Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/25080/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/25080/25Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І. Провадження № 22-ц/817/684/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенар Олексія Володимировича на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року, ухвалене суддею Левківом А.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНПРОМ МАРКЕТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №75586194 від 13.05.2021 року у розмірі 10164 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 164 грн - заборгованість за відсотками. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 13.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75586194, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Крім того, 13.05.2021 року між ТОВ 1 Безпечне агенство необхідних кредитів та відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №75586194 до договору позики, згідно якої ОСОБА_1 збільшено суму позики на 2000 грн. Тобто, загальний розмір наданої позики становить 3000 грн. На виконання умов договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача, зазначений ним в договорі. Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нарахувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. У договорі позики встановлено строк кредиту 30 днів та передбачено умови пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Відповідач зобов`язання за договором позики не виконав, а тому позивач вважав, що наявні підстави для стягнення боргу у заявленому розмірі. 26.10.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75586194. 03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75586194. Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу № 030423-ФК від ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10164грн., з них: 3000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7 164 грн - заборгованість за відсотками. Рішенням Збаразького районного суду від 05 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ 10164грн. заборгованості за договором позики. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ ФІНПРОМ МАРКЕТ 2422,40 грн сплаченого судового збору та 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гребенар О.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши у нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення саме відповідачем договору позики та фактичного отримання ним кредитних коштів, оскільки в договорі зазначено інші паспортні дані, відсутні належні докази належності відповідачу платіжної картки, на яку нібито були перераховані кошти, а відомості про спірний кредит відсутні в його кредитній історії. Крім того, представник скаржника вважає, що позивач не довів погодження відповідачем саме тих умов договору, які подані до суду. Зазначає, що проценти за користування кредитом безпідставно нараховані поза межами погодженого строку кредитування. Крім того, посилається на те, що як військовослужбовець він звільнений від нарахування процентів за кредитними зобов`язаннями відповідно до встановлених законом гарантій. Зазначає, що розмір присуджених витрат на професійну правничу допомогу, є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Доводи відзиву зводяться до того, що договір позики був належним чином укладений відповідачем в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджує волевиявлення останнього на укладення правочину, матеріали справи містять належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, а відсутність інформації про кредит у кредитній історії сама по собі не свідчить про неукладення договору. Крім того, позивач вважає правомірним нарахування процентів відповідно до умов договору та Правил надання грошових коштів у позику, які передбачали можливість нарахування процентів у разі прострочення виконання зобов`язань. Щодо посилань скаржника на пільги для військовослужбовців, позивач зазначає, що надані ним документи підтверджують проходження військової служби лише з 2024 року, тоді як спірні проценти були нараховані за період 2021 року. Товариство вважає, що присуджені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджені належними доказами. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Обставини справи. 13.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 укладено договір позики №75586194, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1000 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Відповідно п. 3 договору позики сторони передбачили, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. За умовами договору передбачено, що дата надання позики 13.05.2021 року року, дата повернення позики 12.06.2021 року, знижена процентна ставка 1,99% в день., процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 726,35%, орієнтовна загальна вартість позики 1597 грн (пункт 2). 13.05.2021 року між ТОВ 1 Безпечне агенство необхідних кредитів та відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №75586194 до договору позики, згідно якої ОСОБА_1 збільшено суму позики на 2000 грн. Тобто, загальний розмір наданої позики становить 3000 грн. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що у зв`язку зі збільшенням загального розміру позики зміниться орієнтована загальна вартість позики, яка складе 4791 грн. Договір позики та додаткова угода підписані електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу W18iN18wuB, xE05qydjya що підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». На виконання умов договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 13.05.2021 року перерахувало ОСОБА_1 1000 грн та 2000 грн. на реквізити карти, зазначеної ОСОБА_1 в договорі позики: НОМЕР_1 , що стверджується: електронною платіжною інструкцією №6446d8a8-e238-4b6f-9cae-1a8a3b0b1c70 від 13.05.2021 року про перерахування 1000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 ; електронною платіжною інструкцією №097a13ba-3510-4026-83af-ec1bf9387377 від 13.05.2021 року про перерахування 2 000 грн на той самий картковий рахунок № НОМЕР_2 . Дані документи, видано ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку платіжний інструмент/платіжна система). Крім самих платіжних інструкцій, позивач посилався також на: лист ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 24.10.2025 року, відповідно до якого на банківську картку відповідача за вказаними платіжними інструкціями були перераховані кошти на виконання умов договору позики та додаткової угоди; довідки ТОВ «ФК Фінекспрес», які підтверджують прийняття до виконання відповідних платіжних інструкцій та завершення платіжних операцій щодо переказу 1 000 грн і 2 000 грн на картку відповідача. 26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (клієнт) уклали договір факторингу № 2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75586194, укладеному з відповідачем. Згідно із реєстром прав вимог № 2 від 26.10.2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло прав вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 10 164 грн. 03.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) та ТОВ «Фінпром Маркет» (клієнт) укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права грошової вимоги за договором позики № 75586194. Згідно із реєстром заборгованості до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року, який є додатком № 1 до вказаного договору, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 10 164 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №75586194 за період з 31.05.2021 року по 19.11.2025 року, заборгованість за договором складає 10 164 грн, з них: 3000 грн - заборгованість за тілом; 7 164 грн - заборгованість за відсотками. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст. 1046, ч.1 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.» На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умов кредитного договору щодо своєчасної сплати суми позики, процентів за користування нею, а тому заборгованість підлягає стягненню на користь позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №75586194 від 13.05.2021 року та додатковою угодою до нього, однак не погоджується з визначеним судом розміром заборгованості. Стягнута судом першої інстанції сума заборгованості за нарахованими процентами не ґрунтується на вимогах закону. Пунктом 2 договору позики № 75586194 від 13.05.2021 року передбачено, що строк позики становить 30 днів, а саме до 12.06.2021 року (останній день). У пункті 2 договору позики передбачено, що процентна ставка (знижена) в розмірі 1,99% в день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день становить 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 726,35%; орієнтовна загальна вартість позики становить, із урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди становить 4791 грн. Позаяк, проценти за користування позикою нараховувалися протягом 121 днів - з 13.05.2021 року - 10.09.2021 року, тобто поза межами строку кредитування, які позивач нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. На вищевказане суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про стягнення процентів за користування позикою в заявленому позивачем розмірі. При визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування Представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження продовження строку користування позикою. Тому, колегія суддів вважає, що стягненню підлягають проценти за договором позики за період з 13.05.2021 року - 11.06.2021 року, виходячи із відсоткової ставки 1,99% в день, що у даному випадку становить 1791 грн. (3000/100/1,99x30). Нараховані проценти з 12.06.2021 року до 10.09.2021 року позивачем здійснено поза межами строку користування позикою, тому не підлягають стягненню. Посилання позивача на те, що умови продовження строку нарахування процентів за користування позикою передбачено Правилами надання грошових коштів у позику, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. В підписаному договорі позики ОСОБА_1 підтвердив, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, які розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі. Правилами надання грошових коштів у позику, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, у тому числі, що у разі неповернення/ повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику та таку неповернуту позику товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, але не більше 90 календарних днів (п. 6.5 Правил). Проте, вказані Правила не підписані ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи договір позики 13.05.2021 року Таким чином, за відсутності доказів про конкретно запропоновані відповідачу Правила надання грошових коштів, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку із цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів факт укладення саме відповідачем договору позики та отримання ним кредитних коштів, оскільки в договорі зазначено інші паспортні дані, є безпідставними. Матеріалами справи підтверджено, що договір позики та додаткова угода були підписані електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, надісланими на вказані позичальником засоби зв`язку, а на виконання умов договору кредитні кошти були перераховані на банківську картку. Так, надані позивачем електронні платіжні інструкції, довідки ТОВ «ФК Фінекспрес» та лист первісного кредитора підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів. Із зазначених документів вбачається, що 13.05.2021 року на банківську картку № НОМЕР_2 , реквізити якої були вказані під час оформлення позики, успішно перераховано 1000 грн та 2000 грн за платіжними інструкціями №6446d8a8-e238-4b6f-9cae-1a8a3b0b1c70 та №097a13ba-3510-4026-83af-ec1bf9387377. При цьому довідки платіжної установи підтверджують прийняття зазначених інструкцій до виконання та завершення відповідних платіжних операцій, що свідчить про фактичне зарахування відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 3000 грн. При цьому, заперечуючи факт отримання коштів, відповідач не надав жодних доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_2 не була емітована на його ім`я, а також не подав виписки за відповідним картковим рахунком, з якої б убачалося, що спірні кошти на нього не зараховувалися. За таких обставин сукупність наявних у справі доказів підтверджує як укладення відповідачем договору позики, так і фактичне отримання ним кредитних коштів. Щодо посилання в апеляційній скарзі на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», як підставу не нарахування йому як військовослужбовцю процентів за користування позикою, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30.03.2021 року (набрав чинності з 23.04.2021 року), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Згідно наданих відповідачем доказів видно, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі В/Ч та був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини від 05.04.2024 року №96, а тому саме з цієї дати достовірно підтверджується його перебування на військовій службі. Матеріали справи не містять доказів, що на дату укладення договору позики чи в період виконання його умов на відповідача поширювалися пільги, передбачені вищезазначеною нормою, тобто, що у нього відсутній обов`язок по сплаті процентів за користування позикою. Колегія суддів звертає увагу, що договір позики був укладений 13.05.2021 року, проценти, які підлягають стягненню з відповідача, нараховувалися у період з 13.05.2021 року - 11.06.2021 року, тобто в період, коли відповідач ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, а тому на нього не поширювалася дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Доводи апеляційної скарги про те, що відомості про спірний кредит відсутні у кредитній історії відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки сама по собі відсутність інформації про кредитне зобов`язання у кредитній історії не спростовує факту укладення договору позики та отримання кредитних коштів. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по договору позики в сумі 4 791 грн, з них: 3000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1 791 грн - заборгованість за відсотками. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини у справі, дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості по відсоткам з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 є особою, яку звільнено від сплати судового збору у зв`язку з тим, що він є учасником бойових дій. Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позовні вимоги, із урахуванням даної постанови задоволено частково, а саме на 47.14%. ТОВ «Фінпром Маркет» сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1141,91 грн. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гребенара О.В. задоволено частково, а саме на 52,86 %. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 3633,60 грн. Відтак, частину судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1920,72 грн (52,86% - розмір задоволених вимог скарги) підлягає стягненню з ТОВ «Фінпром Маркет» в дохід держави. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Зважаючи на те, що з ТОВ «Фінпром Маркет» в дохід держави підлягає стягненню 1920,72 грн. а за рахунок держави ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає компенсація 1141,91 грн. судового збору, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Фінпром Маркет» в дохід держави різниці суми судових витрат, яка становить 778,81 грн ( 1920,72 грн. - 1141,91 грн) Заявлені витрати за надану професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції, слід стягнути з відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2121,30 грн. (4500/100х47.14%) Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гребенар Олексія Володимировича - задовольнити частково. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року змінити. Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346) за договором позики №75586194 від 13.05.2021 року, з 10 164 грн до 4 791 грн (з яких 3000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1 791 грн - заборгованість за відсотками). Здійснити новий розподіл судових витрат. Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346) в дохід держави судовий збір у розмірі 778,81 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346) 2 121,30 грн витрат за надану професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Постанову апеляційного суду складено 15 червня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді Гірський Б.О Храпак Н.М.