Ухвала КАС ВС № 420/39836/25

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 25 червня 2026 року м. Київ справа №420/39836/25 адміністративне провадження № К/990/26917/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (колегія у складі суддів Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лук`янчук О.В.) у справі № 420/39836/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов?язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФ України в Полтавській області, відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Полтавській області від 05.11.2025 № 155350018726 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального страхового стажу певних періодів роботи, а саме: з 05.08.1982 по 02.11.1983 в Обласній лікарні м. Орла Міністерства охорони здоров`я РРФСР на підставі записів 1-2 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді медичної сестри дитячого хірургічного відділення; з 14.02.1984 по 08.02.1996 в Міській лікарні № 7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді медичної сестри дитячого відділення Міської лікарні №7; з 01.06.2023 по 19.02.2024 (дату досягнення пенсійного віку) в Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» та у виплаті одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на дату її призначення; - зобов`язати відповідача вирішити питання про зарахування до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 певних періодів роботи, а саме: з 05.08.1982 по 02.11.1983 в Обласній лікарні м. Орла Міністерства охорони здоров`я РРФСР на підставі записів 1-2 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді медичної сестри дитячого хірургічного відділення; з 14.02.1984 по 08.02.1996 в Міській лікарні № 7 на підставі записів 3-4 трудової книжки НОМЕР_1 від 09.08.1982 на посаді медичної сестри дитячого відділення Міської лікарні №7; з 01.06.2023 по 19.02.2024 (дату досягнення пенсійного віку) в Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» станом на дату її призна-чення, а також повторно розглянути заяву позивачки від 28.10.2025 про нарахування і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» станом на день призначення та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ПФ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026, позов задоволено частково. 07.05.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Домбровська Марія Андріївна подала до П`ятого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 цю заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, залишено без розгляду. Залишаючи без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при зверненні із заявою про розподіл судових витрат представником позивачки не дотримано положення ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 11.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка просила скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026, а справу № 420/39836/25 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви по суті. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною третьою цієї статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України). За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За змістом ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як установлено абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята цієї статті). Зміст наведених норм процесуального закону свідчить про те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі. За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 (ухвала від 07.07.2023) зауважила, що вказівка у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення. Крім того, у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву, зокрема, одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин. У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді представником позивачки було подано 07.05.2026, тобто вже після закінчення розгляду справи в суді апеляційної інстанції (28.04.2026). Згідно наявної в апеляційного суду довідки про доставку електронного листа від 29.04.2026 у справі № 420/39836/25 документ в електронному вигляді «Постанова без задоволення - без змін ст. 308, 310, 311, 315, 316, 321» від 28.04.2026 по справі № 420/39836/25 (суддя Ступакова І.Г.) надісланий одержувачу ОСОБА_2 в її електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету (дата та час): 28.04.26 15:41. Однак заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн було подано представником позивачки лише 07.05.2026, тобто з пропуском п`ятиденного строку, встановленого ст. 139 КАС України. Суд апеляційної інстанції встановив, що така заява не містить обставин поважності причин неподання її в належні строки. Таким чином, оскільки заявник не дотримався процесуальних норм закону, заява про розподіл судових витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції правомірно залишена судом апеляційної інстанції без розгляду на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України. При цьому саме по собі покликання представника позивачки на те, що акт прийому-передачі наданих послуг та довідка про сплату гонорару клієнтом були складені та підписані 07.05.2026, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про неповажність пропуску процесуального строку. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом ч. 2 ст. 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 139, 143, 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 420/39836/25.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб