Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/11832/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/11832/26 Провадження № 33/820/511/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., апеляційну скаргу захисника Кримчака О.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за місцем проживання у АДРЕСА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, в с т а н о в и л а: Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини. Постановою суду встановлено, що 10 квітня 2026 року о 00 год. 53 хв. в м. Хмельницькому по вул. Чорновола, 127 ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів) та від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Кримчак О.А. просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення. На обґрунтування скарги зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно оцінив докази. Апелянт вказує, що на відеозаписах з місця події відсутні об`єктивні ознаки наркотичного сп`яніння, а поведінка водія була адекватною та відповідала обстановці. Стверджує, що ОСОБА_1 погодився пройти медичний огляд, однак працівники поліції схиляли його до відмови від такого огляду, у тому числі під час доставлення до медичного закладу, що, на думку захисника, свідчить про провокацію з боку поліцейських. Також апелянт посилається на наявну в матеріалах справи медичну довідку, згідно з якою у нього не виявлено стану наркотичного сп`яніння, що, на його переконання, спростовує підстави для направлення на огляд та висновки суду. Крім того, скаржник вважає, що вина ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь останнього відповідно до принципу презумпції невинуватості. Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення. Будучі належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник Кримчак О.А. в судове засідання не з`явилися про причини неявки суд не повідомили, тому суд згідно положень ст. 268 КУпАП вважає можливим розглянути апеляційну скаргу захисту у їх відсутності. Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Мотиви суду. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №636639 від 10 квітня 2026 року, згідно якого ОСОБА_1 10 квітня 2026 року о 00 год. 53 хв. в м. Хмельницькому по вул. Чорновола, 127 керував автомобілем марки «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів) та від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.1); - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.04.2026 року, згідно якого у водія виявлено ознаки наркотичного сп`яніння поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів (а.с.3); - відеозапису із нагрудної камери працівників події, що додані на диску, з яких вбачаються обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, у тому числі рух транспортного засобу «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 до моменту повної його зупинки працівниками поліції, спілкування останніх з ОСОБА_1 після зупинки, фіксація відмови пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі(а.с.6). Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. За результатами апеляційного перегляду провадження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного чи іншого сп`яніння, оскільки вони спростовуються доказами, наявним в матеріалах провадження. Зокрема, як убачається з дослідженого судом відеозапису, під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки, характерні для наркотичного сп`яніння, а саме: поведінку, що не відповідала обстановці, порушення координації рухів та тремтіння пальців рук. Після повідомлення про виявлені ознаки водій не заперечував наявності зазначених зовнішніх проявів, пояснивши їх втомою та хвилюванням під час спілкування з працівниками поліції. Разом із тим наведені пояснення не спростовують факту наявності зафіксованих зовнішніх ознак, які були безпосередньо спостережені працівниками поліції під час виконання службових обов`язків. Зазначені прояви об`єктивно могли свідчити про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння та були достатніми для виникнення у працівників поліції обґрунтованих підстав вимагати проходження огляду на стан сп`яніння у порядку, передбаченому законом. Крім того, виявлені ознаки відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636639 від 10.04.2026 року та у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 10.04.2026 року. Належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність у ОСОБА_1 зазначених ознак або свідчили про недостовірність відповідних відомостей, внесених працівниками поліції до матеріалів провалдження, стороною захисту не надано. За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про безпідставність чи незаконність вимоги працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння. Необгрутованими є і доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння або спровокували таку відмову. Із дослідженого судом відеозапису (файл clip-2) убачається, що під час доставлення до закладу охорони здоров`я саме ОСОБА_1 ініціював розмову з працівниками поліції, поцікавився станом роботи нагрудної відеокамери та повідомив, що близько двох тижнів тому вживав наркотичну речовину. Після цього він почав з`ясовувати можливі наслідки проходження огляду та запитував працівників поліції, як йому краще вчинити у такій ситуації. Відповідаючи на поставлені запитання, працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду, передбачений законодавством, а також повідомили про можливі правові наслідки його проходження чи відмови від нього. При цьому будь-яких висловлювань, порад, вказівок або інших дій, спрямованих на схиляння водія до відмови від проходження огляду, з відеозапису не вбачається. Навпаки, з матеріалів справи встановлено, що працівники поліції забезпечили доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу та неодноразово наголошували, що рішення щодо проходження огляду він має прийняти самостійно вже безпосередньо у закладі охорони здоров`я. Під час перебування в медичному закладі будь-яких дій, які могли б свідчити про тиск, переконування чи спонукання до відмови від огляду, працівники поліції також не вчиняли. Посилання апелянта на те, що поліцейський нібито налякав ОСОБА_1 можливими наслідками позитивного результату огляду, є суб`єктивним тлумаченням змісту розмови та не підтверджується відеозаписом. Водночас роз`яснення особі порядку проведення огляду та можливих правових наслідків її рішень не може розцінюватися як провокація або схиляння до відмови від проходження огляду. Апеляційний суд також враховує, що жодних об`єктивних перешкод для проходження огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не мав, однак, будучи належним чином поінформованим про порядок його проведення, добровільно відмовився від проходження такого огляду. Із долучених відеозаписів не вбачаються ознаки фальсифікації матеріалів з боку працівників поліції, безпідставність вимог пройти огляд на стан сп`яніння, що виключає ознаки їх свавільних дій. За таких обставин доводи сторони захисту про провокацію з боку працівників поліції є необґрунтованими та спростовуються дослідженими у справі доказами. Враховуючи викладене, працівниками поліції було правомірно складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що за результатами лабораторного обстеження, пройденого ОСОБА_1 за власною ініціативою після події, наркотичних речовин в його організмі не виявлено та вважає, що таке обстеження проведено поза межами процедури огляду на стан сп`яніння, встановленої статтею 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735, а тому його результати не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законом порядку. Відтак надана стороною захисту довідка № 565 від 10 квітня 2026 року не впливає на правильність висновків суду щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду. Протокол про адміністративне правопорушення складений в силуст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає. Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Кримчака О.А. залишити без задоволення. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: