Постанова 4852 № 160/27830/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27830/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (суддя Кучма К.К., повний текст рішення складено 02.03.2026) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.08.2024: № 0530460707, № 0530470707, № 0530480707, № 0530490707. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що в межах адміністративної справи № 160/27830/24 було проведено судову експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 5554 від 27.11.2025, який в цілому і став підставою для формування позиції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладеної в судовому рішенні. Натомість висновок експерта № 5554 від 27.11.2025 не досліджує отриману в ході перевірки податкову інформації у вигляді: відсутність розрахункових рахунків у банках «правонаступника», що характеризує новоствореного платника як такого, що не мав наміру проводити господарську діяльності; відсутність найманих працівників, нарахування заробітної плати не здійснювалося взагалі; відсутність будь-якої господарської діяльності з моменту створення «правонаступника» по теперішній час, не подання податкової звітності; передача кредиторської заборгованості, яка є фактично є безнадійною (кредитори або не звітують, або відповідно до звітів про фінансовий результат вже списали дебіторську заборгованість по ТОВ «ЗАВОД СТЕКО»), що додатково характеризують дану операцію як таку, що не відбувалася у дійсності. Однак, такі доводи та аргументи відповідача висвітлені в судовому рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду не були, жодних зауважень щодо зазначених висновків, причин їх неврахування або помилковості в рішенні не наведено. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.06.2024 № 2499-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2021 по 31.03.2024, за результатом якої складено Акт від 19.07.2024 за № 2054/04-36-07-07-04/38114294. Відповідно до висновків податкового органу, відображених в Акті перевірки, позивачем допущено порушення: - пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 7 П(С)БО 15 «Доходи», у результаті чого ТОВ «Завод Стеко» занижено дохід від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку у загальній сумі 89 379 893,28 грн за 4 кв. 2022 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 16 088 381 грн за 4 кв. 2022 року; - п.п. 189.1, 198.5 ст. 189, абзацу «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування у березні 2024 на загальну суму 9 287 957 грн, заниження податку на додану вартість на загальну суму 10 547 809 грн; - п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового колексу України, а саме, ТОВ «Завод Стеко» не складено та не зареєстровано в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, штрафні санкції згідно з ПК України. Відповідальність, передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України з урахуванням п. 90 розділу XX «Перехідні положення» ПК України; - п. 63.3 ст. 63 ПК України, розділу VIII «Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням» Порядку № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), а саме, ТОВ «Завод Стеко» не повідомило контролюючий орган за основним місцем реєстрації про набутий в користування об`єкт оподаткування/об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність; - п. 1 ч. 2 ст. 6, ч.ч. 5, 13 ст. 8 Закону № 2464, пп. 5 п. 2 р. ІІІ Інструкції № 449 в частині не нарахування єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму ЄСВ - 3 643,86 грн, у тому числі: за жовтень 2021 року на суму 1 186,45 грн, за листопад 2021 року на суму 1 186,45 грн, за грудень 2021 року на суму 1 270,96 грн. На підставі акту перевірки відповідачем 19.08.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0530460707, згідно з яким застосовано штраф у сумі 3 400,00 грн за не здійснення реєстрації податкових накладних; - № 0530470707, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 13 184 736,25 грн; - № 0530460807, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24 132 571,37 грн; - 0530460907, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 9 287 957,00 грн. Названі рішення є предметом оскарження в цій справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. За приписами статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. За приписами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. У статті 200 ПК України закріплений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, пунктом 200.1 якої встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Також пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Застосовуючи наведені норми в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Завод Стеко» вирішено провести процедуру реорганізації шляхом виділу та утворення нової юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНДОВ КОНСТРАКТ», яке є правонаступником частини прав та обов`язків позивача за рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Завод Стеко». Апелянт не оспорює факт документального оформлення товарно-матеріальних цінностей новоутвореному суб`єкту, водночас зазначає, що під час проведення податкової перевірки контролюючим органом було встановлено, що здійсненні між ТОВ «Завод Стеко» та ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» операції, під час виділу останнього, а саме передача майна (ТМЦ) на загальну суму 89 379 893,28 грн, не опосередковано реальним рухом таких активів, а метою відповідної операції є лише її документальне оформлення для подальшої мінімізації податкових зобов`язань Позивача. Колегія суддів звертає увагу, що в межах розгляду цієї справи було призначено та проведено судово-економічну експертизу, в результаті якої експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено висновок № 5554. Експерт проаналізував направлені матеріали та дійшов висновку, що в акті ДПС необґрунтовано встановлено, що операція з передачі зобов`язань між ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» та ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» не відбувалася. Також експерт констатував, що висновки акту Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 19.07.2024 № 2054/04-36-07-07-04/38114294 документальної позапланової виїзної податкової перевірки про наявність підстав для донарахування до сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» податкових зобов`язань документально не підтверджуються. Податковий орган не спростовує правильність описаних у висновку експерта обставин, з посиланням на первинні документи та висновки акту перевірки, натомість наголошує, що фактичні обставини справи щодо відсутності найманих працівників, нарахування заробітної плати, відсутність господарської діяльності, передача фактично безнадійної заборгованості експертом не досліджувалося та не встановлювалося, а відтак, з урахуванням принципу «превалювання сутності над формою» не спростовуються наданим висновком експерта № 5554 від 27.11.2025. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що і сам податковий орган не надає до суду належні докази, які підтверджують, що у спірному періоді новоутворене підприємство ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ», дійсно не приймало товарно-матеріальні цінності та зобов`язання в межах реорганізації ТОВ «Завод Стеко». У межах апеляційного розгляду справи податковий орган підтвердив, що висновки відповідача ґрунтуються на аналізі податкових баз, натомість суд апеляційної інстанції не вважає цю інформацію достатньою та такою, що є беззаперечним доказом не проведення господарської діяльності ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» після його утворення, адже у даному випадку цілком можливим є недотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни не подання податкової звітності та інформації встановленої форми. Перевіркою реального стану платника податків та реального отримання ТМЦ від ТОВ «Завод Стеко» могли слугувати акти податкових перевірок ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» або акт зустрічної звірки в межах проведення перевірки ТОВ «Завод Стеко», натомість такі документи до суду не надавались, в межах апеляційного розгляду справи їх проведення не встановлено. Водночас варто звернути увагу на ту обставину, що під час перевірки ТОВ «Завод Стеко» за ініціативою відповідача було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої надлишку та нестач не виявлено, що відображено в Акті перевірки № 2054/04-36-07-07-04/38114294. Відтак за обставинами, наведеними в акті перевірки, не можна стверджувати, що внаслідок реорганізації ТОВ «Завод Стеко» та передачі активів та зобов`язань новоутвореній юридичній особі особою ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» у позивача виник обов`язок по декларуванню податку на прибуток та реєстрації податкових накладних. Відповідно, донарахування податковим органом оскаржуваних зобов`язань та застосування штрафу є неправомірним. Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу на безпідставність доводів відповідача щодо не доведеності економічної мети проведення відповідної реорганізації, адже за приписами статті 39 ПК України відповідна вимога (обґрунтування економічної доцільності (економічної вигоди) ставиться виключно при здійсненні контрольованої операції, що не мало місце у спірних правовідносинах. Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/27830/24 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 25 червня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 25 червня 2026 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров