Постанова КГС ВС № 910/10577/25

? ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/10577/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І., секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 (колегія суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.), рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 (суддя Чинчин О. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 89491206,89грн, за участю: представника позивача - Лисак Т. Г., представника відповідача - Остапенко С. Л., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (далі - АТ "ДТЕК Західенерго") звернулося до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") з позовом про стягнення 89 491 206,89 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 27.05.2019 № 0424-04013 про участь у балансуючому ринку. Позивач зазначив, що відповідачем виконано рішення суду у справі № 910/9214/22 про стягнення заборгованості за вказаним договором 31.05.2023. Таким чином, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем судового рішення у справі № 910/9214/22, позивач просив стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" інфляційні втрати у розмірі 72 833 109,43 грн та 3 % річних у розмірі 16 658 097,46 грн, нараховані за загальний період з 02.09.2022 по 30.05.2023. Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. ПрАТ "НЕК "Укренерго" повідомило АТ "ДТЕК Західенерго" про приєднання останнього (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019).

4. Судами встановлено, що на виконання умов договору від 27.05.2019 позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв балансуючу електричну енергію з лютого 2022 року по вересень 2022 року, що підтверджується актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 28.02.2022 № БР/22/02-0424 на суму 236 172 259,73 грн (за лютий 2022 року); від 31.03.2022 № БР/22/03-0424 на суму 155 061 679,84 грн (за березень 2022 року); від 30.04.2022 № БР/22/04-0424 на суму 53 589 338,50 грн (за квітень 2022 року); від 31.05.2022 № БР/22/05-0424 на суму 58 360 534,03 грн (за травень 2022 року); від 30.06.2022 № БР/22/06-0424 на суму 58 462 520,52 грн (за червень 2022 року); від 31.07.2022 № БР/22/07-0424 на суму 51 411 148,12 грн (липень 2022 року); від 31.08.2022 № БР/22/08-0424 на суму 181 885 761,77 грн (за серпень 2022 року); від 30.09.2022 № БР/22/09-0424 на суму 785 686 841,24 грн (за вересень 2022 року).

5. Проте відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, здійснював оплату за продану балансуючу електричну енергію частково та з порушенням строків, встановлених договором та Правилами ринку, у зв`язку з чим у ПрАТ "НЕК "Укренерго" утворилася заборгованість у розмірі 1 280 960 860,95 грн.

6. Як наслідок, позивач звернувся з позовом до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 1 280 960 860,95 грн основного боргу, 4 856 495,47 грн 3 % річних, 45 199 193,61 грн інфляційних втрат та 5 908 736,17 грн пені за загальний період з 10.03.2022 по 01.09.2022.

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9214/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 388 421 953, 24 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позов АТ "ДТЕК Західенерго" задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "ДТЕК Західенерго" основний борг у сумі 892 538 907,71 грн, пеню у сумі 2 954 368,09 грн, 3 % річних у сумі 4 856 495,47 грн, інфляційні втрати у сумі 45 199 193,61 грн. В іншій частині позову відмовлено.

8. Постановою Верховного Суду від 23.10.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9214/22 в частині стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "ДТЕК Західенерго" 2 954 368,09 грн пені скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині постанову та рішення залишено без змін.

9. Сума основної заборгованості повністю сплачена відповідачем 31.05.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

10. Вказані обставини щодо несвоєчасного виконання відповідачем судового рішення у справі № 910/9214/22 в частині сплати основного боргу стали підставою для звернення позивача з позовом у цій справі, оскільки позивач вважає, що має право на нарахування та стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" інфляційних втрат у розмірі 72 833 109,43 грн та 3% річних у розмірі 16 658 097,46 грн за період з 02.09.2022 по 30.05.2023, що не охоплюється періодом нарахування в межах справи № 910/9214/22. Щодо судових витрат 11. 16.12.2025 після ухвалення рішення до суду першої інстанції від АТ "ДТЕК Західенерго" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просив стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" 70 140,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

12. Судами встановлено, що 01.07.2019 між Адвокатським об`єднанням "Перший радник" та АТ "ДТЕК Західенерго" укладений договір про надання правової допомоги № 1491-ЗЭ.

13. На виконання пунктів 1.2 та 1.3 договору між сторонами укладено додаткову угоду від 02.08.2024 № 10-4/08-02, відповідно до пункту 1.1 якої сторони погодили, що виконавець зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу щодо належного представництва інтересів клієнта у справах за позовами клієнта до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат за договором про участь у балансуючому ринку № 0424-04013, дата акцептування 27.05.2019, які будуть розглядатися Господарським судом міста Києва, з подальшим представництвом в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

14. Відповідно до пункта 1 додаткової угоди від 01.03.2025 № 01-3/25 пункт 2.1 додаткової угоди від 02.08.2024 № 10-4/08-02 сторонами було змінено та погоджено, що вартість послуг виконавця розраховується наступним чином: - за участь одного адвоката в судовому засіданні - 10 020,00 грн, в тому числі ПДВ 20 %, - 1670,00 грн за кожне судове засідання, незалежно від тривалості відповідного судового засідання. У вартість послуг за участь в судовому засіданні не включена вартість послуг з підготовки до судового розгляду справи; - за інші вчинені юридичні дії вартість послуг розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, що становить 10 020,00 грн, в тому числі ПДВ 20 %, - 1670,00 грн / година, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг.

15. Факт надання послуг підтверджується підписаним сторонами звітом наданих послуг, що передбачено пунктом 1.5 додаткової угоди від 08.10.2024 № 10-8/10/4-3 до договору, яким пункт 2.2 додаткової угоди від 02.08.2024 № 10-4/08-02 узгоджено сторонами в новій редакції та визначено, що детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару) погоджується сторонами у звітах.

16. Відповідно до пункта 1.6 додаткової угоди № 10-8/10/4-3, яким змінено редакцію пункта 2.4 додаткової угоди від 02.08.2024 № 10-4/08-02, оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у межах суми стягнутої на користь клієнта. 17. 12.12.2025 за результатами наданих послуг між сторонами було погоджено та складено звіт наданих послуг № 12-25 за договором про надання правової допомоги від 01.07.2019 № 1491-ЗЭ та додатковою угодою від 01.03.2025 № 01-3/25, відповідно до якого зафіксовано, що загальний розмір винагороди, який клієнт має сплатити виконавцю, становить 70 140,00 грн та включає в себе: - підготовка та подання позовної заяви, детального розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат - 3 години вартістю 30 060,00 грн; - підготовка та подання відповіді на відзив 29.09.2025 - 1 година вартістю 10 020,00 грн; - участь у 3-ох судових засіданнях 01.10.2025, 22.10.2025 та 10.12.2025 - 1 засідання вартістю 10 020,00 грн, що разом складає 30 060,00 грн.

18. Отже, доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги у погодженому між ними розмірі, що становить 70 140,00 грн.

19. Відповідач в суді першої інстанції просив відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу явно суперечить критеріям пропорційності, співмірності і розумності розміру витрат, з огляду на конкретні обставини даної справи, а тому не підлягає стягненню. Водночас у разі, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість заяви позивача, відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій адвокатом суми 30 000,00 грн. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

20. Господарський суд міста Києва ухвалив рішення від 10.12.2025 про задоволення позову.

21. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

22. Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/9214/24, яке набрало законної сили, підтверджується факт наявності заборгованості ПрАТ "НЕК "Укренерго" перед АТ "ДТЕК Західенерго" у розмірі 892 538 907,71 грн, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання ним грошового зобов`язання за період з 02.09.2022 (який не охоплюється судовим рішенням у справі № 910/9214/24) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

23. Крім того, судом відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" про відстрочення виконання рішення.

24. Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення від 07.01.2026 про часткове задоволення заяви АТ "ДТЕК Західенерго" про ухвалення додаткового рішення, яким стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, в іншій частині вимог заяви відмовив.

25. Частково задовольняючи заяву позивача, суд врахував, що наданий позивачем звіт наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виснував, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності. Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

26. Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 10.03.2026, якою залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026. Короткий зміст касаційної скарги

27. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, зі змісту якої вбачається, що скаржник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

28. Підставою касаційного оскарження ПрАТ "НЕК "Укренерго" визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення, додаткового рішення та постанови без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: - у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19 про те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; За доводами скаржника, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено цим Законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є необґрунтованими, а стаття 625 ЦК України не підлягала застосуванню. - у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16 про те, що питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі; - у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21 про те, що неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. За доводами скаржника, оскільки позивач не подав протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме, акт приймання-передачі наданої правової допомоги, суд першої інстанції мав залишити без розгляду заяву АТ "ДТЕК Західенерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили поданий позивачем звіт як достатній доказ понесення витрат на правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі, проігнорувавши законодавство про бухгалтерський облік та практику Верховного Суду. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

29. Позивач не скористався наданим йому статтею 295 ГПК України правом на подання до Суду відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

30. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

32. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 02.09.2022 по 30.05.2023 у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання (рішення суду у справі № 910/9214/22).

33. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

34. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

35. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

36. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

37. У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

38. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

39. До того ж, в силу вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

40. Аналізуючи зміст частини другої статті 625 ЦК України, Верховний Суд неодноразово виснував, що: - за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17); - вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21); - інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

41. Отже, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

42. Водночас Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 03.10.2023 у справі № 366/203/21, від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

43. У справі, що розглядається, судами встановлено прострочення виконання зобов`язань за договором, зокрема, що підтверджується і судовим рішеннями у справі № 910/9214/22, а тому суди вказали на наявність підстав для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Таким чином, суди зробили обґрунтовані висновки про задоволення позову.

44. Як вбачається з касаційної скарги, скаржник зазначає про неправильне застосування положень статті 611, 625 ЦК України та неврахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19.

45. У вказаних справах № 910/19094/17, № 910/11249/17, № 910/15714/18, № 914/1001/19, предметом позову у яких було, зокрема, стягнення інфляційних втрат та 3 %, Судом зазначено, що сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

46. Проте в жодній із цих постанов, на які вказує скаржник, Суд не викладав висновків щодо неможливості стягнення з ПрАТ "Укренерго" інфляційних втрат і 3 % річних внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про балансування електричної енергії з урахуванням положень Закону України "Про ринок електричної енергії".

47. Водночас, як вбачається з доводів касаційної скарги, скаржник вважає, що враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги частини четвертої статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено Законом; з огляду на це, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є необґрунтованими, отже, стаття 625 ЦК України не підлягала застосуванню.

48. З цього приводу касаційний суд зазначає, що положеннями статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено наступне: - алгоритм розподілу коштів - це порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, що встановлюється Регулятором відповідно до цього Закону; - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - це рахунок, відкритий в одному з уповноважених банків і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.

49. При цьому відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

50. Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

51. Водночас абзац третій частини четвертої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" надає оператору системи передачі можливість вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування, лише у випадку необхідності врегулювання системних обмежень оператором системи передачі. Такі висновки викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 910/9216/22, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

52. Як встановлено судами у цій справі, відповідачу було виставлено рахунки за отримання балансуючої електричної енергії за спірний період, що мали бути оплачені останнім на користь позивача.

53. При цьому судами враховано, що положення статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачають можливість для належного виконання грошових зобов`язань, вносити відповідачем грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2026 у справі № 910/7409/25.

54. З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема, з поточного рахунку, для належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

55. Наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, зокрема положень статті 625 ЦК України. Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21.

56. Отже, Верховний Суд у вказаних постановах виклав висновок, зокрема, щодо застосування частини четвертої статті 75 Закону "Про ринок електричної енергії" у подібних правовідносинах, таке правозастосування є сталим та послідовним.

57. Таким чином касаційним судом вважаються безпідставними доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах у справах № 910/19094/17, № 910/11249/17, № 910/15714/18, № 914/1001/19, оскільки у вказаних справах не викладався висновок про неможливість нарахування відповідачу за неналежне виконання зобов`язань інфляційних втрат та 3 % річних.

58. Отже, такі доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних.

59. Крім того, відповідач не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік.

60. Відповідно до статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази; процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

61. Згідно з частиною сьомою статті 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

62. ГПК України не містить заборони щодо включення питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті.

63. Матеріали касаційної скарги свідчать, що відповідач оскаржує рішення також в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення та постанову суду апеляційної інстанції після перегляду рішення в цій частині. Тобто оскаржується не лише прийняте судом судове рішення, яке ухвалено за результатами розгляду по суті спору, а і процесуальне питання, пов`язане з виконанням судового рішення (відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення).

64. Відповідно до частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

65. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 304 ГПК України).

66. У пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України передбачено право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції, зазначені у пунктах 3 (про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), 6 (про повернення заяви позивачеві (заявникові)), 7 (про відмову у відкритті провадження у справі), 13 (про закриття провадження у справі), 14 (про залишення позову (заяви) без розгляду), 21 (про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 25 (про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця), 26 (про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження), 28 (про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку), 30 (про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами) частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

67. У пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України зазначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції: (1) про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, (2) про повернення апеляційної скарги, (3) про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, (4) про відмову ухвалити додаткове рішення, (5) про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, (6) про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, (7) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, (8) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, (9) про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, (10) про заміну сторони у справі, (11) про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, (12) окремі ухвали.

68. Отже, аналіз статті 287 ГПК України дає підстави вважати, що пункт 2 частини першої зазначеної статті передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду судом апеляційної інстанції, а пункт 3 частини першої - визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду.

69. Ухвала суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання (пункт 24 частина перша стаття 255 ГПК України) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу. До аналогічних висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.06.2025 у справі № 908/1721/23.

70. При цьому об`єднана палата у справі № 908/1721/23 також вказала про те, що ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення не підлягають касаційному оскарженню, якщо заяву з цього питання було розглянуто судом першої інстанції, а апеляційний суд здійснив її перегляд, оскільки такі ухвали не входять до переліку рішень, що можуть бути самостійно оскаржені в касаційному порядку. Натомість, якщо апеляційний суд вирішив це питання вперше, без попереднього розгляду судом першої інстанції, ухвала підлягає касаційному перегляду для забезпечення права на доступ до правосуддя та дотримання принципу рівності сторін.

71. Наведене виключає можливість касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 у справі № 910/10577/25 в частині відмови у задоволенні заяви ПрАТ "НЕК "Укренерго" про відстрочення виконання рішення, оскільки в цій частині судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

72. З урахуванням викладеного, касаційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/10577/25 в частині відмови у задоволенні заяви ПрАТ "НЕК "Укренерго" про відстрочку виконання рішення, не відноситься до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, які підлягають касаційному оскарженню, а тому, касаційна скарга в цій частині прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково. Щодо додаткового рішення

73. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

74. Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

75. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 126 ГПК України).

76. За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України), а в суді апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови (підпункти б) та в) пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України).

77. Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

78. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

79. Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

80. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

81. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі 910/16803/19); - заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)); - потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 908/574/20 та від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21).

82. З матеріалів справи вбачається, що позивач разом із заявою про ухвалення додаткового рішення для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу подав звіт наданих послуг від 12.12.2025 № 12-25 на суму в розмірі 70 140,00 грн.

83. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що такий звіт не є належним та допустимим доказом надання правової допомоги, оскільки не є первинним обліковим документом (актом приймання-передачі послуг) у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України. На думку відповідача, оскільки позивач не подав акта приймання-передачі у п`ятиденний строк після ухвалення рішення, його заява про відшкодування судових витрат мала бути залишена судом без розгляду в силу вимог частини восьмої статті 129 ГПК України.

84. Верховний Суд відхиляє наведені доводи скаржника з огляду на таке.

85. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

86. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

87. Чинне процесуальне законодавство не обмежує учасників справи вичерпним переліком доказів, якими може підтверджуватися розмір витрат на правничу допомогу, та не встановлює імперативної вимоги щодо підтвердження таких витрат виключно актом приймання-передачі наданих послуг як єдиним можливим первинним бухгалтерським документом.

88. Крім того, відповідно до принципу свободи договору сторони у пункті 1.5 додаткової угоди від 08.10.2024 № 10-8/10/4-3 до договору про надання правової допомоги прямо передбачили, що факт надання послуг, детальний опис, витрачений час та загальна вартість (гонорар) погоджуються сторонами саме у звітах.

89. Поданий позивачем звіт від 12.12.2025 № 12-25 підписаний обома сторонами і містить детальний опис наданих адвокатом послуг у цій справі, витрачений час та їх вартість. Отже, цей звіт є належним та достатнім доказом понесення витрат у розумінні статей 76, 77, 126 ГПК України.

90. Оскільки АТ "ДТЕК Західенерго" своєчасно (разом із заявою, поданою в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення) надало суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, вимоги статей 126 та 129 ГПК України позивачем були виконані належним чином.

91. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що під час ухвалення оскаржуваних додаткового рішення та постанови судами попередніх інстанцій не було допущено порушень норм матеріального чи процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують правильності висновків судів. За таких обставин, підстави для скасування додаткового рішення та постанови у цій справі відсутні. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

93. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Судові витрати

94. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 в частині відмови відстрочити виконання рішення суду закрити, а в іншій частині - касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/10577/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню. Суддя Є. В. Краснов Суддя Г. М. Мачульський Суддя Л. І. Рогач