Постанова КЦС ВС № 308/17670/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ справа № 308/17670/23 провадження № 61-15975св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Дяченко Едуард Володимирович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року у складі судді Шепетко І. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Собослоя Г. Г., Джуги С. Д., і виходив з такого. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя та боргових зобов`язань.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому було розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами було набуте рухоме та нерухоме майно, а також виникли боргові зобов`язання, які, на думку позивачки, були пов`язані із забезпеченням потреб сім`ї та придбанням майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

3. Позивачка зазначала, що у період шлюбу сторонами було набуте нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 83,9 кв. м, житловою площею 30,1 кв. м, а також земельна ділянка кадастровий номер 2124880301:03:008:0021, площею 0,1408 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

4. Крім того, у період шлюбу було набуто транспортні засоби: автомобіль марки ВАЗ, модель 211440, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки КАМАЗ, модель 5511, державний номерний знак НОМЕР_2 .

5. Позивачка також посилалася на те, що 12 квітня 2021 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, вона отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 35 000 доларів США. За твердженням позивачки, ці кошти були отримані нею не для особистих потреб, а в інтересах сім`ї, зокрема для придбання житлового будинку та земельної ділянки, які є предметом поділу у цій справі. Строк повернення зазначених коштів було визначено до 12 квітня 2024 року.

6. Також, ОСОБА_1 зазначала, що 22 лютого 2022 року між нею та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», була укладена оферта-угода про надання споживчого кредиту № 501437256, за умовами якої вона отримала кредитні кошти у розмірі 222 000,00 грн. На думку позивачки, зазначене кредитне зобов`язання також виникло під час шлюбу та було спрямоване на задоволення сімейних потреб, а тому підлягає врахуванню під час поділу майна подружжя.

7. Посилаючись на те, що спірне майно було набуте за час шлюбу, а боргові зобов`язання виникли та використовувалися в інтересах сім`ї, ОСОБА_1 просила суд здійснити поділ майна подружжя та боргових зобов`язань. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

9. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: 9.1. Визнано кредитні кошти, отримані за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22 лютого 2022 року, укладеною між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і здійснено поділ боргового зобов`язання (тіла, відсотків та інших платежів) у рівних частках по 1/2, а саме: - за ОСОБА_1 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111 000,00 грн за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22 лютого 2022 року і відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми; - за ОСОБА_2 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111 000,00 грн за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22 лютого 2022 року і відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми. 9.2. Визнано боргове зобов`язання від 12 квітня 2021 року перед ОСОБА_4 в розмірі 35 тис. доларів США, строк виконання до 12 квітня 2024 року, таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та здійснено поділ боргового зобов`язання у рівних частках по 1/2, а саме: - за ОСОБА_1 визнано особистий борг у сумі 17 500,00 доларів США за борговим зобов`язанням від 12 квітня 2021 року перед ОСОБА_4 зі строком виконання до 12 квітня 2024 року; - за ОСОБА_2 визнано особистий борг у сумі 17 500,00 доларів США за борговим зобов`язанням від 12 квітня 2021 року перед ОСОБА_4 зі строком виконання до 12 квітня 2024 року;

10. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено факт отримання нею у період шлюбу грошових коштів від ОСОБА_3 у розмірі 35 000 доларів США, а також факт укладення під час шлюбу кредитного договору з банком на суму 222 000,00 грн.

11. Суд першої інстанції встановив, що грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_3 , були витрачені на придбання житлового будинку та земельної ділянки у с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області, тобто в інтересах сім`ї, а не для особистих потреб позивачки.

12. Також місцевий суд дійшов висновку, що кредитні кошти, отримані за договором з банком, отримані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а відповідач не надав доказів на підтвердження того, що вони були використані позивачкою виключно в її особистих інтересах та не були пов`язані із сімейними потребами.

13. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності майна та зобов`язань, які набуті під час шлюбу, а також не доведено фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами на момент виникнення спірних боргових зобов`язань. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

15. Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції вірно встановив, що спірне майно та боргові зобов`язання виникли у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, були пов`язані з інтересами сім`ї, а відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні кошти були використані виключно в особистих інтересах позивачки або що на час виникнення відповідних зобов`язань сторони фактично припинили шлюбні відносини та проживали окремо. Узагальнені доводи касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Дяченко Е. В., просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2019 року в справі № 335/6544/14-ц, від 28 серпня 2019 року в справі № 638/20603/16, від 27 грудня 2019 року в справі № 641/6191/17, від 20 лютого 2020 року в справі № 521/10189/17, від 21 липня 2021 року в справі № 361/5840/19, від 15 червня 2022 року в справі № 569/7165/19, від 27 березня 2023 року в справі № 360/1571/19, від 14 вересня 2023 року в справі № 278/3095/21, від 17 квітня 2024 року в справі № 638/2341/20.

18. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно визнали спільними борговими зобов`язаннями подружжя кошти, отримані позивачкою за розпискою від ОСОБА_3 , у розмірі 35 000 доларів США, а також кредитні кошти, отримані за договором з банком.

19. Заявник вказує, що належними доказами не підтверджено, що грошові кошти, отримані позивачкою від ОСОБА_3 , були використані саме в інтересах сім`ї та саме для придбання спірного нерухомого майна.

20. Посилається на те, що суди не врахували фактичне припинення шлюбних відносин між сторонами, відсутність спільного проживання та спільного бюджету на час виникнення боргових зобов`язань.

21. Окремо заявник зазначає, що тягар доказування того, що боргові кошти були отримані та використані в інтересах сім`ї, покладався саме на позивачку, однак, на його думку, належних доказів на підтвердження цього вона не надала.

22. На підтвердження своїх доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 569/7165/19, від 14 листопада 2024 року у справі № 727/1140/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 638/2341/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 713/2853/20 щодо поділу майна подружжя, боргових зобов`язань та встановлення факту використання коштів в інтересах сім`ї. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/17670/23 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

24. У січні 2026 року справа № 308/17670/23 надійшла до Верховного Суду.

25. Після повторного перерозподілу справи ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року її призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Доводи відзиву на касаційну скаргу

26. У квітні 2026 року надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_5 адвоката Шпуганич В. П., у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року - без змін.

27. Відзив обґрунтований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували фактичні обставини справи, надали належну оцінку зібраним доказам та дійшли правильного висновку про те, що спірні боргові зобов`язання виникли у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та були пов`язані із забезпеченням інтересів сім`ї.

28. Зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій, та спрямовані на повторний перегляд установлених судами фактичних обставин, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України.

29. Вказує, що судами правильно встановлено факт отримання нею 12 квітня 2021 року від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 35 000 доларів США, які були використані для придбання житлового будинку та земельної ділянки у с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області. Зазначене майно було набуте саме у період шлюбу сторін, а тому вважається таким, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

30. Також зазначає, що відповідач не довів, що отримані від ОСОБА_3 кошти були використані не в інтересах сім`ї, а на її особисті потреби. Саме лише заперечення відповідача проти позову, без надання належних і допустимих доказів, не може бути підставою для неврахування такого боргового зобов`язання під час поділу майна подружжя.

31. Крім того, у відзиві зазначено, що кредитні кошти у розмірі 222 000,00 грн, отримані за офертою-угодою про надання споживчого кредиту № 501437256 від 22 лютого 2022 року, також були отримані під час перебування сторін у шлюбі та використані для сімейних потреб. Відповідач не надав доказів того, що вказані кошти були витрачені позивачкою виключно в її особистих інтересах.

32. ОСОБА_1 вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що на час виникнення спірних боргових зобов`язань сторони фактично припинили шлюбні відносини, оскільки такі твердження не підтверджені належними доказами. Сам факт подальшого розірвання шлюбу, наявність конфлікту між сторонами або окреме проживання у певний період не свідчать автоматично про те, що майно, набуте під час шлюбу, або боргові зобов`язання, які виникли у цей період, не пов`язані з інтересами сім`ї.

33. Також позивачка зазначає, що посилання заявника на практику Верховного Суду не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у справі, яка переглядається, судами встановлено обставини, які підтверджують використання отриманих у позику коштів в інтересах сім`ї та придбання майна у період шлюбу. Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2017 року, який було розірвано рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2022 року.

35. Відповідно до копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 квітня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хвастою М. М., реєстровий №640, ОСОБА_1 отримала у власність належний продавцю ТОВ «Кей-Колект» житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

36. Копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хвастою М. М., реєстровий №639, підтверджується, що ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку кадастровий номер: 2124880301:03:008:0021, площею 0,1408 га.

37. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_2 право власності: на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер: 2124880301:03:008:0021, площею 0,1408 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334363321248; на 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 83,9 кв.м, житловою площею 30,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837462521248.

38. З поданої ОСОБА_1 розписки від 12 квітня 2021 року вбачається, що позивачка отримала в борг від ОСОБА_4 кошти в сумі 35 000 доларів США для придбання будинку та земельної ділянки і зобов`язалась повернути вказані кошти до 12 квітня 2024 року.

39. З договору оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501437256 від 22 лютого 2022 року вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 було підписано договір споживчого кредиту у АТ «Сенс Банк» на умовах отримання «Кредиту готівкою» в сумі 222 000,00 грн з процентною ставкою 35 % річних, строком на 60 місяців. У пункті 1 договору вказано опис послуги: надання споживчого кредиту грошових коштів, що надаються банком позичальнику на споживчі цілі.

40. Договором акцепту пропозиції на укладення угоди споживчого кредиту №501437256 від 22 лютого 2022 року ОСОБА_1 акцептувала вказану угоду. Позиція Верховного Суду

41. Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

42. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах другому та третьому частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

43. Згідно із частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

44. Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи були відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

46. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.

48. Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

49. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини самостійного заробітку чи доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

50. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

51. Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

52. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

53. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сімейне законодавство України встановлює спростовну презумпцію спільності права власності на майно подружжя. Така презумпція означає, що майно, набуте у період шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя доти, доки інше не буде доведено тією стороною, яка заперечує спільний характер такого майна.

54. Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у якій зазначено, що положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу. Така презумпція може бути спростована, однак тягар доказування обставин, необхідних для її спростування, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

55. Отже, ні дружина, ні чоловік не зобов`язані додатково доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Навпаки, саме той з подружжя, хто стверджує, що певне майно не є спільним, повинен довести наявність обставин, які виключають застосування до такого майна режиму спільної сумісної власності подружжя, зокрема те, що майно було набуте за особисті кошти одного з подружжя, отримане в дар, успадковане, набуте за час фактичного припинення шлюбних відносин або з інших підстав належить до особистої приватної власності.

56. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що житловий будинок та земельна ділянка у с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області були набуті 12 квітня 2021 року, тобто у період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Також судами встановлено, що у подальшому рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки як на майно, що було об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

57. Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

58. Отже, для покладення боргового зобов`язання, яке виникло в одного з подружжя, на обох з подружжя суд повинен установити не лише факт виникнення такого зобов`язання у період шлюбу, а й те, що відповідний правочин був укладений в інтересах сім`ї, а отримані за ним кошти були використані для задоволення сімейних потреб.

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц дійшла висновку, що якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за таким договором виникають в обох з подружжя. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя пов`язаний не лише з набуттям майна, а й із виконанням зобов`язань, які виникли з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

60. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц, щодо солідарного характеру відповідальності подружжя за зобов`язаннями, які виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачено такими правочинами.

61. Таким чином, боргове зобов`язання одного з подружжя може бути враховане під час поділу майна подружжя, якщо судом установлено, що воно виникло у період шлюбу, було спрямоване на забезпечення потреб сім`ї або придбання майна для сім`ї, а отримані кошти фактично використані не в особистих інтересах одного з подружжя, а в інтересах подружжя чи сім`ї загалом.

62. У справі, яка переглядається, суди встановили, що 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 35 000 доларів США. Зі змісту розписки вбачається, що зазначені кошти були отримані для придбання житлового будинку та земельної ділянки, а строк їх повернення визначено до 12 квітня 2024 року.

63. У цей самий день, 12 квітня 2021 року, ОСОБА_1 придбала житловий будинок та земельну ділянку у с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області, які визнані судом спільним майном подружжя та поділені між сторонами у рівних частках.

64. Отже, встановлена судами послідовність подій: отримання коштів за розпискою, укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна у той самий день, набуття такого майна у період шлюбу, а також подальше визнання за відповідачем права власності на 1/2 частину цього майна, свідчить про наявність правового і фактичного зв`язку між борговим зобов`язанням перед ОСОБА_3 та набуттям домоволодіння, яке належало подружжю на праві спільної сумісної власності.

65. Доводи касаційної скарги про те, що позивачка не довела використання коштів в інтересах сім`ї, є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій встановили зазначену обставину не лише на підставі самої розписки, а за результатами оцінки сукупності доказів, а саме, часу отримання коштів, змісту розписки, часу придбання нерухомого майна, правового режиму цього майна, пояснень сторін та відсутності відомостей про інші доходи й доказів використання коштів, отриманих у позику, виключно в особистих інтересах позивачки.

66. Враховуючи, що відповідач набув право на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки, придбаних з використанням запозичених коштів, він не може одночасно посилатися на спільний характер набутого майна і заперечувати врахування боргового зобов`язання, яке, за встановленими судами обставинами, було пов`язане з придбанням цього майна. Застосований судами підхід відповідає принципам добросовісності, справедливості та рівності прав й обов`язків подружжя.

67. Судами також встановлено, що 22 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», найменування якого змінено на АТ «Сенс Банк», було укладено оферту-угоду про надання споживчого кредиту № 501437256, за умовами якої позивачка отримала кредитні кошти у розмірі 222 000,00 грн строком на 60 місяців.

68. Зазначений кредитний договір укладено у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, до ухвалення рішення про його розірвання. Відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на час укладення цього договору сторони остаточно припинили шлюбні відносини, не мали спільного побуту, спільних витрат або що отримані кредитні кошти були використані позивачкою виключно для власних потреб, не пов`язаних із сім`єю.

69. Посилання заявника на те, що кредит мав споживчий характер, саме по собі не свідчить про особистий характер такого зобов`язання. Споживчий кредит може бути спрямований на задоволення поточних побутових, житлових та інших потреб, пов`язаних з веденням спільного господарства, утриманням житла, забезпеченням побуту та інших інтересів сім`ї.

70. Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, положення статті 60 СК України свідчать про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу. Така презумпція є спростовною, однак тягар доказування обставин, необхідних для її спростування, покладається саме на того з подружжя, який заперечує поширення на відповідне майно режиму спільної сумісної власності.

71. У справі, яка переглядається, договір, на який посилається позивачка, був укладений у період перебування сторін у шлюбі, а тому на правовідносини, що виникли на його підставі, поширюється презумпція спільності майнових прав та обов`язків подружжя. Водночас відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірний правочин був укладений виключно в особистих інтересах позивачки, не був пов`язаний із потребами сім`ї або що отримані за ним кошти були використані не в інтересах подружжя.

72. За відсутності доказів протилежного суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що кредитне зобов`язання виникло у період шлюбу та не було доведено його особистого характеру, а тому воно підлягає поділу у рівних частках.

73. Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно розподілили тягар доказування, є необґрунтованими.

74. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

75. Позивачка, заявляючи вимоги про поділ боргових зобов`язань, надала докази існування таких зобов`язань, часу їх виникнення, зв`язку з періодом перебування сторін у шлюбі, а також докази придбання у цей період нерухомого майна, яке було визнане об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

76. Після надання таких доказів саме на відповідача, який заперечував щодо використання коштів в інтересах сім`ї, покладався обов`язок довести обставини, які спростовують презумпцію спільності майнових інтересів подружжя, а саме: що отримані кошти були використані позивачкою виключно в її особистих інтересах, що вони не були пов`язані з придбанням спільного майна або що на час виникнення зобов`язань сторони фактично припинили шлюбні відносини.

77. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц звертала увагу, що принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, однак не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише тому, що про неї стверджує сторона. Обставина повинна бути доведена таким чином, щоб висновок про її існування був більш вірогідним, ніж протилежний.

78. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій оцінили докази за правилами статті 89 ЦПК України та дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується використання коштів, отриманих від ОСОБА_3 , для придбання нерухомого майна, яке було набуте у шлюбі та поділене між сторонами, проте доводи відповідача про особистий характер цих коштів доказами не підтверджені, хоча у відповідача була можливість подати до суду відомості про походження коштів та наявність інших коштів для придбання житлового будинку та земельної ділянки.

79. Саме по собі заперечення відповідача проти позову, посилання на конфлікт між сторонами, подальше розірвання шлюбу або незгода з оцінкою доказів не є достатніми для спростування презумпції спільності майна подружжя та сімейного характеру зобов`язань, які виникли у період шлюбу.

80. Касаційна скарга містить доводи про те, що на час виникнення спірних боргових зобов`язань сторони фактично не проживали однією сім`єю, не мали спільного бюджету та спільного побуту.

81. Зазначені доводи були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано відхилені.

82. Судами встановлено, що боргове зобов`язання перед ОСОБА_3 виникло 12 квітня 2021 року, а кредитний договір з банком укладено 22 лютого 2022 року. На цей час шлюб між сторонами не був розірваний. Рішення про розірвання шлюбу ухвалено Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області лише 27 вересня 2022 року.

83. Частина шоста статті 57 СК України передбачає, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини або чоловіка майно, набуте ними за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

84. Разом з тим застосування зазначеної норми не є автоматичним і саме по собі не пов`язується лише з фактом окремого проживання сторін, наявністю між ними конфлікту або подальшим розірванням шлюбу. Для застосування частини шостої статті 57 СК України необхідним є встановлення сукупності обставин, які свідчать про фактичне припинення шлюбних відносин саме на момент набуття майна або виникнення відповідного зобов`язання, а саме: припинення спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних майнових інтересів та взаємного виконання сімейних прав і обов`язків.

85. Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 761/28358/15-ц, у якій зазначено, що при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають не лише підстави й час набуття такого майна, а й обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

86. Верховний Суд також виходить з того, що частина шоста статті 57 СК України передбачає право суду, а не його обов`язок, визнати майно особистою приватною власністю одного з подружжя. Тому сторона, яка посилається на фактичне припинення шлюбних відносин як на підставу для непоширення режиму спільної сумісної власності або для виключення боргового зобов`язання з кола спільних зобов`язань подружжя, повинна довести відповідні обставини належними та допустимими доказами.

87. У справі, яка переглядається, відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що станом на 12 квітня 2021 року, коли виникло боргове зобов`язання перед ОСОБА_3 та було придбано житловий будинок і земельну ділянку, а також станом на 22 лютого 2022 року, коли було укладено кредитний договір з банком, сторони остаточно припинили шлюбні відносини та не мали спільних майнових інтересів.

88. Сам факт наявності сімейного конфлікту, намір розірвати шлюб, подальше звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, ухвалення рішення про розірвання шлюбу не є достатнім доказом того, що правочини, укладені одним з подружжя до розірвання шлюбу, були вчинені виключно в особистих інтересах цього подружжя та не були пов`язані з потребами сім`ї.

89. За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про фактичне припинення шлюбних відносин як такі, що не підтверджені належними доказами та не спростовують презумпцію спільності майнових прав і обов`язків подружжя, які виникли у період шлюбу.

90. Доводи касаційної скарги у цій частині фактично спрямовані на переоцінку доказів, інше тлумачення встановлених судами обставин та встановлення нових фактичних даних щодо характеру відносин сторін на момент виникнення спірних боргових зобов`язань. Відповідно до статті 400 ЦПК України такі дії не належать до повноважень суду касаційної інстанції.

91. Заявник посилається на постанови Верховного Суду, у яких зазначено, що сам факт виникнення боргового зобов`язання під час шлюбу не є безумовною підставою для покладення такого зобов`язання на другого з подружжя, якщо не доведено, що кошти були використані в інтересах сім`ї.

92. Верховний Суд погоджується з таким загальним правовим підходом. Разом із тим зазначені висновки не спростовують правильності рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки суди не обмежилися лише встановленням факту виникнення боргу у період шлюбу.

93. Водночас у цій справі суди встановили наступні обставини: кошти від ОСОБА_3 були отримані 12 квітня 2021 року; у цей самий день позивачка придбала житловий будинок та земельну ділянку; зазначене нерухоме майно було набуте у період шлюбу; за відповідачем у подальшому було визнано право власності на 1/2 частину цього майна; відповідач не довів використання коштів позивачкою виключно для особистих потреб та не довів фактичного припинення шлюбних відносин на момент виникнення боргових зобов`язань.

94. Отже, правові висновки Верховного Суду, на які посилається заявник, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони застосовуються з урахуванням конкретних фактичних обставин справи.

95. Доводи касаційної скарги фактично спрямовані на переоцінку доказів, зокрема розписки, договорів купівлі-продажу, кредитного договору та пояснень сторін. Однак суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку цим доказам у їх сукупності, а суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини, переоцінювати докази або вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

96. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що боргові зобов`язання перед ОСОБА_3 та АТ «Сенс Банк» виникли у період шлюбу, були пов`язані з інтересами сім`ї та підлягають поділу між сторонами у рівних частках. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми статей 57, 60, 61, 65, 70 СК України, статей 12, 13, 76 - 81, 89, 263 ЦПК України, надали належну оцінку доказам у справі та дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірне майно та боргові зобов`язання виникли у період шлюбу та пов`язані з інтересами сім`ї.

98. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться переважно до переоцінки доказів та незгоди заявника з встановленими судами фактичними обставинами справи.

99. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

100. Підстав для скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року Верховний Суд не встановив. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Дяченко Едуард Володимирович, залишити без задоволення.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: І. Ю. Гулейков О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк