Постанова КЦС ВС № 209/3330/13-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ справа № 209/3330/13-ц провадження № 61-15727св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М., суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Халаджи О. В., Космачевської Т. В., Новікової Г. В., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про заміну сторони виконавчого провадження, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заяви У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Заяву обґрунтовано тим, що Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська від 23 жовтня 2009 року заочним рішенням позов Акціонерного комерційного інвестиційного банку «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 291 729,03 грн. 29 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська видав виконавчий лист № 2-1687 з виконання вказаного судового рішення. 12 квітня 2010 року державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження № 19566001 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа. 13 лютого 2012 року на підставі договору відступлення права вимоги ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Отже, заявник зазначив, що вказані обставини свідчать про наявність правових підстав для замінити стягувача з АКІБ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект». З урахуванням викладеного ТОВ «Кей-Колект» просило суд замінити сторону у виконавчому провадженні з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект». Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року у складі судді Шендрика К.Л. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони виконавчого провадження. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 23 жовтня 2009 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 209/3330/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 291 729,03 грн на користь АКІБ «УкрСиббанк», проте ТОВ «Кей-Колект» просить видати дублікати виконавчих листів про стягнення окремо з кожного боржника заборгованості на суму 291 729,03 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони виконавчого провадження. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року скасовано. Заяву ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено частково. Замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-1687, виданого 29 грудня 2009 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 291 729,03 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що первісний кредитор ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 29 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська видав виконавчі листи № 2-1687 про стягнення відповідної кредитної заборгованості первісному кредитору. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект». Короткий зміст вимог касаційної скарги У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі ухвалу суду першої інстанції. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції. У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд всупереч закону не звернув уваги на те, що заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку зокрема після строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. Стадія виконавчого провадження починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення чи спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, за межами строку пред`явлення виконавчого документа до виконання виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Отже, заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого документа, свідчитиме про те, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість безпідставно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам. В Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація щодо виконавчих проваджень з примусового виконання рішення суду про стягнення відповідної заборгованості із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк». Разом із тим заявник не порушував питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про заміну сторони виконавчого провадження. Аргументи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 жовтня 2009 року у справі № 2-1687/2009 позов АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 291 729,03 грн. 29 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська видав виконавчий лист № 2-1687 з виконання вказаного судового рішення. 12 квітня 2010 року державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження № 19566001 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа. 13 лютого 2012 року на підставі договору відступлення права вимоги ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором укладеним із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України). Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках заміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17. У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 зазначила, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але, разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством. Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості порушувати питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон України «Про виконавче провадження» передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі. Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження. Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання містить в собі як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом має не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, отже, потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. У пункті 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Згідно з Автоматизованою системою виконавчих проваджень відсутні виконавчі провадження з виконання рішення суду про стягнення відповідної заборгованості, де боржниками є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , стягувачем - ПАТ «УкрСиббанк» (первісний кредитор). Звертаючись у травні 2024 року до суду із вказаною заявою, ТОВ «Кей-Колект» просило замінити сторону стягувача ПАТ «УкрСиббанк» з виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 жовтня 2009 року у справі № 2-1687/2009 на його правонаступника - ТОВ «Кей-Колект». Разом із тим вимогу про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання товариство не заявляло. Таким чином, за відсутності доказів непропущення строку пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання, неподання ТОВ «Кей-Колект» заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, апеляційний суд формально підійшов до вирішення питання про заміну сторони у виконавчому документі, не врахував завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про можливість заміни сторони виконавчого провадження у цій справі. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини в справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони у виконавчому провадженні, проте дійшов помилкового висновку щодо мотивів такої відмови, оскільки вказав лише на відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони виконавчого провадження без наведення належних мотивів. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року підлягає скасуванню, а ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року у частині відмови у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - зміні , з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови, а у решті - залишенню без змін. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року скасувати, ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 червня 2024 рокуу частині відмови у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а у решті залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко Судді А. І. Грушицький С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська