Постанова 4851 № 520/5291/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 р. Справа № 520/5291/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Фоміної Л.О., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5291/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 заяву ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 520/5291/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Дер-м, п.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у місячний термін звіт про виконання постанови ДААС від 23.09.2025 року по справі № 520/5291/25. 12.05.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач) про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі № 520/5291/25. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за виконанням судового рішення по справі № 520/5291/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Дер-м, п.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі № 520/5291/25 та направити справу № 520/5291/25 до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Також апелянт зазначає, що як слідує з інформації у підсистемі «Електронний суд» за вказаним вище рішенням 21.11.2025 Харківським окружним адміністративним судом виготовлений виконавчій лист у паперовому вигляді. Однак, листом заступника голови Харківського окружного адміністративного суду Дмитра Волошини від 27.01.2026 № 05-23/2548/2026 відмовлено у надсиланні виконавчого документу рекомендованим відправленням із супровідним листом ОСОБА_1 , як стягувачу. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла таких висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, що полягають у відрахуванні у березні 2025 року з пенсії позивача 45668,40 грн, проведеного не в установленому законом порядку, не на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень, як особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; - стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області протиправно відраховані у березні 2025 року з пенсії позивача 45668,4 грн., проведені не в установленому законом порядку не на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень, як з особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Дер-м, п.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі № 520/5291/25 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 34455,60 грн після застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату за березень 2025 року пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничним (максимальним) розміром та без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 520/5291/25 відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 520/5291/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. 04.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 520/5291/25, якою його апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 520/5291/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Дер-м, п.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду від 10.02.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі № 520/5291/25 скасовано. Справу № 520/5291/25 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 520/5291/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Дер-м, п.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у місячний термін звіт про виконання постанови ДААС від 23.09.2025 року по справі № 520/5291/25. Попереджено відповідача, що відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. 12.05.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі № 520/5291/25. Приймаючи звіт суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано постанову ДААС від 23.09.2025 у справі № 520/5291/25 в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за березень 2025 та нарахування доплати пенсії у розмірі 45668,40 грн за березень 2025 року. Щодо виплати відповідачем нарахованої доплати суд першої інстанції вказав, що з поданого звіту вбачається, що ГУ ПФУ в Харківській області вчиняються дії щодо виплати вказаної суми, а отже спрямовані на виконання судового рішення у цій справі. При цьому невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, а тому, хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для його виконання. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Положеннями частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Приписами статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2013 № 11-рп/2012). Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Згідно з частиною 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. За змістом частини 2 статті 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно з частинами 1-3 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Положеннями частин 1-2 статті 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. Відповідно до частин 1-3, 10, 11 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мету, задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права. З поданого відповідачем звіту встановлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі 520/5291/25 відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за березень 2025 та нараховано доплату пенсії у розмірі 45668,40 грн за березень 2025 з урахуванням раніше виплачених сум. Нараховану різницю в пенсії за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 у розмірі 45668,40 грн., обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ), виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за № 821-20634. Виплата нарахованої різниці в пенсії за судовим рішенням провадиться відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Головне управління не може визначити орієнтовні строки повного виконання рішення в частині виплати всієї суми заборгованості, оскільки виплата напряму залежить від виділених бюджетних асигнувань та враховуючи принцип пропорційності виплати коштів кількості проведених перерахунків на виконання судових рішень. Відповідач зазначив, що у нього відсутній умисел чи вина, а матеріалами справи підтверджується вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, а тому, хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем у повному обсязі, однак відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання такого. До звіту ГУ ПФУ в Харківській області додано копію довідки про розмір заборгованості пенсії за рішенням суду, відповідно до якої розмір нарахованої позивачу пенсії за березень 2025 року становить 80124,00 грн, розмір фактично виплаченої пенсії 34455,60 грн, різниця 45668,40 грн. Отже, відповідач виконав постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок за березень 2025 року пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з Постановою КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Разом із тим, відповідачем повідомлено, що за результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 у розмірі 45668,40 грн. На переконання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб`єкта владних повноважень причинами, а саме, відсутністю достатнього фінансування. Однак, колегія суддів наголошує, що невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року). За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов`язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 наразі залишається невиконаною, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції з мотивів, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, які, на переконання суду апеляційної інстанції, не є достатніми для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі. Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Отже, відповідні доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та приймаються колегією суддів до уваги. Враховуючи вказане вище, дослідивши фактичні обставини та питання права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов передчасного висновку про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року по справі № 520/5291/25 скасувати. Адміністративну справу № 520/5291/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.О. Фоміна Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко