Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/4352/23

Справа № 301/4352/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 червня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого Джуги С.Д. суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2024 року у складі судді Бобик О.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- в с т а н о в и в : У грудні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов мотивовано тим, що 20 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб виконкомом Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за актовим записом №

05. Від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що за останній рік відносини у них з відповідачем погіршилися, сварки і непорозуміння відбувалися майже кожного дня. Спільного бюджету та побуту не ведуть. Вважає, що шлюб існує лише формально, шлюбні відносини між ними припинені з початку 2023. Переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, оскільки збереження шлюбу суперечить її інтересам. Спір стосовно розподілу майна на даний час відсутній. Також вважає, що надання строку на примирення не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані обставини продовжуються протягом тривалого часу, а тому це лише погіршить стан її відносин з відповідачем та продовжить їх перебіг у часі. За наведених обставин позивач просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, який 20 лютого 2005 року зареєстрований виконкомом Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за актовим записом № 05 та залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ». Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2024 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 20 лютого 2005 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виконкомом Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за актовим записом № 05 - розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишено " ОСОБА_3 ". В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з врахуванням уточнень просив рішення суду скасувати, а у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про неможливість збереження сім`ї і відсутність обставин, які б давали підстави для вжиття заходів по примиренню подружжя. Апелянт зазначає, що розірвання шлюбу негативно вплине на емоційно-психологічне здоров`я спільної дитини. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянута у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції врахував, що позивачка заперечує щодо примирення, прийнявши до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, дійшов до переконання що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки. З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 20 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований виконкомом Приборжавської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за актовим записом № 05 (а.с.9). Від даного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8). Ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Відповідно до ч.6 ст.7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Статтею 24 СК Українита ст.51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Тобто, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у ст.16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. За таких обставин, примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону. Відповідно до ч.2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно з ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України). Згідно з ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Відповідно до ч.3,4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Так, в суді першої інстанції позивач категорично заперечувала можливість спільного життя з відповідачем та поданого відповідачем клопотання про надання строку для примирення, посилаючись на застосування насильства в сім`ї, висловила свою позицію, що подальше збереження шлюбу є неможливим, буде суперечити її інтересам та просила не надавати строку для примирення. В суді апеляційної інстанції позивач також підтвердила свою позицію, що подальше збереження шлюбу є неможливим, буде суперечити її інтересам та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу. Таким чином в даному випадку, як в суді першої інстанції, так і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачка заперечує проти збереження шлюбу, що свідчить про небажання позивачки перебувати в шлюбі з відповідачем. Сімейним Кодексом України чітко визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Колегія суддів погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції про те, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим, оскільки сім`я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, яка не бажає перебувати в шлюбі з відповідачем, тобто на даний час не існує її вільної згоди на шлюб, відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання шлюбу. Таким чином рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 26 червня 2024 року. Головуючий: Судді: