Постанова КЦС ВС № 943/1322/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ справа № 943/1322/20 провадження № 61-16405св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - Приватне підприємство «ОАЗА», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області, треті особи: приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Галина Володимирівна, Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк «Львів», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «ОАЗА» на рішення Буського районного суду Львівської області в складі судді Коса І. Б. від 12 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. від 20 листопада 2025 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2022 року Приватне підприємство «ОАЗА» (далі - ПП «ОАЗА») звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати незаконним та скасувати рішення Красненської селищної ради Буського району Львівської області від 02 червня 2015 року № 935 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки по АДРЕСА_1 »; визнати незаконним рішення Красненської селищної ради Буського району Львівської області № 43 від 21 грудня 2015 року «Про продаж та затвердження ціни земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 »; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 травня 2016 року Красненською селищною радою Буського району Львівської області та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиндюк Г. В. № 433 від 20 травня 2016 року; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 25 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Тиндюк Г. В. від 25 січня 2018 року № 104; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 02 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Тиндюк Г. В. від 02 серпня 2018 року № 853; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3369 га для розміщення, будівництва та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, яка зареєстрована 02 серпня 2018 року за № 27112947 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати за ПП «ОАЗА» право на викуп земельної ділянки площею 0,2258 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням код КВЦПЗ - 11.03 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств», що відносяться до категорії земель «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу як власнику приймального пункту, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належить право користування земельною ділянкою площею 0, 2258 га, конфігурація якої визначена згідно проекту землеустрою від 2007 року та проекту детального плану території, розробленого в 2012 році, що, як визнає позивач, не були затверджені уповноваженим органом. При цьому, як вказує позивач, що частина цієї ділянки, зокрема: 0, 0908 га із 0, 2258 га, включена до земельної ділянки, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120 площею 0, 3369 га, яка відчужена Красненською селищною радою ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення селищної ради від 21 грудня 2015 року №

43. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Буського районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів виникнення в нього права користування земельною ділянкою площею 0,1942 га за адресою: АДРЕСА_2 , формування цієї ділянки як об`єкта цивільних прав з відповідними параметрами та виникнення у нього відповідних прав, зокрема, на викуп ділянки. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу ПП «ОАЗА» залишено без задоволення. Рішення Буського районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши відсутність порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи вимог касаційної скарги 29 грудня 202 року представник ПП «ОАЗА» - адвокат Горох В. В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, від 22 березня 2023 року у справі № 280/4962/18, від 28 березня 2023 року у справі № 700/313/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу 04 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Патько Н. Я. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПП «ОАЗА», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає вимоги касаційної скарги безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими. 05 лютого 2026 року представник Красненської селищної ради - Фурда Р. Я. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ПП «ОАЗА», у яких просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі законними та обґрунтованими, а оскаржуване рішення «Про продаж та затвердження ціни земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 » від 21 грудня 2015 року № 43 та укладений на його підставі між селищною радою, як власником ділянки, та ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2016 і подальші договори дарування, - такими, що відповідають чинному законодавству і не порушують прав чи інтересів ПП «ОАЗА». Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 943/1322/20 з Буського районного суду Львівської області. Зазначена справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що ПП «ОАЗА» на праві приватної власності належить приймальний пункт площею 194, 2 кв. м. по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом право власності від 23 листопада 2005 року, виданим Красненською селищною радою. Рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області № 48 від 06 травня 2006 року надано дозвіл ПП «ОАЗА» на виготовлення проєкту земельної ділянки для обслуговування викупленого приміщення приймального пункту та переобладнання в цех з виготовлення залізобетонних виробів по АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту, для передачі в оренду; рекомендовано ПП «ОАЗА» звернутися у відповідну ліцензовану землевпорядку організацію для виготовлення проєкту відведення та попереджено про необхідність проєкту відведення земельної ділянки у трьохмісячний термін, після чого проєкт відведення подати на розгляд та затвердження у встановленому порядку. Згідно акту (без дати та номеру) проведено встановлення та погодження меж земельної ділянки ПП «ОАЗА» із суміжними користувачами на місцевості по АДРЕСА_1 , а також ТОВ НВП «ГЕО-ТРАНС» розроблено проєкт землеустрою на проведення робіт по відведенню земельної ділянки для обслуговування приймального пункту та облаштування цеху з виготовлення залізобетонних виробів по АДРЕСА_1 , який на розгляд та затвердження Красненської селищної ради не був поданий. Рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області № 259 від 10 лютого 2012 року ухвалено здійснити розроблення детального плану території по АДРЕСА_1 з метою впорядкування території та визначення необхідної площі земельної ділянки для обслуговування споруди по виготовленню бетонних виробів, фінансування робіт покладено на ПП «ОАЗА», а після розроблення детального плану такий слід подати на затвердження селищної ради. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 14 грудня 2018 року у справі № 440/2393/18 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Красненська селищна рада, відділ у Буському районі Головного управління Держгеокадасту у Львівській області про визнання права власності на частини нерухомого майна та приватного підприємства, права завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом. З моменту визнання та затвердження мирової угоди судом із закриттям провадження у справі за ОСОБА_4 визнається право власності на навіс загальною площею 486 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , в цілому, на ПП «ОАЗА» як єдиний майновий комплекс за юридичною адресою: АДРЕСА_3 , в цілому та право на одноосібне завершення приватизації земельної ділянки площею 0,1942 га для обслуговування навісу по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4620655300:05:001:0056, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листа Красненської селищної ради № 330 від 21 жовтня 2019 року вбачається, що земельні ділянки у ПП «ОАЗА» та ОСОБА_6 , що розташовані на АДРЕСА_1 , рішенням селищної ради не вилучалися, оскільки вони не перебували у їх власності чи користуванні, а знаходились у землях запасу Красненської селищної ради. Тому відповідно до вимог чинного законодавства позивачу повторно рекомендовано виготовити та подати для затвердження детальний план території, на якій розташовані належні позивачу споруди (приймальний пункт та цех з виготовлення залізобетонних виробів та навіс) для подальшої передачі в оренду чи у власність. Рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області № 935 від 02 червня 2015 року затверджено детальний план території земельної ділянки для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233 по АДРЕСА_1 . Рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області № 43 від 21 грудня 2015 року «Про продаж та затвердження ціни земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 » було затверджено ціну земельної ділянки площею 0, 3369 га у розмірі 150 811 грн та вирішено продати у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, що розташована по АДРЕСА_1 , в межах населеного пункту, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів електричної та теплової енергії, для обслуговування трансформаторної підстанції ЗТП-233. На підставі вищевказаного рішення, 20 травня 2016 року між Красненською селищною радою Буського району Львівської області та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу згаданої земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Г. В. за №

433. Згодом, спірна земельна ділянка площею 0, 3369 га на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного 25 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Г. В. за № 104, перейшла у власність відповідачки ОСОБА_3 , яка згідно договору дарування земельної ділянки, укладеного 02 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Львівської області Тиднюк Г. В. за № 853, подарувала спірну земельну ділянку площею 0, 3369 га у користь ОСОБА_1 . Отже, на даний час власником спірної земельної ділянки площею 0, 3369 га, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120, що розташована по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . З листа Красненської селищної ради № 311 від 08 вересня 2020 року вбачається, що звернення від ПП «ОАЗА» до Красненської селищної ради із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки площею 0,2258 га по АДРЕСА_1 не було, а рішення про передачу у приватну власність або користування ПП «ОАЗА» земельної ділянки площею 0,2258 га в смт Красне на вул. Залізнична, 11 не приймалося. 2.

Мотивувальна частина Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20). У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає свої права як землекористувача порушеними. Частинами першою-другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 є власником трансформаторної підстанції ЗТП-233, для обслуговування якої йому рішенням Красненської селищної ради Буського району Львівської області № 43 від 21 грудня 2015 року було передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 4620655300:05:001:0120. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право позивача як землекористувача порушене, оскільки матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які б вказували, що позивач набув право власності на спірну земельну ділянку, що майно, яке йому належить на праві власності розташоване на земельній ділянці ОСОБА_2 . Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що підстав для визнання недійсним рішення ради про передачу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , яка надавалась йому для обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна немає. Колегія суддів погоджується з тим, що встановивши відсутність порушеного права позивача, зокрема, щодо виникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні похідних позовних вимог про визнання правочинів щодо відчуження спірної земельної ділянки недійсними. Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач не заявляв позовних вимог про визнання за ним права на земельну ділянку при переході до нього права власності на будівлю у порядку статті 120 ЗК України. Ураховуючи викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної інстанції такі висновки не спростовують. Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведених заявником у касаційній скарзі. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, оскільки підстав для їх скасування немає. З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат понесених заявником відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється. Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду ПП «ОАЗА» заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на необхідність відступу від висновку, сформульованому у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2025 року в справі № 943/2482/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц. Представник ОСОБА_2 - Патько Н. Я. надіслав до Верховного Суду свої заперечення щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами четвертою - шостою 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Наведені відповідачем аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, за наявності яких справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Тому в задоволенні клопотання ПП «ОАЗА» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні клопотання Приватного підприємства «ОАЗА» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу Приватного підприємства «ОАЗА» залишити без задоволення. Рішення Буського районного суду Львівської області від 12 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська І. А. Воробйова В. М. Коротун