Постанова 4852 № 160/36358/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36358/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/36358/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 22.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Державної податкової служби України (далі відповідач-2), в якому з урахуванням роз`єднання судом позовних вимог в самостійні провадження, просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13401750/44591206 від 30.10.2025, про відмову у реєстрації податкової накладної №10 від 05.12.2024; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 05.12.2024, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» (код ЄДРПОУ 44591206), датою її фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов задоволено. 03 березня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» через підсистему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивовану необхідністю вирішення питання про розподіл судових витрат у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заяву обґрунтовано тим, що у прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20000,00 грн, зазначивши, що детальний розрахунок та докази понесених витрат будуть подані у строк, встановлений частиною сьомою статті 139 КАС України. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року вищевказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРОПУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» (код ЄДРПОУ 44591206) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» (код ЄДРПОУ 44591206) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Відповідачем-1 на вказане додаткове рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити повністю. В апеляційній скарзі контролюючий орган зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав належних та достатніх доказів фактичного понесення таких витрат, їх розміру та співмірності зі складністю справи. Скаржник зазначає, що справа є незначної складності, розглянута в порядку письмового провадження, не потребувала значного обсягу правничої допомоги, а подані позивачем договір, акт та платіжні документи не підтверджують належним чином фактичне здійснення витрат і обсяг виконаних адвокатом робіт. За таких обставин, на думку скаржника, правові підстави для їх відшкодування були відсутні. Позивач та відповідач-2 правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом встановлено, що у позовній заяві позивач, зокрема, просив вирішити питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивач надав: довіреність, виписку з ЄДР, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №1 від 18.07.2025, рахунок від 18.12.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2025 та платіжну інструкцію №244 від 22.12.2025. Відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 18.07.2025, укладеного між ТОВ «ТК «Укрлогістика» та Адвокатським бюро «Віталія Гурського», Бюро зобов`язалося надавати клієнту правову допомогу, здійснювати представництво та захист його прав і законних інтересів. Пунктами 4.1, 4.6, 4.8 договору передбачено, що вартість правничої допомоги становить 12 000 грн на місяць без ПДВ за 10 годин роботи, а у разі перевищення цього обсягу вартість додаткової години становить 1 500 грн без ПДВ. Оплата здійснюється на підставі рахунку шляхом передплати, а за результатами надання послуг сторони підписують акт приймання-передачі. Якщо фактичний обсяг робіт перевищує встановлений договором, Бюро виставляє клієнту додатковий рахунок. Згідно з актом приймання-передачі послуг №5 від 18.12.2025 Адвокатським бюро «Віталія Гурського» надано позивачу послуги з підготовки позовної заяви щодо оскарження шести рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. Загальний обсяг виконаних робіт становив 12 годин, а їх вартість - 18 000 грн без ПДВ. На оплату зазначених послуг адвокатським бюро виставлено рахунок №18/12/2025 від 18.12.2025, який позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією №244 від 22.12.2025. Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення та стягуючи з кожного з відповідачів по 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, виходячи зі складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і принципу справедливого розподілу судових витрат. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України). Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3098/20 Верховний Суд зазначив, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи повинен надати докази щодо обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), здійснених витрат та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті. Крім того, у постанові від 07.05.2020 у справі №320/3271/19 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати їх співмірність зі складністю справи, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони та іншими обставинами. Розмір витрат на правничу допомогу не повинен бути явно завищеним, а тому суд вправі обмежити суму їх відшкодування, виходячи з критерію розумної необхідності таких витрат у конкретній справі. Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Надаючи оцінку співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх неспівмірність складності справи, обсягу наданої правничої допомоги та значенню справи для сторони. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що дана справа за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників належить до справ незначної складності і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, спір виник у категорії справ щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, правове регулювання яких є сталим, а відповідні правові підходи неодноразово сформульовані Верховним Судом. Також ухвалою суду від 22.12.2025 заявлені позовні вимоги щодо шести податкових накладних були роз`єднані для розгляду в окремих самостійних провадженнях, у кожному з яких вирішувалося питання щодо реєстрації лише однієї податкової накладної. За таких обставин формування правової позиції у цій справі не потребувало значних інтелектуальних і часових витрат у заявленому позивачем обсязі, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2000,00 грн, у рівних частинах з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України, тобто по 1000,00 грн з кожного відповідача. Доводи апеляційної скарги про те, що подані позивачем договір, акт приймання-передачі послуг та платіжні документи не підтверджують фактичного понесення позивачем витрат і обсягу виконаних адвокатом робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені документи містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам процесуального закону та є належними і допустимими доказами понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Укрлогістика» витрат на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування додаткового рішення у даній справі відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в адміністративній справі №160/36358/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак