Постанова 4824 № 369/13871/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 369/13871/23 провадження номер № 22-ц/824/2681/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Андрія Вікторовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року у складі судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 19 березня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №283091183 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 20 250 грн 00 коп., пройшовши декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини та уклав кредитний договір. Позивач вказував, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу №05/0820-1, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року. 04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №01/04082023, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року. Зазначав, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. З урахуванням наведеного, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року в розмірі 37 003 грн 25 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 грн 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №15№283091183 від 19 березня 2021 року у розмірі 37 003 грн 25 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147 грн 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судові повістки про виклик відповідача та його представника у судове засідання, призначене на 14 серпня 2025 року, були сформовані судом тільки 13 серпня 2025 року, тобто за день до дати фактичного проведення судового засідання. Таким чином, судом було викликано відповідача та його представника з порушенням норм ЦПК України. Також вказує, що у позові ТОВ «Юніт Капітал» указувало, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28 листопада 2018 року, 05 серпня 2020 року, 04 серпня 2023 року та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» не набуло право вимоги до ОСОБА_1 , оскільки таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а згодом 04 серпня 2023 року на підставі договору факторингу №01/04082023 ТОВ «Юніт Капітал». Зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за укладеними договорами факторингу, які б засвідчували факт набуття прав вимоги за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року. Позивач ТОВ «Юніт Капітал» подало додаткові пояснення, в яких посилається на те, що на момент розгляду даної справи апеляційним судом, окремі питання викладені в оспорюваному рішенні суду першої інстанції стали предметом дослідження Верховним Судом, за результатами якого було сформовано відповідний висновок, що має значення для даної справи. Зокрема, постановою Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 в аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», було узагальнено судову практику та зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі договору факторингу №28/1118-0128 від 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс». Крім того посилається на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.В. подав до апеляційного суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. в суді першої інстанції та 5 000 грн 00 коп. - в суді апеляційної інстанції, а всього 10 000 грн 00 коп. Представник ТОВ «Юніт Капітал» - Кукса К.О. подала заяву, у якій просить заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка А.В. про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення. Вказує, що беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин позивач вважає, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Таким чином, зазначені представником витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними, а саме, не відповідають складності справи, не є співмірними з часом, витраченим адвокатом та надання відповідних послуг. Представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.В. подав заперечення на заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить заяву ТОВ «Юніт Капітал» про зменшення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення та стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі у сумі 10 000 грн 00 коп. Вказує, що у суді першої інстанції позивач сам заявляв до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп. за підготовку позову, ці витрати були задоволені судом. Таким чином, позивач визнає, що сума 5 000 грн 00 коп. за супровід справи в одній інстанції є розумною, співмірною та не є завищеною для даної категорії спорів. Твердження позивача про те, що аналогічна сума 5 000 грн 00 коп. для сторони відповідача стала завищеною та необґрунтованою, є проявом подвійних стандартів та свідчить про очевидну процесуальну недобросовісність. Водночас зазначає, що позовні заяви ТОВ «Юніт Капітал» є типовими, в яких змінюються лише анкетні дані боржників та суми заборгованості. Це дозволяє позивачу мінімізувати часові витрати на підготовку документів. Натомість для відповідача кожна така справа є унікальним правовим спором, що потребує індивідуального захисту, перевірки розрахунків МФО та формування стратегії протидії конвеєрному стягненню. Відтак, витрати відповідача на адвоката є обґрунтованими з огляду на об`єм інтелектуальної праці, ніж автоматизована робота позивача. Також представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.В. подав додаткові пояснення, в яких просить: визнати дії ТОВ «Юніт Капітал» щодо надсилання процесуальних документів за рахунок отримувача недобросовісними та такими, що порушують встановлений законом порядок надсилання копій документів іншим учасникам справи; не брати до уваги та не враховувати при вирішенні справи документи, надіслані позивачем з порушенням порядку, встановленого ст.43 ЦПК України (зокрема, заперечення на заяву про витрати на правничу допомогу), як такі, що не були вручені відповідачу у належний спосіб; попередити позивача про неприпустимість зловживання процесуальними правами та обов`язок дотримуватися засад добросовісності. Вказує, що 15 квітня 2026 року позивач направив до апеляційного суду заперечення щодо витрат відповідача на правову допомогу при розгляді даної справи. 16 квітня 2026 року відповідач надав свої пояснення щодо даних заперечень. Представником відповідача було виявлено надходження поштового відправлення від позивача ТОВ «Юніт Капітал», яке містить процесуальні документи у справі (заперечення на клопотання про витрати на правничу допомогу). Однак, вказане відправлення було здійснено з умовою оплати доставки за рахунок отримувача. Зазначає, що ЦПК України покладає на учасника справи безумовний обов`язок надіслати копії поданих до суду документів іншим учасникам справи. Зміст поняття «надіслати» передбачає повне виконання відправником дій щодо забезпечення доставки документа, що включає і оплату послуг поштового зв`язку. Надсилання документів «за рахунок отримувача» фактично є перекладенням власного процесуального обов`язку на іншу сторону, що не передбачено жодною нормою чинного законодавства. Вважає, що оскільки документ був надісланий з порушенням (не оплачений відправником), він вважається таким, що не був надісланий належним чином. Згідно з принципами змагальності та рівності сторін, суд не може приймати до розгляду та враховувати позицію сторони, яка не забезпечила іншій стороні можливість безоплатного та своєчасного ознайомлення з відповідними документами. Представник ТОВ «Юніт Капітал» - Кукса К.О. подала додаткові пояснення, в яких просить заяву представника відповідача щодо неналежного надсилання процесуальних документів залишити без задоволення. Вказує, що позивач не порушував вимоги ЦПК України щодо способу та порядку надсилання процесуальних документів. Поштове відправлення з умовою оплати доставки отримувачем є загальноприйнятою практикою в судовій діяльності, що не порушує вимоги щодо надсилання процесуальних документів. Крім того, такий спосіб надсилання не впливає на можливість отримання документів відповідачем. Відповідно до ст.23 Закону України «Про поштовий зв`язок», позивач вправі обирати спосіб надсилання процесуальних документів, у тому числі з умовою оплати доставки за рахунок отримувача, що не є порушенням законодавства. Обов`язок позивача полягає в належному забезпеченні доставки документів, а не в перекладенні витрат на відповідача. Використання зазначеного способу доставки не має на меті створення перешкод відповідачу для ознайомлення з процесуальними документами. Позивач діяв у межах своїх прав і не зловживав ними, оскільки обраний спосіб не заважає відповідачу ознайомитися з документами та не спричиняє жодних процесуальних ускладнень. Вважає, що документи були надіслані відповідно до вимог ЦПК України, а їх отримання відповідачем не може бути поставлене під сумнів через обраний спосіб оплати доставки. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 37 003 грн 25 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені позивачем у додаткових поясненнях, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст.12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду. За змістом п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях. Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи встановлений ст.ст.128-130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання може свідчити розписка. За змістом ч.2 ст.211, ч.2 ст.223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи. Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволені позову. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 01 липня 2024 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 29 жовтня 2024 року на 12 год 00 хв. у залі судового засідання №9 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області. Відповідно до протоколу судового засідання від 29 жовтня 2024 року суд оголосив перерву у судовому засіданні перед виходом до нарадчої кімнати у зв`язку з розглядом інших справ (а.с.189-190, т.1). З матеріалів справи вбачається, що згідно із судовими повістками про виклик до суду від 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шевченка А.В. було викликано до суду на 14 серпня 2025 року об 10 год 10 хв. (а.с.192, 194, т.1). З довідки секретаря судового засідання від 14 серпня 2025 року вбачається, що у зв`язку з неявкою всіх учасників справи та їх представників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судового засідання у справі №369/13871/23 не здійснювалося, протокол судового засідання не вівся, рішення суду не проголошувалося (а.с.195, т.1). Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази того що, відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом про судове засідання, призначене на 14 серпня 2025 року, в якому було ухвалене оскаржуване рішення суду. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та розглянув справу за відсутності доказів повідомлення відповідача про розгляд даної справи, чим позбавив його можливості скористатись наданими йому процесуальними правами, передбаченими нормами процесуального законодавства. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Таким чином недотримання судом першої інстанції норм процесуального права призвело до порушення права відповідача на справедливий суд, що в силу п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У позові ТОВ «Юніт Капітал» зазначало, що відповідач підписав кредитний договір №283091183 електронним цифровим підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9Z49M. Зокрема, 19 березня 2021 о 19:20:02 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 20 250 грн 00 коп., а отже акцептовано умови договору. Згідно із випискою з особового рахунка за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року ОСОБА_1 станом на 11 серпня 2023 року має заборгованість у розмірі 37 003 грн 25 коп., яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 17 011 грн 82 коп.; простроченої заборгованості за процентами у розмірі 19 991 грн 43 коп. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №141 від 06 липня 2021 року до договору факторингу №28/118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну сумі 37 003 грн 25 коп. 05 серпня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-1, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року. 04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №01/04082023, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року. Згідно із реєстру боржників до договору факторингу №01/04082023, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року на загальну сумі 37 003 грн 25 коп. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України). Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Системний аналіз указаних норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом його підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже положення вказаного законодавства свідчать про те, що, з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно зі ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною 5 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставами для обробки персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Матеріалами справи підтверджується, що договір №283091183 від 19 березня 2021 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст.207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме позичальником підписано вказаний договір за допомогою одноразового ідентифікатору MNV9Z49M та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (а.с.15-19). Тому посилання ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву про те, що у нього відсутній електронний підпис, він його не створював та ним не користувався, спростовується матеріалами справи. Разом із тим, заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначав, що позивач жодним доказом не довів факт того, що на банківський рахунок відповідача перераховувались кошти, так як надане позивачем платіжне доручення не може бути належним та допустимим доказом, оскільки на ньому відсутні будь-які банківські відмітки та сам номер картки, на який нібито здійснювався платіж. За приписами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України). Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3 ст.77 ЦПК України). Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На підтвердження позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» надало: платіжну інструкцію від 19 березня 2021 року (а.с.12); паспорт споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» до договору №283091183 від 19 березня 2021 року (а.с.13-19); додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.20); правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.21-31); алгоритм дій споживача і інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (а.с.32-37); договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.38-42); договір факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с.43-49); довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.50); алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с.51-54); заявку на отримання грошових коштів в кредит від 19 березня 2021 року (а.с.55); витяг з реєстру прав вимоги №141 від 06 липня 2021 року (а.с.59); виписку з особового рахунку за кредитним договором №283091183 від 19 березня 2021 року (а.с.60); реєстр боржників до договору №01/04082023 від 04 серпня 2023 року (а.с.61-63); реєстр прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року (а.с.64-67); додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с.71); додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с.72); договір факторингу №01/04082023 від 04 серпня 2023 року (а.с.73-77); розрахунок заборгованості, долучений до письмових пояснень у справі (а.с.154-155). Верховний Суд у своїй постанові від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зазначив, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», як спеціальний закон, визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Відповідно до п.16.1 ст.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Згідно з п.17.1 ст.17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до ч.ч.19.1, 19.2 ст.19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях. Згідно з ч.22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів. Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Колегія суддів вважає, що долучений ТОВ «Юніт Капітал» розрахунок заборгованості не є належним доказом, оскільки по суті є калькуляцією, якою кредитор здійснював нарахування щоденних відсотків. Більш того, розрахунок заборгованості не доводить факту перерахування грошових коштів по безготівковим шляхом на банківський рахунок відповідача. Також на підтвердження виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань щодо надання коштів на підставі кредитного договору №283091183 від 19 березня 2021 року, ТОВ «Юніт Капітал» надало копію платіжного доручення №ac84350a-96e9-4965-8bef-6c7ef03c05c5 від 19 березня 2021 року про переказ коштів у розмірі 20 250 грн 00 коп. згідно з договором №283091183 від 19 березня 2021 року ОСОБА_1 , код 3345411950, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ, безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с.12). Разом з тим, колегія суддів вважає, що копія вказаного платіжного доручення не може вважатися належним доказом надання відповідачу кредиту на підставі договору №283091183 від 19 березня 2021 року, оскільки надана ТОВ «Юніт Капітал» копія платіжного доручення не містить інформації в полях «ДР» «МП» та «Підписи», та часу проведення банком відповідної платіжної операції. В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів №4149-49ХХ-ХХХХ-7087, належить саме ОСОБА_1 . У заявці на отримання в кредит грошових коштів також не зазначено повних реквізитів карткового рахунку ОСОБА_1 (а.с.55). Платіжне доручення №ac84350a-96e9-4965-8bef-6c7ef03c05c5 від 19 березня 2021 року було сформоване та підписане посадовою особою з прикладенням печатки самого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Колегія суддів враховує, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та копія платіжного доручення №ac84350a-96e9-4965-8bef-6c7ef03c05c5 від 19 березня 2021 року, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Будь-яких клопотань про витребування доказів на підтвердження виконання зобов`язання первісного кредитора ТОВ «Юніт Капітал» не заявляло. Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Юніт Капітал» на підтвердження доводів позову в частині виконання зобов`язання первісного кредитора не надало первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували виконання зобов`язання щодо видачі грошових коштів на банківський рахунок відповідача. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази не підтверджують видачу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредиту відповідачу. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню за його недоведеністю. Представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.В. подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. в суді першої інстанції та 5 000 грн 00 коп. - в суді апеляційної інстанції, а всього 10 000 грн 00 коп. Відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 травня 2022 року, який було укладено між ОСОБА_1 і адвокатом Шевченком А.В. та додаткових угод до цього договору, адвокат прийняв на себе зобов`язання щодо надання правничої (правової) допомоги клієнту, з наступних питань та у таких обсягах: надання правничої (правової) допомоги, консультацій і роз`яснень в галузі цивільного та цивільного-процесуального права, що стосується прав і законних інтересів клієнта, у тому числі, здійснювати представництво законних прав та інтересів клієнта, тобто бути його представником в Києво-Святошинському районному суді Київської області, Київському апеляційному суді та Касаційному цивільному суді в складі Верховного Суду. На підтвердження витрат Дякова С.О. на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції заявником було надано: - додаткову угоду №2 від 07 вересня 2023 року про надання правничої (правової) допомоги від 01 травня 2022 року, в якому передбачено участь адвоката Шевченка А.В., як представника ОСОБА_1 , в суді першої інстанції та визначено його гонорар у сумі 5 000 грн 00 коп.; - акт прийому-передачі наданих юридичних послуг №2 від 18 серпня 2025 року, в якому вказано види наданих робіт, а також те, що загальний час роботи адвоката Шевченка А.В. в суді першої інстанції становив 9 годин; - додаткову угоду №3 від 08 вересня 2025 року про надання правничої (правової) допомоги від 01 травня 2022 року, в якому передбачено участь адвоката Шевченка А.В., як представника ОСОБА_1 , в суді апеляційної інстанції та визначено його гонорар у сумі 5 000 грн 00 коп.; - акт прийому-передачі наданих юридичних послуг №3 від 28 березня 2026 року, в якому вказано види наданих робіт, а також те, що загальний час роботи адвоката Шевченка А.В. в суді апеляційної інстанції становив 4 години; - довідку про підтвердження отримання від клієнта коштів за надання правової допомоги вих.№18/08-25 від 18 серпня 2025 року, якою адвокат Шевченко А.В. підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 000 грн 00 коп. за надання правничої (правової) допомоги відповідно до додаткової угоди №2 від 07 вересня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 травня 2022 року та акту прийому-передачі наданих юридичних послуг №2 від 18 серпня 2025 року; - довідку про підтвердження отримання від клієнта коштів за надання правової допомоги вих.№28 03-26від 28 березня 2026 року, якою адвокат Шевченко А.В. підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 000 грн 00 коп. за надання правничої (правової) допомоги відповідно до додаткової угоди №3 від 08 вересня 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 травня 2022 року та акту прийому-передачі наданих юридичних послуг №3 від 28 березня 2026 року. Вирішуючи вказану заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого. Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. При цьому, у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Також у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Таким чином, наявні підстави для висновку, що ДЯков С.О. надав належні та допустимі докази понесення ним витрат по оплаті професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанції у заявлених вище розмірах. Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20. 15 квітня 2026 року представник ТОВ «Юніт Капітал» - Кукса К.О. подала заяву, у якій просить заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка А.В. про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення. Разом з тим, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А.В. подав додаткові пояснення, в яких просить: визнати дії ТОВ «Юніт Капітал» щодо надсилання процесуальних документів за рахунок отримувача недобросовісними та такими, що порушують встановлений законом порядок надсилання копій документів іншим учасникам справи; не брати до уваги та не враховувати при вирішенні справи документи, надіслані позивачем з порушенням порядку, встановленого ст.43 ЦПК України (зокрема, заперечення на заяву про витрати на правничу допомогу), як такі, що не були вручені відповідачу у належний спосіб; попередити позивача про неприпустимість зловживання процесуальними правами та обов`язок дотримуватися засад добросовісності. Надаючи оцінку цим доводам представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка А.В. колегія суддів враховує, що відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал», подаючи заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, надало докази її направлення відповідачу у справі, зокрема, з описом вкладення. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що положення ЦПК України не містять вимог щодо способу направлення документів, а саме, за рахунок відправника чи за рахунок отримувача. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що позивачем виконано вимоги ст.43 ЦПК України, відповідачу забезпечено можливість реалізації права на заперечення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання дій ТОВ «Юніт Капітал» недобросовісними. З огляду на складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та приймаючи до уваги, що стороною позивача подано заяву, в якій позивач заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, на загальну суму 5 000 грн 00 коп. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що за подання та розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 4 026 грн 00 коп. (а.с.34, 41, т.2). Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову в позові ТОВ «Юніт Капітал», то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн 00 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Андрія Вікторовича задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції у сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: