Постанова 4851 № 440/3039/26

Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 р. Справа № 440/3039/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року по справі № 440/3039/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163950037376 від 27.02.2026 про відмову у призначенні пенсії. -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 19.02.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-7111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Рішенням Полтавської окружного адміністративного суду від 23.04.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163950037376 від 27.02.2026. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 про призначення пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вік позивачки є недостатнім. Також зазначено, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки у зазначеному рішенні розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у ст. 13 Закону України №1788, проте в даних правовідносинах питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком. Позивач не скористався своїм правом визначеним ст. 304 КАС України та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 19.02.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 27.02.2026 прийнято рішення №163950037376 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії зазначено, що: «Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2) становить 55 років. Вік заявниці 56 років 7 місяців 21 день. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2) становить не менше 25 років. Страховий стаж особи з урахуванням кратності становить 27 років 3 місяці 18 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.05.1989: робота в колгоспі з 04.05.1989 по 23.12.1989, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні; період з 15.02.2000 по 08.09.2000, оскільки неможливо ідентифікувати номери та дати наказів на прийняття та звільнення. Пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 становить 6 років 8 місяців 5 днів. - за доданими документами до пільгового стажу враховано всі періоди трудової діяльності. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.» Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163950037376 від 27.02.2026 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав недосягнення визначеного частиною другою статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсійного віку 55 років, посилаючись на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно відмовлено рішенням №163950037376 від 27.02.2026 у призначенні пенсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Відповідно до п. 5 Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. За приписами пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Відповідно до положень частин першої та четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Частиною першою статті 114 Закону України №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Водночас згідно з пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, зокрема, пунктом б зазначеної статті передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). При цьому наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також загального страхового стажу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20. Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення жінці пільгової пенсії за віком за Списком 2 відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, є: 1) досягнення 50-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці 3) наявність страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 4) проведення атестації робочих місць. При цьому, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки АТ «Укртатнафта» №4/8 від 19.01.2026 ОСОБА_1 працювала в ПАТ «Укртатнафта» за період з 18.02.2013 по 22.10.2019, виконувала роботи: обслуговування технологічного устаткування резервуарних парків і комунікацій для нафтопродуктів (у виробництві №4 (товарно-сировинне), на дільниці №1 резервуарні парки сировини та темних нафтопродуктів), за професією оператор товарний, що передбачена Списком №2 розділ ХІІ підрозділ 3, підстава Постанова Кабінету міністрів України від 24.02.2016 №461. За період з 18.02.2013 по 22.10.2019 фактична зайнятість протягом повного робочого дня у шкідливих умовах праці за Списком №2, за основною роботою, складає 5 років 08 місяців. Суміщення професій не було. Робоче місце оператора товарного атестовано за Списком №2 за результатами атестації робочих місць за умовами праці: пункт 175 наказу від 29.10.2009 №782, пункт 175 наказу від 23.10.2014 №732. Підстава для видачі: архівні та первинні документи, штатних розпис, особові рахунки, особова картка (форма П-2), накази від 15.02.2013 №68, від 30.01.2014 №48, від 1906.2014 №210; накази про результати атестацій робочих місць за умовами праці: від 29.10.2009 №782 (висновок Державної експертизи умов праці №34), від 23.10.2014 №732 (висновок Державної експертизи умов праці №1). Додаткові відомості:

1. З 23.10.2019, відповідно до наказу від 23.10.2019 №328 «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці у підрозділах ПАТ «Укртатнафта» у 2019 році», право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1, №2 на робочому місці оператора товарного на дільниці №1 виробництва №4 не підтверджено.

2. Наказом від 23.05.2024 №304 ПАТ «Укртатнафта» перейменовано в АТ «Укртатнафта». Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 від 02.07.2008, підтверджено, що позивач у період з 18.02.2013 по 22.10.2019 працювала у ПАТ «Укртатнафта». А отже позивач працювала до 01.04.2015 на посадах, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно довідки ПФУ форми РС-право страховий стаж позивача за Списком №2 складає 6 років 8 місяців 5 днів. Стаж роботи позивача, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 складає 06 років 08 місяців 05 днів. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. На дату звернення до ПФУ із заявою про призначення пенсії досягла 56 років, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач набула право на пенсію на пільгових умовах. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно відмовлено рішенням №163950037376 від 27.02.2026 у призначенні пенсії, а тому останнє підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 року по справі № 440/3039/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов