Постанова КЦС ВС № 0907/2-1510/2011

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 0907/2-1510/2011 провадження № 61-8830св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М. суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Савчака Ярослава Олеговича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в складі колегії суддів Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого Олега Васильовича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про визнання протиправними та скасування постанов, актів про передачу майна, оцінку майна, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог скарги У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про визнання протиправними та скасування постанов, актів про передачу майна, оцінку майна. Скарга мотивована тим, що 05 листопада 2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 0907/2-1510/2011 щодо примусового виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. 15 листопада 2013 року на підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Заявник вказала, що під час ознайомлення з виконавчим провадженням, нею виявлено, що у документах в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні заповнені дані та підписи приватного виконавця. Адреси ОСОБА_1 , які містяться у матеріалах виконавчого провадження не є її зареєстрованим місцем проживання. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як у виконавчому провадженні зазначені інші адреси місця її проживання: 1) АДРЕСА_1 ; 2) АДРЕСА_1 . Зазначені обставини унеможливлюють отримання боржником документів та її участь у виконавчому провадженні в цілому, що ставить під сумнів направлення відповідних документів приватного виконавця боржнику. Ненаправлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу прямо порушує право боржника на доступ до інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень. Опис та арешт майна ОСОБА_1 проводилися без її участі та без доступу до нерухомості. Постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 19 червня 2020 року винесена без надання можливості досягти домовленості про вартість майна самостійно між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект». Під час оцінювання нежитлового приміщення ОСОБА_1 , був використаний порівняльний, дохідний метод та методичний підхід відповідно, без особистого реального огляду об`єктів оцінки, що у свою чергу призвело до передання майна ОСОБА_1 на реалізацію за суттєво нижчою ціною від ринкової вартості. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними, незаконними та скасувати: - постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 27 травня 2020 року; - постанову про стягнення з боржника основної винагороди № НОМЕР_1 від 27 травня 2020 року; - постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 27 травня 2020 року; - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника № НОМЕР_1 від 03 червня 2020 року № 1; - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника № НОМЕР_1 від 03 червня 2020 року № 2; - постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 19 червня 2020 року; - скасувати передачу майна ОСОБА_1 на продаж Державному підприємству «СЕТАМ»; - скасувати акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу № НОМЕР_1 від 14 грудня 2020 року; - скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу № НОМЕР_1 від 14 грудня 2020 року; - скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 22 грудня 2020 року; - визнати протиправною оцінку майна відповідно до висновків про вартість майна від 16 липня 2020 року, зроблених щодо земельної ділянки та нежитлового приміщення ОСОБА_1 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року у складі судді Атаманюка Б. М. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що виконавцем направлено заявнику постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак слід вважати, що перебіг строку оскарження відраховується з 04 червня 2020 року. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, боржник - ОСОБА_1 отримала вказані постанови 04 червня 2020 року, що підтверджується повідомленнями про вручення № 7835400038201, № 7835400038210 та № 7835400038236. З урахуванням того, що провадження за скаргою відкрито і обставини порушення строків на звернення із скаргою з`ясовано в судовому засіданні, а також того, що скаржник не заявила клопотання про поновлення строку на оскарження, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск строку на оскарження та наявність підстав для відмови у задоволенні скарги. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 , залишено без розгляду. Апеляційний суд виходив з того, що заявником було пропущено десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою, клопотання про поновлення цього строку при зверненні зі скаргою заявлено не було, доказів поважності причин його пропуску суду не надано, а тому відповідно до статті 126 ЦПК України скарга підлягає залишенню без розгляду. Короткий зміст вимог касаційної скарги У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - Савчак Я. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Савчака Я. О. на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції. У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2026 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні будь-які докази направлення відповідних документів виконавчого провадження ОСОБА_1 . Копії супровідних листів та будь-які акти виконавців у повній мірі не підтверджують факт направлення в установленому законом порядку матеріалів виконавчого провадження. Ненаправлення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу прямо порушує право сторони на доступ до інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень. Виконавець зобов`язаний ознайомити сторону з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна у спосіб надіслання відповідного повідомлення за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Отже, навіть якщо виконавець надсилав документи та матеріали виконавчого провадження на адресу, що зазначена у виконавчому документі, а боржник змінив адресу реєстрації, направлення лише на першу адресу усіх документів порушує права та інтереси боржника як сторони виконавчого провадження та принципи і цілі виконавчого провадження у цілому. Позиція інших учасників справи 23 серпня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий О. В. звернувся до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року - без змін.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 27 травня 2020 року постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 0907/2-1510/2011, виданого 05 листопада 2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області. Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 27 травня 2020 року направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу, вказану у виконавчому листі (згідно з виконавчим листом місцем проживання боржника ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 ). Також зазначену постанову було направлено на інші відомі виконавцю адреси боржника ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ). Згідно поштового відправлення про вручення боржник ОСОБА_1 отримала вказані постанови 04 червня 2020 року, що підтверджується повідомленнями про вручення № 7835400038201, № 7835400038210 та № 7835400038236 (т. 2 а.с.43-45). 27 травня 2020 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди та розміру мінімальних витрат у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. 03 червня 2020 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. 19 червня 2020 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. 14 грудня 2020 року складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. 22 грудня 2020 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Щодо вимог про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна (коштів) боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності, закінчення виконавчого провадження, оцінки майна. Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції на момент звернення зі скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 449 ЦПК України (в редакції на момент звернення зі скаргою) скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Вказане кореспондується зі змістом статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із приписами пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вказують на те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2021 року в справі № 2-1441/10. У постанові від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 Верховний Суд вказав, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.». Право на справедливий судовий розгляд передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли скарга може бути подана протягом визначеного строку. Водночас зацікавлена сторона зобов`язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження. У справі, що переглядається, заявник оскаржує рішення державного виконавця, зокрема: постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 27 травня 2020 року; постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника № НОМЕР_1 від 03 червня 2020 року № 1; постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника № НОМЕР_1 від 03 червня 2020 року № 2; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 19 червня 2020 року; постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 22 грудня 2020 року. Натомість скарга на дії приватного виконавця подана 31 січня 2023 року, тобто більш, ніж через три роки з моменту винесення оскаржених постанов. У скарзі на дії приватного виконавця ОСОБА_1 посилається на те, що вказані постанови приватного виконавця їй не надсилалися, про їх наявність вона дізналась 17 січня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 в автоматизованій системі виконавчого провадження. При цьому, з клопотанням про поновлення строку на звернення зі скаргою заявник до суду першої інстанції не зверталась. З`ясування обставин дотримання процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду. Отже, у частині вирішення вимог про скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна (коштів) боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності, закінчення виконавчого провадження, оцінки майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що, оскільки заявником був пропущений десятиденний строк на звернення зі скаргою у цій частині, клопотання про поновлення відповідного строку при зверненні зі скаргою останнім заявлено не було, доказів поважності причин його пропуску суду не надано, відповідно до вимог статті 126 ЦПК України скарга у вказаній частині підлягає залишенню без розгляду. Таким чином, постанова апеляційного суду у частині залишення без розгляду зазначених вимог скарги підлягає залишенню без змін. Щодо вимог про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зауважувала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17, від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 910/22695/13, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21). Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України). Ураховуючи викладене, суди у порушення положень закону не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 було оскаржено постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, проте рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули вищевказані вимоги, оскільки вони підлягали вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Отже, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду у частині вирішення вимог про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження підлягають скасуванню із закриттям у цій частині провадження у справі. Щодо вимог про скасування передачі майна боржника на продаж, визнання незаконними та скасування акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу і постанови приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У справі, що переглядається, заявник, оскаржує, зокрема, дії та рішення виконавця, пов`язані з реалізацією нерухомого майна та його передачею стягувачу в рахунок погашення боргу. Вимоги про оспорення постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про цивільні права, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі. До таких правовідносин мають застосовуватись загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову, із залученням до участі у справі як відповідачів стягувача та приватного виконавця. Враховуючи, що вимоги скарги на дії приватного виконавця щодо передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу спрямовані на оспорення чинності цих документів, які пов`язані з реалізацією майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. При цьому, ефективним способом захисту прав стягувача є саме подання до суду позову із залученням до участі у справі інших стягувачів, боржника та виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Подання боржником скарги на дії та рішення виконавця щодо скасування постанови про передачу майна стягувачеві не забезпечує ефективного відновлення його порушених прав на нерухоме майно, оскільки такий спір підлягає розгляду за правилами позовного провадження. Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 та постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20, від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 та від 27 листопада 2024 року у справі № 2-3086/11, від 12 лютого 2025 року у справі № 202/21675/23, які було ухвалено після подання касаційної скарги, разом з тим Верховний Суд відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у зазначених постановах Верховного Суду. Таким чином, суди у порушення вищевказаних вимог закону не врахували, що вимоги про скасування передачі майна боржника на продаж, визнання незаконними та скасування акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу і постанови приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, унаслідок чого скаргу у частині зазначених вимог слід було залишити без розгляду. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у частині вирішення зазначених вимог із залишення без розгляду скарги у вказаній частині. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України). Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень у частині вирішення вимог скарги про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження із закриттям провадження у справі у цій частині. Також слід повідомити заявника про те, що розгляд цієї справи у вказаній частині належить до юрисдикції адміністративного суду. В іншій частині постанову апеляційного суду змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а у решті залишити без змін. Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Савчака Ярослава Олеговича задовольнити частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2023 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у частині вирішення вимог скарги про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження скасувати. Провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого Олега Васильовича, про визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження закрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. В іншій частині постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а у решті залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв О. М. Ситнік І. М. Фаловська