Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/1303/25

Справа № 301/1303/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 02 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В., з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2025 року у складі судді Даруди І.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, - встановив : У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Позивач позовну заяву мотивує тим, що 22 червня 2022 року Іршавським районним судом Закарпатської області було ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України умисному спричиненні ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості шляхом нанесення кількох ударів металевою трубою по різних частинах тіла. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2024 року зазначений вирок було скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України. Таким чином, факт вчинення протиправного діяння ОСОБА_1 , щодо позивача встановлений та не спростований. Натомість держава звільнила його від кримінальної відповідальності лише з формальних підстав - спливу строків давності. Це не виключає можливості звернення до суду з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди. Внаслідок злочинних дій відповідача позивач стверджує, що він зазнав значного фізичного болю, приниження, моральних страждань та тривалого психологічного дискомфорту. Протягом тривалого часу він проходив лікування, втратив звичний спосіб життя, зазнав сильного стресу та зниження рівня соціальної активності. Ці обставини спричинили негативні зміни в його житті, зокрема: щоденні думки та спогади про психотравмуючу подію, страх її повторення, негативні емоційні переживання, потребу уникати аналогічних ситуацій, постійне відчуття тривоги та настороженості, емоційні й фізіологічні реакції при згадуванні події, тимчасову ізоляцію від активного соціального життя, знижений настрій, емоційну нестабільність, порушення сну, неприємні сновидіння, нервозність, дратівливість, замкненість, бажання уникати соціальних контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності перед моїми родичами, сусідами та знайомим та побоювання щодо мого майбутнього стану здоров`я. Моральні страждання були додатково посилені тривалістю досудового та судового провадження: злочин було вчинено 27 вересня 2017 року, однак справа розглядалася понад шість років, і на сьогодні винна особа так і не була притягнута до відповідальності. До цього часу відповідач ОСОБА_1 не зробив жодних спроб зв`язатися із позивачем чи виконати свої обов`язки щодо відшкодування завданої моральної шкоди. Крім того, внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , позивач стверджує, що він проходив лікування в Іршавській районній лікарні протягом 21 дня та витратив приблизно 40 000 гривень на придбання лікарських засобів. Проте на цей час він не має квитанцій чи інших документальних підтверджень цих витрат, оскільки з моменту вчинення злочину минуло чимало часу. У зв`язку з цим просить суд врахувати зазначені обставини під час розгляду справи. На підставі вищевикладеного, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 , сплатити 100 000, 00 (сто тисяч) гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням на його користь. Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2025 року позовну заяву задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 - 20 000, 00 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням на користь ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на мою користь 100 000 гри моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував умисний характер протиправних дій відповідача, який полягає у тому, що напад було вчинено свідомо, з особливою зухвалістю, із застосуванням металевого предмета, здатного завдати тяжких тілесних ушкоджень; суд не надав належної оцінки тривалості та глибині моральних страждань, які розпочалися ще з моменту нападу та продовжувалися протягом багатьох років у зв`язку з тривалим розслідуванням та судовими розглядами; суд не врахував, що відповідач не вчинив жодних дій для добровільного відшкодування завданої позивачу шкоди. Відтак, зменшення розміру відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції до 20 000 грн. не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, передбаченим чинним законодавством, і не відображає реального характеру та масштабу завданих позивачу страждань і втрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позву у зв`язку зі спливом строку позовної давності, посилаючись на неповним з`ясуванням обставин справи щодо строків позовної давності, недоведеністю позовних вимог, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем жодним доказом не доведено ні момент виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди, ні розмір заподіяної йому моральної шкоди. Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні просили суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 та відмовити у позові. В разі встановлення судом обставини коли потерпілий дізнався про порушення його права, коли у потерпілого виникло право на звернення в суд з даним позовом (коли внесено відомості в ЄРДР, оголошено підозру, вручено обвинувальний акт, закінчено досудове слідство, призначено підготовче судове засідання) поданому кримінальному провадженні), суд повинен був застосувати до позовних вимог строки позовної давності. Однак, суд не застосував строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 , чим порушив вимоги ч.4 ст.267 ЦК України, відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відзив на апеляційні скарги не надходив. Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч. 2ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6. ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 червня 2022 року Іршавським районним судом Закарпатської області ухвалено вирок, яким відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України умисному спричиненні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості шляхом нанесення останньому кількох ударів металевою трубою по різних частинах тіла. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2024 року зазначений вирок було скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України, Отже, відповідача ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за не реабілітуючою підставою. Таким чином доведеним є факт, що відповідачем було вчинено кримінальне правопорушення, внаслідок якого спричинено позивачу тілесні ушкодження середньої тяжкості,в результаті чого ОСОБА_2 зазнав значного фізичного болю, приниження, моральних страждань та тривалого психологічного дискомфорту. Ці обставини спричинили негативні зміни в його житті. Моральні страждання були додатково посилені тривалістю досудового та судового провадження: злочин було вчинено 27 вересня 2017 року, однак справа розглядалася понад шість років, протягом яких відповідач ОСОБА_1 не зробив жодних спроб примиритися із потерпілим (позивачем ОСОБА_2 ) чи виконати свої обов`язки щодо відшкодування завданої моральної шкоди. Згідно з п. 9 частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок протиправних та винних дій відповідача позивачу спричинена моральна шкода та наявні правові підстави для її відшкодування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу суд врахував характер правопорушення, глибину його душевних страждань, вимушеність змін у його життєвих та соціальних стосунках, та дійшов правильних висновків, і з таким погоджується колегія суддів, що заявлений позивачем розмір відшкодування у сумі 100 000 грн. є явно завищеним, не відповідає критеріям розумності та справедливості, та обґрунтовано такий визначив у сумі 20 000грн. Доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними і не заслуговують на увагу. Безпідставними є також доводи відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності. Матеріалами справи установлено, що остаточне судове рішення у кримінальному провадженні щодо відповідача ОСОБА_1 за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України прийнято 29 січня 2024 року. Згідно із ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Позивач не пред`являв цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні, а тому має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства, і початком перебігу строку на звернення із даним позовом є не день вчинення кримінального правопорушення, а день набрання законної сили судового рішення щодо кримінального правопорушення, яким встановлена вина порушника (29 січня 2024 року). Окрім того, відповідно до ч.1 п.3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно частково задовольнив заявлений позов. Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 12 червня 2026 року. Головуючий: Судді: