Постанова 4813 № 947/13806/23

Номер провадження: 22-ц/813/874/26 Справа № 947/13806/23 Головуючий у першій інстанції Огренич І.В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Віктор Станіславович на рішення Київського районного суду міста Одеси від 02 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 501299547 від 01.03.2021 у розмірі 360214,63 гривень, яка утворилась станом на 22.01.2023 року, посилаючись на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, зобов`язання за яким відповідач не виконує, тому за ним утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Київським районним судом м. Одеси рішенням від 02.10.2024 року позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 501299547 в розмірі 360214 гривень 63 копійки. Стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 5403 гривні 22 копійки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик В.С., звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду, постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт зазначав, що судом не було перевірено дотримання позивачем, передбаченої ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування», процедури досудового врегулювання спору, що вказує на передчасність звернення до суду та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Позивач АТ «Сенс Банк» правом на подачу відзиву до апеляційного суду не скористались. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Адвокат Білик В.С., діючий від імені ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Рудницький Ю.І., в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом 01.03.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа -Банк» була підписана оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501299547, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір. 12 серпня 2022 року найменування АТ «Альфа - Банк» змінено на АТ «Сенс Банк». Так, відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022р., вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 року Національний банк України вніс запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА»). Згідно Виписки по розрахунку станом 22 січня 2023 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором №501299547 від 01.03.2021, яка становить 360214,63 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Статтями 526, 610, 611, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1); позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1); до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2); особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3). Згідно із пунктом 22 ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України Про захист прав споживачівспоживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 11 ч.1 ст.1, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит (абзац 1); кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені (абзац 2); якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (абзац 3). З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2021 року ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501299547 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Оферта, зокрема, містила такі умови кредитування: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 324401,51 гривень, процентна ставка, відсоток річних 27,50 %, тип ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців. Того ж дня шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501299547 банк прийняв пропозицію на зазначених умовах. Крім того, 01.03.2021 року позичальник підписав паспорт споживчого кредиту і додаток № 1 до угоди про надання кредиту, яким погоджено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості усіх супровідних послуг. З меморіального ордеру № 98680810 від 01 березня 2021 року видно, що ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 324401,51 гривень на банківський рахунок, призначення платежу «надання кредиту за кредитним договором № 501299547 від 01.03.2021 року». Користування відповідачем кредитними коштами, наданими за кредитним договором № 501299547, підтверджується банківською випискою. В сукупності з розрахунком заборгованості встановлено, що відповідач здійснювала оплату на погашення кредитної заборгованості, однак починаючи з 01.05.2022 року припинила оплачувати кредитну заборгованість згідно з узгодженим сторонами графіком платежів. Як убачається з досудової вимоги про усунення порушень, адресованої ОСОБА_1 , АТ «Сенс Банк» розраховано загальну суму заборгованості станом на 22.01.2023 року у розмірі 360214,63 гривень. Відповідачу було запропоновано у строк 30 днів погасити заборгованість та повернути кредит у повній непогашеній сумі. Пред`являючи позов, банк просив стягнути заборгованість, обліковану станом на 22.01.2023 року в розмірі 360214,63 гривень, з яких 289 292,14 гривень склала заборгованість за тілом кредиту, 70922,49 гривень заборгованість за простроченими відсотками. Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 та узгодження сторонами істотних умов кредитного договору № 501299547 від 01 березня 2021 року є доведеним і підтверджується матеріалами справи. З огляду на презумпцію винуватості боржника, визначену ч.2 ст. 614 ЦК України, та правомірність правочину, що встановлено ст. 204 ЦК України, підстави позову є обґрунтованими, а порушені права банку підлягають захисту в обраний ним спосіб. Предметом дослідження суду апеляційної інстанції є правомірність визначення розміру заборгованості в контексті положень Закону України «Про споживче кредитування». Ключовим спірним питанням залишається дотримання кредитодавцем засад дострокового стягнення заборгованості, зокрема, правомірність та належність процедури направлення споживачу вимоги про усунення порушень зобов`язань. Отже, остаточне вирішення спору потребує правової оцінки відповідності дій АТ «Сенс Банк» вимогам спеціального законодавства, що регулює порядок дострокового повернення частини позики та процентів, яка відповідно до наданого розрахунку станом на 22.01.2023 року обліковується банком в розмірі 360214,63 гривень, з яких 289 292,14 гривень склала заборгованість за тілом кредиту, 70922,49 гривень заборгованість за простроченими відсотками. У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530ЦК України, «непред`явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову. Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту». У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів,строк сплати яких не настав,або повернення споживчого кредиту,такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою,та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит,вимога кредитодавця втрачає чинність. Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції було враховано, що банком було виконано вимоги кредитного договору, а Відповідач не належним чином виконує умови кредитного договору у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Заперечуючи проти висновків суду, апелянт вказував, що судом не було надано правової оцінки дотримання банком досудового врегулювання спору. Між тим, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні письмові докази направлення досудової вимоги на адресу боржника, що підтверджується матеріалами справи. Так, позивачем до позовної заяви було додано досудову вимогу, вказана досудова вимога направлена на адресу відповідача 04.04.2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи трекінгом поштового відправлення, описом вкладень у цінний лист та документом, що підтверджує відправлення такої досудової вимоги. Тому, доводи апеляційної скарги є безпідставними. Кредитний договір № 501299547 від 01 березня 2021 року є споживчим, що підтверджено в пункті 3 договору. Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. АТ «Сенс Банк» належним чином повідомив відповідачку про необхідність дострокового повернення кредитних коштів, а сам лише факт неотримання нею письмової вимоги внаслідок недбалості не свідчить про порушення банком досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором споживчого кредиту. Крім того, ОСОБА_1 обізнана із розміром досудової вимоги травня 2023 року. Вказаний розмір боргу залишився незмінним при зверненні банку із досудовою вимогою у цій справі. Таким чином, направлення відповідно до ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд прав вирішити позов по суті заявлених вимог за умови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності. Вірними є висновки суду першої інстанції, враховуючи, що відповідачка умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, досудову вимогу, строк якої на час ухвалення рішення сплив, не виконала, з огляду на що вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають задоволенню в повному обсязі. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до помилкового тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскарженій частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Віктор Станіславович залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 02 жовтня 2024 року залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Віктор Станіславович, залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 02 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький