Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/198/24

від 09.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 299/198/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Мацунича М.В., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року у складі судді Бак М.Д., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гонтар Людмила Іванівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на житловий будинок,- встановив : У січні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гонтар Людмила Іванівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на житловий будинок. Позов мотивовано тим, що 13.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» (далі ПАТ «Банк Національний Кредит) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс-Агро» (далі ТОВ «Птицекомплекс-Агро») було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-66ю/2013/2-1 (далі кредитний договір №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013), згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс-Агро» отримало кредит зі сплатою 28% річних та комісій в межах ліміту заборгованості до 1 500 000 гривень відповідно до графіку та з кінцевим терміном повернення до 12.05.2014 року. 13.05.2013 року між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Птицекомплекс-Агро» і ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1 або ОСОБА_1 ) було укладено договір поруки №04-296/1-4, згідно з умовами якого Відповідач 1 зобов`язується перед ПАТ «Банк Національний Кредит» солідарно відповідати за виконання ТОВ «Птицекомплекс-Агро» у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором №05.1- 66ю/2013/2-1 (з усіма змінами та доповненнями, які є його невід`ємною частиною), а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користуванням кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором. 17.10.2014 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення у справі №761/20235/14-ц, яким вирішив задовольнити позов ПАТ «Банк національний кредит», стягнути солідарно з ТОВ «Птицекомплекс Агро», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» заборгованість за кредитним договором №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013 у розмірі 2 160 930,66 грн. та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн., а всього 2 164 584,66 грн. 02.12.2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року у справі №761/20235/14-ц набрало законної сили. 25.02.2015 року до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №761/20235/14-ц звернувся представник Відповідача 1 адвокат Гончаров Юрій Олексійович, який представляв інтереси Відповідача 1 згідно з ордером №00039819 від 25.02.2015 року та довіреністю від 20.02.2015 року. Крім того, 25.02.2015 року представник Відповідача 1 - адвокат Гончаров Ю.О. отримав під розписку копію заочного рішення суду від 17.12.2014 року у справі №761/20235/14-ц. 02.03.2015 року представник Відповідача 1 - адвокат Гончаров Ю.О. подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про перегляд заочного рішення цього суду від 17.10.2014 року. 03.04.2015 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу у справі №761/20235/14-ц, якою задовольнив заяву представника Відповідача 1 - адвоката Гончарова Ю.О., скасував заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 27.05.2015 року, про що під розпис було повідомлено представника Відповідача 1 - адвоката Гончарова Ю.О. 07.04.2015 року ПАТ «Банк Національний Кредит» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову та просив накласти арешт на майно, що належить Відповідачу 1 на праві власності, а саме на будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (далі Будинок). 07.04.2015 року Шевченківський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні вищевказаної зави ПАТ «Банк Національний Кредит» про забезпечення позову у справі №761/9685/15-ц (номер справи 761/20235/14-ц змінено) у зв`язку з недостатнім обґрунтуванням поданої заяви. 19.10.2015 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі №761/9685/15-ц, яким вирішив стягнути солідарно з ТОВ «Птицекомплекс Агро», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» заборгованість у розмірі 2 160 930,66 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. Ухвалюючи рішення у справі №761/9685/15-ц суд встановив, що: «13.05.2013 року між ПАТ «Банк Національний Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_5 було укладено договір поруки №04-296/1-4, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013 року (з усіма змінами та доповненнями, які є його невід`ємною частиною), а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором. Даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013 року належним чином не виконав, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг по договору в розмірі 2 160 930,66 грн.». 14.03.2016 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Граб С.С. було відкрито виконавче провадження №50414526 за виконавчим листом №761/9685/15-ц, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 28.01.2016 року щодо стягнення з Відповідача 1 суми боргу в розмірі 2 160 930,66 грн. 16.03.2016 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Граб С.С. на все майно Відповідача 1 було накладено арешт. 12.12.2018 року державним виконавцем Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гульпою І.І. у виконавчому провадженні №50414526 було описано та накладено арешт на житловий одноповерховий будинок з надвірними спорудами, реєстраційний/кадастровий номер 4649362, місцезнаходження: АДРЕСА_1 загальною площею 73,8 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., що належить на праві власності Відповідачу 1. 31.01.2018 року Державним підприємством «Сетам» (далі ДП «Сетам») було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 260427) за стартовою ціною 575 468,00 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 20.02.2018 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 263508) (уцінено лот №260427) за стартовою ціною 489 147,80 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 12.03.2018 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 266499) (уцінено лот № 263508) за стартовою ціною 402 827,60 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 28.01.2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/9685/15-ц було замінено стягувача ПАТ «Банк Національний Кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» (далі Позивач) у виконавчому провадженні №50414526, яке перебуває на виконанні Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), боржником за яким є Відповідач 1. 07.07.2022 року постановою державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ) Гульпи І.І. у виконавчому провадженні №50414526 стягувача ПАТ «Банк Національний Кредит» було замінено на Позивача. 29.06.2023 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 529097) за стартовою ціною 493 870,00 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 20.07.2023 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 530974) (уцінено лот № 529097) за стартовою ціною 419 789,50 грн., однак торги були припинені на підставі постанови про зняття арешту з майна Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.07.2023 року у ВП №50414526. Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що житловий одноповерховий будинок, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який переданий на реалізацію організатору проведення електронних торгів ДП «Сетам», належить на праві власності ОСОБА_2 , (далі Відповідач 2 або ОСОБА_2 ), на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гонтар Людмилою Іванівною і зареєстрованого у реєстрі за №2169. Щодо зміни власника майна внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но, номер запису про право власності №9548937 від 30.04.2015 року. Проте, Позивачу не було відомо про відчуження Відповідачем 1 згаданого житлового будинку, позаяк на нього було накладено арешт відповідно до наведених нижче постанов Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ):

1. Постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №50414526 від 16.03.2016 року. Номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі ДРРП) №24194661 від 27.12.2017 року.

2. Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №50414526 від 12.12.2018 року. 26.07.2023 року адвокат Каленіченко С. М., діючи в інтересах Позивача, звернувся з адвокатським запитом до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 10.08.2023 року державний виконавець Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гульпа І.І. направив відповідь, до якої додав копію договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.04.2015 року (далі оспорюваний договір) та копію витягу з ДРРП про реєстрацію права власності. Відповідно до п. 1 оспорюваного договору Відповідач 1 продав, а Відповідач 2 купив цілий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п. 2 Оспорюваного договору продаж Будинку за домовленістю сторін був вчинений за 134 167,00 грн. Оціночна вартість відчужуваного житлового будинку становить 134 167,00 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна, виготовленого ТОВ «Експерт» 22.04.2015 року, сертифікат, виданий Фондом Державного майна України 02.12.2013 року за №14662/13. Зауважує, що відповідно до інформації з ДРРП щодо суб`єкта, Відповідачу 2 станом на час купівлі Будинку вже належало на праві приватної власності наступне нерухоме майно:

1. Домоволодіння, загальною площею (кв.м): 75,80, за адресою: АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВСІ № 026379, 04.10.2005, Великоберезнянська державна нотаріальна контора, дата прийняття рішення про державну реєстрацію:19.10.2005 року.

2. Домоволодіння, загальної площею (кв. м): 74,20, за адресою: АДРЕСА_2 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 19.10.2005 року.

3. Домоволодіння, загальною площею (кв.м): 55,8, за адресою: АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності: договір дарування, ВВК No963887, 01.09.2004, В.Березнянська права власності: державна нотаріальна контора, дата прии?няття рішення про державну реєстрацію: 29.09.2004 року.

1. Відповідач 1 був обізнаний про існування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року у справі №761/20235/14-ц, відповідно до якого з нього було стягнуто заборгованість у сумі 2 164 584,66 грн. Крім того, Відповідач 1 приймав участь у розгляді цієї справи в суді, зокрема, шляхом подання суду скарг, заяв, клопотань, а також письмових доказів.

2. Відповідач 1 був обізнаний про те, що 07.04.2015 року ПАТ «Банк Національний Кредит» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову та просив суд накласти арешт на Будинок, що належав Відповідачу 1 на праві власності, після чого, вже 30.04.2015 року Відповідач 1 відчужив Будинок Відповідачу 2.

3. На момент укладання Відповідачем 1 Оспорюваного договору з Відповідачем 2, Відповідач 2 вже мала у приватній власності чотири житлові будинки, а, отже, не мала нагальної потреби для придбання п`ятого будинку.

4. Відповідач 1 та її чоловік - ОСОБА_6 не значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , отже, Відповідач 1 не мала на меті придбати зазначений будинок для подальшого проживання.

5. Відповідач 1 є племінником Відповідача 2.

6. Продаж Будинку за домовленістю сторін було вчинено за мінімальну ціну - 134 167,00 грн., оскільки вказана у Договорі оціночна вартість Будинку становить 134 167, 00 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна, виготовленого ТОВ «Експерт» 22.04.2015 року, сертифікат, виданий Фондом Державного майна України 02.12.2013 року за №14662/13.

7. Після продажу Будинку у Відповідача 1 не залишилося майна, на яке було б можливо звернути стягнення, а, отже, рішення Шевченківського районного суду м. Києва 19.10.2015 року у справі №761/9685/15-ц залишається невиконаним. Таким чином, метою укладання оспорюваного договору між Відповідачам 1 та Відповідачем 2 було уникнення звернення стягнення на майно Відповідача 1, що свідчить про його недобросовісність та вказує на зловживання правами стосовно кредитора. За вказаних обставин позивач просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 30.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гонтар Людмилою Іванівною і зареєстрований у реєстрі за № 2169; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21060685 від 30.04.2015, номер запису про право власності: 9548937, дата державної реєстрації 30.04.2015, державний реєстратор: приватний нотаріус Гонтар Людмила Іванівна, Виноградівський районний нотаріальний округ, Закарпатська область, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2169, виданий 30.04.2015, видавник: приватний нотаріус Гонтар Людмила Іванівна, Виноградівський районний нотаріальний округ, Закарпатська область, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 14.01.1997, видавник: Виноградівський РВ УМВС України у Закарпатській області, країна громадянства: АДРЕСА_3 ; визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 629088721212), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці: 2121281500:04:002:0017, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), опис об`єкта нерухомого майна: 2 житлові кімнати, загальна площа: 73,8 кв.м, житлова площа: 39,9 кв.м., матеріали стін: саман. Відомості про складові частини об`єкти нерухомого майна: Номер, літера: Б. Об`єкт нерухомого майна: будівля, літня кухня з саману. Номер, літера В. Об`єкт нерухомого майна: будівля, уборна з цегли. Номер, літера: 1-2. Об`єкт нерухомого майна: споруда, огорожа металева, поновивши позовну давність, та стягнути з відповідачів судову витрати. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року у задоволенні заявленого позову відмовлено. В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, не надав належної їм правової оцінки та безпідставно відмовив у позові. Суд першої інстанції помилково визнав недопустимими подані електронні копії письмових доказів. Позивач скористався своїм правом та подав суду вказані вище письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис представника Позивача адвоката Каленіченко С. М. відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Всі додатки до створених у Електронному суді документів не потребують додаткового засвідчення, оскільки підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів. Зауважує, що учасники справи та суд не ставили під сумнів відповідність вказаних вище електронних копій письмових доказів оригіналам та не ставили питання про витребування оригіналів письмових доказів. Відтак, висновки суду першої інстанції щодо додаткового засвідчення письмових доказів, які були подані в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" не ґрунтуються на вимогах процесуального закону та є прямим порушенням норм процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Студеняк О.С., просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта адвокат Калініченко С.М. підтримав апеляційну скаргу, просить їі задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Студеняк О.С. надіслала суду письмове клопотання, в якому просила розглянути справу у їх відсутності. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності нез`явившихся осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності Однак, з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки судом допущено неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, підлягає скасуванню з огляду на наступне. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6. ст. 81 ЦПК України). Матеріалами справи установлено, що 13.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит» (ПАТ «Банк Національний Кредит) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс-Агро» (ТОВ «Птицекомплекс-Агро») було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-66ю/2013/2-1 (далі кредитний договір №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013), згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс-Агро» отримало кредит зі сплатою 28% річних та комісій в межах ліміту заборгованості до 1 500 000 гривень відповідно до графіку та з кінцевим терміном повернення до 12.05.2014 року. 13.05.2013 року між ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Птицекомплекс-Агро» і ОСОБА_1 (Відповідач 1 або ОСОБА_1 ) було укладено договір поруки №04-296/1-4, згідно з умовами якого Відповідач 1 зобов`язується перед ПАТ «Банк Національний Кредит» солідарно відповідати за виконання ТОВ «Птицекомплекс-Агро» у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором №05.1- 66ю/2013/2-1 (з усіма змінами та доповненнями, які є його невід`ємною частиною), а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користуванням кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором. 17.10.2014 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення у справі №761/20235/14-ц, яким вирішив задовольнити позов ПАТ «Банк національний кредит», стягнути солідарно з ТОВ «Птицекомплекс Агро», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» заборгованість за кредитним договором №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013 у розмірі 2 160 930,66 грн. та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн., а всього 2 164 584,66 грн. 02.12.2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року у справі №761/20235/14-ц набрало законної сили. 25.02.2015 року до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №761/20235/14-ц звернувся представник Відповідача 1 адвокат Гончаров Юрій Олексійович, який представляв інтереси Відповідача 1 згідно з ордером №00039819 від 25.02.2015 року та довіреністю від 20.02.2015 року. Крім того, 25.02.2015 року представник Відповідача 1 - адвокат Гончаров Ю.О. отримав під розписку копію заочного рішення суду від 17.12.2014 року у справі №761/20235/14-ц. 02.03.2015 року представник Відповідача 1 - адвокат Гончаров Ю.О. подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про перегляд заочного рішення цього суду від 17.10.2014 року. 03.04.2015 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу у справі №761/20235/14-ц, якою задовольнив заяву представника Відповідача 1 - адвоката Гончарова Ю.О., скасував заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 27.05.2015 року, про що під розпис було повідомлено представника Відповідача 1 - адвоката Гончарова Ю.О. 07.04.2015 року ПАТ «Банк Національний Кредит» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову та просив накласти арешт на майно, що належить Відповідачу 1 на праві власності, а саме на будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (далі Будинок). 07.04.2015 року Шевченківський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні вищевказаної зави ПАТ «Банк Національний Кредит» про забезпечення позову у справі №761/9685/15-ц (номер справи 761/20235/14-ц змінено) у зв`язку з недостатнім обґрунтуванням поданої заяви. 19.10.2015 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі №761/9685/15-ц, яким вирішив стягнути солідарно з ТОВ «Птицекомплекс Агро», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» заборгованість у розмірі 2 160 930,66 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. Ухвалюючи рішення у справі №761/9685/15-ц суд встановив, що: «13.05.2013 року між ПАТ «Банк Національний Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_5 було укладено договір поруки №04-296/1-4, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013 року (з усіма змінами та доповненнями, які є його невід`ємною частиною), а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором. Даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-66ю/2013/2-1 від 13.05.2013 року належним чином не виконав, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг по договору в розмірі 2 160 930,66 грн.». 14.03.2016 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Граб С.С. було відкрито виконавче провадження №50414526 за виконавчим листом №761/9685/15-ц, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 28.01.2016 року щодо стягнення з Відповідача 1 суми боргу в розмірі 2 160 930,66 грн. 16.03.2016 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Граб С.С. на все майно Відповідача 1 було накладено арешт. Постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №50414526 від 16.03.2016 року. Номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі ДРРП) №24194661 від 27.12.2017 року. 12.12.2018 року державним виконавцем Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гульпою І.І. у виконавчому провадженні №50414526 було описано та накладено арешт на житловий одноповерховий будинок з надвірними спорудами, реєстраційний/кадастровий номер 4649362, місцезнаходження: АДРЕСА_1 загальною площею 73,8 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., що належить на праві власності Відповідачу

1. Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №50414526 від 12.12.2018 року. 31.01.2018 року Державним підприємством «Сетам» (ДП «Сетам») було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 260427) за стартовою ціною 575 468,00 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 20.02.2018 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 263508) (уцінено лот №260427) за стартовою ціною 489 147,80 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 12.03.2018 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 266499) (уцінено лот № 263508) за стартовою ціною 402 827,60 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 28.01.2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/9685/15-ц було замінено стягувача ПАТ «Банк Національний Кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» (далі Позивач) у виконавчому провадженні №50414526, яке перебуває на виконанні Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), боржником за яким є Відповідач 1. 07.07.2022 року постановою державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гульпи І.І. у виконавчому провадженні №50414526 стягувача ПАТ «Банк Національний Кредит» було замінено на Позивача. 29.06.2023 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 529097) за стартовою ціною 493 870,00 грн., однак торги не відбулися з підстави відсутності допущених учасників торгів. 20.07.2023 року ДП «Сетам» було проведено електронний аукціон (торги) з продажу житлового одноповерхового будинку, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота: 530974) (уцінено лот № 529097) за стартовою ціною 419 789,50 грн., однак торги були припинені на підставі постанови про зняття арешту з майна Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.07.2023 року у ВП №50414526. Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що житловий одноповерховий будинок, з надвірними спорудами загальною площею 73,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який переданий на реалізацію організатору проведення електронних торгів ДП «Сетам», належить на праві власності ОСОБА_2 , (Відповідач 2 або ОСОБА_2 ), на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гонтар Людмилою Іванівною і зареєстрованого у реєстрі за №2169. Щодо зміни власника майна внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №9548937 від 30.04.2015 року. 26.07.2023 року адвокат Каленіченко С. М., в інтересах Позивача, звернувся з адвокатським запитом до Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 10.08.2023 року державний виконавець Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гульпа І.І. направив відповідь, до якої додав копію договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.04.2015 року (далі оспорюваний договір) та копію витягу з ДРРП про реєстрацію права власності. Відповідно до п. 1 оспорюваного договору Відповідач 1 продав, а Відповідач 2 купив цілий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п. 2 оспорюваного договору продаж Будинку за домовленістю сторін був вчинений за 134 167,00 грн. Оціночна вартість відчужуваного житлового будинку становить 134 167,00 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна, виготовленого ТОВ «Експерт» 22.04.2015 року, сертифікат, виданий Фондом Державного майна України 02.12.2013 року за №14662/13. Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Згідно із ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»). Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/ неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)». Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 753/765/17 з аналогічних правовідносин, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 750/5751/20-ц, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Матеріалами справи доведено, що згідно інформації з ДРРП щодо суб`єкта, Відповідачу 2 станом на час купівлі Будинку вже належало на праві приватної власності наступне нерухоме майно:

4. Будинок з надвірними спорудами, загальною площею (кв.м): 45.0, за адресою: АДРЕСА_4 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, 83, 17.01.2004, Виноградівська права власності: державна нотаріальна контора, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 29.01.2004 року. Відповідно до листа Виноградівської міської ради Закарпатської області 16.11.2023 року №02-22/4677, що надійшов у відповідь на адвокатський запит, згідно з реєстром територіальної громади Відповідач 1 та її чоловік - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значаться зареєстрованими на території Виноградівської територіальної громади, а отже не проживають у Будинку. Матеріалами справи доведено, що: 1) Відповідач 1 був обізнаний про існування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2014 року у справі №761/20235/14-ц, відповідно до якого з нього було стягнуто заборгованість у сумі 2 164 584,66 грн. Крім того, Відповідач 1 приймав участь у розгляді цієї справи в суді, зокрема, шляхом подання суду скарг, заяв, клопотань, а також письмових доказів. 2) Відповідач 1 був обізнаний про те, що 07.04.2015 року ПАТ «Банк Національний Кредит» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову та просив суд накласти арешт на Будинок, що належав Відповідачу 1 на праві власності, після чого, вже 30.04.2015 року Відповідач 1 відчужив Будинок Відповідачу 2. 3) На момент укладання Відповідачем 1 Оспорюваного договору з Відповідачем 2, Відповідач 2 вже мала у приватній власності чотири житлові будинки, а, отже, не мала нагальної потреби для придбання п`ятого будинку. 4) Відповідач 1 та її чоловік - ОСОБА_6 не значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , а, отже, Відповідач 1 не мала на меті придбати зазначений будинок для подальшого проживання. 5) Відповідач 1 є племінником Відповідача 2. 6) Продаж Будинку за домовленістю сторін було вчинено за мінімальну ціну - 134 167,00 грн., оскільки вказана у Договорі оціночна вартість Будинку становить 134 167, 00 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна, виготовленого ТОВ «Експерт» 22.04.2015 року, сертифікат, виданий Фондом Державного майна України 02.12.2013 року за №14662/13. 7.) Після продажу Будинку у Відповідача 1 не залишилося майна, на яке було б можливо звернути стягнення, а, отже, рішення Шевченківського районного суду м. Києва 19.10.2015 року у справі №761/9685/15-ц залишається невиконаним. Аналіз вищенаведених обставин у їх сукупності та взаємозв`язку дає суду підстави для висновку, що метою укладання оспорюваного договору між Відповідачам 1 та Відповідачем 2 було уникнення звернення стягнення на майно Відповідача 1, що свідчить про його недобросовісність та вказує на зловживання правами стосовно кредитора. За вказаних обставин вимоги позивача про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі -продажу житлового будинку від 30.04.2025 року є обґрунтованими. Щодо скасування рішення про державну реєстрацію необхідно зазначити наступне. Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до ДРРП примірника такого судового рішення. З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів ДРРП, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора. Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт. Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до ДРРП саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо. З метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів Позивача необхідним є скасування рішення приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу, Закарпатської області Гонтар Людмили Іванівни про державну реєстрацію права власності на Будинок. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 липня 2019 року у справі № 28/29-б-43/212-2012. З врахуванням навденого вимоги позивача про скасування рішення приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу, Закарпатської області Гонтар Людмили Іванівни про державну реєстрацію права власності на Будинок від 30.04.2015 за ОСОБА_2 є обґрунтованими. Вимоги позивача про визнання права власності на Будинок за відповідачем ОСОБА_1 права власності на Будинок також є обгрунтованими У постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі №922/2589/19 зроблено такі правові висновки (пункти 39-42,44-46): «Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права». Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). З врахуванням наведеного заявлений позивачем спосіб захисту про визнання права власності на Будинок за відповідачем ОСОБА_1 є ефективним та належним способом захисту порушеного права, оскільки в подальшому забезпечить можливість зверення стягнення на Будинок і виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості з відповідача (боржника) ОСОБА_1 на користь позивача, а тому вимоги позивача у цій частині також є обґрунтованими. Щодо посилань позивача про поновлення строку для звернення до суду із даним позовом, то підстав для його поновлення не має, оскільки позивачем такий не пропущений. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Матеріалами справи доведено, що ані первісний кредитор ПАТ «Банк Національний Кредит», ані Позивач не могли довідатися про те, що Відповідач 1 та Відповідач 2 уклали оспорюваний договір купівлі-продажу Будинку 30.04.2015 року. Підтвердженням цього факту є те, що 14.03.2016 року було відкрито виконавче провадження №50414526, а 31.01.2018 року ДП «Сетам» було проведено перший електронний аукціон (торги) з продажу арештованого та описаного Будинку, який не відбувся з підстав відсутності допущених учасників торгів. Після цього ДП «Сетам» було проведено повторні торги з продажу Будинку, а саме: 20.02.2018 року, 12.03.2018 року та 29.03.2023 року, і такі були припинені 29.03.2023 за постановою державного виконавця. Про наявність оспорюваного договору позивач дізнався 10.08.2023, тобто коли отримав від державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гульпи І.І. лист-відповідь на адвокатський запит адвоката Каленіченка С.М. від 26.07.2023 року, до якого було додано копію оспорюваного договору та копію витягу з ДРРП про реєстрацію права власності. З даним позовом позивач звернувся у січні 2024 року, тобто в межах встановленого законом строку. Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а також процесуального права, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки та безпідставно дійшов висновку про недоведеність позову, та незаконно у його задоволенні відмовив. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення з вищенаведених підстав. Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позову та апеляційної скарги позивачем сплачений судовий збір у загальній сумі 32 056,35 грн. Сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з обох відповідачів у рівних частинах - по 16 028,17 грн. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідачів витрати за надання правової допомоги у суді першої інстаціі сумі 50 000грн., та 20 000грн. у суді апеляційної інстанції, всього 70 000грн. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У ч.ч. 4 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Колегія суддів дійшла висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 50 000грн. у суді першої інстанції та 20 000грн. у суді апеляційної інстанції є завищеними, витрати у зазначених сумах не можна визнати належно обґрунтованими, співмірними та необхідними в контексті обставин цієї справи, із урахуванням обсягу наданих правничих послуг та виконаних робіт, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) у цих інстанціях та розумності, такий слід визначити у сумі 20 000грн. суді першої інстанції, та у сумі 10 000грн. у суді апеляляційної інстанції, всього 30 000 грн., стягнувши їх у рівних частках по 15 000грн.з кожного з відповідачів. В решті відмовити. Керуючись ст.ст.374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» задовольнити частково. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 30.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гонтар Людмилою Іванівною і зареєстрований у реєстрі за № 2169. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21060685 від 30.04.2015, номер запису про право власності: 9548937, дата державної реєстрації 30.04.2015, державний реєстратор: приватний нотаріус Гонтар Людмила Іванівна, Виноградівський районний нотаріальний округ, Закарпатська область, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2169, виданий 30.04.2015, видавник: приватний нотаріус Гонтар Людмила Іванівна, Виноградівський районний нотаріальний округ, Закарпатська область, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Визнати право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 629088721212), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці: 2121281500:04:002:0017, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), опис об`єкта нерухомого майна: 2 житлові кімнати, загальна площа: 73,8 кв.м, житлова площа: 39,9 кв.м., матеріали стін: саман. Відомості про складові частини об`єкти нерухомого майна: Номер, літера: Б. Об`єкт нерухомого майна: будівля, літня кухня з саману. Номер, літера В. Об`єкт нерухомого майна: будівля, уборна з цегли. Номер, літера: 1-2. Об`єкт нерухомого майна: споруда, огорожа металева. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 16 028,17грн. з кожного, витрат по сплаті судового збору. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Стар» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 15 000грн. з кожного, витрат на професійну правничу допомогу. В решті відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/198/24

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше