Постанова КАС ВС № 640/20672/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ справа № 640/20672/22 адміністративне провадження № К/990/13288/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 (суддя Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Чаку Є.В.), у справі №640/20672/22 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії. I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Міська рада), за участю третьої особи Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" (далі - третя особа, Комунальне підприєсмтво), в якому просив: визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.03.2020, оформленого протоколом №13, в частині дії на загально-будинкове неподільне майно співвласників будинку, який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про пункт 7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом, як власністю; зобов`язати відповідача, до дати закінчення війни, та до встановлення біля будинку підземного контейнера на земельній ділянці, відведеної для будівництва та обслуговування будинку, повернути до будинку №16/1 контейнери, які є складовою сміттєпроводу та були забрані біля будинку без згоди співвласників на місце, для можливості користуватися обов`язковою комунальної послугою; зобов`язати відповідача відновити та надати копію землевпорядної документації з кадастровим номером ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування будинку, для виготовлення проєкту та зазначення точного місця встановлення підземного контейнера для побутових відходів; зобов`язати відповідача усунути наявні несправності у роботі сміттєпроводу та відновити експлуатацію сміттєпроводу у будинку шляхом розварювання та відкриття сміттєпроводу; визнати незаконним заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку, як факт неналежного надані обов`язкової комунальної послуги, якою є загально будинковий сміттєпровід як загально-будинкове обладнання в будинку, та є неподільною власністю співвласник багатоквартирного будинку.

2. На обґрунтування позову послався на протиправність рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.03.2020, оформленого протоколом №13, в частині дії на загально-будинкове неподільне майно співвласників будинку, який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг з підстав відсутності згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом, як власністю. Вважає, що відповідач протиправно заварив на 18-ти поверхах багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , передбачений проєктом сміттєпровід без узгодження з співвласниками - мешканцями будинку, в результаті чого співвласники будинку безпідставно і беззаконно були позбавлені права користуватись своєю неподільною власністю і права на отримання комунальної комплексної послуги. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач оскаржує рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене протоколом №13 від 17.03.2020, в частині, що стосується заборони користування та заварювання сміттєпроводу в будинку АДРЕСА_1, який, на переконання позивача, є спільною власністю співвласників будинку.

4. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду. IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.11.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026, закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

6. Суди, ухвалюючи рішення, виходили з того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

7. Не погодившись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на частину другу і четверту статті 328 КАС України, які передбачають, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

9. Також, скаржник посилається на пункт 13 частини першої статті 294 КАС України, який передбачає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

10. Позивач у касаційній скарзі посилається на частину четверту статті 328 КАС України, яка передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема положення статті 170 КАС України, та не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.04.2021 у справі №9901/20/21, у якій суди дійшли висновку, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має оцінити, чи належить спір розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ця оцінка складається із послідовних відповідей на запитання: чи наявний юридичний спір відповідно до статті 124 Конституції України, чи є він публічно-правовим (тобто виник з публічно-правових, а не приватно-правових відносин), чи поширюється на цей публічно-правовий спір юрисдикція адміністративних судів (тобто спір не віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України та не має вирішуватись в порядку кримінального судочинства відповідно до частини другої статті 19 КАС України).

12. Скаржник вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки рішення ухвалені судом без оцінки зібраних у справі доказів, а також недоведеними обставинами, що мають значення для справи.

13. Позивач вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки цей позов належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з тих підстав, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень, а предметом позову є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

15. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

16. У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 № 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 01.09.2005 всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України).

17. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

19. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

20. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» за визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

21. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

22. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

23. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

24. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

25. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

26. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

27. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи». Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 24.07.2025 у справі № 540/7156/21

28. Колегія суддів враховує, що cтаттею 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

29. Відповідно до статті 15 та пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

30. Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

31. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

32. Відтак, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

33. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

34. За приписами частин другої і третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

35. Своєю чергою, стаття 160 КАС України визначає обов`язок позивача зазначити предмет спору та зміст позовних вимог. Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

36. Скаржник наголошує, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 17.03.2020, оформленого протоколом №13, пред`явлені до Київської міської ради як суб`єкта владних повноважень. Вважає, що повноваження зазначеного органу місцевого самоврядування безпосередньо визначені нормами законодавства, яке внормовує їх владно - управлінські функції в сфері житлово-комунального господарства, оскільки цим пунктом суб`єкт владних повноважень вирішив Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальному підприємству «Київкомунсервіс»: провести роз`яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом заварювання; провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; рекомендувати керівникам ОСББ, ЖБК та будинків іншої форми власності провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; забезпечити своєчасне та якісне надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

37. Суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, дійшли висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За позицією судів, кінцевою метою позивача є надання позивачу права користуватись своєю неподільною власністю і права на отримання комунальної комплексної послуги.

38. Проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо юрисдикції, не надали оцінку вимогам позивача про протиправність пункту 7 Протоколу Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.03.2020 №15-30, яким вирішено Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальному підприємству «Київкомунсервіс», зокрема, провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання з урахуванням частини 1 статті 5 КАС України крізь призму повноважень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), визначених спеціальними нормативними актами, які регламентують спірні правовідносини.

39. В контексті статті 341 КАС України до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

40. Оцінюючи вид цього правового спору, слід враховувати наступні критерії адміністративної юрисдикції: присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень, чи мають спірні відносини саме адміністративно-правову природу; чи здійснює орган місцевого самоврядування у спірних публічно-правових відносинах адміністративні повноваження; чи регулюються спірні правовідносини нормами адміністративного права.

41. З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо розгляду позовних вимог за правилами цивільного судочинства.

42. Згідно приписів частини першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

43. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції в та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №640/20672/22 скасувати. Справу №640/20672/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб