Постанова 4855 № 320/29483/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/29483/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Собківа Я.М., Сорочка Є.О. за участю секретаря: Сови Є.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Газтрім" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Газтрім" (далі ТОВ "Торговий Дім "Газтрім") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Західне міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП) від 20.05.2024 №555/33-00-07-01 та №556/33-00-07-01. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 20.05.2024 №556/33-00-07-01. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Західне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулось із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Постановою Верховного Суду від 07.04.2026 скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №320/29483/24 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.05.2024 №556/33-00-07-01 та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №320/29483/24 залишено без змін. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою 15.04.2026 прийнято до провадження справу за адміністративним позовом ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Призначено розгляд справи на 20 травня 2026 року о 11:20 год. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. У період з 20.02.2024 по 22.04.2024 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий Дім "Газтрім". За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.04.2024 №328/33-00-07-01/42656879, в якому, серед іншого, відображено висновки про порушення ТОВ "Торговий Дім "Газтрім": пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, 139.2.1 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України; пункти 3, 4, 6, 8 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 за № 336/22868; пункт 1, 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 № 353, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2001 за №47/5238; п.6, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 898 219 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів: 2019 рік - на суму 1 064 219 грн.; 3 кв. 2021 року - на суму 2 160 000 грн.; 4 кв. 2021 року - на суму 1 674 000 грн.; 2021 рік - на суму 3 834 000 грн. п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2021 року на суму 396 758,67 грн. На підставі Акта перевірки 20.05.2024 Західним МУ ДПС по роботі з ВПП було прийнято такі податкові повідомлення-рішення: №555/33-00-07-01, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 495 948,34 грн., у тому числі податкове зобов`язання на суму 396 758,67 грн. та штрафні санкції у розмірі 99 189,67 грн.; №556/33-00-07-01, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 164 273,75 грн., у тому числі податкове зобов`язання на суму 4 898 219,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 266 054,75 грн. Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Оскільки постановою Верховного Суду від 07.04.2026 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №320/29483/24 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.05.2024 №556/33-00-07-01, колегія суддів надає оцінку спірним правовідносинам саме в цій частині позовних вимог. Спірне рішення винесене на підставі двох ключових висновків Акта перевірки, які лягли в основу розрахунку грошового зобов`язання, а саме: -відображенні в бухгалтерському обліку взаємовідносини ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" з ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ" по Договору гарантії є такими, що не підтверджують факт здійснення будь-яких господарських операцій, створені на підставі документів, технічно створених суб`єктами господарювання, виключно для формування штучних витрат у фінансовій звітності на суму 5 912 328,77 грн., задля заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток до сплати у деклараціях з податку на прибуток; - перевіркою задекларованих платником податків показників рядка 03 Декларацій "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" встановлено їх заниження на загальну суму 21 300 000 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за 3 кв. 2021 року - на суму 12 000 000 грн., 4 кв. 2021 року - на суму 9 300 000 грн. Щодо взаємовідносини ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" з ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з п. 44.2. ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пунктом 135.1. статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. З наведеного слідує, що чинним законодавством покладено на платника податків обов`язок щодо ведення обліку доходів, витрат та інших показників (дані бухгалтерського обліку) відповідно до стандартів ведення бухгалтерського обліку, що використовуються платником для обрахунку об`єкта оподаткування. Разом з тим, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (стаття 561 ЦК України). Згідно положень статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Правові наслідки порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією визначені положеннями статті 563 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією. В силу положень статті 566 ЦК України обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії. За змістом статті 567 ЦК України гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Пунктом 2 частини першої статті 568 ЦК України визначено, що зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі закінчення строку дії гарантії. Тобто, виходячи зі змісту частини 1 статті 546 ЦК України гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов`язань. В даному випадку інтерес кредитора гарантується шляхом залучення до основного зобов`язання, яке існує між кредитором та боржником, третьої особи - гаранта. У ЦК України гарантії як способу забезпечення виконання зобов`язання надано новий зміст, що спричинило до запровадження в цивільний обіг нового терміну «фінансова гарантія», яка є письмовим зобов`язанням фінансової установи, яка видається за клопотанням принципала, за яким гарант зобов`язується сплатити кредиторові принципала, відповідно до умов гарантійного зобов`язання грошову суму після подання кредитором письмової вимоги про її сплату. Як випливає із визначення гарантії, для цього способу забезпечення характерний спеціальний суб`єктний склад: принципал, яким є боржник за основним зобов`язанням, бенефіціар, яким є кредитор за основним зобов`язанням, та гарант. При цьому, виходячи з положень ЦК України, гарантією може бути забезпечено будь-яке зобов`язання. Ініціатором виникнення гарантійних відносин, як правило, виступає принципал, який зацікавлений у видачі гарантії. Дуже часто від її наявності залежить виникнення цілого ряду правовідносин та ділова репутація принципала. Видачі такої гарантії може передувати укладення договору про надання гарантії, що укладається між гарантом і принципалом, який за своєю правовою природою є договором про надання фінансових послуг та, відповідно, в силу положень статті 567 ЦК України може бути оплатним. Лише після прийняття рішення про видачу гарантії та підписання договору про надання гарантії оформлюється гарантія. Згідно з положеннями ЦК України, гарантія є одностороннім правочином, а не договором. Акцепт кредитора про прийняття гарантії не має правового значення. Якщо гарант не отримав протягом строку дії гарантії відмову від кредитора, то гарантія вважається прийнятою. Як вже вище зазначалося судом, такий вид гарантійних зобов`язань, згідно положень ЦК України, передбачає оплатний характер гарантії та надає гаранту право на отримання винагороди від принципала за надані гарантійні послуги. Питання розміру та порядку здійснення оплати оговорюється у договорі про надання гарантії, який укладається між гарантом і принципалом. При визначенні розміру, підстав та порядку оплати слід виходити з того, що ці питання повинні визначатися у договорі про надання гарантії за згодою сторін. Розмір плати може залежати від конкретної ситуації, умов видачі гарантії, наявних ризиків гаранта і т. д. Винагорода може складати фіксований процент від гарантійної суми (комісійна винагорода) або визначатися в твердому наперед встановленому розмірі. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як принципалом, та ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ", як гарантом, укладено договір про надання гарантії від 08.01.2019 №ДГ-08-01/19-1, пунктом 1.1 якого передбачено, що Гарант зобов?язується надати безвідкличну гарантію на користь Компанії "AGTG SA" (Швейцарія) (далі - БЕНЕФІАР), за умовами якої Гарант прийме на себе зобов?язання нести відповідальність за належне виконання Принципалом умов Контракту №AGT/0801 від « 08» січня 2019 року, предметом якого оплата поставлених на користь Принципала нафтопродуктів, укладеного між Принципалом та Бенефіціаром (далі за текстом - Контракт). В пункті 1.2 договору сторони визначили, що об`єм відповідальності ГАРАНТА це зобов`язання Гаранта відповідати в межах конкретно визначеного розміру за належне виконання Принципіалом умов Контракту. Об?єм відповідальності Гаранта за умовами гарантії не буде перевищувати 650 000 000 (шістсот п?ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок. Згідно з умовами гарантії Гарант буде нести перед Бенефіціаром відповідальність за невиконання Принципалом зобов?язань по Контракту з об?ємом відповідальності, передбаченим цим Договором та умовами гарантії. Згідно з пунктом 1.3 договору гарантія є чинною з 08 січня 2019 року. Гарант за умовами гарантії буде відповідати перед Бенефіціаром в термін по « 30» червня 2019 року включно, з урахуванням п.7.2. цього Договору. В розділі 7 договору сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим Договором. Судом встановлено, що між сторонами були підписані акти приймання-передачі послуг з надання гарантії: - від 31.01.2019 №1 на суму 1 709 589,04 грн; - від 28.02.2019 №2 на суму 1 994 520,55 грн; - від 31.03.2019 №3 на суму 2 208 219,18 грн; - від 30.04.2019 №4 на суму 2 136 986,30 грн; - від 31.05.2019 №5 на суму 2 208 219,18 грн; - від 30.06.2019 №6 на суму 2 136 986,30 грн. Вартість послуг з наданих гарантій за актами від 31.01.2019 №1, від 28.02.2019 №2 та від 31.03.2019 №3 на загальну суму 5 912 328,77 грн було віднесено позивачем до складу фінансових витрат 2019 року. У податковому обліку ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" включено вартість послуг до фінансових витрат (рядок 2250 «Фінансові витрати» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) за 2019 рік). В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що згідно наданих до перевірки документів (ВМД, інвойси), бухгалтерських даних (оборотно-сальдові відомості, картка рахунку 632 «Розрахунки з постачальниками» по взаємовідносинах з Компанією «AGTG S.A» (Швейцарія) встановлено, що першу партію товару поставлено 13.06.2019, а оплата за товар здійснювалась ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" самостійно з валютного рахунку, тобто зобов`язання по Контракту на поставку нафтопродуктів з Компанією "AGTG S.A" (Швейцарія) від 08.01.2019 № АСТ/0801 підприємством виконано, а підстави для укладання договору гарантії №ДГ-08-01/19-1 від 08.01.2019 відсутні, і, відповідно, безпідставно сформовані витрати по послугах гарантії. Контролюючий орган зауважив, що відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта погасити зобов`язання боржника виникає тільки у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Таким чином, оскільки по вищевказаному Контракту постачання здійснювалось з червня 2019 року, Постачальника - Компанію "AGTG S.A" (Швейцарія), не повідомлялось про Гаранта, обидві сторони виконали взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, підстав для звернення до гаранта не було. З урахуванням цього, на думку контролюючого органу, укладений договір гарантії і відповідно послуги по гарантії з ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ", не підтверджують необхідність отримання вищенаведених послуг та відображення ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗТРІМ" вартості вищевказаних послуг у складі фінансових витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування. У зв`язку з цим відповідач зазначив про відсутність підтвердження фактичного використання послуг гарантії та їх зв`язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажом продукції (робіт, послуг), та відсутність підстав для включення вартості даних послуг до складу фінансових витрат. Також в акті перевірки вказано, що ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ" є суб`єктом господарювання зі значними ознаками ризику, а саме: згідно даних системи АІС "Податковий блок" відсутні відомості про об`єкти оподаткування чи користування будь-яким нерухомим/рухомим майном; відповідно до даних Офіційного сайту НБУ (https://bank.gov/ua), 23.06.2021 відкликано ліцензії на надання гарантій; є фігурантом кримінального провадження № 42017100000000028 від 12.01.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (справа № 757/5863/17-к). На переконання контролюючого органу відображенні в бухгалтерському обліку взаємовідносини ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" з ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ" по Договору гарантії є такими, що не підтверджують факт здійснення будь-яких господарських операцій, створені на підставі документів, технічно створених суб`єктами господарювання, виключно для формування штучних витрат у фінансовій звітності на суму 5 912 328,77 грн., задля заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток до сплати у деклараціях з податку на прибуток. Колегія суддів не погоджується з таким висновком контролюючого органу та зазначає наступне. Щодо наявності/відсутності підстав для укладання договору гарантії №ДГ-08-01/19-1 від 08.01.2019. Судом встановлено, що укладенню між позивачем та Компанією "AGTG S.A" (Швейцарія) контракту від 08.01.2019 №AGT/0801 передувало направлення Компанією листа від 18.12.2018 №1812-2018, в якому викладено занепокоєння про те, що ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" є новоствореною компанією, згідно відкритих даних розмір статутного капіталу юридичної особи складає 1 000 000,00 грн, та на даний час компанія не здійснює торгівлю нафтопродуктами та не має ділової репутації, що визначено як неприйнятний ризик несплати/несвоєчасної сплати за поставлений товар та унеможливлює укладення контракту. Компанія зазначила, що законодавством Швейцарської Конфедерації, а також звичаями ділового обороту, прийнятими в країні, передбачені певні заходи гарантування виконання зобов`язань, які приймають на себе учасники господарських правовідносин. До таких заходів, серед іншого, відносяться інститут гарантій, які надають банки або інші учасники ринку фінансових послуг. З огляду на представлені позивачем плани розвитку бізнесу та наявної клієнтської бази, Компанією запропоновано позивачу наступну модель співпраці: в день укладення контракту ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" зобов`язується, що на користь AGTG S.A буде надана безвідклична гарантія від фінансової компанії, зареєстрованої за законодавством України, яка прийме на себе зобов`язання ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" по оплаті поставлених товарів, в сумі не менше 23 500 000,00 доларів США. Вказані обставини свідчать про те, що залучення Гаранта до правовідносин між позивачем та Компанією "AGTG S.A" було визначено постачальником як передумова для укладення контракту. Суд першої інстанції правильно зазначив, що укладення договору про надання гарантії кредитору, з яким укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, фактично направлено на забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим договором. Отримання гарантій зумовлено необхідністю створення ділової репутації позивача (принципала), як конкурентоспроможного суб`єкта на ринку продажу нафтопродуктів. Твердження контролюючого органу про недоцільність укладення договору про надання гарантії через наявність взаєморозрахунків колегія суддів вважає юридично неспроможним. Специфіка гарантії полягає саме у забезпеченні вимог кредитора на випадок непередбачуваної неможливості виконання зобов`язань позивачем; отже, відсутність порушень за договором купівлі-продажу є наслідком належної поведінки сторін, а не доказом фіктивності чи невиконання договору гарантії. Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 813/6509/14, згідно з яким нездійснення банком на користь бенефіціара гарантійних платежів не спростовує факту отримання позивачем гарантійних послуг, а суть банківської послуги полягає в наданні гарантії, а не у фактичному здійсненні платежів гарантом на користь бенефіціара (кредитора). Також в цій постанові Верховний Суд підтвердив правомірність віднесення таких витрат до витрат платника. Аналогічна позиція по вказаному питанню викладена в судовому рішенні Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі № 320/23602/24. Щодо доводів контролюючого органу про те, що ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ" є суб`єктом господарювання зі значними ознаками ризику, а саме: згідно даних системи АІС "Податковий блок" відсутні відомості про об`єкти оподаткування чи користування будь-яким нерухомим/рухомим майном; відповідно до даних Офіційного сайту НБУ (https://bank.gov/ua), 23.06.2021 відкликано ліцензії на надання гарантій; є фігурантом кримінального провадження № 42017100000000028 від 12.01.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (справа № 757/5863/17-к), колегія суддів зазначає наступне. Чинне законодавство не передбачає відповідальності платника за неправомірні дії третіх осіб. Поняття "добросовісний платник" виключає виникнення у позивача обов`язку здійснювати повноваження податкового органу щодо перевірки сумлінності контрагентів. У разі виконання позивачем власних зобов`язань, він не може бути позбавлений права на податкову вигоду через недоліки в роботі третіх осіб, що відповідає принципу юридичної визначеності. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів, незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. За умови невстановлення податковим органом наявності замкненої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Тобто лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями. Аргумент податкового органу про відкликання ліцензій контрагента 23.06.2021 є іррелевантним, оскільки ця подія сталася вже після фактичного здійснення операцій. Юридична оцінка господарської діяльності має ґрунтуватися на стані правосуб`єктності сторін саме на момент вчинення правочину, а не за результатами подій майбутніх періодів. Щодо посилань відповідача на порушення кримінального провадження, в якому фігурує контрагент позивача, колегія суддів зазначає, що наявність самого кримінального провадження не є належним доказом фіктивності операцій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Суд звертає увагу на те, що, посилаючись на порушення кримінального провадження, податковий орган не доводить, що останнє стосуються господарських операцій саме позивача з його контрагентом, які є спірним в цій справі. Враховуючи наведені обставини у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу фінансових витрат 2019 року вартості сплачених ним на користь ТОВ "Фінансова компанія "ФІНСОЛЕ" послуг з надання фінансової гарантії. Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 жодних зауважень щодо висновків суду першої інстанції та апеляційного суду в цій частині не зазначив. Наступною підставою збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток, вказано заниження показників рядка 03 Декларацій "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" на загальну суму 21 300 000 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: за 3 кв. 2021 року - на суму 12 000 000 грн., 4 кв. 2021 року - на суму 9 300 000 грн., у зв`язку з безпідставним, на думку відповідача, віднесенням до складу витрат списаної дебіторської заборгованості. Судом встановлено, що 11.11.2020 між ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" (Позикодавець) та ТОВ "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" (Позичальник) було укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ФД 11/11-20. Згідно умов пункту 2.1 Договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві отриману поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у строк, визначений цим договором. Згідно з пунктом 2.2 договору поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою за цим договором є грошові кошти в сумі 100 000 000,00 грн. Повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги повинно здійснюватися позичальником одним платежем або частинами у безготівковій формі за домовленістю сторін у визначеному пунктом 2.2 договору розмірі у національній валюті - гривні. Строк повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги до 09.11.2021 (п.3.2 договору). Листом від 13.09.2021 №129 ТОВ "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" звернулося до ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" з проханням здійснити прощення частини боргу в сумі 12 000 000,00 грн. у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, спричиненим поширенням на території України коронавірусної хвороби та запровадженим внаслідок цього карантином, який вплинув на галузь будівництва, що є основним видом діяльності товариства. 15.09.2021 між ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" (Позикодавець) та ТОВ "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" (Позичальник) було підписано додаткову угоду №1, якою було припинено зобов`язання позичальника в сумі 12 000 000,00 грн за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ФД 11/11-20 від 11.11.2020, шляхом прощення боргу. Крім того 17.02.2021 між ТОВ "Газтрим" (Постачальник) та ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №17/02-23, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставити), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти у свою власність і оплатити нафтопродукти: дизельне паливо, автомобільні бензин марки А-92, А-95, котельні палива (мазути), котельні палива рідкі (палива пічні побутові рідкі), суднові палива, зріджений газ, масла, оливи та інше (далі за текстом товар) згідно умов договору та відповідних додаткових угод до нього. В розділі 6 договору сторони визначили, що оскільки на момент укладення договору Сторони не можуть визначити ціну на Товар, що буде постачатися протягом строку дії цього Договору, ціна на товар, що буде постачатися в рамках окремих партій Товару, буде визначатися Сторонами у додаткових угодах до цього Договору, для кожної партії Товару окремо. Орієнтовна вартість Товару, який може бути поставлений по цьому Договору протягом строку його дії, становить 7 750 000,00 грн. (сім мільйонів сімсот п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок), крім того ПДВ - 1 550 000,00 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок), всього з ПДВ - 9 300 000,00 грн. (дев`ять мільйонів триста тисяч гривень пуль копійок)+/- 10 %. Покупець здійснює 100% попередню оплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній додатковій угоді до цього Договору, на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено самою додатковою угодою. Додатковою угодою №1 від 17.02.2021 сторони визначили, що поставці підлягає дизельне паливо в кількості 400 тон на загальну вартість 9 300 000,00 грн. (з ПДВ). Поставка товару мала відбутися протягом 30 календарних днів від дати підписання даної угоди. Умови оплати визначені як 100% передплата, яка здійснюється протягом 1 банківського дня в день підписання цієї угоди. Позивачем було перераховано на користь ТОВ "Газтрим" кошти в сумі 9 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.02.2021 №540. В подальшому ТОВ "Газтрим" звернулося до позивача з листом від 30.11.2021 №31/1, в якому повідомило про неможливість здійснення поставки нафтопродуктів у зв`язку з прийняттям контролюючим органом рішення від 18.02.2021 №36447 про відповідність платника податку критеріям ризиковості та відмовою внаслідок цього потенційних постачальників нафтопродуктів в укладенні договору поставки. ТОВ "Газтрим" зазначило про неможливість повернення передоплати в сумі 9 300 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку та нездійсненням господарської діяльності з лютого 2021 року. З урахуванням цього ТОВ "Газтрим" просило позивача припинити зобов`язання в сумі 9 300 000,00 грн. шляхом прощення боргу у порядку статті 605 Цивільного кодексу України. 17.12.2021 між ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" (Сторона 1 та/або Кредитор) та ТОВ "Газтрим" (Сторона 2 та/або Боржник) було укладено договір №17122021 про прощення боргу, пунктом 1 якого передбачено, що Сторона 1 звільняє Сторону 2 від зобов`язання в розмірі 9 300 000,00 грн, що виникло відповідно до Договору поставки нафтопродуктів №17/02-21 від 17.02.2021 та засвідчується зарахуванням Стороні 2 від Сторони 1 на поточний рахунок Боржника повної оплати в розмірі 9 300 000,00 грн відповідно до платіжного доручення №540 від 17.02.2021, термін виконання якого сплив та не проведено належним чином Стороною

2. В пункті 2 договору закріплено, що всі зобов`язання Сторони 2, що виникли відповідно до Договору поставки нафтопродуктів №17/02-21 від 17.02.2021, припиняються в повному розмірі з моменту укладення даного Договору про прощення боргу. В пункті 3 договору Сторони засвідчили, що припинення зобов`язання Сторони 2, що виникло відповідно до поставки нафтопродуктів №17/02-21 від 17.02.2021, у повному розмірі згідно цього Договору не порушує прав третіх осіб щодо майна Кредитора. Списану дебіторську заборгованість ТОВ "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ФД 11/11-20 від 11.11.2020 на загальну суму 12 000 000 грн. позивачем було віднесено до складу інших витрат (рядок 2270 Звіту про фінансові результати). Списану дебіторську заборгованість по ТОВ "Газтрим" згідно Договору поставки нафтопродуктів від 17 лютого 2021 року № 17/02-21 в 4-му кв. 2021 року на загальну суму 9 300 000 грн. позивачем відображено в обліку підприємства наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 977 "Інші витрати" Кт3771 "Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)". Контролюючий орган в Акті перевірки вказав, що оскільки критерії для визнання безнадійної заборгованості на суму 12 000 000 грн. по ТОВ "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" згідно Договору № ФД 11/11-20 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 11.11.2020 документально не підтверджено позивачем у порядку, передбаченому законодавством, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" на порушення вимог п.134.1. ст.134, п.135.1 ст.135, пп. 139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України занижено значення рядка 1 Усього різниць, на які збільшується фінансовий результат Додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток по дебіторській заборгованості в 3-му кв. 2021 року на загальну суму 12 000 000 грн. Також контролюючий орган вказав, що оскільки критерії для визнання безнадійної заборгованості на суму 9 300 000 грн. ТОВ "Газтрим" по Договору № 17/02-21 поставки нафтопродуктів від 17 лютого 2021 року документально не підтверджено у порядку, передбаченому законодавством, ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" на порушення вимог п.134.1. ст.134, п.135.1 ст.135, пп. 139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України занижено значення рядка 1 Усього різниць, на які збільшується фінансовий результат Додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток по дебіторській заборгованості в 4-му кв. 2021 року на загальну суму 9 300 000 грн. Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 Верховний суд зазначив, що апеляційний суд визнав, що перевіркою правомірно встановлено порушення п.134.1. ст.134, п.135.1 ст.135, 139.2.1 п. 139.2 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не наведено мотивів, якими цей висновок обґрунтовано, а фактично відображено доводи контролюючого органу, які стали підставою для нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в цій частині згідно податкового повідомлення-рішення від 20.05.2024 №556/33-00-07-01, без урахування доводів позивача. Відповідачем було подано пояснення по справі з урахуванням позиції Верховного Суду. Відповідач зазначив, що ТОВ "Торговий Дім "Газтрім" не збільшувало та не зменшувало фінансовий результат на загальну суму 12 000 000 грн., що відповідно не вплинуло на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ та на об`єкт оподаткування податком на прибуток, резерву сумнівних боргів у підприємства не створено. Крім того повторно наголосив, що критерії для визнання безнадійної заборгованості на суму 9 300 000 грн. ТОВ "Газтрим" по Договору № 17/02-21 поставки нафтопродуктів від 17 лютого 2021 року документально не підтверджено позивачем у порядку, передбаченому законодавством (пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Здійснюючи перевірку обґрунтованості позиції відповідача та враховуючи заперечення позивача, колегія суддів керується принципом всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. За змістом підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів). Відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними; і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". Згідно з пунктом 4 Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 8 жовтня 1999 року № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018 : безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності; сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Відповідно до пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Саме на ці норми Положень (стандартів) бухгалтерського обліку покликався Відповідач у акті перевірки і саме ці норми визначають порядок списання дебіторської заборгованості. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 816/2419/16 Верховним Судом сформовано висновок, відповідно до якого необхідно наголосити на базових юридичних складових строку: це визначення його тривалості та початок його обчислення (дата початку перебігу строку, який зумовлюється настанням певної дати чи події, з якою пов`язано його початок). У постанові від 4 серпня 2022 року у справі №160/8779/21 Верховний Суд погодився з тим, що впевненість у непогашенні заборгованості є обґрунтованою за наявності інформації про ліквідацію боржника, визнання його банкрутом, або у випадку прощення боргу, або у випадку повернення виконавчого листа/наказу у зв`язку із неможливістю його виконання, або за наявності інших обставин, які свідчать про те, що боржник не має реальної можливості погасити борг. Документами, на підставі яких кредитор приймає рішення про визнання дебіторської заборгованості безнадійною можуть бути, наприклад, виписка/витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань із відомостями про ліквідацію боржника; повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову у задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства боржника; рішення державного виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника. Слід зазначити, що у разі списання дебіторської заборгованості, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на всю суму списаної заборгованості (з урахуванням ПДВ). При списанні дебіторської заборгованості, щодо якої створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів (з урахуванням ПДВ). При цьому зменшення фінансового результату відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу також здійснюється на всю суму дебіторської заборгованості (з урахуванням ПДВ), яка відповідає ознакам пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання (у даному випадку згідно п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю Колегія суддів зазначає, що дебіторська заборгованість ТОВ "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" та ТОВ "Газтрим" не відповідає наведеним вище критеріям, оскільки боржників не визнано банкрутами у встановленому законом порядку, не припинено як юридичних осіб у зв`язку з їх ліквідацією, а по зобов`язанням не минув строк позовної давності. Позивачем не надано належних, достатніх і переконливих доказів того, що "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" та ТОВ "Газтрим" не поверне борг Товариству. Списання дебіторської заборгованості позивачем є передчасним, що вказує на правильність висновків контролюючого органу та правомірність його рішення в частині донарахування позивачу основного платежу з податку на прибуток підприємства в розмірі 3833999,83 грн по невідображенню сум в додатку Р1 на збільшення фінансового результату на загальну суму 21300000,00 грн по невідображенню списаної дебіторської заборгованості, в тому числі: по договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ "Компанія "МОНОЛІТ СОЮЗ" в сумі 12 000 000,00 грн. та по договору поставки нафтопродуктів від ТОВ "Газтрим" в сумі 9 300 000,00 грн. (21 300 000,00 грн.*18%=3 833 999,83 грн.). Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2024 №556/33-00-07-01 в частині донарахування позивачу основного платежу з податку на прибуток підприємства в розмірі 3833999,83 грн. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242 244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.05.2024 №556/33-00-07-01 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Газтрім" основного платежу з податку на прибуток підприємства в розмірі 3 833 999,83 грн. скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 24.06.2026. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Я.М. Собків Є.О.Сорочко