Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/29203/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29203/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., за участю секретаря судового засідання Тарантюк А.Р. розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (суддя Ремез К.І.) у справі за позовом Комунального підприємства «Верхньодніпровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, - ВСТАНОВИВ: В провадженні суду знаходиться зазначена справа. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року позов було задоволено. Суд вирішив визнати протиправною та скасувати Вимогу про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 22.09.2025 № 040404-15/5526-2025 винесену Східним офісом Державної аудиторської служби України (ідентифікаційний код: 40477689). Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував всі встановлені ревізією обставини, а частині встановлених порушень не надав відповідної оцінки. Представники відповідача апеляційну скаргу підтримали. Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 1.2.1 Плану проведення заходів державного Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби (на II квартал 2025 року згідно направлень на проведення ревізії №209, 210, 211 від 04.04.2025, № 232 від 17.04.2025 відповідачем було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Верхньодніпровська центральна міська лікарня» Верхньодніпровської міської ради» за період з 01.01.2022 по 31.12.2024. За результатами ревізії було складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Верхньодніпровська центральна міська лікарня» Верхньодніпровської міської ради» за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, на який позивачем, листом №889 від 17.06.2025, було подано заперечення на акт ревізії, на які відповідач листом № 040404-15/4173-2025 від 08.07.2025 надав висновки на заперечення до акту ревізії. 16.07.2025 КП «Верхньодніпровська ЦМЛ» ВМР» було отримано вимогу про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 08.07.2025 № 040404- 15/4197-2025, яку позивач оскаржив до Державної аудиторської служби України скаргою №1210 від 15.08.2025, якою просив скасувати вказану вимогу у повному обсязі. Згідно пп. 1, 2 резолютивної частини наказу Держаудитслужби України №239 від 16.09.2025 скаргу позивача задоволено частково, скасовано Вимогу частково в частині пунктів 3, 8 зобов`язальної частини Вимоги. Згідно п. 3 вказаного наказу викладено пункти 2, 5 зобов`язальної частини Вимоги в новій редакції з відповідним редагуванням описової частини Вимоги, зважаючи на висновки на заперечення від 08.07.2025 № 040404-15/4173-2025. На виконання наказу Держаудитслужби України Відповідач видав нову вимогу №040404-15/5526-2025 від 22.09.2025, яка за даними трекінгу поштового відправлення «Укрпошта» №0601195394630 була отримана 26.09.2025. Відповідно до вимоги №040404-15/5526-2025 від 22.09.2025, відповідач зобов`язаний: 1) Розглянути результати ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законодавством, працівників КП «Верхньодніпровська ЦМЛ» ВМР», винних у допущених порушеннях. При укладанні договорів про відшкодування витрат балансоутримувача за орендоване майно враховувати п. 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630. 2) Забезпечити відшкодування Підприємством Національній службі здоров`я України безпідставно отриманих коштів за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 04.02.2022 № 0188-Е122-Р000 на суму 1 581 274,00 гривні. 3) Враховуючи не проведення Підприємством відновлення касових видатків на казначейському рахунку керуючись розділом 9 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938, що мало своїм наслідком не проведення Казначейством в кінці поточного бюджетного періоду списання залишку невикористаних коштів у дохід міського бюджету, забезпечити відшкодування зайво використаних коштів загального фонду міського бюджету, використаних на оплату комунальних послуг спожитих при наданні послуг оренди стороннім юридичним особам у сумі 98 066,91 грн, шляхом перерахування коштів з рахунку Підприємства в дохід міського бюджету. 4) Забезпечити відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ненарахування експлуатаційних витрат, на суму 9 891,89 гривні. 5) Відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, ст.1166 Цивільного кодексу України забезпечити відшкодування на користь КП «Верхньодніпровська ЦМЛ» ВМР» шкоди (збитків), заподіяної внаслідок необґрунтованого нарахування і виплати доплати до гарантованого мінімуму заробітної плати працівникам Підприємства на загальну суму 609 530,98 гривень. При цьому ви не позбавлені можливості відшкодування коштів особами, що їх отримали за їх добровільної згоди. 6) Відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України забезпечити відшкодування на користь підприємства шкоди (збитків), заподіяної внаслідок необґрунтованого нарахування і виплати відпускних на суму 31 809,17 гривень. При цьому ви не позбавлені можливості відшкодування коштів особами, що їх отримали за їх добровільної згоди. 7) Відповідно до норм статей ст. 22, ст. 611, ст. 629, ст. 1166 Цивільного кодексу України забезпечити відшкодування на користь Підприємства завищеної вартості виконаних будівельних робіт підрядником ТОВ «НІКОМАКСІБУД» по договору від 12.08.2024 № 284 на загальну суму 1 763 044,31 гривень з подальшим перерахуванням в дохід міського бюджету коштів в сумі 176 304,43 грн та в дохід державного бюджету на суму 1 586 739,88 гривень. 8) Відповідно до норм статей ст. 22, ст. 611, ст. 629, ст. 1166 Цивільного кодексу України забезпечити відшкодування на користь Підприємства завищеної вартості послуг з технічного нагляду проведеного ТОВ «БІЛДТЕХ КОНТРОЛ» по договору від 19.08.2024 № 15/2024 на загальну суму 26 445,66 грн, з подальшим перерахуванням 23 801,10 грн в дохід державного бюджету та 2 644,56 грн в дохід міського бюджету. 9) Відповідно до норм статей ст. 22, ст. 611, ст. 629, ст. 1166 Цивільного кодексу України забезпечити відшкодування завищеної вартості робіт з авторського нагляду виконаного ФОП ОСОБА_1 по договору від 19.08.2024 № 16/2024 на загальну суму 8 733,79 грн, з подальшим перерахуванням 7 862,42 грн в дохід державного бюджету та 873,37 грн в дохід міського бюджету. 10) Відповідно до норм ст. 43 Податкового кодексу України, ч.13 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI та Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 № 417 забезпечити відшкодування зайво перерахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 134 064,31 грн шляхом коригування відповідної звітності на суму зайво сплачених коштів. Не погоджуючись із Вимогою №040404-15/5526-2025 від 22.09.2025, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність вимоги не було доведено. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Відповідно до частин 2-4 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до частин 1,2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Відповідно до частини 1, 2 статті 15 Закону України «Про оплату праці» конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Суд першої інстанції вірно зазначив, що у випадках, коли положеннями колективного договору визначені умови оплати праці працівників є гіршими, порівняно з положеннями актів законодавства, роботодавець зобов`язаний застосовувати саме положення відповідних актів законодавства. Як встановив суд першої інстанції, Колективний договір КП «Верхньодніпровська ЦМЛ» ВМР» було схвалено та прийнято конференцією трудового колективу 03 червня 2020 року в який згодом вносились зміни. Після встановлення гарантованого мінімуму заробітної плати медичним працівникам згідно чинного законодавства з 01 січня 2022 року, конференціями трудового колективу від 18 лютого 2022 року та 12 серпня 2022 року були схвалені зміни та доповнення до колективного договору. Так, відповідно Додатка №13 прийнятих змін до колективного договору від 18.02.2022 р. передбачено встановлення надбавки за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, складність, напруженість у роботі медичним працівникам без обмеження її розміру. Також позивачем були видані відповідні накази по підприємству на виконання підзаконних актів та Колективного договору. Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» та підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» установлено до мінімальні розміри плати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Постанови № 2 і абзацом дев`ятим підпункту 1 пункту 1 Постанови № 28 диференціація заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності здійснюється у межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат та надбавок з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи. Суд вірно врахував, що Постановою № 2 і Постановою № 28 передбачено установлення медичним та іншим працівникам додаткових доплат і надбавок без закріплення їх максимального розміру, і які за своїм змістом не є надбавкою, встановленою пунктом 4.4 глави 4 Умов № 308/519, а відтак позивач правомірно виплачував своїм працівникам надбавки, передбачені Постановою № 2 і Постановою № 28, а тому є протиправними і підлягають скасуванню вимоги відповідача, викладені у пунктах 1, 5, 6,

10. Відповідно до пункту «в» статті 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що держава згідно з Конституції України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам гарантованого обсягу медичних і реабілітаційних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому законом. Відповідно до частин 8,11 статті 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Відповідно до частині 1 статті 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»). Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов`язаних з наданням реабілітації у сфері охорони здоров`я. Суд першої інстанції вірно врахував, що програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій), передбачена Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами. Програма медичних гарантій реалізується за принципом, що пацієнт отримав чіткий перелік медичних послуг, які можна отримати безоплатно, а також можливість обирати лікування у кращих, на його погляд, закладах охорони здоров`я, враховуючи не лише територіальну близькість закладу, а й якість медичних послуг. Все це завдяки принципу універсального охоплення медичними послугами, що покладено в основу програми медичних гарантій. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між Уповноваженим органом та закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що відповідають встановленим Кабінетом Міністрів України вимогам до надавача медичних послуг за програмою медичних гарантій, та має відповідати умовам закупівлі, специфікаціям до медичних послуг, а також враховувати визначений у програмі медичних гарантій обсяг забезпечення медичними послугами відповідно до потреб у межах кожного госпітального округу. Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Національну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію. Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»). Відповідно до пункту 41 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1067), у разі надання надавачем медичних послуг, що не відповідають умовам цього договору, надавач зобов`язаний повернути замовнику кошти, сплачені замовником за надання таких медичних послуг. Повернення замовнику коштів, сплачених за надання медичних послуг, що не відповідають умовам цього договору, не звільняє надавача від відшкодування шкоди, заподіяної пацієнту. Суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі надання надавачем медичних послуг, що не відповідають умовам відповідного договору, укладеного між таким надавачем і НСЗУ, надавач зобов`язаний повернути НСЗУ кошти, сплачені за надання вказаних медичних послуг, проте в акті ревізії не наведено доказів ненадання позивачем медичних послуг, а також неможливості їх надання за відсутності відповідного обладнання та медичного персоналу тощо. Суд першої інстанції вірно врахував докази щодо надсилання медичної документації на електронну пошту ревізора, а також покази свідків, що спростовує доводи про ненадання позивачем до перевірки медичної документації. Аргументи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки медичної документації суд визнає необґрунтованими з огляду на наявні докази у справі щодо надсилання таких документів на електронну пошту ревізора, а також показами свідків. Суд вірно встановив, що висновки відповідача у цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях, які не дають змоги дійти висновку про виникнення у позивача обов`язку повернути отримані кошти НСЗУ. Зобов`язання спрямовувати до міського бюджету отримані кошти, за спожиті комунальні послуги, від орендарів поширюється на бюджетні установи (п. 9.4, 12.3 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 23.08.2012 № 938). Суд вірно встановив, що відповідно до статуту підприємства КП «Верхньодніпровська ЦМЛ» ВМР» є комунальним підприємством, тому вищевказана норма законодавства до позивача не застосовується, так як відшкодування витрат за спожиті енергоносії не є бюджетними коштами, а доходом підприємства, отже не потребують зарахування через органи Казначейства і вимоги Порядку №938 від 23.08.20212 на ці кошти не розповсюджуються. Згідно листа ДФС від 04.08.2016 № 26595/7/99-99-15-03-02-17 відшкодування за спожиті енергоносії є складовою частиною орендної плати. Так як підприємство є не бюджетною установою, то кошти, що отримуються від орендаря як відшкодування (компенсація) будь-яких витрат, передбачених договором оренди, включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються податком на додану вартість у загальновстановленому порядку, оскільки є складовою частиною операцій з постачання послуг при наданні в оренду рухомого/нерухомого майна. Як було встановлено судом першої інстанції, кошти від орендарів (Дніпровське КЕУ за спожитий природний газ і розподіл природного газу) надійшли на розрахунковий рахунок КП «Верхньодніпровська ЦМЛ» ВМР» відкритий в АТ КБ «Приватбанк» 21.12.2024 та були спрямовані на сплату комунальних послуг (природний газ і розподіл природного газу) в наступному 2025 році, що має наслідком скасування пункту3 вимоги. Як було також встановлено судом першої інстанції, на підставі договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Верхньодніпровської міської територіальної громади №03-05/2023 від 25 травня 2023 року було передано в оренду ФОП ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 13,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно п.3.1 Договору оренди було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 07/23 від 25.05.2023 року, №7/2024 від 01.01.2024 року, а саме: водопостачання та водовідведення, електричної енергії та її розподілу, природного газу та його розподілу, вивезення сміття. Умовами Договору оренди не було передбачено нарахування експлуатаційних витрат. Будь які інші договори з ФОП ОСОБА_2 не укладалися. Відповідно до умов вищевказаного договору на відшкодування укладеним між балансоутримувачем та орендарем передбачається, що в розрахунку оренди має брати участь тільки площа, яку займає орендар згідно п.1.2 договору відшкодування. Суд першої інстанції вірно встановив, що за відсутності відповідних умов договору, позивач не уповноважений нараховувати та стягувати з контрагента орендаря будь-які додаткові плати. Отже у цій частині пункту 4 вимоги також підлягають задоволенню. Також судом було вірно враховано, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX на 2024 рік затверджено міжбюджетні трансферти згідно з додатком 6 до цього Закону «Субвенції з державного бюджету на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров`я». Відповідно до ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 97 БКУ порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України. 02.04.2024 КМ України затвердив «Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров`я» постанова КМУ від 02.04.2024 №374. Порядок №374 та умови визначають механізм надання і використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров`я. Пункт 3 Порядку №374 передбачає, що субвенція спрямовується виключно на реалізацію проектів, пов`язаних із новим будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення у закладах охорони здоров`я комунальної форми власності. Пунктом 11 Порядку передбачено, що закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється в установленому законом порядку. Розпорядженнями КМУ від 02.07.2024 №612-р, від 01.07.2024 №650-р «Про розподіл у 2024 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров`я», наказів Міністерства охорони здоров`я України від 03.06.2024 № 957, від 21.06.2024 №1086 «Про затвердження Переліку проектів, які фінансуються у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров`я» КП «Верхньодніпровська ЦМЛ» ВМР» включено до переліку проектів, які фінансуються у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров`я. Як встановив суд першої інстанції, вказані субвенції з державного бюджету на облаштування безпечних умов у закладах охорони здоров`я передбачались Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» тобто до моменту ратифікації вказаної Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Пунктом 79 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, передбачено, що замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому договором підряду. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручатись у діяльність підрядника. Суд вірно врахував, що відповідно до статті 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Відповідно до частин 3-4 статті 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Статтею 858 ЦК України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника. Судом вірно було враховано, що цивільним законодавством передбачений алгоритм дій при виявленні дефектів прихованих робіт та позивач має дотриматися вказаного алгоритму. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства «Верхньодніпровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування індивідуального акта залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 25 червня 2026 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш