Постанова КЦС ВС № 450/930/20

Постанова Іменем України 25 березня 2026 року м. Київ Справа № 450/930/20 Провадження № 61-6894св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу, учасниками якої є: позивач - ОСОБА_1 (далі - чоловік), відповідачка - ОСОБА_2 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Качмар Анна Іванівна (далі - адвокат відповідачки), про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом про збільшення частки у праві спільної сумісної власності, поділ майна подружжя за касаційною скаргою відповідачки на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 березня 2023 року, яке ухвалила суддя Добош Н. Б., і постанову Львівського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. ІСТОРІЯ СПРАВИ (1) Вступ

1. Позивач стверджував, що сторони тривалий час перебували у шлюбі, мають сина, під час шлюбу набули два автомобілі та житловий будинок. Просив поділити цей будинок порівну, а також визнати за відповідачкою право власності на один із автомобілів із компенсацією половини його вартості позивачеві. Щодо іншого автомобіля, то його раніше реалізували у виконавчому провадженні для покриття боргу позивача за аліментами на сина.

2. Відповідачка у зустрічному позові стверджувала, що її частку у спільному сумісному майні слід збільшити, бо з нею живе син. Тому просила визнати за нею право власності на 2/3 частки житлового будинку, а також на автомобіль, який залишився у подружжя; чоловіку залишити 1/3 цього будинку; стягнути з чоловіка 2/3 готівкових заощаджень подружжя у доларах США або еквіваленті у гривнях, 2/3 доходів товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до розміру частки чоловіка у статутному капіталі, а також 2/3 суми, яка залишилася після реалізації у виконавчому провадженні іншого автомобіля подружжя та покриття з отриманих коштів боргу чоловіка за аліментами на сина.

3. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали обґрунтованим поділ між сторонами у рівних частках житлового будинку, а також компенсацію вартості проданих третім особам двох автомобілів. Визнали безпідставними вимоги про поділ готівки та доходів від частки чоловіка у статутному капіталі господарського товариства. Відповідачка з цими судовими рішеннями не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, що у матеріалах справи відсутні докази перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а також немає належних і допустимих доказів на підтвердження вимог позивача.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи можливо стягнути компенсацію у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, яке один із них відчужив без згоди іншого після розірвання шлюбу. Виснував, що відчуження одним із подружжя після розірвання шлюбу спільного сумісного майна без згоди іншого з подружжя не впливає на можливість присудження останньому грошової компенсації, що відповідає його частці у праві власності на відповідне майно. Якщо ж спільне сумісне майно один із подружжя відчужив під час перебування у шлюбі без згоди іншого з подружжя, то останній, наполягаючи на стягненні компенсації, має довести, що набуті внаслідок відчуження майна кошти були використані не в інтересах сім`ї. (2) Зміст позовної та зустрічної позовної заяв

5. У березні 2020 року чоловік звернувся до суду із позовною заявою, у якій із урахуванням заяви, поданої 2 березня 2021 року, просив поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності: (1) визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок); (2) визнати за відповідачкою право власності на автомобіль «Hyundai Tucson» 2008 року з реєстраційним номером НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Hyundai») з подальшою компенсацією чоловікові половини вартості. Обґрунтував вимоги так: 5.1. 7 березня 2002 року сторони зареєстрували шлюб. За час перебування у шлюбі вони збудували житловий будинок. Право власності на нього зареєстрували за відповідачкою. Також у шлюбі сторони придбали автомобіль «Hyundai» й автомобіль «Fiat Cinquecento» 2009 року з реєстраційним номером НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Fiat»). 5.2. Оскільки збудований у період шлюбу сторін житловий будинок належить їм як подружжю, позивач має право на 1/2 частку цього будинку. 5.3. Автомобіль «Fiat» був реалізований на електронних торгах у межах виконавчого провадження. Тому слід визнати за відповідачкою право власності на автомобіль «Hyundai» з компенсацією чоловікові половини вартості автомобіля. 6. 9 вересня 2020 року відповідачка звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, у якій з урахуванням заяви від 11 березня 2021 року просила: (1) збільшити її частку у праві спільної сумісної власності, присудивши їй 2/3 частки житлового будинку й автомобіль «Hyundai»; (2) залишити у власності чоловіка 1/3 частку житлового будинку; (3) стягнути з чоловіка на користь відповідачки 30 000,00 доларів США або еквівалент цієї суми у національній валюті згідно з офіційним курсом Національного банку України на час ухвалення рішення; (4) стягнути з чоловіка 2/3 доходів Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Буд-Плюс», що припадали на частку чоловіка у статутному капіталі за 2017 - 2020 роки; (5) стягнути з чоловіка на користь відповідачки 43 692,49 грн як 2/3 суми, зарахованої на його банківську картку після примусової реалізації автомобіля «Fiat». Мотивувала вимоги так: 6.1. Відповідно до частини третьої статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) слід збільшити частку відповідачки у спільному майні подружжя до 2/3 з огляду на те, що з моменту припинення їхнього шлюбу син сторін - ОСОБА_3 (далі - син, дитина) - проживає разом із нею, а також на поведінку чоловіка, який ухиляється від сплати аліментів на сина, визначених нотаріально посвідченим договором у розмірі, меншому, ніж встановлений законодавством. 6.2. Автомобіль «Hyundai» з часу придбання зареєстрований за відповідачкою, тоді як автомобіль «Fiat» був арештований і реалізований у рахунок погашення боргу за кредитними зобов`язаннями чоловіка. 6.3. Із лютого 2017 року чоловік є учасником ТОВ «Арт-Буд-Плюс» із часткою у розмірі 25 % статутного капіталу. Тому відповідачка має право на поділ доходів, одержаних чоловіком від цього товариства. Їхній реальний розмір чоловік за час спільного проживання приховував. 6.4. В одній із кімнат житлового будинку відповідач облаштував схованку для готівки, яку спустошив перед переселенням на інше місце проживання. Але забув у їхньому будинку намальовану ним власноручно схему цієї схованки із зазначенням, де саме були заховані кошти, і якою була їхня точна сума - 45 000,00 доларів США. Відповідачка претендує на 2/3 цієї суми, що становить 30 000,00 доларів США. 6.5. У відповідача був борг за аліментами. На підставі виконавчого напису нотаріуса йому нарахували 85 021,00 грн такого боргу. Під час виконання вказаного напису відкрите виконавче провадження, у якому з прилюдних торгів реалізований автомобіль «Fiat». Частина вирученої від реалізації суми скерована на погашення боргу зі сплати аліментів, а інша - 65 538,74 грн - зарахована на банківську картку чоловіка. Суму, отриману від реалізації майна і яка повернулася на рахунок чоловіка, слід поділити. (3) Зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій 7. 7 березня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалив рішення, згідно з яким: (1) первісний позов задовольнив частково: - визнав за чоловіком право власності на 1/2 частину житлового будинку; - стягнув з відповідачки на користь чоловіка 132 316,38 грн компенсації вартості 1/2 частки автомобіля «Hyundai»; - відмовив у задоволенні іншої частини вимог; (2) зустрічний позов задовольнив частково: - визнав за відповідачкою право власності на 1/2 частину житлового будинку; - стягнув із чоловіка на користь відповідачки 32 769,37 грн компенсації вартості 1/2 частки автомобіля «Fiat»; - відмовив у задоволенні іншої частини вимог; (3) стягнув із відповідачки на користь чоловіка 7 006,67 грн судового збору; (4) стягнув із чоловіка на користь відповідачки 4 236,00 грн судового збору.

8. Мотивував рішення так: 8.1. Житловий будинок сторони збудували за час перебування у шлюбі. Він є спільною сумісною владністю подружжя. Тому слід визнати за кожною зі сторін по 1/2 частині цього будинку. 8.2. Проживання сина разом із відповідачкою саме по собі не є підставою для збільшення її частки. Для такого збільшення у разі проживання з нею дитини необхідне доведення недостатності розміру аліментів, які вона одержує, для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування сина. Відповідачка ці обставини не довела. 8.3. Необґрунтованими є доводи відповідачки про те, що чоловік не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини, не сплачує аліменти. Вказане спростовують: постанова про закінчення виконавчого провадження про стягнення боргу за аліментами (т. 1, а. с. 179-180); договори про надання освітніх послуг від 7 жовтня 2019 року та 8 липня 2020 року, які чоловік уклав із ТОВ «Школа вільних та небайдужих» в інтересах сина (т. 1, а. с. 130-133); квитанції про оплату навчання (т. 1, а. с. 134-136); довідка ГО ЛОМГО «Сінкікай» від 7 грудня 2020 року, згідно з якою позивач з 6 жовтня 2018 року сплачує членські внески за тренування сина (т. 1, а. с. 222). 8.4. Обидва автомобілі, придбані сторонами за час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя. Однак безпідставною є вимога відповідачки про визнання за нею права власності на автомобіль «Hyundai», бо вона його відчужила без згоди чоловіка на користь третьої особи. Автомобіль «Fiat» реалізований на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження № 61537711 про стягнення з чоловіка на користь відповідачки боргу за аліментами та додаткових витрат на утримання сина. Тому за відчужені автомобілі сторони мають право на компенсацію вартості 1/2 частки таких: за автомобіль «Hyundai» з відповідачки на користь позивача слід стягнути 132 316,38 грн = 264 632,76 грн : 2; за автомобіль «Fiat» з позивача на користь відповідачки слід стягнути 32 769,37 грн = 65 538,74 грн надмірно стягнутих у виконавчому провадженні : 2. 8.5. Немає підстав для стягнення з чоловіка частки його доходів як учасника ТОВ «Арт-Буд-Плюс», оскільки він не одержував такого доходу У 2017 - 2020 роках. 8.6. Недоведеними є вимоги відповідачки про стягнення з чоловіка 30 000,00 доларів США або еквівалента цієї суми у національній валюті. 9. 9 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без задоволення апеляційну скаргу відповідачки, а рішення суду першої інстанції - без змін.Навів ті самі аргументи, як і суд першої інстанції. Звернув увагу на те, що в апеляційній скарзі відповідачка не зазначила, у чому полягає незаконність і необґрунтованість оскарженого рішення в частині відмови у задоволенні її вимог про відступлення від засад рівності часток подружжя під час поділу житлового будинку, автомобілів «Hyundai» і «Fiat», а також відмови у стягненні з позивача 30 000,00 доларів США та 2/3 частки доходів ТОВ «Арт-Буд-Плюс», які припали на частку чоловіка у статутному капіталі цього товариства у 2017 - 2020 роках. (4) Провадження у суді касаційної інстанції 10. 11 травня 2024 року адвокат відповідачки сформувала в системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 16278/0/220-24 від 13 травня 2024 року), у якій просила: (1) поновити пропущений строк на касаційне оскарження; (2) скасувати зазначені судові рішення повністю та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції; (3) зупинити виконання постанови апеляційного суду. 11. 25 червня 2024 року Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. 12. 13 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачки. 13. 20 жовтня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. 14. 19 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання відповідачки про зупинення виконання постанови апеляційного суду. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так: 15.1. Суди першої й апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 і Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, щодо презумпції спільності права власності на майно, набуте у шлюбі. Однак у матеріалах справи немає доказів перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а відповідачка не визнала набуття у шлюбі майна, щодо якого заявив вимоги чоловік. 15.2. Суди першої й апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у справі № 664/3661/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі № 361/4130/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року № 447/3676/14-ц, щодо необхідності встановлення обсягу спільно нажитого майна, з`ясування джерела та часу його набуття. У матеріалах справи немає доказів того, що майно сторони набули під час перебування у шлюбі, і воно є спільною сумісною власністю, яку слід поділити між сторонами у рівних частинах. 15.3. Докази, які надав чоловік, не засвідчені у встановленому порядку. Він не зазначив у позовній заяві, оригінали яких доказів є у нього, а які - в інших осіб. Тому докази, які надав позивач, не є допустимими. 15.4. Суд першої інстанції взяв до уваги докази, отримані після спливу визначеного строку на їхнє прийняття, незважаючи на заперечення відповідачки. Сумнівно, що автомобіль «Hyundai» був оглянутий на вул. Лінкольна, 6 у м. Львові згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 28 листопада 2022 року. Такий доказ є неналежним і недопустимим. 15.5. Суди першої й апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах: - Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц, згідно з яким під час розгляду спорів про поділ цінного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають зважати на право одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості майна, відчуженого не в інтересах сім`ї; за відсутності згоди позивача на відчуження автомобіля він має право на компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна; - Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17, згідно з яким у випадку, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них відчужив це майно чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі; - Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 квітня 2021 року у справі № 402/849/18, згідно з яким у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого та у зв`язку з цим неможливості встановлення дійсної (ринкової) вартості відчуженого слід брати до уваги ринкову вартість подібного за якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи; це гарантує справедливу сатисфакцію особі через припинення її права на спільне майно. (2) Позиції інших учасників справи

16. Чоловік відзив на касаційну скаргу відповідачки не подав. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 13 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачки на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

19. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Відповідачка оскаржила судові рішення в цілому. Однак немає доводів про порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм права у частині відмови у задоволенні вимог за первісним позовом, а також у частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення з чоловіка 30 000,00 доларів США та 2/3 частки доходів ТОВ «Арт-Буд-Плюс» відповідно до його частки у статутному капіталі цього товариства у 2017 - 2020 роках. Тому Верховний Суд у вказаній частині судові рішення не переглядає. (2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій (2.1) Чи можливо стягнути компенсацію у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, яке один із них відчужив без згоди іншого після розірвання шлюбу?

20. Позивач вважав, що набуті під час шлюбу житловий будинок і автомобіль «Hyundai» слід поділити між сторонами порівну. Відповідачка у зустрічному позові просила відійти від рівності часток у спільному сумісному майні та збільшити її частку до 2/3, оскільки з нею проживає син. Просила, зокрема, присудити їй 2/3 частки житлового будинку й автомобіль «Hyundai», залишити у власності чоловіка 1/3 частку цього будинку, стягнути з чоловіка 43 692,49 грн як 2/3 суми, зарахованої на його банківську картку після примусової реалізації автомобіля «Fiat».

21. Суди попередніх інстанцій поділили порівну житловий будинок і кошти від продажу обох автомобілів, а в іншій частині відмовили у задоволенні первісного та зустрічного позовів. Вважали, що сторони набули житловий будинок та автомобілі під час шлюбу, а відповідачка не довела підстав для збільшення її частки у спільному сумісному майні. Відповідачка із висновками судів не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги відсутність доказів перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а також відсутність належних доказів на підтвердження вимог позивача, зокрема, щодо автомобіля «Hyundai».

22. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з аргументами відповідачки не погоджується. Виснував, що відчуження одним із подружжя після розірвання шлюбу спільного сумісного майна без згоди іншого з подружжя не впливає на можливість присудження останньому грошової компенсації, що відповідає його частці у праві власності на відповідне майно. Якщо ж спільне сумісне майно один із подружжя відчужив під час перебування у шлюбі без згоди іншого з подружжя, то останній, наполягаючи на стягненні компенсації, має довести, що набуті внаслідок відчуження майна кошти були використані не в інтересах сім`ї. (2.1.1) Законодавство та судова практика

23. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя та четверта статті 12 ЦПК України).

24. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

25. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

26. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша та друга статті 78 ЦПК України).

27. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

28. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

29. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни).

30. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

31. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частини перша та друга статті 60 СК України).

32. Стаття 60 СК України передбачає презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке вони набули у період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. mutatismutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2022 року у справі № 330/1079/20, від 4 лютого 2026 року у справі № 489/2488/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 496/3604/22, від 11 лютого 2026 року у справі № 522/96/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2026 року у справі № 523/1562/18).

33. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

34. Закон встановив презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке вони набули у шлюбі. Цю презумпцію можна спростувати. Один із подружжя може оспорити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19).

35. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина третя статті 61 СК України).

36. Положення частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього кодексу (див. mutatis mutandisпостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 496/3604/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2026 року у справі № 523/1562/18).

37. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (абзац перший частини другої статті 369 ЦК України).

38. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша та четверта статті 65 СК України).

39. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки. У випадку, коли під час розгляду вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них відчужив або використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно чи його вартість враховується при поділі. Факт використання спільних коштів не в інтересах сім`ї слід довести відповідними доказами (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 501/754/17, від 11 лютого 2026 року у справі № 522/96/24).

40. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

41. Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandisпостанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)).

42. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення (частина друга статті 372 ЦК України).

43. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

44. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).

45. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 27)).

46. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина третя статті 61 СК України). (2.1.2) Факти справи

47. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини: 47.1. За час перебування у шлюбі, сторони набули майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: - житловий будинок, право власності на який зареєстроване за відповідачкою 26 грудня 2012 року, що підтверджує інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 196786705 від 19 січня 2020 року (т. 1, а. с. 10-11); - зареєстрований за відповідачкою автомобіль «Hyundai», що підтверджує свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 12); - зареєстрований за чоловіком автомобіль «Fiat», що підтверджує свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (т. 1, а. с. 12). 47.2. 16 квітня 2021 року відповідачка за 10 000, 00 грн відчужила автомобіль «Hyundai» третій особі на підставі договорів комісії та купівлі-продажу (т. 2, а. с. 68-70). 47.3. Згідно зі звітом про оцінку автомобіля «Hyundai» від 28 листопада 2022 року його ринкова вартість станом на 29 листопада 2022 року становить 264 632,76 грн (т. 1, а. с. 94-95). 47.4. У межах виконавчого провадження № 61537711 про стягнення з чоловіка на користь відповідачки 85 021,14 грн боргу за аліментами та додаткових витрат на сина автомобіль «Fiat» був реалізований на прилюдних торгах за 166 411,00 грн, що підтверджує акт про проведення електронних торгів від 30 листопада 2020 року (т. 1, а. с. 176-178). 47.5. Згідно з відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського С. В. від 11 березня 2021 року № 793 на адвокатський запит у вказаному виконавчому провадженні, яке було у нього на виконанні, він повернув чоловікові 65 538,74 грн як надмірно стягнуті (т. 1, а. с. 189). 47.6. Згідно з листом ТОВ «Арт-Буд-Плюс» від 1 листопада 2022 року вих. № 168/22 чоловік із серпня 2022 року не є учасником цього товариства, оскільки подарував його корпоративні права третій особі; із 1 січня 2018 року до 1 січня 2022 року дивіденди позивачу не виплачували; згідно з фінансовою звітністю ТОВ «Арт-Буд-Плюс» за 2018 - 2021 роки воно не виплачувало дивіденди учасникам (т. 2, а. с. 61-65). 47.7. ТОВ «Арт-Буд-Плюс» у 2018 - 2021 роках не розподіляло одержані доходи (прибуток) між учасниками. (2.1.3) Застосування норм до фактів справи

48. Суди попередніх інстанцій встановили, що спільним сумісним майном сторін, яке вони набули за період шлюбу, є: житловий будинок, право власності на який зареєстроване за відповідачкою 26 грудня 2012 року; автомобіль «Hyundai», зареєстрований за відповідачкою 28 липня 2015 року; автомобіль «Fiat», зареєстрований за чоловіком 9 листопада 2018 року. За обставинами справи відповідачка 16 квітня 2021 року продала автомобіль «Hyundai» ринковою вартістю 264 632,76 грн, а автомобіль «Fiat» був реалізований 30 листопада 2020 року на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження № 61537711 за ціною 166 411,00 грн, з яких 85 0121,14 грн були спрямовані на погашення боргу чоловіка за аліментами, а 65 538,74 грн - повернуті йому як надміру стягнуті.

49. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, які засновані на відсутності у матеріалах справи доказів перебування сторін у шлюбі. З огляду на приписи частини четвертої статті 82 ЦПК України та частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» факти реєстрації сторонами шлюбу 7 вересня 2002 року та його розірвання за рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 червня 2020 року у справі № 450/3544/19 (дата набрання законної сили - 7 серпня 2020 року) за участю тих самих сторін вже були встановлені у цьому рішенні та не підлягають повторному доказуванню у справі № 450/930/20. Відсутність згадок в оскаржених судових рішеннях рішення суду у справі № 450/3544/19 не впливає на правильність висновку судів про набуття сторонами спору майна у спільну сумісну власність за період перебування у шлюбі з 7 вересня 2002 року до 7 серпня 2020 року.

50. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили, що житловий будинок та два автомобілі були особистою власністю кожної зі сторін, то застосовною є презумпція про режим спільної сумісної власності такого майна, набутого під час шлюбу (частина третя статті 368 ЦК України, частини перша та друга статті 60 СК України).

51. З огляду на відсутність встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які мають істотне значення для збільшення частки відповідачки у спільному майні подружжя (абзац другий частини другої статті 372 ЦК України), зокрема, того, що розмір аліментів на сина, який із нею проживає, недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України), за відсутності іншої домовленості сторін застосовна презумпція про рівність часток майна відповідачки та чоловіка (абзац перший частини другої статті 372 ЦК України, частина перша статті 70 СК України), яку для поділу спірного майна правильно застосували суди попередніх інстанцій.

52. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду бере до уваги те, що автомобілі «Hyundai» та «Fiat» були відчужені після розірвання шлюбу сторін. Однак, оскільки сторони набули їх під час перебування у шлюбі та не довели належність цього майна до особистої приватної власності, суди попередніх інстанцій правильно виснували про необхідність стягнення з відповідачки на користь чоловіка половини ринкової вартості автомобіля «Hyundai», а з чоловіка на користь відповідачки - половини коштів, які він отримав як повернення надлишково стягнутих грошей після реалізації автомобіля «Fiat» у межах виконавчого провадження, у якому відповідачка була стягувачкою аліментів і додаткових витрат на дитину.

53. Факти, пов`язані з використанням коштів від відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя мають значення у разі такого відчуження під час шлюбу. З огляду на те, що обидва автомобілі були відчужені після розірвання шлюбу, не заслуговують на увагу доводи відповідачки у касаційній скарзі про необхідність урахування того, чи були використані кошти від реалізації автомобілів в інтересах сім`ї.

54. Відповідачка не підтвердила, що чоловік отримав докази, які він надав суду, з порушенням встановленого законом порядку. Відсутність засвідчення таких доказів у тому порядку, про який стверджувала відповідачка, а також незазначення у позовній заяві чоловіка, оригінали яких доказів має він, а які - інші особи, за змістом статті 78 ЦПК України не зумовлює недопустимість цих доказів.

55. Стосовно доказів, які чоловік подав до суду першої інстанції 2 грудня 2022 року з клопотанням про поновлення строку на їхнє подання (т. 2, а. с. 86-100), цей суд розглянув відповідне клопотання 14 грудня 2022 року (протокол судового засідання від 14 грудня 2022 року - т. 2, а. с. 101-102). Те, що адвокат відповідачки заперечувала проти долучення тих доказів, не дає підстав вважати, що суд першої інстанції, задовольнивши відповідне клопотання, порушив норми процесуального права. Сумніви відповідачки у тому, що протокол огляду транспортного засобу від 28 листопада 2022 року відображає достовірну інформацію, Верховний Суд не бере до уваги з огляду на заборону вирішувати у суді касаційної інстанції питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу (частина перша статті 400 ЦПК України). Немає підстав вважати, що вказаний протокол не містить інформації щодо предмета доказування й отриманий із порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 77, частина перша статті 78 ЦПК України).

56. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які навела відповідачка. За змістом оскаржених судових рішень висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду стосовно застосування норм СК України в інших справах, на які звернула увагу відповідачка. (3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги (3.1) Щодо суті касаційної скарги

57. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

58. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).

59. З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування юридичних норм касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін. (3.2) Щодо судових витрат

60. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

61. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати відповідачки слід залишити за нею. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 9 квітня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. І. Крат СуддіД. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко