Постанова Київський апеляційний суд № 759/7271/26

Справа № 759/7271/26 Головуючий в суді І інстанції Дячук С.І. Провадження № 33/824/2571/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Лісконога Геннадія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-н України, працює, ІПН: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адмінпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за ухвалення постанови про накладення адмінстягнення в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, тобто в сумі 665 грн 60 коп. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 11 березня 2026 року, близько 14 год. 45 хв., керуючи в м. Київ по вул. Чистяківська, 13а, автомобілем «DACIA» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушена координація рухів), на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння від проходження такого огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила). Не погоджуючись з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лісконог Г.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив істотні порушення норм процесуального права. Апелянт вказує, що матеріалами справи не доведено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння саме в момент керування транспортним засобом. На його думку, суд безпідставно поклав в основу висновків відеозапис, на якому зафіксовано ОСОБА_1 вже після припинення керування транспортним засобом та після вживання ним алкогольних напоїв, що, як стверджує сторона захисту, виключає можливість встановлення його стану на момент керування автомобілем. Також апелянт зазначає, що між часом нібито керування транспортним засобом та пропозицією пройти огляд на стан сп`яніння минув значний проміжок часу, у зв`язку з чим результати такого огляду або відмова від його проходження не могли б достовірно свідчити про стан особи під час керування транспортним засобом. Крім того, в апеляційній скарзі звертається увага на часову послідовність процесуальних дій працівників поліції, зокрема на те, що пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння та складання адміністративного протоколу було здійснено через декілька годин після події, що, на думку апелянта, свідчить про неналежне документування обставин правопорушення. Захисник також посилається на безпідставне застосування працівниками поліції фізичної сили до ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, що підтверджується медичними документами. У зв`язку з цим апелянт висловлює сумнів щодо неупередженості дій працівників поліції та вважає, що складення протоколу про адміністративне правопорушення могло бути зумовлене необхідністю виправдання застосованих заходів примусу. На думку апелянта, суд першої інстанції формально підійшов до оцінки доказів, не надав належної оцінки доводам сторони захисту, порушив принцип презумпції невинуватості та всупереч вимогам ст. 62 Конституції України витлумачив наявні сумніви не на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У судове засідання представник ОСОБА_1 - адвокат Лісконог Г.М. не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, 07 травня 2026 року особисто через прийом громадян Київського апеляційного суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з судовим засіданням у іншій справі. Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає, зокрема, у відмові особи, яка є водієм транспортного засобу, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Як убачається з матеріалів справи, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не заперечується ним самим та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, відеозаписом із нагрудних камер поліцейських та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 (що була допитана у суді першої інстанції) щодо обставин події були суперечливими та неодноразово змінювалися. Натомість пояснення потерпілого, очевидців події та свідка ОСОБА_3 є послідовними та узгоджуються між собою, а також із відеозаписом, дослідженим судом. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що після конфлікту, який виник у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, саме ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля «DACIA» та залишив місце події, пошкодивши при цьому огорожу. Такі висновки підтверджуються сукупністю доказів, наведених у постанові суду, та відповідають фактичним обставинам справи. Посилання апелянта на те, що відеозапис здійснювався вже після припинення керування транспортним засобом, не спростовує законності постанови. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а за відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від огляду визначальним є встановлення факту перебування особи у статусі водія та факту відмови від проходження огляду, а не обов`язкове доведення фактичного стану алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом. Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність стану сп`яніння ОСОБА_1 саме в момент керування ґрунтуються на неправильному розумінні диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП та не впливають на правильність висновків суду. Не заслуговують на увагу й доводи про порушення процедури документування правопорушення у зв`язку з часовим проміжком між подією та складанням протоколу. Як правильно зазначив суд першої інстанції, із дослідженого відеозапису вбачається, що обставини події тривалий час встановлювалися працівниками поліції, а пропозиція пройти огляд була висловлена після з`ясування особи водія та інших істотних обставин. Протокол було складено після документування відмови від проходження огляду, що саме по собі не свідчить про порушення вимог закону та не ставить під сумнів достовірність зафіксованих обставин. Твердження апелянта про можливу упередженість працівників поліції та про використання адміністративного провадження як засобу виправдання застосування фізичної сили носять припущення та не підтверджені належними і допустимими доказами. Наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень сама по собі не спростовує встановлених судом обставин відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та не свідчить про фальсифікацію адміністративних матеріалів. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, навів мотиви, з яких відхилив доводи сторони захисту, а висновок про винуватість ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови, апеляційним судом не встановлено. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана