Постанова КГС ВС № 910/2293/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 року м. Київ cправа № 910/2293/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б., за участю секретаря судового засідання Іщука В. В., представників учасників справи: позивача - Кваша І. В., відповідача - Бондаренко О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 (суддя Чебикіна С. О.), додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 (суддя Чебикіна С. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 (колегія суддів: Демидова А. М. - головуючий, Владимиренко С. В., Ходаківська І. П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджи Юкрейн» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог 1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджи Юкрейн» (далі - ТОВ «Юнайтед Енерджі») звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «Укренерго») про стягнення 546 620 318,65 грн основного боргу, 24 453 132,68 грн інфляційних втрат та 11 491 845,51 грн 3 % річних. 1.2 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 20.03.2020 № 1565-01024 (далі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості небалансів. 1.3 31.10.2024 ТОВ «Юнайтед Енерджі» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просило стягнути з відповідача 4 788 208,77 грн витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 28.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025, позов задовольнив частково: стягнув з ПрАТ «Укренерго» на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» 427 725 899,07 грн основного боргу, 24 453 132,68 грн інфляційних втрат та 11 491 845,51 грн 3 % річних. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 118 894 419,58 грн основного боргу закрив. Також вирішено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/2293/24, у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) нараховувати 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 427 725 899,07 грн, починаючи з 20.07.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з ПрАТ «Укренерго» на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн». 2.2 Судові рішення щодо закриття провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України мотивовані тим, що після звернення з позовом у справі, яка розглядається, відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 118 894 419,58 грн. 2.3 За висновком судів попередніх інстанцій загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка на момент розгляду справи склала 427 725 899,07 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач належними та допустимими доказами обставини невиконання свого зобов`язання за Договором не спростував. Крім того, перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суди встановили, що розрахунки є правильними та обґрунтованими. 2.4 Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 11.11.2024, залишеним без змін тією ж постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025, заяву ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; стягнув з ПрАТ «Укренерго» на користь ТОВ «Нью Енерджі Юкрейн» 90 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовив. 2.5 Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, при ухваленні додаткового рішення керувався статтями 126, 129 ГПК України та виходив з того, що юридична кваліфікація правовідносин у цій справі не є складною, а тому вимога про стягнення гонорару успіху в розмірі 4 636 708,77 грн у зв`язку з прийняттям позитивного для позивача судового рішення у цій справі не відповідає критерію розумності, оскільки не має характеру необхідних, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер. Отже, місцевий господарський суд виснував про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору. 2.6 При цьому, дослідивши опис наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними із складністю справи та фактично наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000 грн (із заявлених до стягнення 151 500 грн).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи 3.1 ПрАТ «Укренерго» у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, додаткове рішення цього суду від 11.11.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 в частині задоволених позовних вимог і стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. 3.2 Скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права і підставами касаційного оскарження зазначає пункти 1 і 2 частини 2 статті 287 ГПК України. 3.3 Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, у контексті того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. 3.4 Мотивуючи підставу оскарження, передбачену у пункті 2 частини 2 статті 287 ГПК України, ПрАТ «Укренерго» зазначає, що є обґрунтовані підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, пункті 5.37 постанови від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, пункті 17.23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, «оскільки умовами Договору про врегулювання небалансів не визначений обов`язок розрахунку власними коштами ОСП незалежно від достатності коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання та за приписами ст. 75 Закону про ринок встановлені виключні підстави, коли ОСП може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, обставини які не були встановлені судами у даних судових рішеннях». 3.5 Позивач у відзиві на касаційну скаргу спростовує викладені у ній доводи і просить у задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін. Також ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн» у відзиві заявило, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом касаційної скарги, становить 50 000 грн, і які останній просить стягнути з ПрАТ «Укренерго» за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції. 4.

Мотивувальна частина 4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн» (користувач, СВБ) та ПрАТ «Укренерго» (ОСП) уклали Договір на підставі письмової заяви позивача від 20.03.2020 № 1565-01024 про приєднання до договору. 4.2 Далі наказами ПрАТ «Укренерго» затверджувало умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, зокрема, від 09.06.2022 № 236 та від 27.01.2023 № 58. 4.3 Згідно з умовами Договору: цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансової групи. Цей Договір є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому (пункт 1.1); на підставі цього Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2); за цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3); ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку; пункт 1.4); врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5); вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством (пункт 2.1); порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункт 2.2); ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та терміни, визначені Правилами ринку (підпункт 3 пункту 3.3); СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку (підпункт 6 пункту 3.4); за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України (пункт 4.1); виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами цього Договору (пункт 5.1); подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6); ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано (пункт 5.9 Договору в редакції, затвердженій наказом ПрАТ «Укренерго» від 09.06.2023 № 236); ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі «Інтернет» за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ (пункт 5.9 Договору в редакції, затвердженій наказом ПрАТ «Укренерго» від 27.01.2023); СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП; пункт 5.10); цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1); якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовжений на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2). 4.4 Також суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження виконання умов Договору позивач надав оформлені та підписані сторонами шляхом накладення КЕП помісячні акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та акти-корегування (врегулювання) до них, а також сформовані в системі управління ринком рахунки-фактури на оплату електричної енергії для врегулювання (повторного врегулювання) небалансів, придбаної відповідачем. 4.5 Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконував, здійснював оплату частково та з порушенням строків, встановлених Договором, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість, що й стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі. 4.6 Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що після звернення позивача з позовом у справі, що розглядається, відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 118 894 419,58 грн, що стало підставою для закриття провадження у цій частині. 4.7 Водночас загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка на момент розгляду справи склала 427 725 899,07 грн, за висновком судів попередніх інстанцій підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання за Договором не спростував. Крім того, перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суди встановили, що розрахунки є правильними та обґрунтованими. 4.8 Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні прострочення з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, суд апеляційної інстанції відхилив, зазначивши що ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. 4.9 Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 4.10 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України). 4.11 Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою відповідача є оскаржувані рішення та постанова в частині задоволення позовних вимог. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а отже, не переглядаються Судом під час касаційного розгляду цієї справи. 4.12 Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 4.13 Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. 4.14 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 4.15 Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. 4.16 При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 4.17 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. 4.18 Скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14. 4.19 При цьому відповідач вважає, що позивач мав обрати спосіб захисту своїх інтересів і подати позову заяву про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн» кошти в сумі заборгованості з рахунків ПрАТ «Укренерго» зі спеціальним режимом використання. Натомість заявлена позовна вимога про стягнення коштів (з будь-якого рахунка відповідача) суперечить вимогам законодавства, зокрема, статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії». Отже, на думку відповідача, позивач не обрав належного способу захисту його інтересів, що відповідав би статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України, статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії». 4.20 У справі № 910/5320/17, на яку посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії - скасувати нараховані за січень і лютий 2017 року обсяги природного газу, у тому числі втрати та витрати, загальною кількістю 10 461,411 тис. м3, що не визнані позивачем, у зв`язку з тим що донарахування обсягів спожитого та розподіленого природного газу відповідач здійснив з порушенням положень Кодексу газорозподільних систем. Верховний Суд дійшов висновку, що за результатом розгляду спору має бути визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. 4.21 У справі № 920/1771/14 Верховний Суд України (постанова від 01.06.2016) переглядав справу про визнання договору іпотеки недійсним. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.03.2008 позичальник і банк уклали кредитний договір № 114/08-РБФ, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію, а 14.11.2011 між тими ж сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, який викладено у новій редакції. Для забезпечення всіх вимог банку, які випливають із зазначеного кредитного договору, між іпотекодержателем і іпотекодавцем 12.03.2008 укладено договір іпотеки без оформлення заставної, а 12.08.2011 між тими ж сторонами укладено договір про внесення змін до цього договору, який викладено у новій редакції. І саме у контексті таких предмета спору і обставин справи Верховний Суд України у зазначеній справі навів правові висновки щодо питання застосування статей 15, 16 ЦК України. 4.22 Що ж стосується справи № 488/5027/14-ц (постанова від 07.11.2018), слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вказала на належний спосіб захисту порушеного права при вирішенні вимог про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування у державному реєстрі запису про право власності на земельну ділянку з одночасним зверненням із вимогою про витребування земельної ділянки із незаконного володіння (з віндикаційною вимогою). 4.23 У справі № 910/23369/17 (постанова від 14.08.2018) Верховний Суд розглядав вимоги поручителя про розірвання договору поруки з банком через істотне порушення умов цього договору банком. У цій справі Верховний Суд не робив висновків щодо питання застосування статей 15, 16 ЦК України, а висновки про те, що «правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову у особи виникає після порушення її права», наведені в якості відхилення доводів касаційної скарги за встановлених обставин недоведеності позивачем обставин порушення або оспорювання банком прав і охоронюваних законом інтересів товариства як поручителя. 4.24 Проаналізувавши зміст наведених скаржником для порівняння постанов касаційної інстанції за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність зазначених відповідачем у касаційній скарзі справ за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається; жодна з наведених постанов Верховного Суду та Верховного Суду України не була ухвалена щодо спорів у сфері електроенергетики. 4.25 Колегія суддів зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах, які означено в касаційній скарзі, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. 4.26 Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 4.27 Отже, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України. 4.28 У контексті приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України ПрАТ «Укренерго» у касаційній скарзі посилається на необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду, викладеної у пункті 86 постанови від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, пункті 5.37 постанови від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та пункті 17.23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, з посиланням на висновки, у яких суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову. 4.29 Узагальнено доводи відповідача в цій частині зводяться до того, що правовідносини між учасниками ринку електричної енергії мають особливості, а відповідач оплачує електроенергію лише за рахунок коштів, які надходять від учасників балансуючого ринку на рахунки ОСП зі спеціальним режимом використання. Отже, ПрАТ «Укренерго» вважає, що в його діях відсутня вина з урахуванням встановленого Законом України «Про ринок електричної енергії» особливого розрахунку на ринку електричної енергії, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. 4.30 Перевіряючи доводи скаржника в цій частині, Суд виходить з такого. 4.31 Зі змісту постанов Верховного Суду у справах № 910/6635/21, № 910/6639/21 вбачається, що суд касаційної інстанції при перегляді судових рішень вирішував питання, зокрема, правомірності застосування статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах. У названих справах Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення з ОСП на користь ППБ, зокрема, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії. 4.32 При цьому Верховний Суд виснував, що наявність рахунку зі спеціальним режимом використання не виключає застосування до боржника, зокрема, відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат, тому твердження ОСП, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, суд касаційної інстанції відхилив (пункт 5.37 постанови у справі № 910/6635/21, пункт 86 у справі № 910/6639/21). 4.33 У справі № 910/9374/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду вирішувала питання відступу від наведеного висновку Верховного Суду у справах № 910/6635/21, № 910/6639/21. 4.34 Разом з тим об`єднана палата Касаційного господарського суду вказала, що не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, зокрема, у зазначених справах. 4.35 Аналізуючи положення статей 509, 525, 526, 530 ЦК України, статті 68, 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», об`єднана палата Касаційного господарського суду у пункті 17 постанови від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 вказала, що вказаним Законом та Правилами ринку не визначені строки (терміни) виконання зобов`язання щодо оплати. Правила ринку регулюють лише питання направлення (надсилання, виставлення) рахунків і також не визначають строків (термінів) виконання зобов`язання щодо оплати, тоді як такі строки встановлені укладеним між сторонами договором. При цьому положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та, відповідно, умов про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку. 4.36 Приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. 4.37 З огляду на умови договору та положення статті 625 ЦК України об`єднана палата Касаційного господарського суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення з ОСП, зокрема, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії. 4.38 Підсумовуючи висновки у розрізі зазначеного, об`єднана палата Касаційного господарського суду відхилила твердження ОСП про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, вказавши що ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. 4.39 При цьому правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, яка підтримала аналогічні висновки Верховного Суду у постановах від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, щодо питання застосування приписів статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах є сталими, чіткими, зрозумілими і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду та передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, про що просив скаржник у касаційній скарзі. 4.40 Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. 4.41 Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення. 4.42 Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах. 4.43 У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. 4.44 Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. 4.45 Верховний Суд відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі. 4.46 Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду, зокрема, є: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави. 4.47 Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. 4.48 Водночас скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідності відступлення від висновків, викладених в означених скаржником постановах Верховного Суду, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення. 4.49 Фактично викладені відповідачем в касаційній скарзі доводи у цій частині зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які (висновки) викладені у наведених скаржником постановах. 4.50 Враховуючи зазначене, у межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, а тому наведена ПрАТ «Укренерго» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження. 4.51 ПрАТ «Укренерго» оскаржує також додаткове рішення у цій справі, яке суд першої інстанції ухвалив за результатами розгляду заяви позивача про стягнення судових витрат. Проте касаційна скарга відповідача не містить доводів щодо порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення та під час його перегляду в апеляційному порядку. 4.52 Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 4.53 Колегія суддів бере до уваги доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові. 4.54 Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував. 4.55 Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких скаржник у цій справі аргументовано не довів. 4.56 Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. 4.57 Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 4.58 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань 4.59 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення. 4.60 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника. Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 910/2293/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 910/2293/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 910/2293/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий А. Ємець Судді І. Булгакова І. Колос