Постанова Полтавський апеляційний суд № 541/1475/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1475/23 Номер провадження 22-ц/814/587/24Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Одринської Т. В., Обідіної О. І. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2023 року у складі судді Куцина В. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення святкової премії, в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення святкової премії. Позов мотивовано тим, що з 03 травня 2018 року вона перебувала у трудових правовідносинах з ДП «Адміністрація морських портів України». У грудні 2018 року відповідачем була виплачена премія з нагоди Нового року обмеженому колу працівників апарату управління ДП «АМПУ» на підставі наказу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 29 грудня 2018 року № 513-к «Про заохочення працівників». При цьому, вказана премія їй виплачена не була. Зазначала, що в ДП «Адміністрація морських портів України» діє Колективний договір трудового колективу апарату управління ДП, підписуючи який адміністрація ДП за погодженням з профспілкою взяла на себе обов`язок здійснювати виплати працівникам відповідно до розмірів та порядку, встановленого умовами Колективного договору. Вважала, що ДП «Адміністрація морських портів України» не дотрималось вимог пункту 1.2. та пункту 3.3.2. Колективного договору в частині виплати їй заохочення у вигляді премії з нагоди свята Новий рік, оскільки святкова премія виплачується всім працівникам, а не окремому колу осіб, чим порушило її права. Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» на її користь премію з нагоди святкування Нового року в розмірі 35 000 грн. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову всупереч наявних матеріалів справи та ґрунтується на недостатньо досліджених і неналежно оцінених фактах і доказах, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що на підтвердження заявлених позовних вимог нею було надано суду копію Колективного договору апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України», яким передбачена виплата премії з нагоди святкування Нового року, та Звіт про виконання показників фінансового плану ДП «Адміністрація морських портів України» на 2018 рік, що підтверджує фінансову можливість відповідача виконати свої зобов`язання щодо оплати праці працівників підприємства. Проте суд дійшов помилкового висновку, що виплата премії до Нового року проводиться працівникам апарату управління на підставі рапортів керівників структурних підрозділів, оскільки така премія має самостійну підставу, передбачену пунктом 3.3.2. Колективного договору, якою не передбачено такий порядок. Наголошує на тому, що з аналізу пунктів 1.2. та 3.3.2. Колективного договору вбачається, що у разі прийняття рішення ДП «Адміністрація морських портів України» про преміювання, зокрема, до державних, релігійних, професійних та інших свят, таке преміювання застосовується для всіх працівників апарату управління без жодного виключення. Звертає увагу на те, що будь-які рішення про припинення виплати премії з нагоди святкування Нового року ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю фінансової можливості та/або неналежним виконанням нею трудових обов`язків тощо не приймалися. Також вказує, що звіти про виконання фінансових планів ДП «Адміністрація морських портів України» на відповідні роки, зокрема і на 2018 рік, є публічною інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та під час розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів наявності фінансових труднощів, що унеможливлювали виконання ДП «Адміністрація морських портів України» своїх зобов`язань. У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Адміністрація морських портів України» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що на підставі наказу № 194-к від 02.05.2018 позивач ОСОБА_1 з 03.05.2018 перебуває у трудових правовідносинах з ДП «Адміністрація морських портів України», прийнята на роботу на посаду заступника начальника відділу кадрів апарату управління з посадовим окладом 35 000 грн. Відповідно до пункту 3.3.2. Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» на 2016-2018 роки, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА в м. Києві 30.03.2016, реєстровий № 88, (далі - Колективний договір) адміністрація зобов`язується при наявності фінансової можливості преміювати та заохочувати працівників, а саме: до професійного свята - Дня флоту України; до річниці утворення ДП «АМПУ» - 13 червня; у зв`язку з ювілейними датами (50 років та кожні наступні 5 років); до державних, релігійних, професійних та інших свят. За наявності фінансової можливості підприємства виплачувати одноразове грошове заохочення при відзначенні працівників державними та відомчими винагородами, у тому числі: державною нагородою - в розмірі одного посадового окладу; відомчою нагородою (відзнакою) - у розмірі 0,5 посадового окладу; почесною грамотою ДП «АМПУ» або подякою Голови ДП «АМПУ» - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Згідно пункту 3.3.5. Колективного договору адміністрація зобов`язується проводити виплати передбачені пунктами 3.3.1-3.3.4 Договору, залежно від фінансових можливостей ДП «АМПУ», з правом припинення, збільшення або зменшення їх з урахуванням результатів діяльності, крім обов`язкових, що передбачені законодавством України. Наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 29.12.2018 № 513-к «Про заохочення працівників» відповідно до пункту 3.3.2. Колективного договору трудового колективу апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» на 2016-2018 роки, з метою матеріального заохочення працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» на підставі рапортів керівників структурних підрозділів апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» за сумлінне відношення до виконання службових обов`язків, високий професіоналізм, бездоганну та плідну працю та з нагоди Нового року заохочено премією у розмірі посадового окладу працівників апарату управління ДП «Адміністрація морських портів України» та філії «Днопоглиблювальний флот» ДП «Адміністрація морських портів України» згідно з наведеним у наказі переліком працівників, до якого позивач ОСОБА_1 включена не була. Звертаючись до суду з позовом про стягнення премії з нагоди святкування Нового року у розмірі посадового окладу - 35 000 грн, ОСОБА_1 посилалася на порушення її права на таку премію, передбачену умовами Колективного договору, що суд першої інстанції визнав безпідставним. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що премія відноситься до додаткової заробітної плати, встановлення її розміру є правом, а не обов`язком роботодавця, а тому, враховуючи положення пункту 3.3.5 Колективного договору про те, що адміністрація мала право проводити виплати (заохоченні, премії) залежно від фінансових можливостей підприємства на підставі рапортів керівників структурних підрозділів, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача порушень норм трудового законодавства. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Аналогічні положення викладені у статті 15 Закону України «Про оплату праці». Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри надбавок, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника надбавок обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено колективним договором. Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру надбавки, позбавлення працівників надбавок повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2790цс16 та постановах Верховного Суду: від 01 жовтня 2018 року у справі № 487/6105/16-ц (провадження № 61-26818св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 127/14573/18 (провадження № 61-3348св19), від 23 грудня 2019 року у справі № 194/919/18 (провадження № 61-11377св19), від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20 (провадження № 61-10845св21), від 06 березня 2023 року у справі № 727/8207/21 (провадження № 61-3288св22) у подібних правовідносинах. У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що пунктом 3.3.5 Колективного договору передбачено преміювання та заохочення працівників адміністрацією залежно від фінансових можливостей ДП «Адміністрація морських портів України», з правом припинення, збільшення або зменшення таких виплат з урахуванням результатів діяльності, крім обов`язкових, що передбачені законодавством України. Заохочувальний та стимулюючий характер премії, що виплачується адміністрацією з метою стимулювання працівників у збільшенні прибутку і підвищення рентабельності підприємства, забезпеченні безпосереднього зв`язку премії за результатами праці кожного працівника, закріплення кваліфікованих кадрів і зміцнення трудової дисципліни (пункт 3.3.1. Колективного договору), передбачає, що роботодавець може диференціювати виплату премії з урахуванням продуктивності роботи та трудового внеску кожного працівника, в залежності від фінансових можливостей підприємства. З наведеного вбачається, що встановлена пунктом 3.3.2. Колективного договору, премія не є обов`язковою та безумовною виплатою, яка гарантована кожному працівникові підприємства, таке заохочення здійснюється на розсуд та за рішенням адміністрації за наявності визначених колективним договором умов, тому немає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача преміальної виплати, оскільки суд не може перебирати на себе функцію призначення та нарахування премії замість органу, на якого покладені такі повноваження. Суд не може втручатися в господарську діяльність підприємства. Колегія суддів звертає увагу, що згідно наказу від 29.12.2018 № 513-к підставою виплати премії окремим працівникам апарату управління ДП «АМПУ» та філії «Днопоглиблювальний флот» ДП «АМПУ» у розмірі посадового окладу було перш за все їх сумлінне відношення до виконання службових обов`язків, високий професіоналізм, бездоганна і плідна праця за нагоди святкування Нового року, що спростовує твердження позивача про самостійну підставу виплати святкової премії всім працівникам. Крім того, заявлена позивачем сума стягнення премії у розмірі її посадового окладу ґрунтується на припущеннях, оскільки пункт 3.3.2. Колективного договору та окремі Положення не містять встановленого за погодженням трудового колективу розміру премії до державних, релігійних, професійних та інших свят, який визначається адміністрацією підприємства з урахуванням вимог пунктів 3.3.1., 3.3.5., а пункт 3.3.3. Колективного договору встановлює інші заохочувальні виплати штатним працівникам, які не корелюються з преміальними виплатами до державних свят. Посилання позивача на фінансову звітність про виконання фінансового плану підприємства за 2018 рік є безпідставним, оскільки така не визначає умов виплати премії працівникам ДП «Адміністрація морських портів України» та наявність фінансової спроможності підприємства заохочувати працівників до державних свят. Премії призначаються як з урахуванням прибутків, так і видатків, а також стратегією діяльності підприємства, за результатами праці кожного працівника та не є безумовним обов`язком адміністрації. Оскільки позивачем не доведено суду її право на премію з нагоди святкування Нового року відповідно до пункту 3.3.2. Колективного договору у 2018 році та по справі не встановлено факту порушення ДП «Адміністрація морських портів України» положень колективного договору в частині преміювання працівників, колегія суддів апеляційного суду, оцінивши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги позивача та правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, як законного та обґрунтованого. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна Т. В. Одринська