Постанова 4854 № 420/1632/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1632/26 Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р., повний текст судового рішення складено 15.04.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Одеського окружного адміністративного суду 22 січня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління юстиції України (код ЄДРПОУ 34906792, місце знаходження м. Одеса, вул. Є.Танцюри, 42), в якій позивач просить: - визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невчиненні дій щодо закінчення виконавчого провадження №70986132 після скасування заочного рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 ; - зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №70986132 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» у зв`язку зі скасуванням рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ; - зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 143 667,86 гривень виконавчого збору, стягнутого у виконавчому провадженні №70986132 шляхом подання відповідних документів до Державної казначейської служби України. - стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати, які вона понесла та очікує понести в Одеському окружному адміністративному суді, а саме судовий збір в сумі 3993,60 грн. та 15 000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року після усунення недоліків у позовній заяві, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом. Прийнято до судового розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових справ в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Зобов`язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №70986132, протягом п`яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Зупинено провадження по справі до отримання копії витребуваних судом документів. Ухвалою від 23 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову. Ухвалою від 30 січня 2026 року заяву представника позивача про забезпечення позову залишено без розгляду. Через канцелярію суду 23.02.2026 року (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 23.02.2026) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження. Через канцелярію суду 27.02.2026 року (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 27.02.2026) від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. У заяві про збільшення розміру позовних вимог представник зазначив, що вважає за необхідне збільшити позовні вимоги, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2023 року у виконавчому провадженні №59536557 про стягнення виконавчого збору. Також, через канцелярію суду 27.02.2026 року (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 26.02.2026) від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Ухвалою від 10 березня 2026 року поновлено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління юстиції України (код ЄДРПОУ 34906792, місце знаходження м. Одеса, вул. Є.Танцюри, 42) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- зі стадії, на якій його було зупинено. Заяву представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про збільшення позовних вимог, - залишено без руху. Через канцелярію суду 11.03.2026 року (сформовано в підсистемі ЕС 11.03.2026) від представника позивача надійшла заява про відвід судді Юхтенко Л.Р. Ухвалою від 11 березня 2026 року визнано заяву представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відвід судді Юхтенко Л.Р. по справі №420/1632/26 необґрунтованою. Ухвалою від 13 березня 2026 року головуючого судді Бабенка Д.А. відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Юхтенко Л.Р. До суду 11 березня 2026 року від представника надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві, в який представник зазначає, що з процесуальної точки зору заява про збільшення позовних вимог подана своєчасно в межах строку визначеного ст.47 КАС України, також просить поновити строк звернення до суду. Ухвалою від 23 березня 2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог. Заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 27.02.2026 року (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 27.02.2026 року), - прийнято до провадження для розгляду. Запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дати отримання копії цієї ухвали надати відзив на заяву про збільшення позовних вимог та докази на підтвердження заперечень та надіслати позивачу. Продовжено строк розгляду справи №420/1632/26 на двадцять днів. Продовжено розгляд справи за позовною заявою та за заявою про збільшення позовних вимог у порядку письмового провадження на підставі наявних у електронній та паперовій справі матеріалів. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постановою старшого державного виконавця Гроса О.В. від 07.07.2025 року у виконавчому провадженні №70986132 було зупинене вчинення виконавчих дій з примусового виконання постанови №59536557, виданої 08.02.2023 року Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до розгляду питання по суті Херсонським апеляційним судом. Постановою Херсонського апеляційного суду від 04.11.2025 року у справі №666/5083/15 (провадження №22-ц/819/496/25) заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 , як поручителя, солідарно із боржником ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) №11397867000 від 25 вересня 2008 року у розмірі 72 860,03 грн., із якої: заборгованість за тілом кредиту 63 356,55 грн., заборгованість за відсотками - 9503,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. Представник позивача вважає, що скасування рішення, у зв`язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, оскільки правова підстава для їх стягнення є фактично такою, що відпала. Оскільки заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 було скасоване Херсонським апеляційним судом, то відповідач був зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 та постанову про повернення стягнутого виконавчого збору на підставі ч.7 ст.27 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». Отже відповідач проявив протиправну бездіяльність, а саме: виніс постанову від 22.12.2025 року про поновлення вчинення виконавчих дій, хоча згідно з імперативними вимогами п.5 ч.1 ст.39 та ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач був зобов`язаний закінчити виконавче провадження із застосуванням наслідків закінчення виконавчого провадження. Також представник позивача зазначає, що протягом вчинення виконавчих дій з позивачки на користь відповідача було стягнуто 143 667,86 грн. виконавчого збору, в тому числі: за період роботи в Філії ХОУ АТ «Державний ощадний банк України» 99 579,20 грн. за період роботи в АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» 44 088,66 грн. У заяві про збільшення позовних вимог представник позивача додатково зазначив, що спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування ч.2 ст.27 та ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.37 цього Закону та подальшого скасування рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий документ, повернутий стягувачу. Представник позивача зазначає, що оскільки постановою Херсонського апеляційного суду від 04.11.2025 року у справі №666/5083/15 заочне рішення в частині задоволення позовних вимог до позивача було скасовано, то виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору підлягає закінченню. До суду 23 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що згідно даних з АСВП 16.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно до виконавчого листа №666/5083/15-ц, що виданий 29.03.2016 року Дніпровським районним судом м. Херсона, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59536557 згідно Закону України «Про виконавче провадження», про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у сумі 2 146 609,61 грн. Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Представник відповідача зазначив, що 16.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 214 660,96 грн. 08.02.2023 року за письмовою заявою стягувача виконавче провадження було повернуто згідно п.1, ч.1, статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Прийнята державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору з боржника, яка не виконана самостійно боржником, є підставою для її примусового виконання. Отже, представник відповідача зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору №59536557 прирівнюється до виконавчих документів, зазначених у ст.3 Закону України «Про виконавче провадження». 08.02.2023 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно з постанови про стягнення виконавчого збору №59536557, що видана Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.07.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70986132 згідно Закону України «Про виконавче провадження» на суму 201 211,13 грн. несплачених у виконавчому провадженні №59536557. В подальшому державним виконавцем проводились заходи примусового виконання рішення, що спрямовані на повне та своєчасне виконання зобов`язань, визначених Законом. Від представника ОСОБА_1 адвоката Крижановського Миколи Михайловича надійшла заява про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №70986132 до закінчення апеляційного перегляду Херсонським апеляційним судом заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року у справі №666/5083/15-ц. 07.07.2025 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження згідно п.2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». 16.12.2025 року за вхідним №7027 від представника ОСОБА_1 адвоката Крижановського Миколи Михайловича надійшла заява про те, що ухвалено постанову Херсонського апеляційного суду від 04.11.2025 року у справі №666/5083/15 (провадження №22-ц/819/496/25), тому представник позивача просив здійснити перерахунок виконавчого збору у виконавчому провадженні №59536557 та у виконавчому провадженні №70986132, виходячи з остаточної суми боргу 72 860,03 грн. Визнати надміру стягнуту частину виконавчого збору такою, що підлягає поверненню. Вжити заходів для повернення ОСОБА_1 надміру стягнутого виконавчого збору з Державного бюджету України шляхом подання відповідних документів до Державної казначейської служби України., завершення виконавчого провадження №70986132 та повернення переплати по виконавчому збору. Представник відповідача зазначив, що 19.12.2025 року за вихідним номером №84869 державним виконавцем було надано відмову здійснити перерахунок виконавчого збору у виконавчому провадженні №59536557 та у виконавчому провадженні №70986132, виходячи з остаточної суми боргу 72 860,03 грн. поверненню частини виконавчого збору та на завершення виконавчого провадження №70986132, так як державний виконавець не може самостійно вносити зміни в закрите виконавче провадження, оскільки з моменту винесення постанови про закінчення дії в ньому не проводяться. Також представник позивача зазначив, що 22.12.2025 року державним виконавцем було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дії та повідомлено, що станом на 21.02.2026 боржником у виконавчому провадженні №70986132 сплачено 155 692,39 грн. виконавчого збору та 69,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження. Своєю чергою, до суду 27 лютого 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просив задовольнити позовні вимоги. Копія ухвали від 23 березня 2026 року доставлена до електронного кабінету відповідача 23.03.2026, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа. Відзив на заяву про збільшення позовних вимог до суду не надходив. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління юстиції України (код ЄДРПОУ 34906792, місце знаходження м. Одеса, вул. Є.Танцюри, 42) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №420/1632/26 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2023 року про стягнення виконавчого збору. Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невчиненні дій щодо закінчення виконавчого провадження № 70986132 після скасування заочного рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 . Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №70986132 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 155 692,39 гривень виконавчого збору, стягнутого у виконавчому провадженні №70986132 шляхом подання відповідних документів до Державної казначейської служби України. Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати, які вона очікує понести в Одеському окружному адміністративному суді, а саме судовий збір в сумі 3993,60 грн. та 15 000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати, які вона очікує понести у П`ятому апеляційному адміністративному суді, а саме 15 000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідно до АСВП 16.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа №666/5083/15-ц, що виданий 29.03.2016 року Дніпровським районним судом м. Херсона було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59536557 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у сумі 2 146 609,61 грн. 16.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 214 660,96 грн. з боржника ОСОБА_1 . 08.02.2023 року за письмовою заявою стягувача ПАТ «Дельта Банк» виконавчий документ повернуто стягувачу та виконавче провадження №59536557 було завершено згідно п.1, ч.1, ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Також старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 08.02.2023 року ВП №59536557, відповідно до якої, згідно з ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 залишок нестягнутого збору у розмірі 201 211,13 грн., стягувач Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Колегією суддів встановлено, що 08.02.2023 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №59536557 від 08.02.2023 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №70986132 згідно Закону України «Про виконавче провадження» на суму 201 211,13 грн. несплачених у виконавчому провадженні №59536557. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Крижановського Миколи Михайловича надійшла заява про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №70986132 до закінчення апеляційного перегляду Херсонським апеляційним судом заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року у справі №666/5083/15-ц. 07.07.2025 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження згідно п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Херсонського апеляційного суду від 04.11.2025 року у справі №666/5083/15 (провадження №22-ц/819/496/25) заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , як поручителя, солідарно із боржником ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року у розмірі 72 860,03 грн., із якої: заборгованість за тілом кредиту 63 356,55 грн., заборгованість за відсотками - 9503,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено». На адресу відповідача від представника ОСОБА_1 адвоката Крижановського Миколи Михайловича надійшла заява від 16.12.2025 року за вхід. №7027, в якій представник позивача у зв`язку з ухваленням постанови Херсонського апеляційного суду від 04.11.2025 року у справі №666/5083/15 (провадження №22-ц/819/496/25), просив здійснити перерахунок виконавчого збору у виконавчому провадженні №59536557 та у виконавчому провадженні №70986132, виходячи з остаточної суми боргу 72 860,03 грн. Визнати надміру стягнуту частину виконавчого збору такою, що підлягає поверненню. Вжити заходів для повернення ОСОБА_1 надміру стягнутого виконавчого збору з Державного бюджету України шляхом подання відповідних документів до Державної казначейської служби України, завершення виконавчого провадження №70986132 та повернення переплати по виконавчому збору. Однак, листом від 19.12.2025 за №84869 державним виконавцем було надано відмову здійснити перерахунок виконавчого збору у виконавчому провадженні №59536557 та у виконавчому провадженні №70986132, виходячи з остаточної суми боргу 72 860,03 грн. поверненню частини виконавчого збору та на завершення виконавчого провадження №70986132, так як державний виконавець не може самостійно вносити зміни в закрите виконавче провадження, оскільки з моменту винесення постанови про закінчення, дії в ньому не проводяться. Матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що 22.12.2025 року державним виконавцем було прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дії у виконавчому провадженні №70986132. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом №1404-XIV. Згідно з вимогами частини першої статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII ). Положеннями пунктів 1, 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Відповідно до вимог ч.1 ст.27 Закону №1404-VІІІ в редакції згідно з Закону №2475-VIII від 03.07.2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч.2 ст.27 Закону №1404-VІІІ). Відповідно до вимог ч.4 ст.27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Відповідно до вимог ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до АСВП 16.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа №666/5083/15-ц, що виданий 29.03.2016 року Дніпровським районним судом м. Херсона було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59536557 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк`у сумі 2 146 609,61 грн. 16.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 214 660,96 грн. з боржника ОСОБА_1 , що відповідає вищенаведеним приписам ст.27 Закону №1404-VІІІ. 08.02.2023 року за письмовою заявою стягувача ПАТ «Дельта Банк» виконавчий документ повернуто стягувачу та виконавче провадження №59536557 було завершено згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, колегією суддів встановлено, що старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 08.02.2023 року ВП №59536557, відповідно до якої, згідно з вимогами ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 залишок нестягнутого збору у розмірі 201 211,13 грн., стягувач: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Також, 08.02.2023 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №59536557 від 08.02.2023 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №70986132 згідно з Закону України «Про виконавче провадження» на суму 201 211,13 грн. несплачених у виконавчому провадженні №59536557. Змістом спірних правовідносин є протиправність бездіяльності Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у вчиненні дій щодо закінчення виконавчого провадження №70986132 після скасування заочного рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 . Позивач посилається на те, що скасування заочного рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 , на підставі якого було видано виконавчий лист №666/5083/15-ц від 29.03.2016 року Дніпровським районним судом м. Херсона та виконання якого стало підставою нарахування виконавчого збору, є правовою підставою для повернення сплачених до бюджету сум виконавчого збору та підставою для закінчення виконавчого провадження №70986132. Як зазначає апелянт, суд першої інстанції, встановивши факт скасування судового рішення, яке було підставою для відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, не надав належної правової оцінки впливу цієї обставини на правомірність постанови про стягнення виконавчого збору. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Аналізуючи вище наведені норми Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. При цьому стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця. Колегія суддів зауважує, що у виконавчому провадженні №59536557 стягувачем реалізовано процесуальне право повернення виконавчого документа без виконання за власною заявою, що стало підставою для правомірних дій державного виконавця щодо застосування ним частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у вигляді винесення постанови про стягнення виконавчого збору (відкриття виконавчого провадження №70986132) та подальшого її виконання у встановленому Законом порядку. З огляду на це, а також на те, що державним виконавцем чітко дотримано алгоритм законодавчо визначених дій, доводи сторони позивача про необхідність закінчення виконавчого провадження №70986132 є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці позивачкою обставин та невірним трактуванням останньою норм закону. Правові наслідки завершення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою не є тотожними правовим наслідкам визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав, визначених статтями 40, 41 Закону №1404-VIII. Зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою має наслідком поновлення йому перебігу строку на повторне пред`явлення виконавчого документу для виконання, тоді як у випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, наведеним правовим регулюванням передбачено лише можливість відновлення раніше закінченого виконавчого провадження в порядку Закону №1404-VIII. Необхідно розмежовувати правові наслідки завершення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII - у випадку повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою та на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України №1404-VIII - у випадку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У разі визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Разом з тим, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою нестягнута сума виконавчого збору підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова про стягнення виконавчого збору №59536557 від 08.02.2023 року є самостійним виконавчим документом та є відмінним від постанови Херсонського апеляційного суду від 04.11.2025 року у справі №666/5083/15 (провадження №22-ц/819/496/25). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №460/2478/19 (постанова від 30.06.2021 року) встановив, що у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця. Вимогами ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпаний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, зокрема пунктом 5 частини першої якої передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до вимог ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Також апелянт просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №59536557 від 08.02.2023 року з підстав того, що постановою Херсонського апеляційного суду від 04.11.2025 року у справі №666/5083/15 заочне рішення в частині задоволення позовних вимог до позивача було скасовано, то виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору підлягає закінченню. Однак, як зазначено вище, постанова про стягнення виконавчого збору №59536557 від 08.02.2023 року є окремим виконавчим документом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було прийнято вказану постанову з дотриманням приписів Закону України «Про виконавче провадження», що виключає підстави для визнання її протиправною та скасуванню. Враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору як окремий виконавчий документ не була скасована чи визнана судом такою, що не підлягає виконанню, не застосування державним виконавцем, конкретно до виконавчого провадження №70986132, такої процесуальної дії як закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, є правомірними діями відповідача. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №480/3069/19, від 06 квітня 2023 року у справі №320/8585/20. Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення ст.58 Конституції України щодо дії законів у часі. Так, апелянт наголошує, що зі змісту постанови про стягнення виконавчого збору від 08.02.2023 року вбачається, що виконавчий лист № 666/5083/15-ц був виданий 29.03.2016 року. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року (на час видачі виконавчого листа), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Отже, як вказує апелянт, з аналізу норм Закону №1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Водночас Законом України від 03.07.2018 року №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 404-VІІІ, за змістом яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. З урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме: в період до 28.08.2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Апелянт зазначає, що за обставин цієї справи, розмір виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом. З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом №666/5083/15-ц від 29.03.2016 року, на думку апелянта, потрібно дійти висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивачки виконавчого збору в принципі. З огляду на вищевказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до вимог статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Верховний Суд у постановах від 17.03.2026 року у справі №580/11979/23, від 14.03.2024 року у справі №280/7418/23, від 22.12.2023 року у справі №640/38220/21, від 06.09.2023 року у справі №160/11725/22, від 15.06.2023 року у справі №420/2013/22, від 06.04.2023 року у справі №640/20994/21 дійшов висновку, що положення статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Посилаючись на те, що внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршують становище боржників, виконавче провадження стосовно яких розпочато під час дії попередньої редакції статті 27 Закону №1404-VІІІ, Верховний Суд сформулював позицію про відсутність у таких випадках підстав для застосування статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції Закону №2475-VIII та стягнення з них виконавчого збору. Колегія суддів зазначає, що розмір і порядок стягнення виконавчого збору визначається законодавством, чинним на момент вчинення виконавцем відповідних дій (відкриття провадження, винесення постанови про стягнення виконавчого збору), а не на момент видачі виконавчого листа, як помилково зазначив апелянт. Колегія суддів вважає, що необхідно виходити не з дати ухвалення судового рішення чи видачі виконавчого листа, а з моменту виникнення правовідносин щодо примусового виконання. Отже, 16.07.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа №666/5083/15-ц, що виданий 29.03.2016 року Дніпровським районним судом м. Херсона, було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59536557 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» у сумі 2 146 609,61 грн. Тобто, правовідносини виникли вже після набрання чинності змінами до Закону «Про виконавче провадження» від 2018 року. Новий закон не має зворотної дії та застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Тому, саме факт, що виконавчий лист виданий 29.03.2016 року, не означає, що до виконавчого провадження №59536557, відкритому у 2019 році, слід застосовувати редакцію закону, чинну станом на 16.07.2019 року (дата видачі виконавчого листа). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що внесені Законом України від 03.07.2018 року №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом №666/5083/15-ц від 29.03.2016 року, то, на думку апелянта, потрібно дійти висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивачки виконавчого збору в принципі. Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови були правомірними, також відсутня протиправна бездіяльність відповідача у закінченні виконавчого провадження № 70986132, та зобов`язання вчинити такі дії, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача закінчити вказане виконавче провадження та повернути стягнуті кошти. Доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року, колегія суддів не вбачає. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 243; 287; 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328; 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко