Постанова КГС ВС № 926/2661/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ cправа № 926/2661/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Руда Г. В., за участю представників: позивача - не з`явилися, відповідача - Буряк О. І. (адвоката, в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Андрусенка Руслана Васильовича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 (колегія суддів: Рим Т. Я. - головуючий, Кравчук Н. М., Прядко О. В.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Андрусенка Руслана Васильовича до Новоселицької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення та про визнання укладеними додаткових угод до договорів, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Фізична особа-підприємець Андрусенко Руслан Васильович (далі - ФОП Андрусенко Р. В.) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Новоселицької міської ради про: - визнання недійсним і скасування рішення 7 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24" (далі - рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75); - визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі від 06.06.2005, а саме щодо: земельної ділянки площею 12,7595 га з кадастровим номером 7323083200:02:005:0047 (номер запису в Державному реєстрі земель 040581600004 від 04.07.2005); земельної ділянки площею 21,1477 га з кадастровим номером 7323081600:02:008:0002 (номер запису в Державному реєстрі земель 040581600002 від 04.07.2005); земельної ділянки площею 6,3918 га з кадастровим номером 7323084000:02:006:0056 (номер запису в Державному реєстрі земель 040581600001 від 04.07.2005). 1.2. Позовні вимоги ФОП Андрусенка Р. В. обґрунтовані тим, що між позивачем та Новоселицькою районною державною адміністрацією були укладені три договори оренди землі від 06.06.2005 щодо земельних ділянок на території Новоселицької міської територіальної громади загальною площею 40,2890 га, з них: площею 21,1477 га (кадастровий номер 7323081600:02:008:0002) за межами села Динівці, площею 12,7595 га (кадастровий номер 7323083200:02:005:0047) за межами села Котелеве та площею 6,3918 га (кадастровий номер 7323084000:02:006:0056) за межами села Малинівка, із цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб. Термін дії зазначених договорів закінчувався 04.07.2025. З метою реалізації свого переважного права на укладення цих договорів на новий строк і на тих самих умовах позивач звертався до Новоселицької міської ради з листами, до яких долучив проєкти додаткових угод. Проте листом від 08.07.2025 Новоселицька міська рада повідомила позивача про те, що земельні ділянки, які є предметом договорів, рішенням Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 включено до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах. Позивач стверджував, що таке рішення є незаконним з огляду на те, що на момент його прийняття ще було чинним його право оренди. Крім того, на думку ФОП Андрусенка Р. В., Новоселицька міська рада не розглянула листи позивача на пленарному засіданні та не прийняла окремого рішення щодо реалізації його переважного права на поновлення договорів оренди відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі". За твердженням позивача, отриманий ним лист від 08.07.2025 не є рішенням ради у встановленій законом формі та не підтверджує розгляду заяви по суті. За таких обставин ФОП Андрусенко Р. В. вважав, що його переважне право як орендаря земельних ділянок є порушеним і підлягає захисту шляхом визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі від 06.06.2005.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2025 у справі № 926/2661/25 (суддя Гончарук О. В.) задоволено позовні вимоги ФОП Андрусенка Р. В. до Новоселицької міської ради про визнання недійсним і скасування рішення та про визнання укладеними додаткових угод до договорів. Визнано недійсним та скасовано рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24". Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.06.2005 (номер запису в Державному реєстрі земель від 04.07.2005 № 040581600004) (до листа-повідомлення ФОП Андрусенка Р. В. від 03.06.2025) в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.06.2005 (номер запису в Державному реєстрі земель від 04.07.2005 № 040581600001) (до листа-повідомлення ФОП Андрусенка Р. В. від 03.06.2025) в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.06.2005 (номер запису в Державному реєстрі земель від 04.07.2005 № 040581600002) (до?листа-повідомлення ФОП Андрусенка Р. В. від 03.06.2025 року) в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду. 2.2. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ФОП Андрусенка Р. В., виходив із того, що позивач до закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок належним чином звернувся до Новоселицької міської ради з листами-повідомленнями та проєктами додаткових угод, реалізувавши переважне право на їх поновлення відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі". Водночас відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за результатами розгляду таких листів-повідомлень, натомість згідно з рішенням Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24" включив спірні земельні ділянки до переліку для продажу права оренди на земельних торгах, не провівши добросовісних переговорів з ФОП Андрусенком Р. В. Проте, за висновком суду, відмова відповідача повинна була бути надана Новоселицькою міською радою у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні сесії. Тому суд виснував, що лист Новоселицької міської ради від 30.06.2025 № 1030 не свідчить про розгляд заяви позивача по суті, відтак спірне рішення від 03.06.2025 № 57/75 Новоселицької міської ради не підтверджує волевиявлення відповідача щодо відмови позивачу в укладенні договорів оренди землі на новий строк. З урахуванням наведеного місцевий господарський суд визнав рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24" незаконним, а договори оренди земельних ділянок - поновленими шляхом визнання укладеними додаткових угод до них. 2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 926/2661/25 скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2025 у справі № 926/2661/25. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ФОП Андрусенка Р. В. 2.4. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції виходив із того, що до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою. Апеляційний господарський суд зазначив, що ФОП Андрусенко Р. В., реалізуючи переважне право на поновлення договорів оренди землі, звернувся до Новоселицької міської ради з листами-повідомленнями від 02.06.2025 та від 03.06.2025, до останнього з яких додав проєкти додаткових угод. З урахуванням наведеного суд виснував, що орендар дотримався вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку реалізації переважного права на поновлення договорів оренди. При цьому, оцінюючи добросовісність Новоселицької міської ради, суд апеляційної інстанції установив, що відповідач реалізував свої повноваження власника земельних ділянок, прийнявши рішення від 03.06.2025, яким, ураховуючи закінчення терміну дії договорів оренди землі, пропозиції постійних комісій з питань земельних відносин, планування території, природних ресурсів та екології, включив у перелік земельних ділянок на території Новоселицької міської територіальної громади, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону), затверджений пунктом 1 рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року № 11/24, земельні ділянки водного об`єкта загальною площею 40,2890 га, з них: площею 21,1476, га кадастровий номер 7323081600:02:008:0002 за межами села Динівці, площею 12,7595 га, кадастровий номер 7323083200:02:005:0047 за межами села Котелеве та площею 6,3918 га, кадастровий номер 7323084000:02:006:0056 за межами села Малинівка, за цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб. Як зазначив суд апеляційної інстанції, в преамбулі спірного рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 вказано, що воно прийняте з урахуванням закінчення строку дії договорів оренди землі, що свідчить про усвідомлення відповідачем як чинності орендних правовідносин, так і того, що після спливу строку їх дії може постати питання про їх продовження. За висновком суду, ухвалюючи спірне рішення від 03.06.2025 № 57/75, Новоселицька міська рада визначила інший спосіб розпорядження земельними ділянками, обравши передачу права їх оренди на конкурентних засадах, і цим висловила небажання продовжувати орендні правовідносини з позивачем. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт ухвалення відповідачем рішення від 03.06.2025 у період чинності договорів оренди не свідчить про його протиправність. Вказане рішення не зумовлює дострокового припинення права оренди позивача та не обмежує його у користуванні земельними ділянками до закінчення строку дії договорів. З огляду на свій зміст, воно може бути реалізоване після спливу строку оренди, а тому не впливає на існуючі між сторонами правовідносини. Крім того, суд зазначив, що листом від 30.06.2025 № 1030 виконавчий комітет Новоселицької міської ради повідомив позивача про прийняте рішення від 03.06.2025 № 57/75, а також про відсутність наміру щодо продовження договорів оренди або їх укладення на новий строк, а також просив позивача повернути земельні ділянки за актами приймання-передачі. За висновком суду, оскільки такий лист направлено орендареві в межах місячного строку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", він є належним повідомленням орендаря про заперечення щодо поновлення договорів оренди в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, наявність в орендаря переважного права не означає безумовного обов`язку орендодавця продовжувати орендні правовідносини. За наявності заперечень орендодавця щодо подальшого продовження орендних правовідносин саме по собі посилання орендаря на наявність у нього переважного права не створює обов`язку укладення договору оренди на новий строк.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ФОП Андрусенко Р. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 926/2661/25, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 926/2661/25 і залишити в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2025 у справі № 926/2661/25. 3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Андрусенко Р. В. зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.3. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду: - викладених у постановах від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 09.07.2019 у справі №140/2093/18, від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, щодо загальних вимог, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, зокрема, щодо їх обґрунтованості та вмотивованості, наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття; - викладених у постанові від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19, щодо реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк; - викладених у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, щодо застосування судами доктрини добросовісності як стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору; - викладених у постановах від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, щодо застосування судами доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки); - викладених у постановах від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 31.10.2018 у справі № 702/699/16-ц, від 03.04.2024 у справі № 910/14933/22, від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, щодо алгоритму дій орендаря та орендодавця у правовідносинах із поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди; - викладених у постанові від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16, щодо кваліфікації поведінки власника землі як недобросовісної у разі зволікання у правовідносинах із надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відведення земельної ділянки; - викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" в частині підстав для поновлення договору оренди землі на новий строк, необхідного фактичного складу для пролонгації договору оренди на новий строк, можливості пролонгації договору оренди землі в разі продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди; - викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21, від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20, щодо необхідності врахування під час розгляду спорів презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Скаржник зазначає, що після отримання відповідачем листів-повідомлень від 02.06.2025 та 03.06.2025 про укладення договору оренди на новий строк, орган місцевого самоврядування не прийняв жодного рішення на пленарному засіданні сесії ради щодо відмови в поновленні дії спірних договорів. Крім того, скаржник зазначає, що рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 № 11/24" не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості. 3.4. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Як стверджує скаржник, набуває актуального значення вирішення питання стосовно моменту укладення договору оренди, процесуальних строків під час дії воєнного стану. На думку скаржника, від цього залежить момент набуття права користування земельною ділянкою, переважне право на укладення договору оренди на новий строк, а також вирішення конфлікту між сторонами договору оренди. На думку скаржника, не може вважатися добросовісною поведінка орендодавця, яка проявляється в тому, що він не відмовляє орендареві у продовженні договору оренди, включає спірні земельні ділянки на аукціон, ігноруючи його переважне право на укладення договору оренди без дотримання вимог, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, скаржник звертає увагу на положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.01.2020 № 963-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками", яким визначено, що договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством, до набрання чинності цим Законом, діють у строки та на умовах, визначених такими договорами. Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі. За твердженням скаржника, в цьому випадку спірні договори оренди були укладені до 2020 року, тому відповідно до положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.01.2020 № 963-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками" поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі. 3.5. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки спірному рішенню Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75. Тому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції порушив основоположні принципи процесуального права, передбачені статтями 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не надав оцінки добросовісній поведінці землекористувача ФОП Андрусенка Р. В., яка полягала в належному виконанні умов договорів оренди: користуванні земельними ділянками згідно з їх цільовим призначенням, сплаті орендної плати до місцевого бюджету. Посилаючись на порушення норм процесуального права, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції грубо порушив статтю 7, пункт 4 частини 5 статті 13, Господарського процесуального кодексу, і таке порушення процесуального закону призвело до ухвалення незаконного судового рішення, що є обов`язковою підставою для його скасування згідно із частинами 1- 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив повно та всебічно матеріали справи, належним чином їх не оцінив, не надав відповіді на аргументи позивача, тому порушив його право на справедливий судовий розгляд. 3.6. У касаційній скарзі також ФОП Андрусенко Р.В. зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 24 224,40 грн. 3.7. Новоселицька міська рада у відзиві на касаційну скаргу ФОП Андрусенка Р.В. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 926/2661/25 - без змін. Новоселицька міська рада вважає безпідставними доводи скаржника про те, що його звернення про поновлення договорів оренди землі не були розглянуті Новоселицькою міською радою, оскільки листом від 30.06.2025 № 1030 у строк, установлений законом, Новоселицька міська рада повідомила позивача про прийняте рішення та про відсутність наміру продовжувати договори оренди земельних ділянок. Тому, на думку Новоселицької міської ради, переважне право позивача на укладення договорів на новий строк відповідач не порушив. Крім того, Новоселицька міська рада посилається на те, що вона як власник землі належним чином реалізувала повноваження орендодавця, при цьому не порушила принципи добросовісності, розумності та справедливості. Відповідач зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку всім поданим сторонами доказам, врахував релевантні висновки Верховного Суду та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення спірних договорів оренди землі та визнання укладеними додаткових угод до них. 3.8. У відзиві Новоселицька міська рада повідомляє, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які понесені та очікуються у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, становить 40 000,00 грн. 3.9. До Верховного Суду 12.06.2026 надійшло клопотання Новоселицької міської ради про участь представника - адвоката Буряк Оксани Ігорівни в судових засіданнях у справі № 926/2661/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (подане 27.05.2026 засобами поштового зв`язку). Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2026 це клопотання задоволено. 3.10. До Верховного Суду 11.06.2026 надійшла заява ФОП Андрусенка Р. В. про участь представника - адвоката Яблокової Лесі Олександрівни в судових засіданнях у справі № 926/2661/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (подана 10.06.2026 через електронний кабінет адвоката). Оскільки зазначена заява ФОП Андрусенка Р. В., всупереч вимогам пункту 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу, не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в заявника, то вона підлягає поверненню без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу.

4. Обставини справи, встановлені судами 4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ФОП Андрусенко Р. В. та Новоселицька районна державна адміністрація 06.06.2005 уклали три договори оренди землі: - реєстраційний № 040581600004 від 04.07.2005 щодо земельної ділянки водного фонду площею 12,7595 га, яка знаходиться в адміністративних межах Котелівської сільської ради за межами населеного пункту. У пункті 9 цього договору сторони погодили, що перші три роки щорічна орендна плата складає 2 546,00 грн, а починаючи з четвертого - 2 967,00 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції щорічно (пункт 10 договору); - реєстраційний № 040581600001 від 04.07.2005 щодо земельної ділянки водного фонду площею 21,1476 га, яка знаходиться в адміністративних межах Динівецької сільської ради за межами населеного пункту. У пункті 9 цього договору сторони погодили, що перші три роки щорічна орендна плата складає 3 927,00 грн, а починаючи з четвертого - 4 816,00 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції щорічно (пункт 10 договору); - реєстраційний № 040581600002 від 04.07.2005 щодо земельної ділянки водного фонду площею 6,3918 га, яка знаходиться в адміністративних межах Малинівської сільської ради за межами населеного пункту. У пункті 9 цього договору сторони погодили, що перші три роки щорічна орендна плата складає 1 282,00 грн, а починаючи з четвертого - 1 489,00 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції щорічно (пункт 10 договору). 4.2. Суди установили, що земельні ділянки, які передані в оренду, належать до категорії земель "землі водного фонду" із цільовим призначенням "10.07 Для рибогосподарських потреб». 4.3. Відповідно до пунктів 8 цих договорів їх укладено на 20 років. З дати державної реєстрації договорів оренди землі від 06.06.2005 починається відлік строку їх дії, який закінчився 04.07.2025. 4.4. ФОП Андрусенко Р. В. у лютому 2022 року виготовив технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. 4.5. Новоселицька міська рада 19.09.2024 зареєструвала право власності на ці земельні ділянки, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Крім того, із цієї інформації вбачається, що земельним ділянкам, які є предметом договорів оренди, присвоєно такі кадастрові номери: - земельній ділянці площею 12,7595 га - 7323083200:02:005:0047; - земельній ділянці площею 21,1476 га - 7323081600:02:008:0002; - земельній ділянці площею 6,3918 га - 7323084000:02:006:0056. 4.6. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 29-24-0.2-2808/2-25 від 15.09.2025 спірні договори оренди зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. 4.7. У зв`язку із закінченням 04.07.2025 строку дії договорів оренди землі ФОП Андрусенко Р. В. 02.06.2025 року та 03.06.2025 звернувся до Новоселицької міської ради з листом-повідомленням про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договорів оренди від 06.06.2025 на новий строк, додавши до останнього листа проєкт додаткових угод (на тих самих умовах і на той самий строк). 4.8. Лист від 03.06.2025 Новоселицька міська рада отримала 04.06.2025. 4.9. 08.07.2025 на адресу позивача у відповідь на розгляд листа-повідомлення від 02.06.2025 про поновлення договорів оренди та листа-повідомлення від 03.06.2025 про укладення договорів оренди на новий строк надійшов лист за № 1030 від 30.06.2025, в якому повідомлялось, що відповідно до рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 земельні ділянки загальною площею 40,2890 га включені до переліку земельних ділянок на території Новоселицької територіальної громади, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону). Ураховуючи наявність цього рішення, Новоселицька міська рада зазначала, що не має наміру в поновленні договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7323084000:02:006:0056, загальною площею 6,3918 га, земельної ділянки з кадастровим номером 7323083200:02:005:0047, загальною площею 12,7595 га та земельної ділянки з кадастровим номером 7323081600:02:008:0002, загальною площею 21,1477 га, або в укладенні договору оренди на новий термін, а також у підписанні договору про надання послуг з коригування паспорта водного об`єкта. 4.10. ФОП Андрусенко Р.В., вважаючи порушеним своє переважне право на укладення договорів оренди землі на новий строк, звернувся до суду з позовом до Новоселицької міської ради про визнання недійсним і скасування рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24" та про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі від 06.06.2005, а саме щодо: земельної ділянки площею 12,7595 га з кадастровим номером 7323083200:02:005:0047; земельної ділянки площею 21,1477 га з кадастровим номером 7323081600:02:008:0002; земельної ділянки площею 6,3918 га з кадастровим номером 7323084000:02:006:0056. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представниці відповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Андрусенка Р. В. до Новоселицької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької МР 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24" та про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі від 06.06.2005, а саме щодо: земельної ділянки площею 12,7595 га з кадастровим номером 7323083200:02:005:0047; земельної ділянки площею 21,1477 га з кадастровим номером 7323081600:02:008:0002; земельної ділянки площею 6,3918 га з кадастровим номером 7323084000:02:006:0056 у редакції, викладеній у позовній заяві. 5.4. Підставою позову, на думку ФОП Андрусенка Р. В. є наявність підстав для реалізації переважного права на укладення договорів оренди землі на новий строк, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", та порушення такого права відповідачем. 5.5. Колегія суддів зазначає, що умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 5.6. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 5.7. Верховний Суд ураховує, що з 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена в новій редакції. 5.8. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря. Поновлення ж договору тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України. 5.9. Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору. Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними. 5.10. Тому до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість, за загальним правилом дії законів у часі, застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять. Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 906/1314/21. Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22, від 16.04.2025 у справі № 910/14933/22. 5.11. Суди попередніх інстанцій установили, що у зв`язку із закінченням 04.07.2025 строку дії договорів оренди землі ФОП Андрусенко Р. В. звернувся до Новоселицької міської ради з листами-повідомленнями від 02.06.2025 та 03.06.2025, до останнього з яких додав проєкти додаткових угод. Предметом спірних договорів є земельні ділянки водного фонду разом із розташованими на них водними об`єктами. 5.12. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин із укладення договорів оренди землі на новий строк діяла нова редакція Закону України "Про оренду землі", яку слід застосовувати до спірних правовідносин. 5.13. Відповідно до частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. 5.14. Місцевий господарський суд, розглянувши позовні вимоги ФОП Андрусенка Р. В. дійшов висновку про їх обґрунтованість та задовольнив їх. 5.15. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що листом від 30.06.2025 № 1030 виконавчий комітет Новоселицької міської ради повідомив позивача про прийняте рішення від 03.06.2025 № 57/75 Новоселицької міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 № 11/24", а також про відсутність наміру щодо продовження договорів оренди або їх укладення на новий строк, просив повернути земельні ділянки за актами приймання-передачі. Відтак з огляду на наявність заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову ФОП Андрусенка Р. В. 5.16. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ФОП Андрусенко Р. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 926/2661/25. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Андрусенко Р. В. зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 5.17. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.18. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду: - викладених у постановах від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 09.07.2019 у справі №140/2093/18, від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, щодо загальних вимог, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, зокрема, щодо їх обґрунтованості та вмотивованості, наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття; - викладених у постанові від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19, щодо реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк; - викладених у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, щодо застосування судами доктрини добросовісності як стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору; - викладених у постановах від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, щодо застосування судами доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки); - викладених у постановах від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 31.10.2018 у справі № 702/699/16-ц, від 03.04.2024 у справі № 910/14933/22, від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, щодо алгоритму дій орендаря та орендодавця у правовідносинах із поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди; - викладених у постанові від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16, щодо кваліфікації поведінки власника землі як недобросовісної у разі зволікання у правовідносинах із надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відведення земельної ділянки; - викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" в частині підстав для поновлення договору оренди землі на новий строк, необхідного фактичного складу для пролонгації договору оренди на новий строк, можливості пролонгації договору оренди землі в разі продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди; - викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21, від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20, щодо необхідності врахування під час розгляду спорів презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Скаржник зазначає, що після отримання відповідачем листів-повідомлень від 02.06.2025 та від 03.06.2025 про укладення договору оренди на новий строк, орган місцевого самоврядування не прийняв жодного рішення на пленарному засіданні сесії ради щодо відмови в поновленні дії спірних договорів. Крім того, скаржник зазначає, що спірне рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 № 11/24" не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості. 5.19. Колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ФОП Андрусенка Р. В., установила таке. 5.20. У постановах від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18, на які посилається скаржник, сформульовано висновки про те, що ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення. 5.21. Зокрема, в постанові Верховного Суду від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18, на яку посилається скаржник сформульовано такий висновок: "71. Верховний Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. …73. І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення". 5.22. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, на які посилається скаржник. 5.23. У постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 09.07.2019 у справі № 140/2093/18, на які посилається скаржник, сформульовано, зокрема, висновки про те, що невиконання державним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. 5.24. У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок: "56. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було". 5.25. Колегія суддів зазначає, що у наведених скаржником висновках Верховного Суду мова йде про необхідність дотримання органами державної влади та місцевого самоврядування загальних вимог, які висуваються до актів індивідуальної дії, що ухвалюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом. 5.26. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України (частина 2 статті 19) передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. 5.27. Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" наділені повноваженнями, зокрема, у сфері регулювання земельних відносин. Пунктом 34 частини 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин. 5.28. Відповідно до пунктів "а", "в" та "г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу. 5.29. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 включено земельні ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах. У преамбулі зазначеного рішення зазначено, що воно прийняте з урахуванням закінчення строку дії договорів оренди землі, що, за висновком суду, свідчить про усвідомлення відповідачем як чинності орендних правовідносин, так і того, що після спливу строку їх дії може постати питання їх продовження. Як зазначив суд, приймаючи це рішення, Новоселицька міська рада визначила інший спосіб подальшого розпорядження спірними земельними ділянками, обравши передачу права оренди на конкурентних засадах, чим фактично висловила небажання продовжувати орендні правовідносини з позивачем. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт ухвалення відповідачем рішення від 03.06.2025 № 57/75 у період чинності договорів оренди не свідчить про його протиправність. Вказане рішення не зумовлює дострокового припинення права оренди позивача та не обмежує його у користуванні земельними ділянками до закінчення строку дії договорів. З огляду на свій зміст, воно може бути реалізоване після спливу строку оренди, а тому не впливає на існуючі між сторонами правовідносини. Надалі листом від 30.06.2025 № 1030 виконавчий комітет Новоселицької міської ради повідомив позивача про прийняте рішення від 03.06.2025 № 57/75, а також про відсутність наміру в продовженні договорів оренди або їх укладенні на новий строк, а також просив повернути земельні ділянки за актами приймання-передачі зі спливом строку дії договорів (04.07.2025). При цьому апеляційний господарський суд також зазначив, що рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 прийняте за місяць до закінчення строку дії договорів оренди. За своїм змістом це рішення відображає волю власника (територіальної громади) розпорядитися власним майном в інший спосіб, незалежно від того, чи звернувся (звернеться) орендар із заявою про продовження договірних стосунків чи не звернувся. Відтак суд апеляційної інстанції виснував, що проведення добросовісних переговорів з орендарем є необхідним лише за відсутності рішення власника про інший спосіб розпорядження земельною ділянкою. У випадку прийняття такого рішення, зокрема про передачу права оренди на земельних торгах, орендодавець має право відмовити у продовженні орендних правовідносин, що не може розцінюватися як порушення переважного права орендаря. 5.30. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що за змістом спірне рішення відповідача від 03.06.2025 № 57/75 є невмотивованим та за його змістом неможливо зробити висновок про те, що позивачу відмовлено в поновленні договорів оренди землі на новий строк, оскільки в рішенні Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 є посилання на конкретні земельні ділянки, зокрема, площею 21,1477 га кадастровий номер 7323081600:02:008:0002 за межами села Динівці, площею 12,7595 га кадастровий номер 7323083200:02:005:0047 за межами села Котелеве та площею 6,3918 га кадастровий номер 7323084000:02:006:0056 за межами села Малинівка, із цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб, а також визначено подальший спосіб розпорядження цими земельними ділянками. З урахуванням наведеного колегія суддів визнає необґрунтованими посилання скаржника на те, що спірне рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 № 11/24" не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості, а суд апеляційної інстанції не надав оцінку цьому рішенню з точки зору його зрозумілості. 5.31. Колегія суддів зазначає, що в цій справі позивач не довів наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 № 11/24", оскільки таке рішення прийняте Новоселицькою міською радою як власником земельних ділянок у межах її повноважень. Водночас прийняття такого рішення до закінчення строку дії договорів оренди землі не порушує прав орендаря земельних ділянок, оскільки рішення не передбачає дострокового припинення орендних відносин. 5.32. Тому безпідставними є доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 09.07.2019 у справі №140/2093/18, від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, оскільки оскаржуване судове рішення не суперечить висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник. 5.33. ФОП Андрусенко Р. В. у касаційній скарзі також посилається на те, що відповідачем порушено його переважне право на укладення нових договорів оренди з огляду на те, що ним дотримано алгоритму дій, визначеного Законом України "Про оренду землі". При цьому, за доводами скаржника, апеляційний суд не врахував того, що позивач є добросовісним орендарем. 5.34. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19, на яку посилається скаржник, викладено такий висновок: "32. Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: - із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; - у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; - укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб". 5.35. У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, на яку посилається ФОП Андрусенко Р. В., викладено такий висновок: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення". 5.36. Подібні висновки щодо застосування судами пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України викладені в постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, на які посилається скаржник. 5.37. У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, на яку посилається скаржник, викладено такий висновок: "Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них". 5.38. Подібні висновки щодо застосування судами доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), викладені в постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, на які посилається ФОП Андрусенко Р. В. 5.39. У постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, на яку посилається скаржник, сформульовано такі висновки: "6.35. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. 6.36. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо. 6.37. Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. 6.38. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря". 5.40. У постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, на яку посилається скаржник, викладено висновок про те, що в конкретних правовідносинах, зокрема, щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар. У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку в місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною. 5.41. У постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 702/699/16-ц, на яку посилається скаржник, також викладені подібні висновки щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі". 5.42. У постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16, на яку посилається скаржник, викладені висновки про те, що "може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи". 5.43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 викладено висновок, який, на думку ФОП Андрусенка Р. В., не було враховано судом апеляційної інстанції: "66. Як уже вказувалось, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно". 5.44. У постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови: "Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору). При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді". 5.45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, викладено висновок, на який посилається скаржник: "Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). …Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором". 5.46. Скаржник також посилається на висновки, викладені в пунктах 5.31- 5.45 постанови Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/14933/22, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору оренди в цій справі, зокрема, договору оренди земельної ділянки від 25.03.2016, а також щодо застосування статті 3 Цивільного кодексу України: "5.42. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. 5.43. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо. 5.44. Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря. 5.45. Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 13.02.2024 у справі № 910/743/23)". 5.47. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, на яку посилається скаржник. 5.48. Скаржник у касаційній скарзі також зазначає про неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону "Про оренду землі" від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18. 5.49. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови також не урахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21, від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20, щодо необхідності врахування під час розгляду спорів презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. 5.50. Із посиланням на наведені висновки Верховного Суду скаржник стверджує, що відповідач порушив його переважне право на укладення нових договорів оренди, та неправильно застосував положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". 5.51. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП Андрусенка Р. В., виходив із того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній із 16.07.2020 (станом на 03.06.2022). Суд апеляційної інстанції встановив, що орендар (позивач) дотримався вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку реалізації переважного права на поновлення договорів оренди, оскільки звернувся до Новоселицької міської ради з листами-повідомленнями від 02.06.2025 та 03.06.2025, до останнього листа додав проєкти додаткових угод. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення. Тому, за висновком суду, відповідач реалізував свої повноваження власника земельних ділянок, прийнявши рішення від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 № 11/24", яким, ураховуючи закінчення терміну дії договорів оренди землі, пропозиції постійних комісій з питань земельних відносин, планування території, природних ресурсів та екології, рада включила земельні ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах. Відтак апеляційний суд зазначив, що за наявності заперечень орендодавця щодо подальшого продовження орендних правовідносин, саме по собі посилання орендаря на наявність у нього переважного права не створює обов`язку укладення договору оренди на новий строк. 5.52. Оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач реалізував свої повноваження власника земельних ділянок, прийнявши спірне рішення від 03.06.2025 № 57/75, тому безпідставними є доводи скаржника про те, що відповідач порушив його переважне право на укладення нових договорів оренди. Новоселицька міська рада, здійснюючи право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, реалізувала свої повноваження власника земельних ділянок, прийнявши рішення від 03.06.2025 № 57/75, у своєму листі від 30.06.2025 № 1030 повідомила про прийняте спірне рішення від 03.06.2025, а також про відсутність наміру в продовженні договорів оренди землі або їх укладенні на новий строк, що беззаперечно свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на поновлення договорів оренди землі, а відтак про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає поновленню в обраний ним спосіб. 5.53. При цьому колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, відповідно до яких: "6.35. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. 6.36. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо". Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах Новоселицька міська рада прийняла рішення про продаж права оренди на спірні земельні ділянки на торгах, про що повідомила орендаря. Відтак дії відповідача узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеним у постанові іід 23.11.2023 у справі № 906/1314/21. 5.54. Отже, висновки апеляційного господарського суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник, оскільки переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 24.09.2025 у справі № 917/107/25. Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 33 Законом України "Про оренду землі" в редакції, що діяла до 16.07.2020, в тому числі, висновки щодо автоматичної пролонгації договору оренди землі, не можуть бути враховані Судом, оскільки не є релевантними для застосування до спірних правовідносин. 5.55. При цьому колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог ФОП Андрусенка Р. В. щодо визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі суперечило би рішенню Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75 "Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 № 11/24". Водночас, як установив апеляційний господарський суд, відсутні підстави для визнання такого рішення незаконним та його скасування, оскільки зазначене рішення відображає волю власника (територіальної громади) розпорядитися власним майном та не порушує прав позивача. 5.56. Водночас колегія суддів зазначає, що відмова в задоволенні позовних вимог ФОП Андрусенка Р. В. щодо визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі не позбавляє його можливості набути право користування спірними земельними ділянками в порядку, передбаченому чинним законодавством. 5.57. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.58. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Як стверджує скаржник, набуває актуального значення вирішення питання стосовно моменту укладення договору оренди, процесуальних строків під час дії воєнного стану. На думку скаржника, від цього залежить момент набуття права користування земельною ділянкою, переважне право на укладення договору оренди на новий строк, а також вирішення конфлікту між сторонами договору оренди. На думку скаржника, не може вважатися добросовісною поведінка орендодавця, яка проявляється в тому, що він не відмовляє орендареві у продовженні договору оренди, включає спірні земельні ділянки на аукціон, ігноруючи його переважне право на укладення договору оренди без дотримання вимог, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, скаржник звертає увагу на положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.01.2020 № 963-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками", яким визначено, що договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством, до набрання чинності цим Законом, діють у строки та на умовах, визначених такими договорами. Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі. За твердженням скаржника, в цьому випадку спірні договори оренди були укладені до 2020 року, тому відповідно до положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.01.2020 № 963-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками" поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі. 5.59. Колегія суддів зазначає, що зміст положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що вони спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань про застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. 5.60. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19. 5.61. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22. 5.62. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17. 5.63. У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. 5.64. Суд зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. 5.65. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість заподіяння своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. 5.66. Водночас відповідно до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. 5.67. Крім того, оцінка добросовісності відповідача здійснена судом апеляційної інстанції з урахуванням доводів сторін та наданих ними доказів відповідно до вимог чинного законодавства. Водночас суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо переоцінки доказів чи встановлення нових обставин справи, тому доводи скаржника щодо недобросовісності Новоселицької міської ради не можуть бути враховані Судом. 5.68. З урахуванням наведеного висновки апеляційного господарського суду щодо добросовісності відповідача у цій справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, сформульованим у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21. 5.69. Колегія суддів також не може взяти до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції вимог пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.11.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками". 5.70. Так, відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.01.2020 № 963-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками" договори оренди водних об`єктів, укладені в порядку, визначеному законодавством, до набрання чинності цим Законом, діють у строки та на умовах, визначених такими договорами. Поновлення таких договорів здійснюється без проведення земельних торгів у порядку укладення договорів оренди землі. Сторони договорів оренди водних об`єктів, договорів оренди земельних ділянок під водними об`єктами, укладених до набрання чинності цим Законом, які не містять умов щодо розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований водний об`єкт, або щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, зобов`язані визначити такі умови протягом року з дня набрання чинності цим Законом. 5.71. Колегія суддів зазначає, що наведені правові норми регулюють правовідносини щодо поновлення договорів оренди водних об`єктів, проте не обмежують прав власника земельної ділянки щодо відмови у поновленні таких договорів у порядку, встановленому законодавством. 5.72. При цьому колегія суддів зауважує, що скаржник, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, чітко не зазначає щодо якого питання та якої норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Водночас з огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності сторін та з урахуванням меж касаційного перегляду, закріплених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, яких скаржник не навів у її тексті. 5.73. З урахуванням наведеного доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду не підтвердилися. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.74. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки спірному рішенню Новоселицької міської ради від 03.06.2025 № 57/75. Тому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції порушив основоположні принципи процесуального права, передбачені статтями 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не надав оцінки добросовісній поведінці землекористувача ФОП Андрусенка Р. В., яка полягала в належному виконанні умов договорів оренди: користуванні земельними ділянками згідно з їх цільовим призначенням, сплаті орендної плати до місцевого бюджету. Посилаючись на порушення норм процесуального права, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції грубо порушив статтю 7, пункт 4 частини 5 статті 13, Господарського процесуального кодексу, і таке порушення процесуального закону призвело до ухвалення незаконного судового рішення, що є обов`язковою підставою для його скасування згідно із частинами 1- 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив повно та всебічно матеріали справи, належним чином їх не оцінив, не надав відповіді на аргументи позивача, тому порушив його право на справедливий судовий розгляд. 5.75. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 5.76. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. 5.77. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. 5.78. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 5.79. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав. 5.80. За результатами перегляду оскаржуваної постанови у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судового рішення, що оскаржується. 5.81. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені апеляційним господарським судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови. 5.82. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарським судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати 7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Андрусенка Руслана Васильовича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 926/2661/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак