Ухвала ККС ВС № 202/4382/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ справа № 202/4382/24 провадження № 51 - 2426 впс 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції: прокурора ОСОБА_6 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про направлення матеріалів провадження (справа № 202/4382/24) за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, встановив: До Касаційного кримінального суду Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло клопотання від захисника ОСОБА_5 про направлення вищевказаних матеріалів провадження із Індустріального районного суду м. Дніпра до Солом`янського районного суду м. Києва для розгляду. До початку судового розгляду на адресу Верховного суду від захисника ОСОБА_5 надійшло клопотання про зміну раніше поданого ним клопотання, у якому він просить направити вищевказані матеріали провадження за клопотанням слідчого до Вищого антикорупційного суду. Захисник мотивує своє звернення тим, що подання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42019101060000055 від 26 лютого 2019 року було подано до Індустріального районного суду м. Дніпра з порушенням правил територіальної підсудності. На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК). При цьому захисник вказує, що інкриміноване кримінальне правопорушення відповідно до примітки до ст. 45 КК належить до корупційних та відповідає критеріям, визначеним п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК. З огляду на це, на його думку, питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу має розглядатися слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, а не Індустріального районного суду м. Дніпра. У зв`язку з цим захисник просить направити матеріали провадження за належною підсудністю до Вищого антикорупційного суду. Перевіривши доводи, наведені у клопотанні, заслухавши думку учасників та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку. Положеннями ч. 1 ст. 34 КПК передбачено, що кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушеннями правил територіальної підсудності. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею, який і уповноважений вирішувати питання щодо можливості розгляду скарг, клопотань тощо, які надійшли до його провадження. За приписами п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. З наданих до суду касаційної інстанції матеріалів вбачається, що до Індустріального районного суду м. Дніпра надійшло клопотання старшого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, погоджено прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 42019101060000055 від 26 лютого 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК. Статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України. Згідно ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тому, слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать. Враховуючи, що органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є Слідче управління ГУНП в Дніпропетровській області, розташоване в межах територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Дніпра, слідчий відповідно до вимог кримінального процесуального закону звернувся з указаним клопотанням саме до вказаного суду. Крім того, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що в межах цього ж кримінального провадження слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області неодноразово подавалися до Індустріального районного суду м. Дніпра клопотання під час досудового розслідування, які розглядалися слідчими суддями зазначеного суду, зокрема клопотання про накладення арешту на майно. Захисник ОСОБА_5 у своєму клопотанні посилається на положення статей 32 та 34 КПК та обґрунтовує свою позицію тим, що в межах цього кримінального провадження особі повідомлено про підозру у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, віднесеного законом до підсудності Вищого антикорупційного суду. Водночас поза увагою сторони захисту залишилося те, що наведені норми кримінального процесуального закону регулюють питання визначення територіальної підсудності кримінального провадження та передачі кримінального провадження з одного суду до іншого у разі порушення правил підсудності. Натомість предметом розгляду у цьому випадку є питання визначення суду, уповноваженого здійснювати судовий контроль під час досудового розслідування, зокрема розглядати клопотання про застосування запобіжного заходу. Відтак питання визначення компетентного суду для його розгляду регулюється спеціальними нормами кримінального процесуального закону, а саме положеннями Глави 10 КПК, зокрема ст. 132 КПК, яка визначає порядок звернення з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та їх розгляду слідчим суддею. Тому наведені захисником доводи не можуть бути підставою для передачі матеріалів провадження за клопотанням слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу на розгляд іншого суду, оскільки не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону. Крім того, слід зазначати і те, що кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії, касаційний суд не вправі втручатися на цьому етапі у досудове розслідування та до того ж не має достатніх відомостей про суть цього провадження, кримінальне правопорушення, яке було вчинено, його склад, остаточну кваліфікацію діяння, що ускладнює визначення підсудності з урахуванням спеціалізації. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання захисника та вважає за необхідне залишити його без задоволення. Керуючись ст. 32, 34 КПК, Верховний Суд постановив: Клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення матеріалів провадження (справа № 202/4382/24) за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, залишити без задоволення. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3