Постанова 4851 № 440/1961/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 р.Справа № 440/1961/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О. представника позивача Петька А.В. представника відповідача Кошляк А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.06.22 року по справі № 440/1961/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому просив : - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.02.2019 року: - №0002121305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 2 722 273,74 грн, у тому числі: за основним платежем - 1814849,16 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 907 424,58 грн; - №0002151305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 189 046,79 грн, у тому числі: за основним платежем - 151 237,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 809,36 грн; - №0002171305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 417 027,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 333 622 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 405,50 грн; - №0002191305, яким до позивача застосовано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 166 811,00 грн; - №0002181305, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 129 619,18 грн; - вимогу відповідача від 15.02.2019 № Ф-0002061305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 162 969,42 грн; - рішення відповідача від 15.02.2019 року № 0002071305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 40 117,38 грн; - податкову вимогу від 17.05.2019 року № 98791-50 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість на суму 127 402,88 грн, в тому числі: за основним платежем - 3226 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 124 176,88 грн; - рішення від 16.05.2019 року №376/16-01 про опис майна позивача у податкову заставу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.02.2019 року №0002121305, №0002151305, №0002171305, №0002191305, №0002181305; вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 року №Ф-0002061305; рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.02.2019 року №0002071305; податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.05.2019 року №98791-50; рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 16.05.2019 року № 376/16-01. Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що виїзна перевірка проведена в приміщені податкового органу з підстав відсутності у позивача офісного приміщення. Під час перевірки встановлені порушення вимог законодавства, які не спростовані ні позивачем ні судом, а, отже, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги та рішення податкового органу прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.11.2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 440/1961/19 скасовано. Справу № 440/1961/19 направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. Скасовуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року Верховний Суд зокрема, вказав, що для правильного вирішення питання про дотримання вимог ПК України під час проведення перевірки у цій справі також підлягають перевірці обставини щодо надання/ненадання документів за описом, складеним податковим органом. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року допущено заміну відповідача Головне управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ВП 44057192). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення його позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що проведення документальної планової виїзної перевірки з огляду на факт її проведення виключно у приміщенні контролюючого органу істотно звузило його права на надання документів, пов`язаних з предметом виїзної перевірки. Крім того, акт перевірки не був належним чином йому вручений, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості подати заперечення та необхідні документи на спростування висновків перевірки. Вказує, що податковий орган самостійно, без повідомлення платника податку змінив вид перевірки, не ознайомив з цим рішенням позивача, не надав можливості надати свої заперечення щодо зміну типу перевірки. Крім того, відповідач був обізнаний про наявність у позивача виробничих приміщень. Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем 18.04.2006 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Підприємець перебуває на загальній системі оподаткування, з 06.01.2011 року зареєстрований платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 58). Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас. Наказом начальника ГУ ДФС у Полтавській області від 30.10.2018 №2805 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " на підставі пп. 20.1.4 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на 2018 рік призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з 27.11.2018 року тривалістю 10 робочих днів ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 до 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року до 31.12.2017 року (т. 1 а.с. 179). Зазначений наказ та повідомлення про проведення перевірки отримано позивачем 12.11.2018 року, отже, за 10 днів до проведення перевірки, що підтверджується підписом позивача на повідомленні про вручення відправлення (т. 1 а.с.183). 07.11.2018 року відповідачем направлено на адресу позивача лист, яким зобов`язано забезпечити надання за період, що перевіряється, у повному обсязі всіх документів щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених законодавством України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби (т. 1 а.с. 180-182). 27.11.2018 року ГУ ДФС у Полтавській області виписано направлення на перевірку №4010, яке вручено ОСОБА_1 27.11.2018 року (т. 1 а.с. 184). Наказ на проведення перевірки, повідомлення та направлення не містять зазначення місця проведення перевірки. 03.12.2018 року на вимогу податкового органу позивачем надано інформацію про кількість найманих працівників, кредиторську заборгованість по періодах, інформацію про використання у підприємницької діяльності власних автомобілів та амортизаційні відрахування, що підтверджується листом (т. 1 а.с. 185-186). З 27.11.2018 року до 10.12.2018 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 в приміщенні ГУ ДФС у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, буд. 155, каб.

411. За результатами перевірки ГУ ДФС у Полтавській області складено акт від 17.12.2018 року №1672/16-31-13-05-11/2678012437 (т. 1 а.с. 57-135), висновками якого зафіксовані порушення: - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, "г" п. 198.5 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 333 622,00 грн, у тому числі по періодах: за лютий місяць 2017 року у сумі 1 234,00 грн, за березень місяць 2017 року у сумі 66 667,00 грн, за травень місяць 2017 року у сумі 3 197,00 грн, за червень місяць 2017 року у сумі 47 224,00 грн, за серпень місяць 2017 року у сумі 24 279,00 грн, за жовтень місяць 2017 року у сумі 159 688,00 грн та за грудень місяць 2017 року у сумі 31 333,00 грн; - п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 1 814 849,16 грн, у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 256 100,16 грн, та за 2017 рік у сумі 1 558 749,00 грн; - п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 162 969,42 грн, у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 75 234,95 грн та за 2017 рік у сумі 87 734,47 грн; - п.п. 1.1, п.п 1.2, п.п. 1.4 п.п. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України у результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору у загальній сумі 151 237,43 грн у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 21341,68 грн та за 2017 рік у сумі 129 895,75 грн; - п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, п.п 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 Податкового кодексу України внаслідок включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2017 перекручених даних; - п.п 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України з огляду на відсутність книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2016 року до 31.12.2018 року та первинних документів на підтвердження задекларованих витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів за звітні 2016 та 2017 роки; - пп. "г" п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, наказ Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утримуваного з них податку, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, оскільки при поданні до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форми 1ДФ) 3 кв. 2016 року, 4 кв. 2016 року фізичною особою - підприємцем була надана інформація з недостовірними відомостями про доходи платника; - п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасної сплати військового збору у сумі 262,15 грн. Граничний термін сплати - до 19.02.2016 року, фактично сплачено 04.03.2016 року - 398,98 грн, тобто із затримкою на 14 днів; - п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 12,1 грн (граничний термін сплати - до 19.02.2016 року, фактично сплачено 20.02.2017 - 12,10 грн, тобто із затримкою на 367 днів); несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 4425,20 грн (граничний термін сплати - до 19.02.2016 року, фактично сплачено 10.11.2016 - 4 425,20 грн, тобто із затримкою на 265 днів); несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 625,90 грн (граничний термін сплати - до 19.02.2017 року, фактично сплачено 16.03.2017 - 1 625,90 грн, тобто із затримкою на 25 днів); несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 14 497,30 грн (граничний термін сплати - до 19.02.2017 року, фактично сплачено 20.02.2017 - 14 497,30 грн, тобто із затримкою на 1 день); несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 10 313,96 грн (граничний термін сплати - до 24.02.2017 року, фактично сплачено 16.03.2017 року - 10 313,96 грн, тобто із затримкою на 20 днів). - абзацу 3 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №0002521304 від 10.01.2017 року по строку сплати 24.02.2017 у сумі 1659,85 грн, фактично сплачено 16.03.2017 у сумі 1590,64 грн та у сумі 69,21 грн із затримкою 20 днів; - абзацу 3 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску (єдиний внесок нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомога по тимчасовій непрацездатності) за Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0048741303 від 12.07.2016 року по строку сплати 29.09.2017 у сумі 2237,01 грн, фактично сплачено 20.10.2016 у сумі 2237,01 грн (платіжне доручення №2063 від 20.10.2016) із затримкою 22 дні; - абзацу 1 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок прострочення у період 2017 року термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних; - п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок невиконання обов`язку щодо складання податкових накладних в електронній формі та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних на протязі встановленого терміну по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та по операціях визначення зобов`язань на дату набуття права приватної власності на автомобілі фізичною особою (громадянином). На підставі висновків вищевказаного акта перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року: - №0002121305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 2 722 273,74 грн, у тому числі: за основним платежем - 1814849,16 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 907 424,58 грн; - №0002151305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 189 046,79 грн, у тому числі: за основним платежем - 151 237,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 809,36 грн; - №0002171305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 417 027,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 333 622 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 405,50 грн; - №0002191305, яким до позивача застосовано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 166 811 грн; - №0002181305, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 129 619,18 грн; - вимога від 15.02.2019 року №Ф-0002061305 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 162 969,42 грн; - рішення від 15.02.2019 року №0002071305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 40 117,38 грн. 20.03.2019 року позивач подав до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.02.2019 року № 0002121305, № 0002131305, № 0002141305, № 0002111305, № 0002151305, № 0002161305, № 0002101305, № 0002171305, № 0002181305, № 0002191305, вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату недоїмки від 15.02.2019 року № Ф-0002061305, рішення про застосування штрафу від 15.02.2019 року № 0002071305, № 0002081305, № 0002091305 (т. 1 а.с. 35-41). 22.04.2019 року рішенням ДФС України № 18893/6/99-99-11-05-02-25 визнано рішення № 0002081305 та № 0002091305 від 15.02.2019 року такими, що винесені з порушенням пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції. Вимогу про сплату боргу від 15.02.2019 року № Ф-0002061305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.02.2019 року № 0002071305 залишено без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 15.02.2019 року № 0002081305, № 0002091305 ГУ ДФС у Полтавській області - скасовано та визнано відкликаними з дня прийняття даного рішення. Зобов`язано ГУ ДФС у Полтавській області винести та направити нове рішення, з урахуванням вимог даного рішення ( т. 1 а.с. 51-52). Також, за результатами розгляду скарги позивача 10.05.2019 року ДФС України винесено рішення № 2144516/99-99-11-05-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року № 0002121305, № 0002131305, № 0002141305, № 0002111305, № 0002151305, № 0002161305, № 0002101305, № 0002171305, № 0002181305, № 0002191305 залишені без змін, а скарга позивача- залишена без задоволення (т. 1 а.с. 44-49). 16.05.2019 року відповідачем прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу від №376/16-01 (т. 1 а.с. 34). 17.05.2019 року відповідачем винесено податкову вимогу №98791-50 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість на суму 127 402,88 грн, у тому числі: за основним платежем - 3226 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 124 176,88 грн. (т. 1 а.с. 33) Посилаючись на обставини порушення відповідачем процедури проведення виїзної перевірки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вимагаючи скасування усіх прийнятих за наслідками такої перевірки рішень суб`єкта владних повноважень, законність яких знівельована порушенням процедури податкової перевірки. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів суд виходить з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління ДПС у Полтавській області, при прийнятті оскаржуваних рішень, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України). Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок. Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно з п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. В контексті правовідносин, які склалися між учасниками цієї справи, слід також зазначити, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки відбувається згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України). Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Як установлено в абзаці п`ятому пункту 81.1 статті 81 ПК України, непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки. При цьому, виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В ПК України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку, у тому числі у разі відмови у допуску до проведення перевірки. Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований (з певними поправками) Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року (справа N 520/8836/18), ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, а також у постановах Верховного Суду від 17 травня 2019 року (справа N 823/2530/18), від 16 травня 2018 року (справа N 826/15718/14), від 23 квітня 2020 року (справа N 826/20146/15), від 24 січня 2019 року (справа N 805/1941/17-а). Згідно з правовим висновком, який викладено у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі N 822/2357/16, складення акта відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України унеможливлює подальше проведення контролюючим органом перевірки. Водночас приписи підпункту 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України передбачають право для контролюючого органу застосувати арешт майна, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Колегія суддів зазначає, що саме виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 ст.78 та пункту 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій ( підпункти 21.1.1 ; 21.1.4 пункту 21 ст.21 ПК України) Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок. Приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірок як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами. Встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, фактично було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням позивача, що, свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії. Судовим розглядом встановлено, що наказ та повідомлення про проведення документальної виїзної перевірки своєчасно направлено та вручено позивачу, що свідчить про набуття права у відповідача на проведення документальної планової перевірки позивача. Разом з тим, судом встановлено та визнано відповідачем, що фактично перевірка ФО-П ОСОБА_1 проведена податковим органом в приміщенні ГУ ДФС у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, буд. 155, каб. 411, про що свідчить акт перевірки. Проте, згідно з наказом від 30.10.2018 року № 2805 відповідачем призначено саме виїзну перевірку, яка відповідно до вищезазначених правових норм проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Таким чином, податковий орган прийняв рішення та скерував всі дії на проведення виїзної перевірки, натомість фактично провів невиїзну перевірку. Відповідачем фактично змінено вид перевірки позивача без відповідного рішення контролюючого органу (наказу тощо) та без згоди платника податку. Доводи відповідача про проведення перевірки в приміщенні податкового органу, оскільки місцем реєстрації приватного підприємця є житлове приміщення, та відсутні адміністративні будівлі або офіс, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як зазначені обставини не звільняють податковий орган від обов`язку повідомити платника податку про зміну виду перевірки, або отримати згоду платника податку на проведення перевірки за місцем розташування податкового органу. Крім того, судом встановлено, що позивач має адміністративно-виробничу будівлю (за адресою АДРЕСА_1 ), виробничі потужності ( АДРЕСА_2 ), якими користується на правах власності та суборенди, про їх наявність було відомо податковому органу, про що зазначено в акті перевірки, проте за місцем їх розташування відповідачем не здійснювався вихід на перевірку. Отже, застосовуючи норми ПК України до спірних правовідносин, аналізуючи наказ податкового органу від 30.10.2018 року " Про проведення документальної виїзної перевірки" (позивача у справі) відповідачем під час проведення документальної виїзної перевірки позивача порушено пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, а тому перевірка ФО-П ОСОБА_1 є протиправною. Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України). Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2020 року (справа N 826/17123/18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванні при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. У ситуації, що розглядається, встановлені колегією суддів під час судового розгляду обставини щодо протиправності проведеної відповідачем перевірки є такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем. Разом з тим, для правильного вирішення питання про дотримання контролюючим органом вимог ПК України під час проведення перевірки також підлягають перевірці обставини щодо надання/ненадання документів за описом, складеним податковим органом. Судовим розглядом встановлено, що 07.11.2018 року та 10.12.2018 року податковим органом направлялися запити на адресу позивача з вимогою надати у повному обсязі всі документи щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати передбачених законодавством України податків і зборів (т.1 а.с.180-189). На вимогу податкового органу позивачем надано документи зазначені в переліку, а саме: копію договору фінансового лізингу автомобіля; копії технічного паспорту паспорт автомобіля (2 шт); копію Наказу про використання власного транспорту (3 шт); оригінали наказів про відрядження (41 шт); копії договору на кап.ремонт з замовниками (4 шт); нарахування амортизації (оригінал), залишки товару та матеріалів (оригінал, 2 шт); оригінали договорів поворотної фінансової допомоги (30 шт) (т. 1 а.с 189). Відповідно до опису документів, наданих ФОП Зінов`євим, який складено посадовими особами контролюючого органу, зазначено, що надано документи на підтвердження придбання товарів та послуг у контрагентів-постачальників (договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт), відомості про рух коштів по рахунках (т. 1 а.с. 190). Наявний в матеріалах справи опис містить посилання на назву постачальника, найменування товару та суму придбаного товару, проте, не містить переліку, які саме документи надавалися та досліджувалися в подальшому податковим органом. Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, які саме первинні документи досліджувалися та на підставі яких здійснені донарахування та прийняті податкові повідомлення-рішення. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі. Колегія суддів зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірними та підлягають скасуванню. Щодо рішення відповідача про опис майна позивача у податкову заставу від 16.05.2019 року №376/16-01, податкову вимогу № 98791-50 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість від 17.05.2019 року, колегія суддів вказує про їх неправомірність, оскільки вони прийняті на підставі акту перевірки від 17.12.2018 року №1672/16-31-13-05-11/2678012437, складеного за результатами перевірки, яка проведена з порушенням процедури визначеної законом. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Натомість, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно встановив обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ураховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів зазначає, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 10373 грн та апеляційної скарги - 18607,50 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Ураховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 28980,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код 44057192) . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 по справі № 440/1961/19 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.02.2019 №0002121305, №0002151305, №0002171305, №0002191305, №0002181305. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 №Ф-0002061305. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.02.2019 №0002071305. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.05.2019 №98791-50. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 16.05.2019 №376/16-01. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код 44057192) судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 28980,50 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 24.04.2023 року