Постанова КЦС ВС № 646/9946/24

Постанова Іменем України 19 червня 2026 року м. Київ справа № 646/9946/24 провадження № 61-3977св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева О. О., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційнускаргу та доповнення до неї ОСОБА_3 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року в складі судді Серпутька Д. Є., та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року в складі колегії суддів Маміної О. В., Тичкової О. Ю., Яцина В. Б. Історія справи Короткий зміст вимог заяви У вересні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, в якому просили: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія АНТУ» та ОСОБА_3 27 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. та зареєстрований за № 867; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого. адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» та ОСОБА_4 27 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. та зареєстрований за №

865. У листопаді 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що: існує реальний ризик відчуження майна третім особам, що в подальшому може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову; позивачами в мережі Інтернет на сайті «ОLХ» було виявлено оголошення розміщене 02 листопада 2025 року від імені користувача ОСОБА_3 (тел НОМЕР_1 ) про продаж спірного будинку за 3,1 млн грн.; оголошення розміщено за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 . І хоча адреса будинку безпосередньо не вказана, його місце розташування, опис та фотознімки вказують на спірний будинок. Користувач - продавець ОСОБА_3 (тел НОМЕР_1 ) також є ідентифікатором, який вказує на відповідача, оскільки саме цей номер телефону ОСОБА_3 вказує у своїх процесуальних документах. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили: забезпечити позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна: житлового будинку, літ. «Б-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 582,8 кв. м, житловою площею 238,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2489987963120); заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна: житлового будинку, літ. «Б-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 582,8 кв. м, житловою площею 238,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2489987963120). Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року: заяву про забезпечення позову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лагутіна І. В. про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження житлового будинку, літ. «Б-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 582,8 кв. м, житловою площею 238,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2489987963120) до набрання законної сили рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними; заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна: житлового будинку, літ. «Б-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 582,8 кв. м, житловою площею 238,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2489987963120). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: звертаючись із заявою про забезпечення позову позивачі вказують, що існує реальний ризик відчуження майна третім особам, що в подальшому може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову; представник позивача вказує на те, що позивачами в мережі Інтернет на сайті «ОLХ» було виявлено оголошення розміщене 02 листопада 2025 року від імені користувача ОСОБА_3 (тел НОМЕР_1 ) про продаж спірного будинку за 3,1 млн грн. Оголошення розміщено за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1. І хоча адреса будинку безпосередньо не вказана, його місце розташування, опис та фотознімки вказують на спірний будинок. Користувач - продавець ОСОБА_3 (тел НОМЕР_1 ) також є ідентифікатором, який вказує на відповідача, оскільки саме цей номер телефону ОСОБА_3 вказує у своїх процесуальних документах; представником позивача у вказаній заяві доведено той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та надано докази, які дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; представником позивача у вказаній заяві доведено той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та надано докази, які дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об'єкта нерухомого майна, що у випадку задоволення позову унеможливить ефективне відновлення прав позивачів. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року: апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення; ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року - залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; з огляду на предмет позову та фактичні обставини справи існує обґрунтоване припущення, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його задоволення, або поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим. Висновок суду про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Такий вид забезпечення є співмірним заявленим вимогам; посилання апелянта на сумнівність позовних вимог, недоведеність особи яка створила оголошення, наявність двох співвласників у майна, порушення принципу пропорційності не спростовують висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову. Зазначеним обставинам буде дана оцінка при розгляді справи по суті. Ухвала суду відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Аргументи учасників справи 24 березня 2026 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року, яку доповнив 01 квітня 2026 року, та просив: ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року скасувати; вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову накладених ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року. Касаційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не взяті до уваги та проігноровані встановлені раніше чинними судовими рішеннями обставини справи, які не потребують доказування. Не взяті до уваги та проігноровані і інші фактичні дані, які мають значення для вирішення даного спору, зокрема, наявність в матеріалах справи доказів, які суд витребував для з`ясування певних обставин справи; суд незаконно вийшов за межі позовних вимог у заяві та обмежив розпорядження майном відразу двом власникам будинку; позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визначились, що це саме ОСОБА_5 продає свій будинок. Про інший будинок, який належить ОСОБА_4 взагалі мова не йшла, ніяких доказів про продаж будинку ОСОБА_4 в заяві про забезпечення позову не надано, тож обмежувати право власника ОСОБА_4 позивачі суд не просили; предметом позову є визнання спірних договорів недійсними. Вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації відповідного факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у відповідачів власності на житловий будинок. За цих обставин, вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони на відчуження будинку не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі; позивачі ОСОБА_2 т а ОСОБА_1 заявляючи клопотання про забезпечення позову мали на меті виключно зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідачів, власників нерухомого майна, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до яких застосовані заходи та створення умов за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення; позивачі зазначили у заяві, що ОСОБА_5 намагається продати або частину будинку або весь, при цьому на підтвердження своїх догадок не надають жодного доказу на розпорядження частиною будинку іншого власника ОСОБА_4 , тобто, довіреності тощо. Навіть позивачі не впевнені у тому, чий саме будинок хтось продає, а суд своїм «внутрішнім переконанням» вирішив не розбиратись та обмежив право на користування одразу всіх власників одночасно. ОСОБА_3 одразу звернувся до служби підтримки сайту ОЛХ для з`ясування обставин. Скарга ОСОБА_3 розглянута 24 листопада 2025 року оголошення про продаж будинку вже відхилено і з зазначенням підстав; у другій інстанції судовий процес фактично не відбувся, в судове засідання не прибула жодна із сторін, на апеляційну скаргу не надійшли ані відзив ані будь які заперечення, тому колегія суддів навіть не дивилась матеріали апеляційної скарги та виділені матеріали, бо по тесту постанови жодної оцінки суд не надав, не обґрунтував жоден з наданих доказів; з першого дня суд упереджено ставився до учасників справи, не реагував на численні заявлені сторонами відводи. Судова ухвала від 21 листопада 2025 року винесена упереджено, суд не мав права розглядати цей спір вже як мінімум з 14 травня 2025 року, оскільки 26 березня 2026 року суддею Основ`янського районного суду м. Харкова Серпутьком Д. С. винесена ухвала про задоволення самовідводу та обставина є такою, що об`єктивно викликає у сторін, зокрема відповідачів, обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та об`єктивності суду при розгляді цивільної справи суддею Серпутько Д. Є. Всі наступні судові ухвали, винесені після отримання судом беззаперечних доказів щодо своєї упередженості (14 травня 2025 року) мають таку саму юридичну визначеність. Жоден з учасників процесу не знав та не міг знати про те, що реєстратор КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Мельніченко О. Є. є рідною сестрою судді. 13 травня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Маніту», подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Герасименею О. Ю., в якому просило скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви позивачів про вжиття заходів забезпечення позову. Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що: суд безпідставно задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження одразу двох житлових будинків, у яких зовсім різні власники; позивачі не надали доказів щодо можливого наміру відповідачки, власниці будинку ОСОБА_4 реалізувати свій будинок і саме це може призвести в подальшому до утруднення у майбутньому виконати рішення суду; заявлені позивачами вимоги по суті спору - про недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню у подальшому та не залежить від наявності у відповідачів власності на спірний житловий будинок. За вказаних обставин, вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони на відчуження будинку не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі. Витребування майна вже є похідним фактом, тому без констатації факту недійсності правочинів суд не міг задовольнити клопотання про забезпечення позову; на момент винесення судом спірної ухвали про забезпечення позову суд вже мав в матеріалах справи належні та допустимі докази - чинні судові рішення з встановленими фактами, які мають без посереднє значення для розгляду справи та винесення неупередженого законного рішення по суті; рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року скасоване 09 листопада 2022 року Полтавським апеляційним судом, який ОСОБА_2 відмовив за недоведеністю у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги № GL3N016398 від 24 лютого 2020 року, укладеного між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Маніту» і визнання недійсним договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеного між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Маніту» від 24 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я. М., зареєстрованого в реєстрі за № 96; позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняте Полтавським апеляційним судом рішення не оскаржували, а тому є всі підстави вважати про фактичне визнання ними факту законності статусу ТОВ «ФК «Маніту», тобто, суди погодились із тим, що відступлене право вимоги до ТОВ «ФК «Маніту» є законним; постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін. 08 червня 2026 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву, в якій просив касаційну скаргу задовольнити. Заява мотивована тим, що: позивачі зловживають своїми процесуальними правами;. Заходи забезпечення позову не можуть бути ширшими, ніж заявлені вимоги. Спірна ухвала ухвалена з порушенням процесуальних норм із виходом за межі вимог; ОСОБА_3 є добросовісним набувачем та жодного відношення як до позивачів, їх представника та відносин між останніми особами та банком не має, жодним чином не впливає на їх кредитні зобов`язання, тощо. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі. 15 травня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І. Ухвалою Верховного Суду 18 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду 19 червня 2026 року копії документів (копію відомостей по справі, копію інформації щодо самовідводу судді Основ`янського районного суду м. Харкова Барабанової В. В. за заявою ОСОБА_3 , копію клопотання ОСОБА_3 від 28 листопада 2024 року, копію повторного клопотання ОСОБА_3 від 11 червня 2025 року, копію відзиву ОСОБА_3 від 10 листопада 2024 року; копію письмових пояснень ОСОБА_3 на заперечення від 21 листопада 2025 року, датованих 25 листопада 2025 року, копію інформації щодо скарг ОСОБА_3 до ВРП) повернуто ОСОБА_3 ; у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке підписане представником Лагутіним І. В. , про продовження строку на подання відзиву відмовлено; відзив ОСОБА_2 , який підписаний представником Лагутіним І. В. , на касаційну скаргу залишено без розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2026 рокувказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права. Фактичні обставини Суди встановили, що позивачі звернулись до суду із позовом, в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія Анту» та ОСОБА_3 27 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О.; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого. адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» та ОСОБА_4 27 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. та реєстрований за №

865. Як на підставу вимог про забезпечення позову, позивачі зазначали, що позивачами в мережі Інтернет на сайті «ОLХ» було виявлено оголошення розміщене 02 листопада 2025 року від імені користувача ОСОБА_3 (тел НОМЕР_1 ) про продаж спірного будинку за 3,1 млн грн. Оголошення розміщено за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1. І хоча адреса будинку безпосередньо не вказана, його місце розташування, опис та фотознімки вказують на спірний будинок. Користувач - продавець ОСОБА_3 (тел НОМЕР_1 ) також є ідентифікатором, який вказує на відповідача, оскільки саме цей номер телефону ОСОБА_3 вказує у своїх процесуальних документах. Позиція Верховного Суду Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України). Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (стаття 36 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини третьої статті 376 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Касаційний суд вже вказував, що «відповідно до пункту 2 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в якій, зокрема, вона вказувала щодо заявленого відводу судді з наведених підстав (том 2, а. с. 107, на звороті), на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції уваги не звернув, залишивши його рішення без змін. Згідно із зазначеною нормою процесуального права повноваженням апеляційного суду в такому разі є виключно скасування судового рішення та ухвалення нового. При цьому доводи ОСОБА_2 залишилися апеляційним судом без мотивування, що є порушенням вимог підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 року в справі № 570/566/22 (провадження № 61-967св24)). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України). Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України). Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)). У справі, що переглядається: листом КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 26 грудня 2024 року Червонозаводському районному суду м. Харкова направлено копію інвентаризаційної справи (т. 2. а. с. 30); в матеріалах інвентаризаційної справи наявний витяг про державну реєстрацію прав від 15 березня 2012 року реєстратором Мельніченко О. Є. (т. 2. а. с. 146); ОСОБА_3 з травня 2025 року неодноразово заявляв про відвід судді Серпутька Д. Є. (т. 3 а. с. 228-231, 239-244; т. 4 а. с. 181-184, 207-210, 228-231; т. 5 а. с. 1-3) та у задоволенні цих заяв відмовлено (т. 3 а. с. 234; т. 4 а. с. 34-36, 200-202, 221-223; т. 5 а. с. 17-19) та залишено без розгляду (т. 4 а. с. 237-241); ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 26 березня 2026 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135153589) задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Серпутька Д. Є. (т. 5 а. с. 33-37) з мотивів, що Мельніченко О. Є. , яка здійснила державну реєстрацію права власності, є рідною сестрою судді Серпутька Д. Є.; в апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказував про упередженість суду першої інстанції і заявлення відводів (а. с. 68 - 79, том виділені матеріали), а до апеляційної скарги долучив копію заяви про відвід (а. с. 93 - 98, том виділені матеріали); апеляційний суд не врахував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги, з яким апеляційний суд не погоджується і відповідні доводи апеляційної скарги свідчать про те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід. Апеляційний суд на цей важливий аргумент апеляційної скарги не відповів, а тому зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Висновки щодо розподілу судових витрат Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України). Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року втрачає законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко