Постанова 4852 № 340/7232/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7232/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бобринецької районної ради Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (суддя Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/7232/25 за позовом Громадської організації Районний антикорупційний комітет до Бобринецької районної ради Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Громадська організація Районний антикорупційний комітет звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Бобринецької районної ради Кіровоградської області, в якому просила: - визнати протиправною відмову Бобринецької районної ради №01-14 від 14.10.2025 року у наданні публічної інформації на запит Громадської організації "Районний антикорупційний комітет" від 19.09.2025 №09/19-1; - зобов`язати Бобринецьку районну раду надати Громадській організації "Районний антикорупційний комітет" запитувану інформацію у відповідь на запит від 19.09.2025 №09/19-1 у порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації". В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства відмовився надати інформацію на публічний запит. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Бобринецької районної ради №01-14 від 14.10.2025 року у наданні публічної інформації на запит Громадської організації "Районний антикорупційний комітет" від 19.09.2025 №09/19-1. Зобов`язано Бобринецьку районну раду повторно розглянути звернення Громадської організації "Районний антикорупційний комітет" №09/19-1 від 19.09.2025 року, з урахуванням висновків суду, та надати достовірну, точну та повну інформацію, що відповідає змісту обов`язку розпорядника інформації, визначеного Законом України "Про доступ до публічної інформації". В іншій частині позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що направлений позивачем запит фактично був витребування (доступ) до документа, а не до інформації. При цьому, на момент направлення такого запиту позивач володів інформацію про витребуваний документ, адже працював в Бобринецькій міській раді та в суді брав участь щодо підстав укладення договору, який і витребував у запиті. Зазначено, що судом безпідставно віднесено відповідача до суб`єкту владних повноважень та відкрито провадження за правилами адміністративного судочинства. Також відповідач перебуває у стані припинення та управлінські функції здійснює комісія з реорганізації, а тому відповідач не міг надати запитувану інформацію. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи останньої не спростовують правильності рішення суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 19 вересня 2025 року позивачем було надіслано на адресу відповідача запит про отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати копію договору №2/24 про відповідальне зберігання з правом користування від 10.10.2024 (з додатками), на підставі якого Бобринецька районна рада, управління справами якої здійснює комісія з реорганізації Бобринецької районної ради, передала у 2024 році на відповідальне зберігання з правом користування Кетрисанівській сільській раді будівлю за адресою вул. Незалежності,80, м. Бобринець. Вказаний запит було направлено засобами електронного зв`язку, який надійшов на адресу відповідача 19.09.2025 о 22:23:23, тобто у п`ятницю. Листом від 14.10.2025 року №01-14 відповідач повідомив, що за результатом розгляду його запиту на отримання публічної інформації, а саме копії договору відповідального зберігання з правом користування №2/24 від 10.10.2024 / з додатками/ було винесено на розгляд чергового засідання комісії з реорганізації Бобринецької районної ради, яке відбулось 10.10.2025. За результатом розгляду порушеного в запиті питання, комісією прийнято рішення про відмову в наданні запитуваних документів. Підставою для відмови в наданні запитуваного договору слугував те, що Бобринецька районна рада є юридичною особою у стані припинення, управління справами якої здійснює комісія з реорганізації та не є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" та те, що договір відповідального зберігання є господарським договором та не містить публічної інформації. Не погоджуючись з відповіддю відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Згідно із частиною 1 статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честі і гідність інших людей. Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію», інформація будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону України «Про інформацію»). За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Частиною 2 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того, частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест): 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Частина 5 статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» встановлює, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Згідно статті 23 Закону «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 24 Закону «Про доступ до публічної інформації», відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Так, Закон «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов`язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР) до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 дійшла висновку, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації. У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21 зазначено, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Також Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 420/16094/21 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, така відповідь повинна бути повною, достовірною та точною, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала (постанови від 27.02.2020 у справі №800/304/17, від 01.04.2021 у справі №9901/183/20, від 10.02.2022 у справі №9901/369/21), що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Суд першої інстанції вірно зазначив, що договір про відповідальне зберігання з правом користування є публічною інформацією в розумінні Закону № 2939-VI, оскільки це зафіксовані документи у розпорядника інформації (органів влади, місцевого самоврядування), а доступ до них може бути обмежений лише за певними суворими винятками (конфіденційна інформація, службова інформація, що відповідає трискладовому тесту), що мають бути доведені розпорядником. Відповідно до пункту 6-2 Розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження районних рад, які представляли спільні інтереси територіальних громад районів, ліквідованих Верховною Радою України, закінчуються в день набуття повноважень обраними на відповідних місцевих виборах районними радами районів, утворених Верховною Радою України. Таким чином, повноваження Бобринецької районної ради як представницького органу місцевого самоврядування закінчилися 11 грудня 2020 року в день проведення першої сесії Кропивницької районної ради, що засвідчується рішенням першої сесії Кропивницької районної ради восьмого скликання від 11 грудня 2020 року № 1 "Про початок повноважень депутатів Кропивницької районної ради восьмого скликання". На виконання вимог вищевказаного Закону 22 січня 2021 року Кропивницька районна рада прийняла рішення № 70 "Про початок реорганізації Бобринецької районної ради шляхом приєднання до Кропивницької районної ради". Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач є розпорядником інформації, яка зазначена у запиті у розумінні вимог Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI. Стосовно доводів скаржника, що на момент направлення запиту позивач володів інформацію про витребуваний документ, адже працював в Бобринецькій міській раді та в суді брав участь щодо підстав укладення договору, який і витребував у запиті, то слід зазначити, що по-перше позивачем у справі є громадська організація та по-друге такі обставини не можуть бути підставою для ненадання запитуваної інформації. Щодо доводів, що судом безпідставно віднесено відповідача до суб`єкту владних повноважень та відкрито провадження за правилами адміністративного судочинства, то такі доводи є хибним твердженням скаржника, які не базуються на нормах законодавства. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Бобринецької районної ради Кіровоградської області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова