Постанова 4813 № 521/4326/24

Номер провадження: 22-ц/813/3603/26 Справа № 521/4326/24 Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 червня 2025 року у складі судді Маркарової С.В., встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В березні 2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 93267,72 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 18.02.2018 між сторонами укладений договір № 200983415101. За умовами договору відповідач отримала кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 1 000 грн., який пізніше був збільшений до 55 700 грн. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 01.02.2024 заборгованість за спірним договором становить 93267,72 грн., з яких: - 55650,97 грн. заборгованість за кредитом; - 37616,75 грн. заборгованість за процентами; - 0 грн. заборгованість за комісією. В досудовому порядку спірні кошти відповідачем не сплачені. Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила в його задоволенні відмовити. Відповідач стверджувала, що Публічна пропозиція банку з додатками до неї не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує спірних обставин; не містить її підпису; процентна ставка за користування кредитними коштами не є погодженою сторонами; докази збільшення кредитного ліміту банком не надані. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 червня 2025 року позовні вимоги було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» кредитну заборгованість - 93267,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір 2422,4 грн. Рішення мотивовано тим, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору. Заява про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем власноруч. З довідки про збільшення кредитного ліміту вбачається, що кредитний ліміт неодноразова збільшувався, в останнє 26.05.2023 на суму до 55700 грн. Доказів звернення з заявою до Банку про незгоду зі збільшенням кредитного ліміту відповідачем в процесі розгляду справи не надано. Окрім того, з виписки про рух коштів вбачається, що відповідач користувалась кредитною карткою після збільшення кредитного ліміту, що свідчить про її згоду на умови спірного договору. Договір не оспорений. Відповідач встановлених договором термінів повернення кредитних коштів не дотрималась. Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком. Відповідачем розмір позовних вимог не спростований. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Коваль Н.С. подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку, стягнути з позивача понесені судові витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом проігноровано той факт, що позивачем не підтверджено яку саме публічну пропозицію АТ «ПУМБ» розумів відповідач та ознайомився та погодився з нею, підписуючи заяву на приєднання до Договору, а також те, що вказана пропозиція взагалі містила умови щодо порядку нарахування простроченого кредиту та процентів. Позивачем не було надано жодних доказів про те, яка саме редакція публічної пропозиції була розміщена на сайті АТ «ПУМБ» на момент підписання заяви відповідачем. За змістом заяви відсутні жодні посилання на конкретно та чітко означену публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у підписаній відповідачем заяві процентна ставка не зазначена, як не зазначено і строк повернення кредиту. Банком не було доведено факту погодження сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами. Паспорт споживчого кредиту є неналежним доказом у справі. Банком не було доведено розмір заборгованості відповідача, докази надані позивачем містять ряд суперечливих відомостей. Банком не було надано виписки саме за банківським рахунком № НОМЕР_1 , який чітко визначено кредитним договором, надані виписки містять ще ряд рахунків, які не мають відношення до кредитного договору. Банківські виписки та розрахунок заборгованості не містить ні підпису уповноважених осіб, ні печаток банківської установи, а відтак не є належними та допустимими доказами у справі. До позову не було додано договору страхування, ні доказів які б підтверджували факт його укладання, а тому нараховуючи суму заборгованості за страховими платежами, позивач самовільно нараховував та вираховував суму страхових платежів, тим самим штучно збільшував суму загальної заборгованості відповідача. Відомості щодо фактичного погашення, які вказано за змістом розрахунку та виписки, кардинально відрізняються. Всупереч норм ч. 2 ст. 78 ЦПК судом прийнято до уваги Довідку про збільшення кредитного ліміту, що є недопустимим доказом у справі. Банком не підтверджено направлення відповідачеві письмової вимоги про дострокове погашення кредиту. Явка учасників справи в судове засідання Представник ОСОБА_1 адвокат Коваль Н.С. в судовому засіданні 11.06.2026 в режимі відеоконференції, підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Також просила за результатами розгляду справи стягнути витрати на правничу допомогу. Представник АТ «Перший Український міжнародний банк» в судове засідання не з`явився, хоча його явка була визнана обов`язковою. 08.06.2026 від представника банку надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. У вказаному клопотанні представник зазначила, що не має змоги бути присутньою у судовому засіданні, призначеному на 11.06.2026, у зв`язку з відсутності на робочому місці в цей день з особистих непередбачуваних обставин та відсутності можливості забезпечити явку іншого представника Позивача на вказану дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 11.06.2026 суд перейшов на стадію ухвалення рішення, яке проголошено 25.06.2026. В судове засідання, призначене на 25.06.2026 сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Судом встановлено, що 18.02.2018 між АТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було підписано заяву №200983415101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У вказаній заяві ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. №Кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 . Також остання просила банк, встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за вказаною заявою, Кредитний ліміт у сумі 1000 грн. Сторони погодили, що розрахунковий день 20 число місяця. Строк дії Кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір Мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки. За заявою відповідач підтвердила, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування, яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін). Окрім того, заявою відповідач погодилась та прийняла в повному обсязі Публічну пропозицію укласти договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя з кредитною карткою» ПрАТ «УАСК «АСКА-ЖИТТЯ» від імені якого діє ПАТ «ПУМБ» на умовах розміщених на офіційному сайті страховика https://www.aska-life.com.ua/. Підписанням Заяви відповідач підтвердила, що заява має новаційний характер; відповідач ознайомлена з ДКБО, тарифами Банку та цілком згодна з ними; всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. 18.02.2018 відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредиту з усіма суттєвими умовами кредитування, а саме: тип кредиту; сума/ліміт кредиту; строк кредитування, мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту. З Паспорту споживчого кредиту вбачається, що суму кредиту 1 000 грн., строк кредитування 12 місяців (з умовами продовження); спосіб та строк надання кредиту відновлювальна кредитна лінія; процентна ставка 49%, фіксована; розмір реальної річної процентної ставки 59.59%, порядок повернення кредиту орієнтовний графік платежів по кредитній лінії. Позивачем надано публічна пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) (нова редакція діє з 10.06.2017 р.). Дана публічна пропозиція затверджена Рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» Протокол №653 від 30.05.2017. Відповідно до п. 4.2.3. ДКБО Інформація про загальну вартість та реальну річну процентну ставку, визначена виходячи з розміру Кредитного ліміту, вказаного Клієнтом в Заяві на приєднання до Договору, або при зверненні Клієнта через Дистанційні канали обслуговування, надається Клієнту у відділенні Банку, в якому відкрито Картковий рахунок з відновлювальною Кредитною лінією або у відділенні Банку, в якому Клієнт отримує Кредитну картку з відновлювальною Кредитною лінією (у випадку, якщо Клієнт звернувся до Банку через Дистанційні канали обслуговування). Зазначена інформація може бути надана Клієнту як у вигляді окремого документу, так і безпосередньо викладена в Заяві на приєднання до Договору. Проценти на суму основного боргу нараховуються в залежності від типу операції, проведеної клієнтом; проценти за день, що слідує за розрахунковим днем, нараховуються на залишок основного боргу станом на кінець розрахункового дня, в який виконується розрахунок обов`язкового платежу та включаються до складу обов`язкового платежу (п.4.2.9. ДКБО). Схема погашення заборгованості за кредитною карткою передбачає обов`язкове щомісячне не пізніше настання платіжної дати погашення суми обов`язкового платежу, що розраховується шляхом додавання суми мінімального платежу, мінімального рівного платежу (за наявності), процентів за користування кредитними коштами і комісій за звітний розрахунковий період, а також інших платежів, передбачених умовами Договору. Заборгованість за кредитною карткою погашається за рахунок коштів, що надійшли на картковий рахунок клієнта, в день їх зарахування на картковий рахунок (п. 4.2.11 ДКБО). Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Матеріали справи містять підписану відповідачем заяву про приєднання, яка недійсною не визнавалась, відповідачем (боржником) з підстав безгрошовості у порядку ст. 1051 ЦК України не оскаржувалась. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Таким чином, підписавши заяву відповідач підтвердив, що він в повній мірі ознайомився з умовами отримання кредиту, розміром процентів за користування кредитними коштами. Отже, колегія суддів вважає встановленим існування між сторонами кредитних правовідносин, узгодженість процентної ставки. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «ПУМБ»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву про приєднання. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний запропонований відповідачу договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, наданий банком договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Отже, надана позивачем роздруківка Публічної пропозиції АТПУМБ на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 10.06.2017 року, не може бути належним доказом у справі, та не може бути прийнята до уваги апеляційним судом, оскільки вказана Публічна пропозиція не містить в собі підпису відповідача, при цьому, її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Відповідна правова позиція ВеликоїПалати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. Щодо розміру заборгованості, колегія суддів виходить з наступного. Звертаючись до суду з вказаним позовом, банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 93267,72 грн., на підтвердження вказаного розміру заборгованості банком було надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 200983415101 від 18.02.2018 станом на 01.02.2024, довідку про збільшення кредитного ліміту, Виписку по особовому рахунку. Однак, як вбачається з заяви про приєднання №200983415101 ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. №Кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 . Також остання просила банк, встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за вказаною заявою, Кредитний ліміт у сумі 1000 грн. Сторони погодили, що розрахунковий день 20 число місяця. Строк дії Кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір Мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки. Окрім того, вказаною заявою відповідач погодилась та прийняла в повному обсязі Публічну пропозицію укласти договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя з кредитною карткою» ПрАТ «УАСК «АСКА-ЖИТТЯ» від імені якого діє ПАТ «ПУМБ» на умовах розміщених на офіційному сайті страховика https://www.aska-life.com.ua/. З Паспорту споживчого кредиту вбачається, що суму кредиту 1 000 грн., строк кредитування 12 місяців (з умовами продовження); спосіб та строк надання кредиту відновлювальна кредитна лінія; процентна ставка 49%, фіксована; розмір реальної річної процентної ставки 59.59%, порядок повернення кредиту орієнтовний графік платежів по кредитній лінії. Так відповідно до позиції Верховного Суду викладену у постанові від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №200983415101 від 18.02.2018, станом на 01.02.2024 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 93267,72 грн., з яких 55650,97 грн. заборгованість за сумою кредиту; 37616,75 грн. заборгованість за відсотками. Однак, колегія суддів звертає увагу, що з наданого банком розрахунку заборгованості, немає відомостей в період з 18.02.2018 по 08.06.2018. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наданої банком довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №200983415101, зазначено інший рахунок ( НОМЕР_3 ), ніж той, який було зазначено в заяві про приєднання та який просила відкрити на її ім`я ОСОБА_1 (№26257103950559). Таким чином, банком не було надано належних доказів збільшення кредитного ліміту саме за відкритим картковим рахунком (№ НОМЕР_1 ) за кредитним договором №200983415101. Посилання банку на те, що відповідачка активно користувалась кредитним лімітом, без підтвердження збільшення кредитного ліміту саме за кредитним договором №200983415101, відповідно до якого було відкрито картковий рахунок (№ НОМЕР_1 ), не може бути належним обґрунтуванням розміру заборгованості. Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наданої банком виписки за з 18.02.2018 по 01.02.2024 за рахунком № НОМЕР_4 , остання містить інформацію щодо інших карткових рахунків. В своїх письмових поясненнях Банк зазначив, що виписка, додана до позовної заяви, є самостійно розробленою Банком формою регістрів синтетичного та аналітичного обліку, відповідно до пунктів 34, 58 Положення, яка містити всі необхідні реквізити, зазначені у Положенні та підтверджує рух коштів та дію кредитного договору, укладеного з Відповідачкою. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21). Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Аналогічного змісту норма закріплена у пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою). Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів. Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18). Однак, як зазначалось раніше підписуючи заяву, ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 , а відтак, надання банком виписки за рахунком № НОМЕР_4 є взагалі недоречним та не стосується предмету доказування у вказаній справі. Водночас, надана виписка за рахунком № НОМЕР_4 , так і дві інші виписки (хоча і містять номер рахунку НОМЕР_1 ), однак фактично включають відомості щодо операцій за іншими рахунками, зокрема: №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 та ін, належність яких до спірного кредитного договору Позивачем не обґрунтовано. Вказане позбавляє суд перевірити обставини щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором. Крім того, представник ОСОБА_1 звертався до Позивача із запитом щодо рахунків, які були відкриті АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 , у відповідь останнім було видано довідки №№RB-001/76860, RB-001/76871, RB-001/76862, відповідно до яких ОСОБА_1 мала кредитні зобов`язання за договорами № 300983398901 від 20.02.2018, № 85019922238 від 31.03.2016, № 300917062701 від 22.11.2017. Водночас, згідно з наведеними довідками кредитні зобов`язання за договорами виконано у повному обсязі. В судовому засіданні апеляційного суду 22.01.2026 було визнано обов`язковою явку представника АТ «ПУМБ» з метою надання пояснень. Справа апеляційним судом неодноразово відкладалась з причин неявки представника позивача. В останнє судове засідання представник позивача не з`явився та надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до положень статей 12, 13, 7681 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на обставини, які, на його думку, підтверджують обґрунтованість заявлених вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором. Разом із тим обов`язок доведення таких обставин покладається саме на позивача. У ході розгляду справи судом було встановлено, що для правильного вирішення спору необхідним є з`ясування додаткових обставин та отримання особистих пояснень сторони позивача / представника позивача щодо підстав позову, фактичних обставин справи, змісту спірних правовідносин, а також уточнення обставин, які неможливо було встановити лише на підставі поданих письмових матеріалів. З огляду на це суд визнав явку представника позивача обов`язковою. Однак представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, у судові засідання неодноразово не з`являвся, а також не надав тих пояснень і відомостей, які були необхідні для з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, а саме щодо розміру кредитної заборгованості за кредитним договором №200983415101 від 18.02.2018, та відкритим на підставі вказаного договору рахунку №26257103950559. Суд звертає увагу, що за змістом принципів змагальності та диспозитивності саме сторона, яка заявляє вимогу, повинна проявляти належну процесуальну активність, сприяти встановленню обставин справи та подавати всі наявні у неї докази на підтвердження своїх доводів. Суд не вправі перебирати на себе процесуальний обов`язок сторони щодо формування її правової позиції, збирання доказів чи з`ясування тих обставин, на які сторона посилається як на підставу позову. За відсутності необхідних пояснень представника позивача та інших належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували обставини, покладені в основу позовних вимог, суд позбавлений можливості встановити відповідні фактичні дані самостійно, оскільки це суперечило б засадам цивільного судочинства та виходило б за межі повноважень суду. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі N 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18). Відтак, АТ «ПУМБ» не доведено наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за договором від 18.02.2018 у визначеному банком розмірі, оскільки банком не було підтверджено збільшення кредитного ліміту за картковим рахунком, який зазначено у заяві про приєднання №26257103950559, також виписка по картковому рахунку містить інші рахунки та рух коштів по ним, що не відносяться до предмету спору, та списання коштів за кредитом з інших рахунків, що позбавляє суд перевірити правильність розрахунку заборгованості. Отже, позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доведення тих обставин, на які він посилався як на підставу позову, а наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності не дають суду можливості дійти переконливого висновку про обґрунтованість заявлених вимог. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити. Всі вищенаведені доводи апеляційної скарги були запереченнями на позовну заяву в суді першої інстанції, на чому наполягав відповідач. Проте судом першої інстанції оцінка ним не надана, суд обмежився узагальнюючим висновком про не оспорення договору, хоча доводи відповідача не зводилися лише до оспорення умов. Рішення суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову за вищевказаного обґрунтування. Розподіл судових витрат Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пп. «б,в» п.4 ч.1 ст..382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміні судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. За таких обставин, апеляційний суд відповідно до ст. 141 ЦПК України здійснює перерозподіл судових витрат. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 було сплачено 3633,60 грн. Таким чином, з урахуванням того, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, то судові витрати підлягають розподілу, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3633,60 грн. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе