Постанова 4855 № 826/15010/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15010/18 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І., За участю секретаря: Кондрат Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року, суддя Чудак О.М., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- У С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2018 року №0561291213, яким до позивача на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 42 623,33 грн за порушення на 1 календарний день строків сплати податкового зобов`язання, визначеним пунктом 57.1 статті 57, статтею 203 ПК України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року замінено відповідача у справі, а саме, Головне управління ДФС у місті Києві, його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року - без змін. 22 січня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" - адвоката Римара Сергія Юрійовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 62 890,02 грн, з них гонорар - 52 408,35 грн, ПДВ - 10 481,67 грн. Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач також просив судові витрати покласти на відповідача. Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що її слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, становлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Як убачається із матеріалів справи, представник позивачач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 62 890,02 грн, з них гонорар - 52 408,35 грн, ПДВ - 10 481,67 грн. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" надано до суду: договір про надання правової допомоги №319-АО-1/2019 від 08 липня 2019 року; додаток № 12 від 04 січня 2021 року до Договору про надання правової допомоги №319-АО-1/2019 від 08.07.2019; платіжне доручення від 19 січня 2021 року №479; звіт про виконану роботу; акт надання послуг від 19 січня 2021 року. Як убачається із матеріалів справи, між Товаристом з обмеженою відповідальністю «Євронет Україна» та Адвокатським об`єднанням «Інтегрітес» був укладений договір про надання правової допомоги №319-АО-1/2019 від 08 липня 2019 року та додаток №12 від 04.01.2021 року до цього ж договору. Так, розділом 1 Додатку 12 від 04.01.2021 до договору про надання правової допомоги №319-А0-1/2019 від 08.07.2019 року передбачено перелік послуг правничої допомоги, визначених сторонами (Адвокатським об`єднанням та Клієнтом), як необхідні для належного представництва прав та інтересів під час апеляційного провадження в справі 826/15010/18. В межах апеляційного провадження Адвокатським об`єднанням «Інтегрітес» здійснено підготовку відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві та його подання (надіслання поштовим зв`язком) до суду. Пунктом 2.1. розділу 2 Додатку №12 Сторони погодили фіксований розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання послуг - 1 500 евро без урахування ПДВ. Згідно п.2.2. Додатку вартість послуг підлягає перерахуванню при виставленні рахунку - фактури за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національного банку України, на дату виставлення відповідного рахунку. Вимогами п.2.3. встановлено, що вартість послуг не включає податок на додану вартість, який нараховується за ставкою 20%. Відповідно до вимоги. 3.2, 3.4. Додатку №12 Клієнт зобов`язаний здійснити передоплату в 100% розмірі, строк оплати коштів згідно виставленого рахунку становить 10 банківських днів. 05.01.2021 Адвокатським об`єднанням виставлено рахунок на оплату №1, з визначенням у ньому призначення платежу «правова допомога згідно Договору про надання правової допомоги №319 АО- 1/2019 від 08/07/19, зг. Додатку №12 передплата 1500, 00 (одна тисяч п`ятсот євро 00 євроцентів) (без урахування ПДВ) за офіційним курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України, 34, 9389». Сума до сплати у валюті України становила 62 890,02 грн, з них 52 408,35 грн- вартість послуг професійної правничої допомоги (1500 євро х 34,9389) та 10 481,67 грн - податок на додану вартість. 19.01.2021 ТОВ «Євронет Україна», на підставі вищевказаного рахунку, здійснило оплату послуг професійної правничої допомоги у повному обсязі - 62890,02 грн, що підтверджується матеріалами справи. Також 19.01.2021 Адвокатським об`єднанням «Інтегрітес» було складено та направлено ТОВ «Євронет Україна» звіт про роботу адвокатів над завданням, в якому наведено перелік робіт (послуг), виконаних адвокатом для представництва інтересів Клієнта під час апеляційного провадження справи 826/15010/18 та Акт надання послуг. Таким чином вищезазначеними документами, копії, яких долучаються до цієї заяви, підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Євронет Україна» витрат на професійну правничу допомогу та право на її стягнення з відповідача. Водночас, 17 лютого 2021 року та 18 лютого 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні зазначеної заяви та вказує на те, що дані витрати не були неминучими та вони не співмірні із ціною позову. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19). При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача в суді апеляційної інстанції, оскільки об`єктивно відзив на апеляційну скаргу дублює пояснення, які надавалися у позовній заяві, при цьому, доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні доводам позовної заяви. Окрім того, подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком позивача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів проаналізувавши надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приходить до висновку щодо необхідності розподілу судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу понесені при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі - 5000 грн. Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241, 242, 243, 252, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року у справі №826/15010/18 - задоволити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євронет Україна" (вул. Деревлянська, 2/6, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 34299617) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок). Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.