Постанова 4801 № 128/1097/26

Справа № 128/1097/26 Провадження № 33/801/639/2026 Категорія: 149 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б. Доповідач: Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 26 червня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Люлика Р.І., подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126 КпАП України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 126 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через захисника адвоката Люлика Р.І. подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відтак він не може нести відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України. Апелянт стверджує, що трактор МТЗ-82 перебував у нерухомому стані. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник Люлик Р.І., повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і розгляду справи, двічі до суду не з`явилися, що відповідно до статті 294 КпАП України не перешкоджає апеляційному розгляді справи. Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувались судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, об`єктивно з`ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №604890 від 03.03.2026, який підписаний особою щодо якого він складено- ОСОБА_1 і записи про не згоду із його змістом відсутні; -довідкою старшого інспектора САП ВВГ ВРУП ГУНП у Вінницькій області Рубанської В. про те, що постановою від 09.06.2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.4 ст.126 КпАП України у вигляді штрафу 20400 грн із позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік; -копією постанови серії ЕНА №4930634 від 09.06.2025 року; -копією постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 16.04.2025 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №604890 ОСОБА_1 03.03.2026 о 08:40 год. по вул. Шевченка, в с-ще Вороновиця, Вінницького району Вінницької області, керував транспортним засобом - трактором «МТЗ-82» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за частиною 5 статті 126 КпАП України, оскільки постановою від 09.06.2025 серії ЕНА №4930634 на нього вже накладене адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 126 КпАП України. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі докази містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КпАП України. Згідно вимог пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За змістом ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Положеннями ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті. Доводи апелянта в частині недоведення факту керування ним транспортним засобом спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, а невизнання ним своєї вини у скоєному в апеляційній скарзі, слід розцінити як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх. Так, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не відобразив у ньому своєї незгоди, не вказав хто був за кермом транспортного засобу, якщо не він тощо. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги про формальний підхід суду першої інстанції до розгляду справи та не забезпечення ефективного права на захист, є безпідставними. Так, відповідно до матеріалів справи про розгляд справи на 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 був повідомлений судом 21 березня 2026 року, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомлення. При цьому договір про надання правової допомоги укладений із адвокатом Люликом Р.І. 01 січня 2026 року. Водночас у день розгляду справи 21 квітня 2026 року адвокатом подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим в судове засідання на вказану дату ніхто не з`явився. А тому суд призначив розгляд адміністративних матеріалів на 25 травня 2026 року та повідомив ОСОБА_1 повісткою-викликом, яка отримана ним 29 квітня 2026 року та захисника Люлика Р.І., який отримав її у електронному кабінеті 25 квітня 2026 року. 22 травня 2026 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання адвоката Люлика Р.І. про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у ГУНП в Житомирській області, під час проведення слідчої дії за участі його підзахисного. Водночас до поданого клопотання не додано жодних доказів щодо існування вказаних обставин. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 також не з`явився до суду з невідомих причин. Така процесуальна поведінка ОСОБА_1 та його захисника, що полягала в неодноразовому відкладенні розгляду справи оцінена судом першої інстанції як така, що спрямована на умисне затягування справи й нівелювання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи вимоги статей 277 та 38 КУпАП. Крім того, частиною другою статті 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При цьому в переліку таких справ немає посилання на справи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 126 КУпАП. Тобто за змістом частини другої статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 статті 126 КУпАП, не є обов`язковою. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Таким чином, виходячи з аналізу доказів, досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 5 ст.126 КУпАП є правильним. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу захисника - адвоката Люлика Романа Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року- без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Стадник