Постанова 4815 № 567/1497/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 року м. Рівне Справа № 567/1497/25 Провадження № 22-ц/4815/622/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Шимків С.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У серпні 2025 року ТзОВ "Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулось в Острозький районний суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 32000 грн. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що 12.05.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1604751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 5000 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів: з 12.05.2024 року по 07.05.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Кредитні кошти відповідачу було надано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, отже кредитодавець свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу №24122024 за оплату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на момент звернення до суду виникла заборгованість у розмір 32000 грн., що складається з: заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5000 грн., заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором у розмірі 16950 грн., заборгованості за процентами нарахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 134 календарних дні у розмірі 10050грн., 2500 грн. штрафних санкцій. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №1604751 від 12.05.2024 року у розмірі 32000 грн. 00 коп., 2422 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору та 4000 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що позивачем доведено факт укладення між ОСОБА_1 та первісним кредитором кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, перехід до позивача права вимоги за договором факторингу та наявність заборгованості за тілом кредиту і процентами, нарахованими в межах строку кредитування. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог про нарахування після ухвалення рішення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірний складності справи. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині стягнення відсотків представник ОСОБА_1 - адвокат Гуревич Р.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в цій частині та відмовити у задоволенні позову. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача проценти за користування кредитом та витрати на професійну правничу допомогу. Апелянт зазначає, що на момент укладення кредитного договору він уже проходив військову службу за мобілізацією, у зв`язку з чим відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом йому не могли нараховуватися. Крім того, на думку апелянта, після укладення договору факторингу новий кредитор не набув права нараховувати проценти понад суму заборгованості, визначену у реєстрі боржників, який був переданий за договором факторингу. При цьому відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн та не оскаржує рішення суду в цій частині. Також апелянт вважає, що присуджені судом витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та підлягають зменшенню до 1 000 грн. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 12 травня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1604751, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,5 % на день. На виконання умов договору кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача. 24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Рішення суду першої інстанції в частині встановлення зазначених обставин сторонами не оспорюється, а тому колегія суддів повторно їх не переоцінює. З поданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становила 32 000 грн, з яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 950 грн - проценти, нараховані первісним кредитором, та 10 050 грн - проценти, нараховані позивачем після набуття права вимоги за договором факторингу. Суд першої інстанції, поклавши в основу рішення подані позивачем розрахунки заборгованості, стягнув із відповідача проценти за користування кредитом у повному заявленому розмірі. Проте колегія суддів вважає, що зазначені розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є передчасними. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до змісту статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. За нормами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті. Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року. Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 12 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, умова договору про встановлення процентної ставки у розмірі 1,5 % на день суперечить вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та не підлягає застосуванню. Відтак проценти за користування кредитом підлягають перерахунку виходячи з максимально допустимої ставки 1 % на день, що становить 18 000 грн за весь строк кредитування. Таким чином, суд першої інстанції, стягнувши проценти за користування кредитом без урахування вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового судового рішення. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, колегія суддів зобов`язана надати оцінку всім доводам сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі доводам відповідача про наявність підстав для застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також доказам, поданим на підтвердження цих доводів. Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановлено, що згідно посвідчення офіцера НОМЕР_2 від січня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. 20 вересня 2024 року призначений ГК ЗСУ на військову посаду. Згідно довідки №3086 від 16 жовтня 2024 року, виданої ВЧ НОМЕР_3 , ОСОБА_1 бере безпосередню участь у бойових діях з 20.09.2024 року. Довідкою №11 від 14.01.2026, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , що ОСОБА_1 , на підставі Указу Президента України від 25 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ, (зі змінами) 20 лютого 2024, ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний на військову службу та направлений у військову частину. Згідно довідки № 5527 від 20 грудня 2025 року, виданої ВЧ НОМЕР_3 , ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації та бере безпосередню участь у бойових діях у період з 22 липня 2024 року по днеь видачі довідки. Надані відповідачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації з 20 лютого 2024 року, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Враховуючи, що на момент укладення кредитного договору відповідач уже проходив військову службу за призовом під час мобілізації, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не мав правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом. У зв`язку з цим вимоги про стягнення процентів задоволенню не підлягають. Відтак, доводи апеляційної скарги з цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованими. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення у процентному співвідношенні на 15,63 відсотків, то до відшкодування підлягає судовий збір на суму 378 грн 62 коп (15,63% від 2422,40 грн). З огляду на істотну зміну співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, а також з урахуванням критеріїв, визначених статтею 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції і в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1000 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до задоволення у процентному співвідношенні на 100 відсотків, то до відшкодування підлягає судовий збір на суму 2906 грн 60 коп. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За такого з урахуванням взаємозаліку з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1527,98 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року в частині стягнення процентів за користування кредитом у сумі 27 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Здійснити новий розподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1527 грн. 98 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М. Шимків С.С.