Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/13046/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 р.Справа № 440/13046/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 20.03.26 по справі №440/13046/25 за позовом Комунального підприємства "Парки Посулля" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "ПАРКИ ПОСУЛЛЯ" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (надалі КП "ПАРКИ ПОСУЛЛЯ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 №00071670701 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 1020 грн за платежем адмін. штрафи та інші санкції; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 №00071770701 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 4080 грн за платежем адмін. штрафи та інші санкції; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 №00071690701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності та штрафні (фінансові) санкції в сумі 439313,50 грн. 12 березня 2026 року Полтавський окружний адміністративний суду ухвалив рішення, яким позов КП "ПАРКИ ПОСУЛЛЯ" задовольнив. Визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 №00071670701 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 1020 грн за платежем адмін. штрафи та інші санкції. Визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 №00071770701 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 4080 грн за платежем адмін. штрафи та інші санкції. Визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 №00071690701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності та штрафні (фінансові) санкції в сумі 439313,50 грн. Стягнув на користь КП "ПАРКИ ПОСУЛЛЯ" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 5332,96 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області вказує, що до перевірки не первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2018 по 31.12.2021, у зв`язку з їх відсутністю, в результаті чого складено акт від 23.04.2025 №338/16-31-07-01-01/05534278 про ненадання документів (копій) в ході проведення перевірки, чим порушено пп.16.1.2, 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.3, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.85.2 ст.85 ПК України, а також не надано головну книгу, оборотно-сальдові відомості/сформовані у відповідності до податкових періодів, по яких здійснювалося звітування за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік; регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів (із зазначенням сальдо станом на дату подання документів) за весь період дії договору(-ів) за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік; частина первинних бухгалтерських та інші документів щодо придбання/ реалізації товарів. Також вказав на встановлення факту не подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. ГУ ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82, підпункту 69.352 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, згідно з планом графіком проведення документальних планових перевірок платників податків за 2024 рік щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності КП "ПАРКИ ПОСУЛЛЯ" з 01.10.2018 по 30.09.2024, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2024. За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 5320/16-31-07-01-01/05534278. Відповідно до висновків Акту перевіркою встановлено наступні порушення: - пп. 16.1.2, 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.3, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) а саме ненадання всіх оригіналів документів, що стосуються предмета перевірки; - п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20, пп. 20.1

6. П. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, П(С)БО №16, «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1991 №290, а саме встановлено заниження податку на прибуток встановлено заниження в сумі 399785 грн у тому числі за 2018 рік у сумі 116521 грн, за 2019 рік 106479 грн, за 2020 рік 116418 грн, за 2021 рік 60366 грн. - п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 8.1, 8.2, ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 зі змінами да доповненнями, а саме невнесення інших змін до своїх облікових даних по об`єктах оподаткування (не подано повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням). На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято: - податкове повідомлення-рішення від 28.05.2025 № 00071690701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та фінустанов комунальної власності в сумі 439 313,50 грн. - податкове повідомлення рішення від 28.05.2025 № 00071670701 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 1 020 грн. - податкове повідомлення рішення від 28.05.2025 № 00071700701 про застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 4 080 грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями КП «ПАРКИ ПАСУЛЛЯ» оскаржило їх до ДПС України. 15.08.2025 ДПС України прийнято рішення про залишення скарги КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 28.05.2025 №00071670701, від 28.05.2025 № 00071700701, від 28.05.2025 № 00071690701 без змін. КП "ПАРКИ ПОСУЛЛЯ" не погоджуючись з податковими повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 28.05.2025 № 00071690701, від 28.05.2025 №00071670701, від 28.05.2025 №00071700701, звернулося до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності на необґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України). Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Приписами підпункту 19.1-1.1.1 п. 19-1 ст. 19 ПК України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Приписами п.п. 77.4,77.6-77.9 статті 77 ПК України унормовано, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Положеннями пункту 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За приписами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі. Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із визначеннями, наданими у статті 1 зазначеного Закону: зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції, чинній на час укладення угод) визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України). Підстави та порядок проведення перевірки позивачем під сумнів не ставиться. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що працівниками ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 по 30.09.2024, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2024. Під час проведення перевірки КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» контролюючому органу були надані документи бухгалтерської звітності, забезпечено доступ до документів за період з 01.01.2022 по 30.09.2024, проте не надано для перевірки документів за період з 01.01.2018 по 31.12.2021, а саме: - головної книги, оборотно сальдової відомості/сформовані у відповідності до податкових періодів, по яких здійснювалося звітування за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік; - первинних банківських документів: виписки, регістри бухгалтерського обліку та платіжні доручення за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік; - договорів купівлі продажу товарів робіт та послуг та додатки до них за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік; - первинних бухгалтерських та інших документів щодо придбання/реалізації товарів; - розрахункових документів: платіжні доручення або інші документи, що свідчать про виконання грошових зобов`язань за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік; - регістрів бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів (із зазначенням сальдо станом на дату подання документів) за весь період дії договорів за 2018 рік, 2019 рік, 2019 рік, 2020 рік. Позивач стверджував що відсутність документів фінансово господарської діяльності зумовлено тим, що вони знаходились у попереднього бухгалтера КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» ОСОБА_1 . В присутності перевіряючих головний бухгалтер КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» Білан Катерина Григорівна зверталася до попереднього бухгалтера з проханням надати всі наявні в неї документи, які стосуються господарської діяльності підприємства. Вказані документи були передані підприємству лише 23.04.2025. 07.05.2025 КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» ГУ ДПС у Полтавській області надано додаткові пояснення та документи в порядку п. 86.7 статті 86 Податкового кодексуУкраїни, а саме:

1. Документи з обліку рахунків в комерційних банках за 2018 рік.

2. Документи з обліку рахунків в казначействі 2018 рік.

3. Звіт про суми нарахованої заробітної плати ЄСВ за 2018 рік.

4. Документи з обліку розрахунку з іншими дебіторами 2018 рік.

5. Договори з кредиторами за 2018 рік.

6. Документи з обліку електроенергії за 2018 рік.

7. Документи з обліку розрахунків з кредиторами за 2018 рік.

8. Кошториси , плани асигнувань та зміни до них за 2019 рік.

9. Документи з обліку рахунків в комерційних банках за 2019 рік.

10. Документи з обліку розрахунку з кредиторами 2019 рік.

11. Документи з обліку рахунків в казначействі 2019 рік.

12. Звіт про суми нарахованої заробітної плати ЄСВ за 2019 рік.

13. Документи з обліку розрахунку з іншими дебіторами 2019 рік.

14. Договори з постачальниками та підрядниками за 2019 рік.

15. Кошториси , плани асигнувань та зміни до них за 2020 рік.

16. Договори з кредиторами за 2020 рік.

17. Документи з обліку розрахунку з кредиторами 2020 рік.

18. Документи з обліку електроенергії за 2021 рік.

19. Документи з обліку розрахунків за водопостачання 2021 рік.

20. Книга нарахування заробітної плати за 2021 рік -2021 рік.

21. Зведені відомості по заробітній платі за 2019-2021 роки.

22. Зведені відомості по заробітній платі за 2014-2018 роки.

23. Штатні розписи 2013-2021 роки.

24. Спрощений фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва 2014-2018 роки.

25. Звіт про суми податкових пільг 2013-2018 роки.

26. Договір про обслуговування рахунків в казначействі 2014-2021 роки.

27. Договір про відшкодування земельного податку 2014-2019 роки.

28. Кошториси , плани асигнувань та зміни до них за 2021 рік. ГУ ДПС у Полтавській області враховуючи надані позивачем заперечення та документи скасовано висновки акту перевірки від 23.04.2025 №5320/16-31-07-01- 01/05534278 в частині донарахувань податку на прибуток підприємств на суму 73787 грн. в іншій частині висновок залишено без змін. Отже, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» завищено витрати на суму 1811098 грн в результаті включення до їх складу документально непідтверджених сум, та як наслідок завищено фінансовий результат до оподаткування на суму 1811098 грн. Судом встановлено, що у запитах про надання документів для перевірки ГУ ДПС у Полтавській області не було зазначено конкретного переліку документів для перевірки, отже позивачем надавались документи на власний розсуд. Відповідно до наданої КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» фінансової звітності підприємства, яка відображена у акті перевірки собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) становить 4002 тис грн: в тому числі за 2018 рік 1234,9 тис грн, 2019 1293,7 тис грн, 2020 735,0 тис грн, 2021 738,2 тис грн. Таким чином, твердження ГУ ДПС у Полтавській області про те, що КП «ПАРКИ ПОСУЛЛЯ» не надано під час проведення перевірки оборотно сальдової відомості/сформовані у відповідності до податкових періодів, по яких здійснювалося звітування за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, регістрів бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів (із зазначенням сальдо станом на дату подання документів) за весь період дії договорів за 2018 рік, 2019 рік, 2019 рік, 2020 рік, інших первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження задекларованих витрат, суд вважає безпідставними. Щодо встановленого порушення податкового законодавства стосовно неподання повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти , пов`язані з оподаткуванням (форма 20-ОП), колегія суддів зазначає таке. Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. При цьому, відповідно до п. 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. У свою чергу обов`язок подання платником податків повідомлення форми №20-ОПП регулюється наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011, зі змінами (далі - Порядок №1588). Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку. Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі- об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування. Основною метою запровадження форми № 20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль. Таким чином, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за статтею 117 ПК України, є порушення строків та порядку подання заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, прямо передбачених ПК України. Диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальності за неподання звітів чи повідомлення щодо об`єкта оподаткування. Крім того, відповідно до п. 63.3 статті 63 ПК України на платника податків покладається обов`язок подання заяви про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку, а Порядком №1588 врегульовано питання подання платником податків повідомлення форми 20-ОПП, що є різними за змістом документами. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку, зазначена у п. 63.3 ст. 63 ПК України, і Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП, зазначене в Порядку №1588, є різними за змістом документами, а їх подання до податкового органу регулюються різними нормативними документами. Таким чином, стаття 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містить вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу; вказана стаття передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника, і не стосується повідомлень про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної інстанції безпідставними, скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року по справі №440/13046/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 25.06.2026.