Постанова 4805 № 296/2783/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2783/26 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В. Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/2783/26 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2026 року, яка постановлена під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі, у с т а н о в и в: У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просить: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, порушеннями законодавства при оформленні довіреності представнику, якими заподіяно шкоди охоронюваним законом цивільним правам, так як спір має приватноправовий характер; прийняти клопотання, що вона ( ОСОБА_1 ) бажає захищати порушені цивільні права та інтереси за правилами цивільного судочинства та позовну заяву подає, керуючись своїми цивільними правами, які гарантуються ст.55 Конституції України; прийняти зміст та обґрунтування 26 випадків порушення законодавства, які мають ознаки протиправних дій, із зазначенням суті вчинених випадків, якими порушені цивільні права; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 26 випадками недодержання вимог, встановлених законом, які визивали душевні страждання; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 26 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 200 000 грн. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради вчинив численні випадки порушення законодавства при оформленні довіреності представнику, які призвели до незаконних рішень, дій, до порушення її ( ОСОБА_1 ) цивільних прав та інтересів із зазначенням суті випадків порушення законодавства і врахувати листа Виконавчого комітету від 03 вересня 2020 року №25/Д-718із-1695 із висновком: «в статуті Житомирської міської об`єднаної територіальної громади не міститься висновок, кому дозволено оформляти довіреності від імені Житомирської міської ради». Випадки порушень законодавства, які призвели до вчинення незаконних рішень, дій: справа №296/5583/21: незаконне подання відзиву на позовну заяву від 16 листопада 2021 року, оформленого з порушенням законодавства, який поданий представником Дідовець Ю.П., згідно з незаконною довіреністю від 05 січня 2021 року №66/41; незаконне оформлення довіреності від 05 січня 2021 року №66/41, долученої до відзиву на позовну заяву від 16 листопада 2021 року, яка не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, так як правочин, оформлення довіреності не відповідає статуту; незаконне оформлення довіреності від 05 січня 2021 року №66/41, так як довіреність за формою не відповідає вимогам ст.245 ЦК України; незаконна відмова надіслати їй ( ОСОБА_1 ) одночасно з відзивом на позовну заяву від 16 листопада 2021 року копію довіреності, що підтверджує повноваження представника, та копію витягу з реєстру, доказ запис у відзиві. Справа №296/1693/20: незаконне подання відзиву на позовну заяву від 20 травня 2020 року, оформленого з порушенням законодавства, представником відповідача Дідовець Ю.П. згідно з довіреністю від 21 грудня 2019 року №26/1302; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, долученої до відзиву на позовну заяву від 20 травня 2020 року, яка не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, так як правочин оформлення довіреності не відповідає статуту; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, так як довіреність за формою не відповідає вимогам ст.245 ЦК України; незаконна відмова надіслати їй (Дмитренко Р.О.) одночасно з відзивом на позовну заяву від 20 травня 2020 року копію довіреності, що підтверджує повноваження представника; незаконне подання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 09 липня 2020 року, яке оформлено з порушенням законодавства, представником відповідача Дідовець Ю.П., без долучення довіреності, а з записом у запереченнях; незаконна відмова надіслати їй (Дмитренко Р.О.) одночасно з запереченням на відповідь на позовну заяву від 09 липня 2020 року копію довіреності, що підтверджує повноваження представника; незаконне подання відзиву на її (Дмитренко Р.О.) апеляційну скаргу від 21 вересня 2020 року, оформленого з порушенням законодавства представником відповідача Дідовець Ю.П. без долучення довіреності, а з записом у відзиві; незаконний запис у відзиві на апеляційну скаргу від 21 вересня 2020 року «Копія довіреності представника міститься в матеріалах справи», так як при ознайомлені з матеріалами справи встановлено, що до відзиву на апеляційну скаргу долучено довіреність від 21 грудня 2019 року №26/1302; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, долученої до відзиву на апеляційну скаргу від 21 вересня 2020 року, яка не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, так як правочин оформлення довіреності не відповідає статуту; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, долученої до відзиву на апеляційну скаргу від 21 грудня 2020 року, яка за формою не відповідає вимогам ст.245 ЦК України; незаконна відмова надіслати їй ( ОСОБА_1 ) копію довіреності одночасно з відзивом на її апеляційну скаргу від 21 вересня 2020 року; незаконне подання відзиву на її (Дмитренко Р.О.) касаційну скаргу від «14 грудня 202.. року», оформленого з порушенням законодавства, представником відповідача Дідовець Ю.П., без долучення довіреності, а з записом у відзиві: «Копія довіреності представника міститься в матеріалах справи»; незаконний запис у відзиві на касаційну скаргу від «14 грудня 202… року» «Копія довіреності представника міститься в матеріалах справи», так як при ознайомлені з матеріалами справи встановлено, що до відзиву на касаційну скаргу долучена довіреність від 21 грудня 2019 року №26/1302; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, долученої до відзиву на касаційну скаргу від 14 грудня 2020 року, яка не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, так як правочин оформлення довіреності не відповідає статуту; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, долученої до відзиву на касаційну скаргу від 14 грудня 2020 року, яка не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, так як правочин оформлення довіреності не відповідає статуту; незаконне оформлення довіреності від 21 грудня 2019 року №26/1302, долученої до відзиву на касаційну скаргу від 14 грудня 2020 року, яка за формою не відповідає вимогам ст.245 ЦК України; незаконна відмова надіслати їй ( ОСОБА_1 ) одночасно з відзивом на касаційну скаргу від 14 грудня 2020 року копію довіреності, що підтверджує запис у відзиві «Копія довіреності представника міститься в матеріалах справи». Справа №296/262/22: незаконне подання на судовому засіданні 05 травня 2022 року представником відповідача Григорчук Н.І. довіреності від 17 січня 2022 року №66/47, доказ витяг із журналу судового засідання, яке оформлене з порушенням законодавства; незаконне оформлення довіреності від 17 січня 2022 року №66/47 під час розгляду позовної заяви, яка не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, так як правочин оформлення довіреності не відповідає статуту; незаконне оформлення довіреності від 17 січня 2022 року №66/47, поданої на судовому засіданні під час розгляду позовної заяви, яка за формою не відповідає вимогам ст.245 ЦК України; незаконний виклад висновку на судовому засіданні 05 травня 2022 року «…мають право приймати участь без довіреності…». Справа №296/6169/23: незаконне подання відзиву на позовну заяву від 25 квітня 2024 року, оформленого з порушенням законодавства представником відповідача Шевчук Н.А. згідно з довіреністю від 11 квітня 2023 року; незаконне оформлення довіреності від 11 квітня 2023 року, так як довіреність за формою не відповідає вимогам ст.62 ЦПК України, статуту, вимогам ст.245 ЦК України та іншим вимогам законодавства. Допущення порушень у 26 випадках недодержання вимог, встановлених законом, заподіяли їй душевні страждання це емоції людини, змістом яких є душевний біль, муки, розчарування, відчуття несправедливості та інші негативні переживання, які визивали погіршення стану її здоров`я. Погіршення здоров`я, душевні страждання позбавляли її ( ОСОБА_1 ) можливостей у реалізації її звичок та бажань, що сприяло погіршенню відносин із оточуючими людьми та інші негативні наслідки, які призвели до погіршення її життєвих зв`язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації її життя. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 10 березня 2026 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, вчиненням незаконних рішень, дій чи бездіяльності, - відмовлено. Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу, ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 10 березня 2026 року, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, позбавляє права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; прийняти зміст обґрунтування апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції вчинив численні випадки порушення норм процесуального права, які мають ознаки протиправних дій і зазначені випадки порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали. Зокрема, внесення в ухвалу завідомо неправдивого висновку про суть позовної заяви, оскільки такий висновок не відповідає суті позовної заяви, зазначеної у вимозі 1 позовної заяви; незаконна зміна суті позовної заяви в описовій частині ухвали, невідповідність висновку в ухвалі про суть позовної заяви, зазначений у вимозі 1 позовної заяви; незаконна відмова в ухвалі зазначити, розглянути та врахувати суть позовної вимоги, яка зазначена у вимозі 3 позовної заяви; незаконна відмова в ухвалі зазначити, розглянути та врахувати обґрунтування позовної вимоги, яке зазначене у вимозі 4 позовної заяви; при розгляді питання про відкриття провадження по позовній заяві про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, порушеннями законодавства при оформленні довіреності представнику розглянути та врахувати суть 26 випадків порушення законодавства, суть яких зазначена у вимозі 4 позовної заяви; розглянути та врахувати вимогу 2 позовної заяви, незаконний виклад в ухвалі тлумачення 35 висновків із Законів України, які не підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження; незаконна відмова при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою застосувати Закони України, які підлягають застосуванню; незаконний виклад висновку в ухвалі, який при розгляді питання про відкриття провадження взагалі не підлягає застосуванню; вчинення суддею Петровською М.В. 10 випадків істотного порушення норм процесуального права і не є підставами для викладу висновку «не підлягає розгляду»; недоведеність обставин «взагалі не підлягає судовому розгляду», яку суддя Петровська М.В. в ухвалі визнала встановленою, без зазначення законних підстав для викладу такого висновку; незаконна зміна суті позовної заяви у висновку резолютивної частини ухвали; суддя Петровська М.В. учинила порушення - неповно з`ясувала вимоги позовної заяви, так як незаконно відмовила їй ( ОСОБА_1 ) мати не заборонені законом цивільні права розглянути та врахувати всі вимоги позовної заяви; вчинила правочин нікчемний; суддя визнала встановленою, без зазначення законних підстав в ухвалі для відмови порушення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права, оскільки тільки у питанні про відкриття провадження за позовною заявою суддя Петровська М.В. учинила 14 випадків порушення норм процесуального права. Виконавчий комітет Житомирської міської ради правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. ОСОБА_1 та представник Виконавчого комітету Житомирської міської ради у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.62,64). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав. Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша ст.19 ЦПК України). Відповідно до частини першої ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За таких обставин, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів надається у ст.16 ЦК України. Відповідно до частини першої ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частина друга цієї статті визначає способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним. Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 позов, у тому числі про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовує порушеннями законодавства при поданні Виконавчим комітетом Житомирської міської ради відзивів на позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги у справах №№296/5583/21, 296/1693/20, 296/262/22, 296/6169/23, а саме: недодержанням вимог закону при підтвердженні представником відповідача повноважень. Відповідно до частини третьої ст.58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Так, заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив) тощо (прослідковується зі змісту частини другої ст.174 ЦПК України). За положеннями частин другої та шостої ст.178 ЦПК України, відзив підписується відповідачем або його представником та до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. Згідно з частиною першою ст.360 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Аналогічна норма розміщена у частині першій ст.395 ЦПК України, яка регулює касаційне провадження, за приписами якої учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Отже, відповідно до ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта ст.58 ЦПК України). Згідно з положеннями частини першої ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до п.8 частини третьої ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Із аналізу наведених норм убачається, що представництво інтересів юридичної особи в суді в порядку самопредставництва є формою реалізації учасником справи процесуального права на представлення прав та інтересів юридичної особи в судовому процесі, пов`язаному з конкретною цивільною справою. При цьому, питання належного представництва учасника справи в порядку самопредставництва під час розгляду справи в суді і пов`язаних із судовим розглядом вчиненням процесуальних дій таким представником, вирішується судом, у провадженні якого перебуває справа. Відповідно до ст.179 ЦПК України, позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення у відповіді на відзив. Як уже наголошувалося вище, на стадії апеляційного та касаційного провадження учасники справи мають право подати до суду апеляційної та касаційної інстанцій відзив на апеляційну та касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної та касаційної інстанцій в ухвалі про відкриття апеляційного та касаційного провадження. Також ст.182 ЦПК України врегульовано процесуальне право учасників справи подавати при розгляді справи судом заяви, клопотання і заперечення проти заяв і клопотань, в яких вони викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань. Згідно з частинами другою та третьою ст.182 ЦПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом. Отже, позивач, у відповідності до наведених приписів, має право подавати під час розгляду справи позовного провадження як відповідь на відзив із викладенням своєї правової позиції щодо поданого відповідачем відзиву, так і письмові заяви, клопотання з викладенням вимог, заперечень, аргументів, пояснень, міркувань щодо процесуальних питань. За таких обставин, пояснення, міркування, аргументи, заперечення з приводу додержання норм цивільного процесуального законодавства, пов`язаних із поданням відзиву на позовну заяву, заяви про розгляд справи без участі або відзиву на апеляційну чи касаційну скаргу має бути викладено учасником справи у формі, передбаченій ЦПК України, під час розгляду безпосередньо тієї цивільної справи, в межах якої такі документи подані (у тому ж провадженні, тобто у справах №№296/5583/21, 296/1693/20, 296/262/22, 296/6169/23). За таких обставин, вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у разі недодержання Виконавчим комітетом Житомирської міської ради вимог закону при підтвердженні повноважень представника в суді при поданні відзиву на позовну заяву, при поданні заяви про розгляд справи без участі представника відповідача або при поданні відзиву на апеляційну чи касаційну скаргу тощо у інших справах, вважати шкодою у розумінні положень ЦК України не можна, оскільки такі діяння не можуть породжувати нового витка конфлікту, а відтак чергового судового провадження, а тому така шкода не може стягуватися за позовною вимогою у цій справі, оскільки питання процесуального характеру належали до вирішення у справах №№296/5583/21, 296/1693/20, 296/262/22, 296/6169/23. Приписами чинного законодавства не передбачено такого способу захисту, як подання позовної заяви з вимогами про відшкодування шкоди, завданої внаслідок подання відзиву в справі, оскільки незгода з відзивом на позовну заяву, заявою про розгляд справи без участі представника або з відзивом на апеляційну чи касаційну скаргу має бути реалізована позивачем у відповідній процесуальній формі в межах розгляду такої позовної заяви або апеляційної чи касаційної скарги судом. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відповідно до п.1 частини першої ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить законодавству, договору та має бути ефективним. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Такі позови не підлягають судовому розгляду. Приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої ст.186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої ст.255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/12901/17-ц зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України, оскільки позовна заява не підлягає розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції із огляду на викладене вище не спростовують. Підсумовуючи викладене вище, за положеннями ст.375 ЦПК Україна ухвала суду першої інстанції залишається без змін, оскільки постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду відсутні. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: