Постанова 4873 № 910/10268/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" червня 2026 р. Справа№ 910/10268/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Чапляна С.Є. суддів: Іванова В.П. Крижного О.М. за участю секретаря судового засідання Медведєвої К.І., згідно з протоколом судового засідання від 17.06.2026: від прокуратури: Биховцова О.А.; від позивача 1: не з`явився; від позивача 2: не з`явився; від відповідача: Муравський О.В. (довіреність від 14.04.2026); за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 (повний текст рішення суду складено 21.04.2026) у справі № 910/10268/25 (суддя Васильченко Т.В.) за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Носівської міської ради Чернігівської області до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 389 047,26 грн ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову Ніжинська окружна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - позивач 1) та Носівської міської ради Чернігівської області (далі - позивач 2) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Укрзалізниця») про стягнення 389047,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території лісосмуги залізничних колій було виявлено 17 пнів акацій та в`язу, у зв`язку з чим встановлено факт незаконної порубки дерев. Оскільки лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, є АТ «Укрзалізниця», зазначене товариство зобов`язано відшкодувати державі шкоду, завдану порушенням лісового та природоохоронного законодавства, розмір якої складає 389047,26 грн.

2. Узагальнена позиція відповідача Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем не доведено наявності у діях АТ «Укрзалізниця» повного складу цивільного правопорушення, оскільки відповідальність за незаконну вирубку дерев мають нести особи, які безпосередньо здійснили порубку лісу та визнані винними у вчиненні відповідного правопорушення. Також прокурор не зазначає у позові, які саме заходи охорони лісу не було вчинено АТ «Укрзалізниця», а чинне законодавство не передбачає відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю. Також відповідач наголосив, що крім обов`язку, покладеного на власників лісів і постійних лісокористувачів розробити та проводити комплекс протипожежних та інших заходів, Лісовий кодекс України (далі - ЛК України) покладає також і на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування обов`язок визначити перелік заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів, а тому заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного агентства лісових ресурсів України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. У задоволенні зазначеного клопотання судом першої інстанції відмовлено.

3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/10268/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь Носівської міської ради Чернігівської області шкоду, завдану навколишньому природному середовищу у розмірі 389047 (триста вісімдесят дев`ять тисяч сорок сім) гривень 26 копійок. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь Чернігівської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 4668 (чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок. Рішення суду мотивовано тим, що земельна ділянка, на якій виявлено незаконну порубку 17 дерев, перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», яке як постійний лісокористувач зобов`язано забезпечувати охорону, захист та збереження лісових насаджень. Невиконання відповідачем цих обов`язків створило умови для незаконної порубки та заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Суд відхилив доводи відповідача про відсутність його відповідальності через невстановлення безпосереднього виконавця порубки, зазначивши, що протиправність поведінки відповідача полягає саме у незабезпеченні належної охорони лісу. Розмір завданої шкоди доводиться висновком інженерно-екологічної експертизи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи Не погоджуючись із зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва, АТ «Укрзалізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/10268/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Носівської міської ради Чернігівської області до АТ «Укрзалізниця» про стягнення 389047,26 грн відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач, серед іншого, посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та помилково дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності АТ «Укрзалізниця». На думку скаржника, прокурор не довів, які саме конкретні заходи щодо охорони лісових насаджень відповідач був зобов`язаний вчинити та не вчинив, а також не встановив причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача і незаконною порубкою дерев. Апелянт наголошує, що працівники залізниці самостійно виявили факт незаконної порубки та повідомили про нього правоохоронні органи, а законодавством не визначено конкретного переліку заходів, які мали б унеможливити такі порушення. Крім того, скаржник вказує, що відповідальність за шкоду має нести безпосередній порушник, який здійснив незаконну порубку, а не постійний лісокористувач. Також апелянт вважає, що прокурор не мав належних підстав для представництва інтересів держави в цій справі, оскільки не доведено бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту таких інтересів. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 7002,90 грн.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що АТ «Укрзалізниця» як постійний лісокористувач зобов`язано забезпечувати охорону та захист лісових насаджень від незаконних порубок, а невиконання цього обов`язку є протиправною бездіяльністю, яка перебуває у причинному зв`язку із заподіяною шкодою. Прокурор наголошує, що для покладення цивільно-правової відповідальності на лісокористувача не має значення встановлення безпосередніх виконавців незаконної порубки, оскільки відповідальність лісокористувача настає за незабезпечення належної охорони лісу. Також зазначено, що прокурор мав належні підстави для представництва інтересів держави, оскільки Державна екологічна інспекція у Чернігівській області та Носівська міська рада, будучи уповноваженими органами, тривалий час не вживали заходів щодо стягнення завданої шкоди. З огляду на викладені доводи прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2026 матеріали апеляційної скарги АТ «Укрзалізниця» у справі № 910/10268/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Іванова В.П., Крижного О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 за апеляційною скаргою АТ «Укрзалізниця» відкрито апеляційне провадження, апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні 16.06.2026.

7. Пояснення сторін, надані в судовому засіданні під час апеляційного розгляду У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 та ухваленні нового рішення про відмову у задоволенні позову. Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представники позивачів у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи позивачів повідомлено належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Згідно з п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03 від 03.04.2008) сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02 від 26.04.2007, та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003). Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представників позивачів.

8. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке. 8.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Працівниками структурного (виробничого) підрозділу Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» 07.03.2023 під час обходу території захисної лісосмуги залізничних колій Бахмацької дистанції на ділянці вздовж 752 км 1-го пікету і до 751 км 7-го пікету залізничних колій розташованих на території Носівської ОТГ, виявлено 17 пнів акації та в`язу. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у провадженні слідчого відділення ВП №4 (м. Носівка) Ніжинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження № 12023270300000299 від 08.03.2023, розпочате за вказаним фактом за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України. Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №372615 від 25.10.2007 земельна ділянка площею 76,4916 га, розташована на території Носівської міської ради, передана Державному територіально-галузевому об`єднанню «Південно-Західна залізниця» для експлуатації та обслуговування залізниці. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, 21.10.2015 проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815). Статтею 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та частини 2 загальних положень статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, визначено, що усі права та обов`язки державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» (наразі Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця») перейшли до правонаступника АТ «Укрзалізниця». Правонаступником всіх прав та обов`язків Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» є АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Таким чином, постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, є АТ «Укрзалізниця». За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» є відокремленим підрозділом юридичної особи АТ «Укрзалізниця». Положенням про регіональну філію «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» визначено, що предметом діяльності філії є, серед іншого, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення (ремонт) захисних лісонасаджень; діяльність у сфері лісівництва та лісозаготівель і надання пов`язаних із ними послуг. Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Положення про структурний (виробничий) підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» 12.03.2024 №078-4, основними завданнями Дистанції є організація та виконання робіт щодо створення та утримання захисних лісонасаджень в межах землекористування товариства; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження захисних властивостей насаджень; організація охорони і захисту захисних лісонасаджень шляхом здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб. За умовами п. 3.1 Положення про структурний (виробничий) підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» до основних функцій підрозділу, серед іншого, належить забезпечення охорони захисних лісонасаджень від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. Отже, АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» відповідно до ст. 17 ЛК України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов`язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій території. З наявної в матеріалах справи копії постанови прокурора Ніжинської окружної прокуратури про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 08.07.2025 вбачається, що під час розслідування встановити осіб, які здійснили незаконну рубку захисних лісових насаджень, неможливо. Висновком судової інженерно-екологічної експертизи Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2025 №СЕ-19/125-25/2555-ФХЕД встановлено, що внаслідок незаконної порубки 17 дерев породи акація та в`яз навколишньому природному середовищу завдано шкоди на суму 389047,26 грн. 8.2. Підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити відповідний суб`єкт владних повноважень про намір здійснювати представництво інтересів держави. Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Конституційний Суд України (Другий сенат) Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), визнав неконституційними окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У п. п. 3 та 4 резолютивної частини цього Рішення також зазначено, що окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності. У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини. Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави». Прокурор у цій справі зазначає, що порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев та ненадходженні до бюджетів різних рівнів коштів, що підлягають стягненню як відшкодування такої шкоди. Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів. Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженим наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45, Інспекція у межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у зазначеній сфері та відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу II Положення здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів. Таким чином, саме на Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області покладено повноваження щодо здійснення у межах Чернігівської області контрольних функцій у сфері охорони та використання природних ресурсів, які є об`єктами права власності Українського народу. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Матеріалами справи встановлено, що незаконна порубка дерев здійснена у лісосмузі, розташованій на території Носівської міської ради Чернігівської області, а тому завдана шкода підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Носівської міської ради. Відтак Носівська міська рада є уповноваженим органом щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади у спірних правовідносинах. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Ніжинська окружна прокуратура листами від 11.07.2025 № 52-77-4651ВИХ-25 та № 52-77-4650ВИХ-25 повідомила Носівську міську раду та Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області про факт незаконної порубки дерев, наявність невідшкодованої шкоди, а також просила надати інформацію щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення такої шкоди. Листом від 30.07.2025 № 11-02/1675 Носівська міська рада повідомила, що жодних заходів щодо стягнення шкоди не вживала. Листом від 17.07.2025 № 09/2105 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила прокуратуру про невжиття заходів позовного характеру щодо відшкодування шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Крім того, керівник Ніжинської окружної прокуратури листом від 14.08.2025 № 52-77-5353вих-25 повідомив Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Носівську міську раду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про прийняття рішення щодо здійснення представництва інтересів держави шляхом пред`явлення відповідного позову. Отже, матеріалами справи підтверджено, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області та Носівська міська рада були обізнані про факт заподіяння шкоди інтересам держави та територіальної громади, володіли необхідним обсягом повноважень для звернення до суду з відповідними вимогами, однак протягом тривалого часу не вживали належних та ефективних заходів судового захисту. При цьому колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до якої достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави є встановлення факту нездійснення або неналежного здійснення компетентним органом захисту таких інтересів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про порушення інтересів держави. Прокурор не зобов`язаний доводити причини, з яких відповідний орган не звернувся до суду, а суд не повинен оцінювати доцільність чи обґрунтованість такої бездіяльності. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 та від 08.11.2023 у справі № 360/4969/21. За таких обставин, враховуючи дотримання прокурором процедури, встановленої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а також нездійснення Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області та Носівською міською радою належного захисту інтересів держави та територіальної громади, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у прокурора передбачених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України законних і достатніх підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави. 8.3. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення З огляду на необхідність належної кваліфікації спірних правовідносин з урахуванням предмета і підстав позову, а також доводів сторін, суд апеляційної інстанції має з`ясувати, зокрема, наявність підстав для покладення на АТ «Укрзалізниця» цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну незаконною порубкою дерев, доведеність протиправної бездіяльності відповідача та причинного зв`язку між такою бездіяльністю і шкодою, завданою державі. Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до ч. ч. 1 та 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для покладення обов`язку з відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, спірні правовідносини виникли у сфері охорони, використання та відтворення лісових ресурсів, у зв`язку з чим при визначенні змісту обов`язків відповідача та оцінці його поведінки підлягають застосуванню спеціальні норми лісового законодавства, що відповідає загальновизнаному принципу співвідношення загальної та спеціальної норм права (lex specialis derogat legi generali). Так, п. п. 2-4 ч. 2 ст. 19 ЛК України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. За ч. 1 ст. 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Згідно з п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Крім того, згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.3 Положення про структурний (виробничий) підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2024 № 078-4, основними завданнями Дистанції є організація та виконання робіт щодо створення та утримання захисних лісонасаджень в межах землекористування товариства; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження захисних властивостей насаджень; організація охорони і захисту захисних лісонасаджень шляхом здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб. За умовами п. 3.1 зазначеного Положення до основних функцій підрозділу, серед інших, входить забезпечення охорони захисних лісонасаджень від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок осіб, які порушили вимоги екологічного законодавства, має компенсаційний характер та спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. Отже, спеціальними нормами лісового законодавства на постійного лісокористувача покладено позитивний обов`язок забезпечити організацію та функціонування системи охорони і захисту лісових насаджень, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження, у тому числі від незаконних рубок. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, переданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 11.02.2026 у справі № 907/278/25. За таких умов встановлення факту незаконної порубки дерев на території, що перебуває у його постійному користуванні, може розглядатися як спростовна презумпція неналежного виконання лісокористувачем покладених на нього обов`язків, яка може бути заперечена лісокористувачем і спростована належними та допустимими доказами, зокрема, документами про організацію охорони та збереження лісових насаджень, які свідчили б про здійснення відповідачем системної діяльності, спрямованої на запобігання незаконним рубкам. Водночас відповідачем не надано доказів, які б свідчили про системну організацію належної охорони лісових насаджень, здійснення контролю за їх станом та вжиття заходів, спрямованих на запобігання незаконній порубці дерев на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні. При цьому вжиття відповідачем окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону та збереження лісу. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем обов`язків, передбачених ч.2 ст.19 ЛК України. Причинний зв`язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою полягає у тому, що внаслідок бездіяльності відповідача заподіяно шкоду лісовим ресурсам. Посилання відповідача на значну протяжність лісосмуг, які перебувають у його користуванні, не звільняють відповідача від виконання покладених на нього законом обов`язків. За таких обставин доводи скаржника не спростовують висновку про неналежне виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків. Інші доводи апеляційної скарги Інші аргументи сторін досліджені апеляційним судом і не наводяться у тексті цієї постанови, оскільки не покладаються в її основу і не впливають на висновки апеляційного суду. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, та в силу ч. 4 ст. 11 ГПК України застосовується апеляційним господарським судом як джерело права, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10.02.2010). Аналогічна позиція викладена в п. 54 рішення у справі «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) від 28.10.2010, п. 89 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005.

9. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на встановлені обставини справи, доведеність факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, наявність у відповідача статусу постійного лісокористувача та відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення рішення місцевого господарського суду без змін.

10. Судові витрати Судові витрати у цій справі складаються з витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, перерозподіл судових витрат, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не здійснюється. Витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/10268/25, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на АТ «Укрзалізниця». З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/10268/25 залишити без змін.

3. Покласти на відповідача (скаржника) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 910/10268/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 29.06.2026. Головуючий суддя С.Є. Чаплян Судді В.П. Іванов О.М. Крижний