Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/460/26

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/460/26 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи Білоцерківська виправна колонія (№35), м. Біла Церква Київської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 року про повернення позовної заяви суддя першої інстанції суддя Ільєва Л.М., повний текст складено та підписано 14.05.2026 у справі № 915/460/26 за позовом Державної установи Білоцерківська виправна колонія (№35), м. Біла Церква Київської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, м. Миколаїв про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 234 125 грн 71 коп. В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. В квітні 2026 року Державна установа "Білоцерківська виправна колонія (№35)" звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" про: - визнання недійсними пункту 2 додаткової угоди №4 від 30.05.2023 р., додаткової угоди №5 від 10.08.2023 року, додаткової угоди № 7 від 24.10.2023 року, додаткової угоди №8 від 23.11.2023 року до договору №100/89/К-37 від 29.12.2022; -стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" на користь Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" коштів в сумі 234 125 грн 71 коп. В обґрунтування позову заявник посилається на порушення відповідачем вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні додаткових угод №4 від 30.05.2023 (п. 2 вказаної додаткової угоди), №5 від 10.08.2023, № 7 від 24.10.2023, №8 від 23.11.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №100/89/К-37 від 29.12.2022, оскільки відповідачем було перевищено максимальний ліміт збільшення ціни згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", і внаслідок безпідставного підвищення ціни товару позивачем зайво було сплачено 234 125 грн 71 коп. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 234 125 грн 71 коп. - поверненню останньому відповідачем. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026 вказану позовну заяву Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" (вх. № 5887/26 від 23.04.2026 р.) залишено без руху, оскільки заявником ,в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ст. 164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, серед поданих ним до позовної заяви додатків є нечитабельні копії, зокрема, копії актів прийняття-передавання товарної продукції №100/89/1/1 від 06.02.2023; №100/89/11/1 від 15.12.2023; не подано до суду акти прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2023, жовтень 2023, як і не зазначено про неможливість їх подання; ненадання позивачем належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів; не подано до суду докази сплати судового збору в порядку та розмірі у встановленому законом розмірі. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 позовну заяву Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)", м. Біла Церква Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", м. Миколаїв про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 234 125 грн 71 коп. повернуто заявникові, направлено Державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)" позовну заяву (вх.№ 5887/26 від 23.04.2026 р.) з додатками. Місцевий господарський суд виходив з того, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026 про залишення позову без руху була доставлена 29.04.2026 о 10:11 год. позивачу до наявного зареєстрованого в системі "Електронний суд" електронного кабінету в порядку ч. 5, 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку документа в кабінет електронного суду від 29.04.2026, з якої вбачається, що повідомлення про доставлення ухвали суду до електронного кабінету позивача отримано судом 29.04.2026 о 10:16 год. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що перебіг встановленого позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався з 30.04.2026, а кінцевий строк - до 11.05.2026 (з урахуванням припадання останнього дня строку на 09.05.2025, що є вихідним днем). Однак, як встановлено судом, заявником у встановлений строк не надано доказів усунення виявлених судом недоліків вказаної позовної заяви, про які вказано в ухвалі суду від 28.04.2026. Так, жодної заяви про усунення недоліків позову від заявника до суду не надходило. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Державна установа "Білоцерківська виправна колонія (№35)", м. Біла Церква Київської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась, тому звернулася з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження. ???Розглянути спір в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. ???Скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області про повернення позовної заяви у справі №915/460/26, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 року про повернення позовної заяви у справі №915/460/26 позивачем отримано 15.05.2026 року. Апелянт зазначає, що дана ухвала Господарського суду Миколаївської області була постановлена 28.04.2026 року та надійшла до установи 29.04.2026 року через систему «Електронний суд». Таким чином, перебіг встановленого судом десятиденного строку для усунення недоліків апелянт вважає, що розпочався 30.04.2026 року, а кінцевий строк - до 11.05.2026 року (з урахуванням припадання останнього дня строку на 09.05.2026 року, що є вихідним днем). Апелянт зазначає, що 07.05.2026 року Державною установою «Білоцерківська виправна колонія (№35)», м. Біла Церква Київської області до Господарського суду Миколаївської області поштовим відправленням була направлена заява про усунення недоліків та дана заява була направлена поштовим відправленням у зв`язку з тим, що начальник апелянта на той час знаходився у відпустці. Скаржник вказує, що виконуючим обов`язків було призначено його заступника. Заступник не має права електронного підпису у системі «Електронний суд». Тому накладати електронний підпис начальника установи на особистий підпис заступника начальника установ є порушенням вимог електронного документообігу. Отже, заява про виправлення недоліків була направлена за допомогою засобів поштового зв`язку у відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України. Апелянт звертає увагу колегії суду на те, що дана заява була відправлена 07.05. 2026 року, а кінцевий строк на виправлення недоліків припадає на 11.05.2026 року. Тобто, державною установою в оперативному порядку усунуто недоліки позову на 5 днів раніше зазначеного кінцевого терміну виконання. За даною заявою суд повідомлено, що вимоги ухвали суду від 28.04.2026 року виконані в повному обсязі. А також апелянт вказує, що до даної заяви було додано всі витребувані документи, про що свідчить опис до цінного листа (копія опису додається). Отже, скаржник вважає, що судом завчасно постановлено ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, чим порушено ст.55 Конституції України щодо права Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)», м. Біла Церква Київської області на судовий захист без обмежень та перепон. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)», м. Біла Церква Київської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області про повернення позовної заяви у справі №915/460/26, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 24.06.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, м. Миколаїв, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції Відповідач вказує, що на момент постановлення ухвали від 14.05.2026 у матеріалах справи були відсутні будь-які документи про усунення недоліків позовної заяви. Через підсистему «Електронний суд» відповідні документи також не надходили. Отже, у суду першої інстанції були відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що апелянт вчинив дії щодо усунення недоліків позовної заяви. Відповідач зазначає, що у даному випадку повернення позовної заяви не створює для позивача негативних наслідків у вигляді втрати права на звернення до суду, оскільки закон прямо передбачає можливість повторного подання позову після усунення відповідних недоліків. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, не відмовив у розгляді спору та не позбавив позивача можливості реалізувати своє право на звернення до суду, а лише застосував передбачений Господарським процесуальним кодексом України процесуальний наслідок недотримання встановлених вимог. Відповідач вказує, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції. Твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки апеляційна скарга фактично не містить посилання на конкретну норму Господарського процесуального кодексу України, яку було порушено судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали. З огляду на викладене вище, відповідач просить не брати до уваги доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, та, керуючись положеннями ст. ст. 263, 276 ГПК України, відмовити у її задоволенні. Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Приписи ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначають, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на викладене вище, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку апеляційна скарга Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)», м. Біла Церква Київської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області про повернення позовної заяви від 14.05.2026 у справі №915/460/26 має розглядатися у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану по справі ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)», м. Біла Церква Київської області потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області про повернення позовної заяви від 14.05.2026 у справі №915/460/26 потребує скасування з направленням матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії прийняття її до провадження, виходячи з наступного. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви №29458/04 та №29465/04). Правова конструкція «суд, встановлений законом» стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень. Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Також, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції ,право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом. Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. За приписами ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. За приписами ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно з ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Відповідно до ч. 1-4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Згідно з ч. 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Згідно з ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Як вже зазначалось вище за текстом постанови, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026 у справі №915/460/26 вказану позовну заяву Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" (вх. № 5887/26 від 23.04.2026) залишено без руху, при цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. При цьому колегія суддів звертає увагу, що резолютивна частина ухвали не містить конкретного переліку недоліків, які повинен усунути позивач. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026, відповідно до довідки про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи 29.04.2026 о 10:11. В свою чергу, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків. Таким чином, встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви розпочався 29.04.2026 (відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України) та мав закінчитись 11.05.2025 (10 днів). В свою чергу, 07.05.2026 позивачем на виконання вимог ухвали, було подано заяву про усунення недоліків та дана заява була направлена поштовим відправленням R091070058788, про що свідчить штамп Укрпошти від 07.05.2026. До заяви про усунення недоліків було додано наступні докази: - копії актів прийняття-передавання товарної продукції №100/89/1/1 від 06.02.2023 та №100/89/11/1 від 15.12.2023; - акти прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2023 р., жовтень 2023 р.; - доказів направлення відповідачу копії позовної заяви і всіх доданих до неї документів; - платіжну інструкцію №767 від 01.05.2026 на підтвердження сплати судового збору в порядку та у розмірі, встановленому законом. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем подано заяву про усунення недоліків в межах встановленого ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2026 року, а саме, 07.05.2026 - десятиденного строку, а тому судом першої інстанції безпідставно було повернуто позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 162, ст. 164, ст. 172, 174 Господарського процесуального кодексу України Щодо дати отримання судом першої інстанції заяви про усунення недоліків позовної заяви, то з матеріалів справи вбачається, шо відповідна заява надійшла засобами поштового зв`язку 15.05.2026 року. В той же час на переконання колегії суддів, надходження даної заяви про усунення недоліків до суду після спливу строку, відбулося не з вини позивача, який подав відповідну заяву без порушення десятиденного строку. Також судовою колегією враховуються Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України №1833 від 22.12.2025 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №19/45413 від 08.01.2026 (із змінами, внесеними наказом Міністерства розвитку громад №47 від 13.01.2026). У цих Нормативах і нормативних строках терміни вживаються у таких значеннях: - нормативи пересилання поштових відправлень - відсоток кількості кожного виду поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, які повинні бути переслані в установлені нормативні строки пересилання поштових відправлень; - нормативний строк пересилання поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень з часу подання для пересилання у об`єкті поштового зв`язку, поштоматі місця приймання до часу доставки поштового відправлення до об`єкта поштового зв`язку, поштомату місця вручення; - нормативний строк пересилання простих листів та поштових карток - час, установлений для пересилання простих листів та поштових карток з часу останнього виймання з поштових скриньок або з часу подання для пересилання в об`єкті поштового зв`язку до часу вкладання до абонентської поштової скриньки одержувача. Нормативні строки пересилання внутрішніх поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) в містах - у межах населеного пункту, а в сільській місцевості - у межах території, яка обслуговується одним об`єктом поштового зв`язку - Д + 2; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д + 3; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д + 4; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д + 5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, поштоматі або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Відтак, враховуючи, що адресою місцезнаходження та реєстрації позивача є місто Біла Церква Київської області, про що апелянтом зазначено в апеляційній скарзі, у випадку направлення апелянтом на адресу місцевого господарського суду (м.Одеса) заяви про усунення недоліків апеляційної скарги навіть 11.05.2026 (в останній день строку, встановленого ухвалою суду від 28.04.2026), враховуючи вищевказані нормативи, таке поштове відправлення мало б бути доставлено на адресу суду першої інстанції - 14.05.2026 (Д+3), 15.05.2026 (Д+4) або 16.05.2026 (Д+5) - у випадку направлення поштового відправлення рекомендованою кореспонденцією, що не враховано господарським судом при постановлені оскаржуваної ухвали. В даному випадку, колегія суддів звертає увагу на те що, повертаючи заяву, місцевий господарський суд не врахував нормативи пересилання поштових відправлень, адже заява про усунення недоліків могла бути направлена засобами поштового зв`язку, в тому числі, з причин, визначених заявником щодо неможливості в цей період надіслання ним документів через електронний кабінет, яким суд не надав оцінки, оскільки у дуже короткий термін постановив оскаржувану ухвалу без урахування часу можливого відправлення заявником заяви такими засобами.. В той же час є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що визначені ухвалою господарського суду Миколаївської області недоліки позовної заяви позивачем не усунуті у встановлений 10-ти денний строк, оскільки спростовуються наданими суду апеляційної інстанції доказами, які підтверджують те, що позивачем усунуто всі зазначені тільки в мотивувальній частині ухвали недоліки, в тому числі, і щодо сплати судового збору, і ненадання певних документів по суті спору, надання або ненадання яких оцінюється судом тільки після відкриття провадження у справі. Згідно ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у встановлений строк була подана заява про усунення недоліків позовної заяви, натомість, судом першої інстанції передчасно було постановлено у даній справі оскаржувану ухвалу від 14.05.2026 про повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України Отже, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 14.05.2026 у справі №915/460/26, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України згідно з якою, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. В той же час, як було встановлено вище колегією суддів, саме 07.05.2026 року апелянтом було усунені всі недоліки позовної заяви. Колегія суддів зазначає, що у статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя, а саме, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції) від 16.12.1992 року). Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»). Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «+4 посилання» тощо). ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998). Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 про повернення позовної заяви у справі №915/460/26 підлягає скасуванню, а позов Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (Nє35)», м. Біла Церква Київської області передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття його до розгляду. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно із ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин, задля дотримання доступу до правосуддя, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної установи Білоцерківська виправна колонія (№35),м. Біла Церква Київської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 року у справі №915/460/26 про повернення позовної заяви потребує задоволення, а оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 року у справі №915/460/26 про повернення позовної заяви у справі прийнята помилково та потребує скасування із передачею матеріалів позовної заяви Державної установи Білоцерківська виправна колонія (№35), м. Біла Церква Київської області на розгляд Господарському суду Миколаївської області зі стадії відкриття провадження у справі. Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної установи Білоцерківська виправна колонія (№35), м. Біла Церква Київської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 року про повернення позовної заяви у справі №915/460/26 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2026 року про повернення позовної заяви у справі №915/460/26 скасувати. Матеріали позовної заяви Державної установи Білоцерківська виправна колонія (№35), м. Біла Церква Київської області від 23.04.2026 року вх. №5887/26 передати на розгляд Господарському суду Миколаївської області зі стадії відкриття провадження у справі №915/460/26. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді А.І. Ярош Я.Ф. Савицький