Постанова 4818 № 643/20190/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 25 червня 2026 року м. Харків справа № 643/20190/25 провадження № 22-ц/818/1780/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Пилипчук Н.П., суддів: В.Б. Яцини, Ю.М. Мальованого за участю секретаря судового засідання: Муренченко С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди здійсненої внаслідок ДТП, ОСОБА_3 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року, постановлену суддею Афанасьєвим В.О.,- ВСТАНОВИВ: 14.11.2025 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_3 на їх користь 218733,15 грн. матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП, а також судові витрати. Ухвалою суду від 18.11.2025 зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. 18.11.2025 позивачем ОСОБА_1 надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просить: накласти арешт на квартиру загальною площею 64,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру загальною площею 49,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , якими володіє відповідач ОСОБА_3 на праві власності. Необхідність забезпечення позову обґрунтовувала тим, що на теперішній час сума, яка вимагається до стягнення з відповідача, становить 218733,07 грн., у зв`язку з чим є істотні підстави розуміти, що для стягнення її необхідно буде гарантія забезпечення виконання рішення нерухомим майном, яке наявне у ОСОБА_3 . Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та накладено заборону на відчуження квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватній власності належить ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неспівмірність заходу забезпечення позову у вигляді накладення заборони на відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , а саме квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої становить 2 193 000 грн., сумі боргу в розмірі 218733,07 грн. Також вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неналежними позивачами у справі, оскільки власником транспортного засобу, якому спричинена шкода є інша особа- ОСОБА_4 . Власник з позовом про відшкодування коштів до суду не звертався. Відтак, постановлення ухвали про забезпечення позову є безпідставним. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є стягнення шкоди, розмір якої на день звернення з позовом становить 218733,15 грн. Суд вважав, що співмірним із заявленими позовними вимогами буде забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , а саме на квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Колегія суддів не погоджується з такими висновками, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно пунктів 1 та 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача. Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чогоє належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу». Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-15167св21). При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Стосовно посилань ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неналежними позивачами у справі, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір. Щодо тверджень ОСОБА_3 стосовно того, що вартість арештованого майна- квартири у розмірі 2 193 000 грн. є неспівмірною позовним вимогам в сумі 218 733,15 грн. колегія суддів зазначає наступне. У провадженні Салтівського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Ціна позову становить 218 733,15 грн. Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та накладено заборону на відчуження квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватній власності належить ОСОБА_3 . Матеріали справи свідчать про те, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.09.2024 № 393801543 на праві власності ОСОБА_3 належать такі об`єкти нерухомості: 1/4 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 45-46) За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 19.06.2026 на праві власності ОСОБА_3 належать такі об`єкти нерухомості: 1-кімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та 1-кімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Відомості про належність на праві власності відповідачу 1/4 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на теперішній час відсутні. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову у листопаді 2025 року надано відомості про належне ОСОБА_3 нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на вересень 2024 року. Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору та ціну позову колегія суддів приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 вочевидь є неспівмірним та не відповідає заявленим позовним вимогам у сумі 218 733,15 грн. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення її порушених чи оспорюваних прав та інтересів, враховуючи майновий стан відповідача. У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, позивачкою не наведено. Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та враховуючи неспівмірність заявлених вимог вартості арештованого майна, відсутність доказів того, що майновий стан відповідача не дозволить виконати рішення суду у разі задоволення позову, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, не вбачається. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, необґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції роз`яснює заявнику, що він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про застосування інших заходів забезпечення позову. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. 381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити. Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову- залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді: Ю.М. Мальований В.Б. Яцина