Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/3466/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3396/26 Справа № 243/3466/25 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., за участю секретаря - Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Моторного (транспортне) страхового бюро України на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Моторного (транспортне) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 2022 року ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб марки «LEXUS-RX 400H», 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . 03 січня 2023 року на підставі розписки ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_1 транспортний засіб марки «LEXUS-RX 400H», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , за 15 000,00 доларів США, що еквівалентно 612 000,00 грн., на умовах розстрочки до 03 червня 2023 року. ОСОБА_2 хоч і не зареєструвала право власності на транспортний засіб, але є фактичним власником транспортного засобу. 23 квітня 2023 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Navara», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по проїзній частині автошляху Київ-Харків-Довжанське з боку міста Харкова у напрямку міста Слов`янська разом з солдатом ОСОБА_4 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, солдатом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_6 , які сиділи на задньому пасажирському сидінні, в районі перехрестя автошляху Київ-Харків-Довжанське та с. Маяки Краматорського району, діючи необережно проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не забезпечив безпечний рух, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не обрав безпечну швидкість та допустив виїзд на зустрічну смугу руху, по якій в цей час їхав автомобіль марки «LEXUS-RX 400H», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався прямолінійно у своїй смузі руху разом з пасажирами ОСОБА_2 , малолітнім ОСОБА_8 та малолітнім ОСОБА_9 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Nissan Navara», реєстраційний номер 0 НОМЕР_5 , ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки: правобічного посттравматичного гемопневмотораксу; закритої травми живота: розриву брижі тонкої та сигмоподібної кишок; закритої травми тазу з повним відривом простатичної частини уретри, тазової гематоми, гематоми калитки, закритого перелому гілки правої лонної кістки, крайового перелому гілки лівої лонної кістки, подвійного перелому гілки правої сідничної кістки, перелому правої половини крижи, перелому правого поперечного відростку п`ятого поперекового хребця, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Допущені солдатом ОСОБА_3 порушення вимог п.10.1 п.11.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_5 . За фактом вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023052510000254. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023052510000254 ОСОБА_2 також отримана тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забій м`яких тканин правого стегна, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Відповідно до звіту № 41/23 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 серпня 2023 року про відшкодування вартості матеріального збитку у зв`язку з аварійним ушкодженням заподіяним автомобілю марки «LEXUS-RX 400H», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 892 397,30 грн., ринкова вартість даного автомобіля складає 446 503,00 грн., вартість матеріального збитку автомобіля складає 446 503,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля складає 124 430,00 грн. Так, із зазначеного звіту № 41/23 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 серпня 2023 про відшкодування вартості матеріального збитку у зв`язку з аварійним ушкодженням заподіяним автомобілю марки «LEXUS-RX 400H», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 слідує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 892 397,30 грн. є значно вищою, ніж ринкова вартість даного автомобіля, яка складає 446 503,00 грн., а тому автомобіль є фактично знищеним. На теперішній час автомобіль марки «LEXUS-RX 400H», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуває у ОСОБА_2 . Оскільки власником транспортного засобу є ОСОБА_1 відповідно до технічного паспорту серії НОМЕР_1 , то позивачі вважали, що саме на його користь підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 322 073,00 грн., яку має відшкодувати ОСОБА_3 , як особа, вина якої у ДТП встановлена вироком суду та МТСБУ, як сторона, яка застрахувала його відповідальність і ця сума збитків вираховується різниця матеріальних збитків між ринковою вартістю автомобіля та вартістю пошкодженого автомобіля з урахуванням положень статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що становить 322 073,00 грн. (446 503,00 грн. (ринкова вартість автомобіля) - 124 430,00 грн. (вартість пошкодженого автомобіля)). Позивачі також вказували, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 . Нормами пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_3 та транспортній засіб, якій належить ОСОБА_1 , але володільцем якого є ОСОБА_2 на час події 23 квітня 2023 року в установленому законом порядку не були застраховані, тобто не мали страхового полісу - внутрішнього договору страхування. Також зазначали, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - МТСБУ, про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог роз`яснено потерпілому та його представнику права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до засудженого і страховика або лише до засудженого після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілого є обґрунтованою. Для встановлення належного складу відповідачів 19 березня 2025 року на адресу МТСБУ було подано заяву про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, а саме здійснити належне відшкодування шкоди ОСОБА_1 , яка завдана водієм ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 322 073,00 грн., у разі відмови у відшкодуванні відповідь надіслати на електронну пошту представника ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з одночасним направленням за адресою: АДРЕСА_1. 24 березня 2025 року МТСБУ отримало заяву від 19 березня 2025 року згідно ідентифікатору поштового чеку № 6120500136925, проте відповідь так і не була надана. Позивачі вважали, що оскільки засуджений є учасником бойових дій, то з урахуванням вимог пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільна відповідальність за спричинення ним шкоди внаслідок ДТП покладається як на нього самого так і на МТСБУ. 06 вересня 2023 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Татаринцевим Я.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості. Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 06 вересня 2023 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Татаринцевим Я.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023052510000254 від 24 квітня 2023 року. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України та призначити йому узгоджене на підставі угоди про визнання винуватості покарання за вказаною статтею КК України у виді службового обмеження строком на 2 роки, з відрахуванням в дохід держави 20 % від суми грошового забезпечення без позбавлення права керування транспортними засобами. Транспортний засіб марки «LEXUS-RX 400H», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , повернутий фактичному власнику ОСОБА_2 . Ураховуючи викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та МТСБУ на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 322 073,00 грн., а також судові витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 322 073,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У поданій 29 грудня 2025 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційній скарзі МТСБУ, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заявлених до МТСБУ. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції не враховано при ухваленні рішення норми спеціального законодавства, не спростовано факту ненадання представнику МТСБУ на огляд пошкодженого транспортного засобу та позбавлення МТСБУ можливості розслідування страхового випадку для визначення розміру шкоди у спосіб передбачений статтею 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У відзиві на апеляційну скаргу, позивачі заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення суду оскаржено в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 322 073,00 грн., в іншій частині рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025 року перегляду в апеляційному порядку не підлягає. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 08 жовтня 2022 року позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб марки «LEXUS-RX 400H», 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . 03 січня 2023 року ОСОБА_1 продав належний йому автомобіль марки «LEXUS-RX 400H», 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , позивачці ОСОБА_2 за 15 000,00 доларів США на умовах розстрочки терміном шість місяців до 03 червня 2023 року, що підтверджується відповідною розпискою від 03 січня 2023 року підписаною як продавцем так і покупцем, яка складена в присутності двох свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та засвідчена їх підписами. 23 квітня 2023 року близько 19 години 30 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Navara», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухаючись по проїзній частині автошляху Київ-Харків-Довжанське з боку міста Харкова у напрямку міста Слов`янська разом з солдатом ОСОБА_4 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, солдатом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_6 , які сиділи на задньому пасажирському сидінні, в районі перехрестя автошляху Київ-Харків-Довжанське та с. Маяки Краматорського району, діючи необережно - проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не забезпечив безпечний рух, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не обрав безпечну швидкість та допустив виїзд на зустрічну смугу руху, по якій в цей час їхав автомобіль марки «LEXUS-RX 400H», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався прямолінійно у своїй смузі руху разом з пасажирами ОСОБА_2 , малолітнім ОСОБА_8 та малолітнім ОСОБА_9 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля марки «Nissan Navara», реєстраційний номер 0 НОМЕР_5 , ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки: правобічного посттравматичного гемопневмотораксу; закритої травми живота: розриву брижі тонкої та сигмоподібної кишок; закритої травми тазу з повним відривом простатичної частини уретри, тазової гематоми, гематоми калитки, закритого перелому гілки правої лонної кістки, крайового перелому гілки лівої лонної кістки, подвійного перелому гілки правої сідничної кістки, перелому правої половини крижи, перелому правого поперечного відростку п`ятого поперекового хребця, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Допущені солдатом ОСОБА_3 порушення вимог п.10.1, п.11.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_5 . За фактом вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, 24 квітня 2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052510000254. З витягу з ЄРДР № 12023052510000254 слідує, що ОСОБА_2 також отримала тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забій м`яких тканин правого стегна, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. Відповідно до звіту № 41/23 експертного авто-товарознавчого дослідження від 08 серпня 2023 року про відшкодування вартості матеріального збитку у зв`язку з аварійним ушкодженням заподіяним автомобілю марки «LEXUS-RX 400H», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 892 397,30 грн., ринкова вартість даного автомобіля складає 446 503,00 грн., вартість матеріального збитку автомобіля складає 446 503,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля складає 124 430,00 грн. Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2023 року у справі № 243/4585/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 06 вересня 2023 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Татаринцевим Я.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023052510000254 від 24 квітня 2023 року. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України та призначено йому узгоджене на підставі угоди про визнання винуватості покарання за вказаною статтею КК України у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням в дохід держави 20 % (двадцяти відсотків) від суми грошового забезпечення без позбавлення права керування транспортними засобами. Автомобіль марки «LEXUS-RX 400H», реєстраційний номер НОМЕР_3 , повернутий фактичному власнику ОСОБА_2 за належністю. Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Листом МТСБУ від 18 липня 2023 року було відмовлено у відшкодуванні шкоди, заподіяної автомобілю «LEXUS-RX 400H», реєстраційний номер НОМЕР_3 , оскільки на час події ДТП, яка мала місце 23 квітня 2023 року, транспортний засіб, що постраждав в ДТП, не був застрахований відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мав відповідних полісів страхування. 19 березня 2025 року на адресу МТСБУ було подано заяву про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, а саме здійснити належне відшкодування шкоди ОСОБА_1 , яка завдана водієм ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 322 073,00 грн., у разі відмови у відшкодуванні відповідь надіслати на електронну пошту представника ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з одночасним направленням за адресою: АДРЕСА_1. 24 березня 2025 року МТСБУ отримало заяву від 19 березня 2025 року згідно ідентифікатору поштового чеку № 6120500136925. Станом на дату розгляду даної цивільної справи відповідь від відповідача МТСБУ в матеріалах справи відсутня. При частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що звіт № 41/23 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 серпня 2023 року є належним доказом на підтвердження розміру матеріального збитку, відповідач МТСБУ цей висновок не спростував, а тому останній має сплатити на користь позивача різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП. Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19. Суд першої інстанції встановив та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача ОСОБА_3 та право позивача ОСОБА_1 на отримання від страховика суми страхового відшкодування в розмірі 322 073,00 грн. Також обидва транспортні засоби, що постраждали в ДТП не були застраховані відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мали відповідних полісів страхування. Крім того, відповідач ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_6 , який відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Оскільки засуджений є учасником бойових дій, то з урахуванням вимог пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільна відповідальність за спричинення ним шкоди внаслідок ДТП покладається на МТСБУ. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов вірного висновку про те, що відповідач МТСБУ повинен відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, а саме різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, вирішуючи питання розміру майнової шкоди, яку завдано позивачу внаслідок ДТП, належним та допустимим доказом є звіт № 41/23 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 серпня 2023 року по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, марки «LEXUS-RX 400H», реєстраційний номер НОМЕР_3 , складений експертом автотоварознавцем ОСОБА_14 , тому обґрунтованим є розмір майнової шкоди - 322 073,00 грн. (446 503,00 грн. (ринкова вартість автомобіля) - 124 430,00 грн. (вартість пошкодженого автомобіля)). Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги звіт № 41/23 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 серпня 2023 року по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу марки «LEXUS-RX 400H», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є безпідставними, оскільки відповідачем МТСБУ належними та допустимими доказами не спростовано вищевказаний звіт по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу, який було оцінено судом у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами. Таким чином, звіт № 41/23 експертного автотоварознавчого дослідження від 08 серпня 2023 року є належним доказом на підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих позивачу. Відповідач МТСБУ на противагу цьому доказу своїх доказів не подав. Посилання МТСБУ в апеляційній скарзі на те, що власник пошкодженого транспортного засобу в порядку статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звертався до МТСБУ із заявою про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2025 року на адресу МТСБУ було подано заяву про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, а саме здійснити належне відшкодування шкоди ОСОБА_1 , яка завдана водієм ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 322 073,00 грн., у разі відмови у відшкодуванні відповідь надіслати на електронну пошту представника ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1 з одночасним направленням за адресою: АДРЕСА_1. 24 березня 2025 року МТСБУ отримало заяву від 19 березня 2025 року згідно ідентифікатору поштового чеку № 6120500136925, проте відповідь не була надана, такі докази в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані. Тобто позивач вчинив дії для встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. Із 24 березня 2025 року МТСБУ обізнано щодо факту ДТП, її учасників та наслідків. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 65/4621/16-к, провадження № 13-24кс19, зазначила, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що Закон № 1961-IV з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Колегія суддів враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у визначених процесуальним законодавством випадках. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Пунктами 2, 3 частиною першою статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду. Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Моторного (транспортне) страхового бюро України - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 24 червня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 26 червня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.Ю. Ткаченко М.М. Пищида