`язків є надходження коштів від учасників ринку за послуги з передачі електричної енергії, оплата вартості Послуги забезпечується виключно за наявності фінансової можливості для здійснення платежів. Наразі наявний фінансовий дисбаланс між зобов`язаннями оператора системи передачі щодо оплати ПУП вартості Послуг та встановленим НКРЕКП Тарифом на 2025 рік, оскільки обсяги витрат на Послугу, які включені до структури Тарифу на 2025 рік згідно з постановою НКРЕКП від 19.12.2024 №2200, встановлені на рівні, недостатньому для покриття потреби 2025 року, що унеможливлює здійснення своєчасно та у повному обсязі розрахунків із постачальниками універсальних послуг. Встановлення витрат відповідача на виконання спеціальних обов`язків в іншому розмірі, аніж це затверджено Законом України «Про ринок електричної енергії», не передбачено. Таким чином, законодавством не передбачено покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов`язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, визначеним у затвердженій НКРЕКП структурі тарифу. Використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів. На сьогодні НЕК «Укренерго» обліковується значна дебіторська заборгованість за договірними зобов`язаннями з надання учасникам ринку послуг з передачі електричної енергії. Недоотримання коштів відповідачем як оператором системи передачі за надані послуги з передачі електричної енергії у зв`язку з порушенням платіжної дисципліни учасників ринку негативно впливає на фінансовий стан ОСП. Наразі НЕК «Укренерго» сплачуються кошти за Послугу, надану ПУП, в тому числі ТОВ «Черкасиенергозбут», виходячи з їх фактичної наявності у структурі Тарифу. Так, з моменту подання позову і до моменту ухвалення рішення НЕК Укренерго сплатив 39 860 562,61 грн. З огляду, в тому числі, на наведені вище обставини, скаржник наголошує, що у даній справі наявні підстави для надання відстрочки виконання рішення. Скаржник наголошує також, що невідкладне стягнення з НЕК «Укренерго» витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України. Відповідач також просить суд врахувати, що діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором рф на енергетичні об`єкти країни. Узагальнені доводи та заперечення позивача 06.05.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Також позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду в даній справі. Позивач наголошує на тому, що вказані відповідачем в апеляційній скарзі обставини не звільняють апелянта від виконання взятих на себе фінансових зобов`язань, оскільки ні умови Договору, ні Порядку №641, не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати апелянтом за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора. Відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов`язків не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за послуги зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надавалися ТОВ «Черкасиенергозбут». Щодо клопотання скаржника про відстрочення виконання рішення суду, то ПрАТ «НЕК «Укренерго» до відповідного клопотання не було додано жодних документів (звіт про фінансовий стан, акти звірки взаємних розрахунків з контрагентами, бухгалтерських довідок тощо), що є належними доказами підтвердження наявності обставин, що утруднюють або унеможливлюють виконання судового рішення. Окрім того, відповідачем також не було підтверджено актуальний фінансовий стан на час звернення із даним клопотанням. При цьому недостатність чи відсутність коштів у ПрАТ «НЕК «Укренерго» не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити, зокрема у зв`язку з тим, що у заяві не наведено обставин з наданням доказів на їх підтвердження, що зі спливом строку, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення, у ПрАТ «НЕК «Укренерго» з`являться кошти (можливість виконання рішення). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О. Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14055/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 16.04.2026 матеріали справи №910/14055/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із обґрунтуванням причин пропуску такого строку та сплатити судовий збір у розмірі 6 836,08 грн. 01.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №AU.GV-530 від 29.04.2026 про сплату судового збору у розмірі 6 836,08 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 поновлено Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 на час апеляційного оскарження, призначено справу до розгляду на 09.06.2026. 20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» подав заяву про його участь у судовому засіданні, призначеному на 09.06.2026 та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. У судовому засіданні 09.06.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників учасників справи У судове засідання 09.06.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду в даній справі в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 на 1 (один) рік з дня ухвалення відповідного рішення. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (далі - постачальник послуг) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - замовник) укладено Договір №0479-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 2.1. Договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг. Згідно з пунктом 7.1. Договору він набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2020. Додатковою угодою №3 від 28.12.2020 строк дії Договору продовжено до 31.12.2021. Додатковою угодою №5 від 15.12.2021 строк дії Договору продовжено до 31.12.2022. Додатковою угодою №6 від 14.12.2022 строк дії Договору продовжено до 31.12.2023. Додатковою угодою №7 строк дії Договору продовжено до 31.12.2024. Додатковою угодою №9 від 13.08.2024 сторони виклали договір в новій редакції (у зв`язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641» від 26.07.2024 №1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг). Відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 13.08.2024) вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок №641), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року №2651. Додатковою угодою №10 строк дії Договору продовжено до 31.12.2025. Згідно з пунктом 15.2. Порядку №641 протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п`яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. У період з серпня по вересень 2025 року (включно) позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 54 819 734,04 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема: за серпень 2025 року на суму 40 700 337,68 грн з ПДВ та за вересень 2025 року на суму 35 301 879,48 грн з ПДВ. Відповідно до пункту 15.4. Порядку №641 ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці. 23.09.2025 НКРЕКП постановою №1526 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у серпні 2025 року для ТОВ «Черкасиенергозбут» у розмірі 33 916 948,07 грн (без ПДВ). 28.10.2025 НКРЕКП постановою №1751 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальниками універсальних послуг у вересні 2025 року ТОВ «Черкасиенергозбут» у розмірі 29 418 232,90 грн (без ПДВ). На момент звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача перед позивачем за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за серпень та вересень 2025 року становила 54 819 734,04 грн. У зв`язку зі здійсненням відповідачем часткових оплат за Договором позивачем під час розгляду справи подавалися заяви про зменшення розміру позовних вимог, останнього разу 12.01.2026 (том 1, а.с. 160-161). Згідно з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 12.01.2026 сума боргу за спожиту електричну енергію за період з серпня по вересень 2025 року включно становила 29 695 979,08 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем встановлених строків розрахунків за Договором позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 124 692,28 грн 3% річних та 255 089,92 інфляційних втрат. У подальшому відповідачем було додатково сплачено основну заборгованість перед позивачем (27.02.2026 сплачено 11 517 238,18 грн, 20.02.2026 сплачено 3 219 569,47 грн) і станом на дату ухвалення рішення основна заборгованість за Договором становила 14 959 171,43 грн, а тому рішенням суду в даній справі провадження в частині позовних вимог про стягнення 14 736 807,65 грн заборгованості за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії було закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Водночас, оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 14 959 171,43 грн заборгованості, 124 692,28 грн 3% річних та 255 089,92 грн інфляційних втрат. Під час розгляду справи 27.02.2026 відповідачем було заявлене клопотання про відстрочення виконання рішення суду на один рік з дня його ухвалення. Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у задоволенні зазначеного клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення відмовлено. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем у частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього 124 692,28 грн 3% річних, 255 089,92 інфляційних втрат, а також в частині відмови у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення. Рішення суду в частині закриття провадження у справі на суму основного боргу 14 736 807,65 грн та в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 959 171,43 грн заборгованості відповідачем не оскаржується, а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цих частинах не переглядається. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із таких підстав. Договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як установлено судом першої інстанції і не оскаржується наразі відповідачем, станом на дату подання позову в даній справі заборгованість ПрАТ «НЕК «Укренерго перед ТОВ «Черкасиенергозбут» з оплати за надані у серпні-вересні 2025 року послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел становила 54 819 734,04 грн. Заборгованість за серпень 2025 року становила 28 343 324,43 грн, а за вересень 2025 року - 26 476 409,61 грн. Ураховуючи, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» порушило свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані у серпні-вересні 2025 року послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, це є порушенням умов Договору та підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. За розрахунками позивача (том 1, а.с. 88), які визначні судом першої інстанції обґрунтованими й правильність яких відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується та не спростовується, розмір 3% річних, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань з оплати послуг, отриманих у серпні 2025 року, за період з 30.09.2025 по 11.11.2025 становить 100 754,70 грн, а за прострочення зобов`язань з оплати послуг у вересні 2025 року - за період з 01.11.2025 по 11.11.2025 становить 23 937,58 грн. Разом 3% річних - 124 692,28 грн. Розмір інфляційних втрат за період з 01.10.2025 по 11.11.2025, нарахованих на суму заборгованості за серпень 2025 року в розмірі 28 343 324,43 грн, становить 255 089,92 грн. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц. Колегія суддів наголошує, що інфляційні втрати та 3% річних за порушення грошового зобов`язання, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, та не вимагають встановлення наявності чи відсутності вини боржника за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Отже, у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування до них положень статті 614 Цивільного кодексу України. Звільнення боржника від відповідальності на підставі статті 617 Цивільного кодексу України також не поширюється на наслідки прострочення грошового зобов`язання, визначені імперативною нормою статті 625 Цивільного кодексу України. Більш того, згідно з положеннями абзацу 2 частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів, а відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. У пунктах 31-32 постанови Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №916/3630/23(916/1878/25) викладені такі правові висновки: «

31. При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що порушення Позивачем платіжної дисципліни за іншими зобов`язаннями, відмінними від тих, що врегульовані даним Договором, призвело до затримки виконання Відповідачем обов`язку стосовно оплати наданих Послуг за цим Договором, а тому є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що умовами Договору №0280-09021 від 01.07.2019 не закріплено, що виконання зобов`язань Відповідача за вказаним Договором ставиться у залежність від виконання (не виконання) інших зобов`язань Позивача перед Відповідачем, не врегульованих цим Договором.

32. Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Отже, у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (статті 607 ЦК України) або на відсутність вини (стаття 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/18566/21, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 27.03.2024 у справі №910/7717/23).». З огляду на наведене, доводи скаржника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини (зокрема, через недоотримання коштів відповідачем як оператором системи передачі за надані послуги з передачі електричної енергії у зв`язку з порушенням платіжної дисципліни учасників ринку), відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оплата вартості послуг, наданих позивачем із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП, як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об`єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором. Так, за укладеним між сторонами Договором саме відповідач взяв на себе обов`язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку №641, при цьому, ні умови Договору, ні Порядку №641 не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора. У пункті 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 13.08.2024) закріплено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок №641), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року №2651. Виходячи зі змісту положень Порядку №641, оплата наданих послуг здійснюється за відповідними актами, які складаються з урахуванням відповідного розрахунку, були підписані сторонами без зауважень і заперечень, і які, відповідно, є належними та допустимими доказами в підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем визначеного актами обсягу послуг та їх вартості, а отже, є наявними підстави виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов`язання з оплати наданих послуг у відповідних сумах. Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/5602/24, від 03.03.2026 у справі №910/6512/25, від 05.09.2024 у справі №910/14074/23, від 22.03.2023 у справі №910/1193/22 й враховуються судом під час розгляду даного спору. Таким чином, у ТОВ «Черкасиенергозбут» наявні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат з ПрАТ «НЕК «Укренерго» за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Доводи апеляційної скарги відповідача жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 255 089,92 грн інфляційних втрат та 124 692,28 грн 3% річних. Щодо незгоди скаржника з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду в даній справі та аналогічно заявленого клопотання в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді даної справи в суді першої інстанції, 27.02.2026 відповідачем було подано клопотання про відстрочення виконання рішення, в якій ПрАТ «НЕК «Укренерго» просило суд відстрочити виконання прийнятого рішення на 1 (один) рік з дня його ухвалення. Вказана заява була обґрунтована, зокрема, недостатністю коштів на рахунку відповідача для здійснення розрахунків з позивачем; неможливістю спрямування коштів, отриманих від надання інших послуг, для оплати послуг за Договором; відсутністю доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань; складним майновим станом ПрАТ «НЕК «Укренерго» та нестійкістю фінансово-економічного становища підприємства; загрозою зупинки належного функціонування ОСП і дестабілізації всієї енергетичної інфраструктури України. За доводами відповідача, враховуючи специфіку правовідносин на ринку електричної енергії, надання відстрочки у виконанні судового рішення зможе забезпечити оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню несприятливих наслідків для відповідача та енергетичного сектору країни загалом, а також відповідатиме принципам справедливості та добросовісності. Аналогічні за своїм змістом доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі. Господарський суд міста Києва при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про відмову у задоволенні наведеного клопотання, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке. Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до частин 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Із аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання рішення судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача. Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів. Для з`ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи. Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягнення балансу інтересів сторін. Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові 18.09.2024 у справі №905/271/24, в якій також зазначено, що на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші, ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). Так, суд першої інстанції, дослідивши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, обґрунтовано зазначив, що недостатність чи відсутність у відповідача коштів для здійснення розрахунків з позивачем не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. Також суд враховує, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» до клопотання про відстрочення виконання рішення від 27.02.2026 не було додано жодних документів (звіт про фінансовий стан, акти звірки взаємних розрахунків з контрагентами, бухгалтерських довідок тощо), що є належними доказами підтвердження наявності обставин, що утруднюють або унеможливлюють виконання судового рішення. Окрім того, відповідачем також не було підтверджено актуальний фінансовий стан на час звернення із даним клопотанням, як і не наведено обставин з відповідними доказами на підтвердження того, що зі спливом строку, на який відповідач просив відстрочити виконання рішення суду, у нього з`являться кошти. Щодо доводів, які стосуються завдання численних збитків відповідачу внаслідок збройної агресії російської федерації, то суд зазначає, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого так само негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації. Крім того, доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання відстрочення виконання рішення відповідачем не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду у даній справі може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі. Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та фактів і положення статей 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду. Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуючи відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення, скаржник фактично наводить ті самі обставини, що лягли в основу клопотання про відстрочення виконання рішення від 27.02.2026 (зміст розділу 2.5. апеляційної скарги є подібним до змісту клопотання про відстрочення виконання рішення від 27.02.2026). Жодних нових обставин, обґрунтувань та/або доказів ПрАТ «НЕК «Укренерго» в апеляційній скарзі не наводить, зокрема як і не вказує, які порушення були допущенні судом першої інстанції при ухваленні рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення. Із огляду на викладене у сукупності, доводи апеляційної скарги відповідача щодо наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду судом апеляційної інстанції відхиляються у зв`язку з їх необґрунтованістю, підстави для надання відстрочки виконання рішення суду відсутні, отже відповідне клопотання, викладене в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягає. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58). Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва 03.03.2026 у справі №910/14055/25 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 залишити без змін. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі №910/14055/25 на один рік з дня ухвалення відповідного рішення відмовити. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго». Матеріали справи №910/14055/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2026 після виходу членів колегії суддів з відпустки. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко А.О. Мальченко